апеляційне провадження №22-ц/824/649/2026
справа №757/46820/24-ц
04 лютого 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргоюАдвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Матійчук Г.О., дата складення повного судового рішення не зазначена,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг.
В обґрунтування позову зазначає, що 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 уклав з АБ «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого ОСОБА_2 Договір про надання правової допомоги № 335/11-23 та Додаткову угоду № 1 до нього, які підписані позивачем за допомогою кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується відповідними доказами.
Предметом договору було надання відповідачем консультаційних та правових послуг із захисту прав та інтересів позивача, зокрема щодо реєстрації об'єктів інтелектуальної власності відповідно до чинного законодавства України, включаючи подання заявок на реєстрацію авторського права та супровід таких заявок. Метою укладення договору була реєстрація комерційної ідеї під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у зв'язку з чим позивач, не будучи фахівцем у сфері інтелектуальної власності, звернувся до відповідача як до професійного надавача правничої допомоги.
Відповідно до Додаткової угоди № 1 вартість юридичного супроводу реєстрації авторських прав на матеріал, наданий позивачем, становила 7 500,00 грн, які були сплачені 01 грудня 2023 року, при цьому позивач надав усі необхідні документи та належним чином виконав свої зобов'язання за договором. Згідно з умовами договору, надання послуг мало здійснюватися шляхом представництва інтересів позивача в Українському національному офісі інтелектуальної власності та інновацій, який відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 № 943-р виконує функції з реєстрації прав інтелектуальної власності та ведення відповідних державних реєстрів.
У ході перевірки виконання договору установлено, що з 01 грудня 2023 року по 11 липня 2024 року до УКРНОІВІ жодної кореспонденції в інтересах позивача не надходило, що підтверджено відповіддю установи на адвокатський запит. Згодом з'ясовано, що 25 грудня 2023 року до УКРНОІВІ надійшла заявка на реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_3», однак вона не була прийнята до розгляду через невідповідність документа про сплату збору вимогам законодавства. Станом на день звернення до суду результатів, передбачених договором, позивач не отримав, підтвердження реєстрації авторських прав або відповідного свідоцтва йому не надано, акт приймання-передачі виконаних робіт сторонами не підписувався.
Вказує, що під час укладення договору позивач повідомляв про намір зареєструвати саме комерційну ідею у сфері торгівлі, однак відповідач, скориставшись необізнаністю позивача, надав консультацію та здійснив підготовку заявки на реєстрацію твору, що фактично охоплювало лише текстовий опис ідеї. Реєстрація ж ідеї як об'єкта права інтелектуальної власності потребувала реєстрації корисної моделі з поданням передбаченого законом пакета документів. Такі дії відповідача створювали ризик розголошення ідеї без належного правового захисту та можливості її використання третіми особами.
15 лютого 2024 року працівник відповідача повідомив про неприйняття заявки та пообіцяв виправити помилки, однак надалі відповідач фактично усунувся від виконання зобов'язань. З огляду на комерційний потенціал ідеї та ризики її втрати, позивач був змушений звернутися до іншого адвоката та самостійно подати заявку на реєстрацію корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Наведені обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, що є порушенням зобов'язання та позбавило позивача того результату, на який він розраховував при укладенні договору.
У зв'язку з цим позивач зазнав реальних збитків у вигляді сплачених відповідачу коштів у сумі 7 500,00 грн, а також додаткових витрат на отримання правової допомоги з реєстрації корисної моделі в розмірі 10 700,00 грн, що разом становить 18 200,00 грн. Окрім того вказує, що неналежне виконання договору призвело до втрати можливості своєчасно реалізувати комерційний потенціал ідеї, у зв'язку з чим позивач оцінює втрату доходу, який міг би бути отриманий у 60 000,00 грн.
Вказує, що розмір судових витрат у справі становить 8 296,20 гривень, та включає 7 000,00 гривень - витрат на професійну правничу допомогу, 1 211,20 гривень - витрати по сплаті судового збору та 85,00 гривень - направлення листа-претензії.
