Справа 757/31297/25-к Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/2356/2026 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2
05 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року, -
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 13 вересня 2025 рокуіз визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн та в разі її внесення, покладенням на останніх обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не припинили свого існування, а саме ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Судом при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано тяжкість і обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який судом не встановлено.
В апеляційній скарзі захисника указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування вимог скарги вказав на те, що місцевий суд не навів конкретних фактів та доказів для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що є порушенням не лише національних норм права, а й міжнародних. На думку апелянта, рішення суду не містить достатніх мотивів, які би підтверджували доцільність продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а клопотання прокурора фактично містило формальний перелік ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Ухвала Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 не оскаржувалась та апеляційним судом не переглядалась.
Оскільки апелянтом не порушувалось питання про розгляд апеляційної скарги із участю сторін, колегія суддів вважала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги відповідно до положень ч.4 ст.4221 КПК України без участі сторін.
Як вбачається із апеляційної скарги захисником порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали із ухваленням нової ухвали про застосування щодо нього запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала судом першої інстанції була винесена 18.07.2025, строк тримання обвинуваченого був визначений до 13.09.2025. Із 08.09.2025 щодо обвинуваченого діяла інша ухвала, а оскаржувана ухвала втратила свою чинність. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року про продовження строку тримання ОСОБА_9 під вартою фактично втратила чинність, висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч.1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч.2 ст. 177, ч.1 ст. 194, ч.1 ст.196, ч.3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч.1 ст. 177 КПК України, можливо лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог ОСОБА_9 в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
Колегія судів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу захисника без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 13 вересня 2025 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4