09 лютого 2026 року м. Київ
Унікальний номер справи: 752/13756/25
Суддя в суді першої інстанції: Первушина О.С.
Провадження № 33/824/1198/2026
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 )до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано адміністративне стягнення - штраф в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок (а.с. 37-39).
Не погодившись з вказаною постановою, 21 листопада 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю.подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с. 40-41).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що оскаржувана постанова є незаконною, не надано правової оцінки тим доказам, які надано поліцейським, не взято до уваги доводи сторони захисту.
В даній ситуації в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 був водієм у розумінні вищевказаного пункту ПДР, оскільки автомобілем він не керував, зокрема, в стані алкогольного сп'яніння. Знаходження в транспортному засобі чи поряд з транспортним засобом, який не є в стані руху, не доводить факту керування транспортним засобом (а.с. 40-41).
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Так ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 09 лютого 2026 року був сповіщений 05 лютого 2026 року поштовим повідомленням про що є відмітка (трекінг-код) працівників пошти про вручення адресату особисто повідомлення суду. Крім того, про розгляд справи апеляційним судом 09 лютого 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. був сповіщений 23 січня 2026 року повідомленням до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. 09 лютого 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. подав клопотання про зайнятість в іншій адміністративній справі в Київського апеляційному суді, проте доказів призначення раніше іншої адміністративної справи до суду не надав і судом таких не встановлено. При цьому, судом апеляційної інстанції було забезпечено право захисника апелянта - адвоката Сіренка М.Ю. взяти участь в розгляді цієї справи після розгляду іншої адміністративної справи в Київському апеляційному суді, у т.ч. в режимі відеоконференції, проте такого клопотання заявлено не було (а.с. 49-58).
Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибув, проте неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи (а.с. 52).
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови районного суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 334913, результатом тесту DRAGER (1,59 проміле), актом огляду водія на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія до закладу охорони здоров'я, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських (а.с. 2-10).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 334913від 19 травня 2025 року, 19 травня 2025 року о 07 год. 07 хв. в м. Київ, Шосе Столичне, 20 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом МАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд зі згоди водія проводився на місці зупинки ТЗ за допомогою приладу Драгер, результат огляду позитивний 1,59 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).
До протоколу додаються: акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, чек тесту Драгер, розписка, відеозапис з нагрудної камери поліцейських, направлення водія на огляд до закладу охорони здоров'я.
Вбачається, що ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення, результат тесту DRAGER.
Протокол про адміністративне правопорушення також підписаний поліцейським, який його склав та своїм підписом підтвердив, що ОСОБА_1 були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
З відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що водію ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу Драгер. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, та пройшовши такий огляд результат тесту виявився позитивним - 1,59 %. При цьому, жодних заперечень чи свою незгоду щодо результату огляду ОСОБА_1 не висловлював, як і не висловлював заперечень щодо факту керування транспортним засобом(а.с. 10).
Згідно з наявним в матеріалах справи результатом DRAGER показник алкоголю в крові ОСОБА_1 становив 1,59проміле (а.с. 3).
Згідно з п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відеозаписом з камери поліцейського підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Доводи апелянта, щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки з відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили останнього про те, що його зупинили під час керування транспортним засобом та під час перевірки документів було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, при цьому, ОСОБА_1 не висловлював заперечень щодо керування транспортним засобом, а також не скористався своїм правом зазначити заперечення щодо факту керування в протоколі.
Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 )до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець