09 лютого 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/1446/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на рішення Ставищенського районного суду Київської області в складі судді Марущак Н. М.
від 22 травня 2025 року
у цивільній справі № 378/400/25 Ставищенського районного суду Київської області
за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
У квітні 2025 року до Ставищенського районного суду Київської області з вказаним позовом звернулося АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 з посиланням на те, що між позивачем та відповідачем 30.12.2019 укладено договір кредиту б/н, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Monobank» в розмірі 26 000 грн. Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконує, у зв'язку з чим має заборгованість в сумі 28 399,66 грн за тілом кредиту. Просив стягнути з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» вказану суму заборгованості за кредитним договором та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 3 028 грн.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 22 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 грудня 2019 року в розмірі 3 515 (три тисячі п'ятсот п'ятнадцять) гривень 31 копійка та на відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 374 (триста сімдесят чотири) гривні 87 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач АТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення Ставищенського районного суду Київської області від 22 травня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін.
Зазначає, що судом не було належним чином досліджено механізм дистанційного отримання банківських послуг через проект Monobank та процедуру ознайомлення клієнта з Умовами та правилами обслуговування, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту. Звертає увагу на те, що приєднання до Умов здійснюється шляхом підписання Анкети-заяви, у якій відповідач своїм підписом підтвердив отримання примірників документів у мобільному додатку та їх зрозумілість. Апелянт наголошує, що згідно із Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір є рівнозначним письмовому, а використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису (як визначено в Анкеті-заяві) має юридичну силу. Вказує, що Умови та правила є публічною офертою, розміщені на офіційному сайті банку та доступні в режимі реального часу, що згідно з частиною 9 статті 83 ЦПК України звільняє від обов'язку подавати їх у паперовому вигляді, якщо вони є публічно доступними. Наполягає на тому, що відповідач надав згоду на зміни до договору шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме проведення банківських операцій (переказів, оплат), що передбачено п. 4.3 Розділу 1 Умов.
Апелянт підкреслює, що заборгованість у розмірі 28 399,66 грн за тілом кредиту виникла внаслідок прострочення щомісячних платежів понад 90 днів, що згідно з п. 5.16 Умов є істотним порушенням. Зауважує, що відповідач не надав контррозрахунку або доказів, які б спростовували розмір боргу, хоча тягар доказування у цій частині покладено на боржника. Посилається на правову позицію Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 щодо правомірності укладення кредитного договору в електронній формі. Також вказує на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 щодо презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України). Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив посилання на електронні докази та публічні умови, чим порушив принцип обов'язковості договору.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного суду АТ «Універсал Банк» (а.с. 112-115).
Відповідачу направлялась поштова кореспонденція на адресу зареєстрованого місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 111), однак конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 116-117).
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та убачається з матеріалів справи, що 30.12.2019 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» та отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. (а. с. 14)
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що удосконалений електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису (п. 6).
Крім анкети-заяви до позову банком було долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank (а. с. 15 - 27), паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а. с. 30 - 32) довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача (а. с. 13) та довідку про видачу кредитної картки відповідачу (а. с. 12).
Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.12.2019 року, укладеного між банком та відповідачем (а. с. 7 - 8) за період з 10.03.2020 по 20.11.2024, та банківської виписки про рух коштів (а. с. 10 - 11), станом на 20.11.2024 заборгованість відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 28 399,66 грн.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договір шляхом підписання анкети-заяви, проте долучені банком Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника та посилання на конкретний кредитний договір. Встановивши, що позивач не довів факт ознайомлення відповідача саме з цією редакцією Умов у письмовій формі, суд дійшов висновку про неможливість включення їх до змісту кредитного договору. Керуючись позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, суд визнав безпідставним нарахування та автоматичне списання відсотків за користування кредитом (в сумі 24 862,35 грн), оскільки сторони належним чином не обумовили ціну договору. Суд констатував, що сума, яку банк визначив як «заборгованість за тілом кредиту» (28 399,66 грн), фактично включає нараховані відсотки, які були погашені за рахунок внесених відповідачем коштів. Провівши власний розрахунок, суд визначив реальну заборгованість за тілом кредиту як різницю між залишком боргу та неправомірно нарахованими сумами відсотків. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення лише фактично отриманих та не повернутих кредитних коштів у розмірі 3 515,31 грн.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції у частині відмовлених позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до положень статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Згідно зі статтею 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Судом встановлено, що 30.12.2019 відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» за допомогою аналогу власноручного підпису. У вказаній анкеті-заяві чітко зазначено, що вона разом з Умовами і правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір, а відповідач своїм підписом підтвердив, що ознайомлений з цими документами та отримав їх примірники у мобільному додатку.