Мотивуючи наведеним, просить:
- розірвати Договір про надання правової допомоги № 335/11-23 від 30 листопада 2023 року, укладений між Адвокатським бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
- стягнути з Адвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму збитків у розмірі 7 500,00 гривень, що сплачені ОСОБА_1 за Договором про надання правової допомоги № 335/11-23 від 30 листопада 2023 року;
- стягнути з Адвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму збитків у розмірі 10 700,00 гривень, що сплачені ОСОБА_1 адвокату Сисаку В.Т. за Договором про надання правової допомоги № 14/24 від 08 липня 2024 року та Додатковою угодою № 1 до цього Договору від 08 липня 2024 року;
- стягнути з Адвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму упущеної вигоди у розмірі 60 000,00 гривень;
- стягнути з Адвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму у розмірі 8 296, 20 гривень, з яких: витрати на правову допомогу 7 000,00 грн, витрати на сплату судового збору - 1 211,20 грн та 85,00 грн - за пересилання листа - претензії.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто із АБ «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» на користь ОСОБА_1 суму збитків у розмірі 18 200,00 грн та суму упущеної вигоди у розмірі 60 000, 00 грн.
Стягнуто із Адвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Стягнуто із Адвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції вказав, що вимога позивача про розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням умов договору відповідачем не підлягає задоволенню, оскільки договір про надання правової допомоги №335/11-23 від 30 листопада 2023 року є припиненим з підстав, установлених законом, а саме за односторонньою відмовою позивача від договору (розірвання договору за ініціативою позивача) з 21 липня 2024 року.
Суд зробив висновок, що позивач внаслідок дій/бездіяльністю відповідача тривалий час був позбавлений можливості використати результати Договору, предметом якого була реєстрація об'єкта інтелектуальної власності, та змушений був для захисту свої прав витратити додатковий час та ресурси, залучивши до реєстрації комерційної ідеї іншого представника, чим позивачу було завдано збитків.
Отже, загальна сума збитків позивача складає 18 200, 00 грн, яку суд уважав доведеною та такою, що підлягає відшкодуванню позивачу.
Відповідачем жодних доказів на спростування понесених збитків у розмірі 18 200,00 грн суду не надано.
Щодо упущеної вигоди у розмірі 60 000,00 гривень суд вказав, що позивач оцінює втрату доходу, який міг бути отриманий за звичайних обставин від реєстрації та подальшого використання корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» у сфері торгівлі у розмірі 60 000,00 грн.
Суд погодився із наданим позивачем розрахунком та зазначив, що такий відповідачем не спростовано.
Стягнувши судові витрати, суд першої інстанції виходив із пропорційності задоволених позовних вимог.
Разом з цим, суд зробив висновок про відсутність підстав для стягнення із відповідача 85,00 гривень витрат за пересилання відповідачу листа-претензії вказавши, що дана послуга надавалась позивачу у досудовому порядку, а отже не належить до витрат, пов'язаних з підготовкою та розглядом справи, тому не підлягає відшкодуванню.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Адвокатським бюро "ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ" подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам у справі.
Вказує, що суд першої інстанції встановив факти, які не відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах доказам. Так, у позовній заяві та в рішенні суду зазначено, що 30 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та АБ «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого ОСОБА_2 укладено Договір про надання правової допомоги № 335/11-23 та Додаткову угоду № 1 до нього, які нібито підписані позивачем за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Предметом зазначеного договору визначено надання консультаційних та правових послуг, у тому числі щодо реєстрації об'єктів інтелектуальної власності, зокрема подачі заявок на реєстрацію авторського права та супроводу таких заявок.
Разом із тим, відповідно до частин 1, 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги укладається у письмовій формі, а до нього застосовуються загальні вимоги цивільного законодавства щодо дійсності правочинів. У матеріалах справи наявний проєкт договору, який не містить підпису позивача, при цьому суд першої інстанції не надав жодної оцінки обставинам, за яких до позовної заяви було долучено документ, що фактично не був підписаний позивачем. Відсутність підпису позивача свідчить про те, що істотні умови договору не були погоджені, а отже, відповідач не набув належного підтвердження виникнення у позивача будь-яких зобов'язань. Незважаючи на це, суд у рішенні дійшов висновку про укладення договору 30 листопада 2023 року, що прямо не відповідає фактичним обставинам справи.
