справа № 761/37801/21 головуючий у суді І інстанції Мальцев Д.О.
провадження № 22-ц/824/5556/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
09 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Мальцева Д.О., у м. Києві, у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2021 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09 грудня 2019 року в розмірі 23 000,87 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 грудня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг, у зв'язку з чим відповідач підписала Анкету-заяву, чим підтвердила, що ознайомилися з умовами договору та отримала у мобільному додатку примірники Умов і Правил, паспорту споживчого кредиту, таблиці обчислення загальної вартості кредиту, тарифів, довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб та інших додатків та які складають договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Банк взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, однак, у відповідача, в порушення умов укладеного договору, наявне прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за Договором 09 грудня 2019 року сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Станом на 08 липня 2021 року залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 23 000,87 грн., заборгованість за пенею та комісією - 0 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 рокув задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» посилається на аналогічні обставини викладені у позовній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 09 грудня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання останньою анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Мonobank», відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» зобов'язувалося відкрити ОСОБА_1 поточний рахунок та надати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що ця анкета-заява, разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення у мобільному додатку. Також визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У позовній заяві АТ «Універсал Банк» вказує, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг на офіційному веб-сайті АТ «Універсал Банк» заповнила і підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачем за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто, факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання.
Анкета-заява містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться копії сторінок паспорту ОСОБА_1 та ідентифікаційного коду, які скопійовані нею та надані до анкети в електронному вигляді.
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
На підтвердження позовних вимог АТ «Універсал Банк» надав суду Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, витяг з Тарифів за карткою Monobank.
Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі анкети-заяви та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає банк.
Так, анкета-заява від 09 грудня 2019 року містить лише анкетні дані відповідача, її контактну інформацію, відомості про майновий стан. Вказана анкета не містить даних про розмір кредитних коштів, які просила надати відповідач.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк.
У розрахунку заборгованості зазначено, що загальний розмір заборгованості за наданим кредитом складає 23 000,87 грн. (заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту)) і вказана сума заявлена банком до стягнення. Проте, будь-яких доказів видачі кредитних коштів, встановлення, підвищення (збільшення) кредитного ліміту до матеріалів справи позивачем надано не було.
Надана суду виписка про рух коштів від 04 липня 2022 року (а.с. 52) та довідка про розмір встановленого кредитного ліміту (а.с. 66) не підтверджують твердження банку про видачу кредиту відповідачу.
Так, з позовної заяви вбачається, що кредит в сумі 15 000,00 грн. був виданий 09 грудня 2019 року. Відповідно до довідки від 04 липня 2022 року 09 грудня 2019 року за карткою відповідача № НОМЕР_1 в 13 год. 45 хв. було встановлено кредитний ліміт 15 000,00 грн.
Разом з тим у виписці по рахунку відповідача по картці НОМЕР_1 (а.с. 52) не відображено фінансових операції з встановлення кредитного ліміту в сумі 15 000,00 грн. чи зарахування кредитних коштів банком на вказану суму.
Крім того з наданої суду виписки вбачається, що фінансові операції 09 грудня 2019 року відбувались по картці НОМЕР_2 і на суми відмінні від суми на яку за твердженням банку було видано кредит.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідача за кредитним договором від 09 грудня 2019 року становить 23 000,87 грн. (відповідно до розрахунку заборгованості), матеріали справи не містять.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і саме на позивача в силу положень ст. 12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, неподання ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу із запереченнями проти викладених позивачем обставин, зустрічних доказів, саме по собі не свідчить про визнання нею обставин, на які посилається банк, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.