09 лютого 2026 року м. Київ
Справа № 372/1284/25
Провадження: № 22-ві/824/10/2026
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Невідомої Т. О.,
розглянувши ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі судді-доповідача Кафідової О. В, суддів Оніщука М. І.. Шебуєвої В. А.
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей та сім'ї Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, про розірвання договору між батьками про проживання та виховання дітей, визначення місця проживання малолітніх дітей, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відібрання дитини,
В провадженні Київського апеляційного суду перебувають цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей та сім'ї Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, про розірвання договору між батьками про проживання та виховання дітей, визначення місця проживання малолітніх дітей, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відібрання дитини.
Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2025 року, 18 листопада 2025 року та 04 грудня 2025 року справу призначено до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя КафідоваО. В. судді: Оніщук М. І., Шебуєва В. А.
03 лютого 2026 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшла заява про відвід колегії суддів.
Заява обґрунтована тим, що зображення тризуба в залі судових засідань є підробленим гербом держави, оскільки тризуб, хоча і є символом державної влади, не є офіційним гербом судової влади України. Згідно з Конституцією України та Законом України "Про державні символи України", герб України, зокрема тризуб, є символом суверенітету та незалежності держави, але не є частиною символіки органів судової влади.
Крім того, зазначає, що під час розгляду справи № 372/1284/25, де стороною є ОСОБА_3 та її діти, колегією суддів були ухвалені судові рішення, що стосуються цієї справи, без використання державних символів, зокрема, герба України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року заяву ОСОБА_3 про відвід колегії суддів у складі Кафідової О. В, суддів Оніщука М. І., Шебуєвої В.А., визнано необґрунтованою, справу передано для автоматизованого розподілу відповідно до ст. 33 ЦПК України з метою визначення судді для її розгляду.
Відповідно до ст. 33 ЦПК Українипитання про відвід вирішується суддею судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідомою Т.О. без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи, викладені у заяві про відвід колегії суддів, приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви з огляду на наступне.
Статтею 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановленихстаттею 37 цього Кодексу.
Перелік підстав для задоволення заяви про відвід складу суду зазначений у ст. 36 ЦПК України носить вичерпний характер і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною4 статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного(пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
Цивільно-процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Доводи заявника, якими вона обґрунтовує заяву про відвід, не містять обставин, які визначені чинним процесуальним законодавством як підстави для відводу судді, чи викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Також, суд звертає увагу на приписи 4 ст. 36 ЦПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Ураховуючи наведене, відсутні обґрунтовані обставини, які б підтверджували недотримання колегією суддів у складі суддів Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В.А. вимог процесуального законодавства та принципів справедливого судочинства, а тому подана заява про відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_3 про відвід колегії суддів у складі судді-доповідача Кафідової О. В, суддів Оніщука М. І.,Шебуєвої В. А. залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: Т.О. Невідома