Крім того, суд першої інстанції визнав установленим факт оплати юридичних послуг на користь відповідача у розмірі 7 500,00 грн, посилаючись на платіжну інструкцію від 01 грудня 2023 року.
Звертає увагу, що із наявної у справі платіжної інструкції убачається, що кошти були сплачені не Адвокатському бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ», а фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 . Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське бюро є окремою юридичною особою, а згідно з частиною 2 статті 50 ЦК України фізична особа-підприємець здійснює підприємницьку діяльність як самостійний суб'єкт господарювання. Таким чином, доказів оплати послуг саме на користь відповідача як юридичної особи матеріали справи не містять, а встановлений судом факт оплати прямо суперечить доказу, на який суд посилається.
Уважає, що судом першої інстанції безпідставно встановлено існування правового зв'язку між позивачем та юридичною особою, яка на момент нібито виникнення спірних правовідносин фактично не існувала. У рішенні неодноразово зазначається про укладення договору, оплату послуг, виконання умов договору, наявність працівників та обов'язків у АО «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ». Водночас відповідачем у справі є адвокатське бюро з кодом ЄДРПОУ 41204335, яке було зареєстроване як юридична особа лише у серпні 2024 року. Відтак у листопаді-грудні 2023 року таке адвокатське бюро не могло бути учасником правовідносин, не могло мати працівників та не могло здійснювати жодної діяльності, а зазначення судом керівника, який фактично не очолює цю юридичну особу, додатково підтверджує помилковість встановлених обставин. Таким чином, судом було встановлено обставини, які об'єктивно не могли існувати на момент виникнення спірних правовідносин.
Звертає увагу на порушення на порушення судом першої інстанції норм матеріального права у сфері інтелектуальної власності, оскільки відповідно до статті 433 ЦК України та статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» правова охорона поширюється виключно на твори, але не на ідеї, концепції чи методи. Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» визначає корисну модель як результат інтелектуальної, творчої діяльності у сфері технології, а стаття 460 ЦК України встановлює, що об'єктом корисної моделі може бути лише пристрій або процес.
Назва об'єкта «ІНФОРМАЦІЯ_1» сама по собі не свідчить про наявність технологічного процесу або продукту, який відповідав би вимогам законодавства щодо патентоздатності. Факт подання заявки на корисну модель не підтверджує можливість її реєстрації, оскільки заявка перебуває на стадії формальної експертизи, а рішення щодо патентоздатності не прийнято. Отже, вимоги щодо реєстрації ідеї є юридично необґрунтованими, а суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що позивачу пропонувався єдиний можливий спосіб правового захисту ? реєстрація авторського права на матеріальне вираження ідеї.
Суд першої інстанції не обґрунтував, яким чином відсутність реєстрації авторського права зумовила необхідність укладення договору щодо корисної моделі, а також не установив безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесеними витратами.
Вказує, що позивач не надав жодних доказів реальності та ймовірності отримання доходу, не обґрунтував розрахунок заявленої суми та не довів, що реєстрація корисної моделі була необхідною умовою для отримання такого доходу. Всупереч вимогам статей 22 та 623 ЦК України суд визнав упущену вигоду доведеною на підставі припущень.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
10 липня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Сисака В.Т., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву вказує на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.
Щодо доводів про не підписання позивачем договору вказує, що в матеріалах справи наявна копія договору про надання правової допомоги № 335/11-23 від 30 листопада 2023 року, підписаного керуючим Адвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» ОСОБА_2., а також підписаного позивачем із використанням сервісу «Дія». Процедура підписання договору здійснювалася під контролем співробітника Адвокатського бюро, за результатами чого позивачу надано протокол створення та перевірки кваліфікованого й удосконаленого електронного підпису, який долучався до матеріалів позову. Підписаний КЕП-файл позивачу надано не було, що обґрунтовано викликає сумніви у добросовісності дій відповідача. На момент підписання договору позивач не був обізнаний у технічних особливостях електронного документообігу та довіряв відповідачу з урахуванням активної публічної та рекламної діяльності адвокатського бюро.
Звертає увагу на внутрішню суперечливість доводів апеляційної скарги, оскільки скаржник одночасно стверджує, що договір не був підписаний позивачем, і водночас посилається на нібито невиконання позивачем умов цього ж договору, не пояснюючи, на яких правових підставах надавалися консультації та інші юридичні послуги за відсутності договірних відносин.