Колегія суддів зазначає, що специфіка проекту monobank полягає у дистанційному банківському обслуговуванні за допомогою мобільного додатка, що повністю відповідає нормам Закону України «Про електронну комерцію». Згідно зі статтею 12 вказаного Закону, електронний договір, підписаний із використанням електронного підпису або аналога власноручного підпису, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення до такого документа, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним, якщо сторони мали змогу з ним ознайомитися (частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII). Висновок суду першої інстанції про неможливість застосування Умов та Тарифів через відсутність паперового підпису на кожній сторінці є помилковим, оскільки факт ознайомлення з ними та отримання їх у мобільному додатку зафіксовано в анкеті-заяві, підписаній відповідачем особисто.
Посилання суду на позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 колегія вважає помилковим, оскільки у вказаній справі розглядалися правовідносини, де банк не довів факт ознайомлення клієнта з конкретною редакцією умов. Натомість у справі, що переглядається, відповідач підтвердив отримання електронних документів у мобільному додатку, що є невід'ємною частиною процесу укладання договору в системі monobank. Крім того, активне використання відповідачем кредитної картки та проведення операцій згідно з пунктом 4.3 Розділу 1 Умов свідчить про згоду клієнта з умовами обслуговуванням під час отримання банківських послуг.
Докази на підтвердження того, що позивачем надано витяг з Умов у редакції, відмінній від тієї, з якою був ознайомлений відповідач, у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010). Відповідач не оспорював умови договору та не заперечував факт отримання коштів, а сукупність наданих банком первинних документів, зокрема виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, підтверджує наявність боргу в розмірі 28 399,66 грн. Суд першої інстанції помилково вдався до перерахунку заборгованості шляхом виключення нарахованих відсотків, оскільки умови щодо відсоткової ставки були погоджені сторонами під час приєднання до Умов та підтверджені в Анкеті-заяві. Крім того, подальше активне використання відповідачем кредитної картки для здійснення розрахункових операцій є конклюдентними діями, що підтверджують прийняття умов договору та погодження із вартістю банківських послуг.
Враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, передбачений статтями 12, 13 ЦПК України, суд першої інстанції не мав підстав за власною ініціативою ставити під сумнів умови договору, тим самим самостійно створюючи заперечення за відповідача.
Колегія суддів зазначає, що розрахунок заборгованості, наданий банком, є належним та достатнім доказом, оскільки він кореспондується з банківською випискою, яка має статус первинного документа. Відповідач не надав суду контррозрахунку або доказів погашення боргу, що згідно з принципом змагальності сторін (статті 12, 81 ЦПК України) покладає на нього ризик настання наслідків невчинення процесуальних дій. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про часткове стягнення заборгованості є таким, що ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Рішення суду першої інстанції у частині відмовлених вимог на суму 24 884,35 грн та розподілу судових витрат підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 376 ЦПК України, із ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення таких вимог та нового розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ч. 13. ст. 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що судовий збір за подання позову підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. Витрати на апеляційне оскарження підлягають стягненню пропорційно до суми вимог, які були предметом апеляційного розгляду та задоволені судом.
Отже на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» з відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 979 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 80 копійок.
Керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 22 травня 2025 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог та в частині розподілу судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, про задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором б/н від 30 грудня 2019 року станом на 20 листопада 2024 року в розмірі 24 884 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 35 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ: 21133352) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ: 21133352) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 979 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 80 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Є. П. Євграфова
А. М. Стрижеус
В. В. Саліхов