Звертає увагу, що відповідач не надав відповіді на жоден адвокатський запит, направлений представником позивача поштовими сервісами, електронною поштою та через офіційні канали комунікації. Після певного етапу надання послуг відповідач фактично припинив будь-яке спілкування з позивачем.
Щодо оплати послуг у сумі 7 500 грн вказує, що такі були сплачені за реквізитами, наданими самим скаржником, у розмірах, визначених договором та додатковою угодою. Кошти були перераховані особі, яка підписала договір як керуючий Адвокатського бюро та представляла його інтереси. На момент здійснення платежу у позивача не було об'єктивних підстав сумніватися у правомірності таких реквізитів чи передбачати, що відповідач надалі заперечуватиме сам факт укладення договору, одночасно визнаючи отримання коштів.
Щодо реєстрації Адвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» у серпні 2024 року вказує, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 41204335, зазначеним у договорі, підтверджує, що Адвокатське бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» зареєстроване 10 березня 2017 року, його засновником, керівником і кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_2 , а основним видом діяльності визначено діяльність у сфері права.
Щодо доводів скаржника про порушення норм матеріального права у сфері авторського права та корисних моделей вказує, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідач не надав позивачу результатів, передбачених договором, зокрема підтвердження реєстрації авторських прав або відповідного свідоцтва, а акт приймання-передачі виконаних робіт сторонами підписаний не був. Основною метою звернення позивача до відповідача була реєстрація комерційної ідеї у сфері торгівлі, про що відповідачеві повідомлено ще на етапі укладення договору. Натомість відповідач, скориставшись необізнаністю позивача, надав консультації, які не відповідали поставленій меті, та почав підготовку заявки на реєстрацію твору, що фактично означало реєстрацію лише текстового викладення ідеї без належного захисту самого авторського рішення.
Зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням договору позивач був змушений звернутися до іншого адвоката та укласти договір про надання правової допомоги № 14/24 від 08 липня 2024 року, за яким отримано консультацію щодо реєстрації корисної моделі та подано відповідну заявку. Загальна сума додаткових витрат склала 10 700 грн, що підтверджується актами виконаних робіт та платіжними документами. Разом із раніше сплаченими відповідачу коштами у сумі 7 500 грн, отже загальний розмір реальних збитків становить 18 200 грн.
Суд першої інстанції правильно застосував положення статей 22, 623 та 906 ЦК України, а також статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», встановивши наявність причинно-наслідкового зв'язку між неналежним виконанням договору відповідачем та понесеними позивачем витратами. Доводи скаржника про відсутність такого зв'язку зводяться до переоцінки доказів та не спростовують встановлених судом обставин.
Щодо упущеної вигоди вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував її оціночний характер, частково задовольнивши відповідні вимоги з урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 30 вересня 2021 року у справі №922/3928/20, відповідно до якої упущена вигода може визначатися приблизно та не вимагає абсолютної математичної точності.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу до відзиву долучає акт приймання наданих послуг №8 на суму 6 000,00 гривень та копію платіжної інструкції.
Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
05 січня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення адвоката Сисака В.Т., який діє в інтересах ОСОБА_1 .
В обґрунтування додаткових пояснень вказує, що з огляду на позицію відповідача, позивачем подано суду медіаматеріали, які підтверджують комунікацію сторін та надання консультативних послуг представниками відповідача. До початку співпраці позивач не був обізнаний з технічними особливостями електронного документообігу та погодився на підписання договору за допомогою КЕП, після чого здійснив оплату за вказаними у договорі реквізитами.
Під час підготовки позову до суду першої інстанції позивач не зміг віднайти підписаний КЕП-файл через технічні особливості месенджера WhatsApp, у якому здійснювалася комунікація. Після ознайомлення з апеляційною скаргою відповідача позивач звернувся до технічної підтримки сервісу «ДІЯ», однак отримав відповідь про відсутність зберігання підписаних документів на серверах. У подальшому, за участю адвоката, у хмарному сховищі Google було виявлено файл договору та додаткової угоди, що містить КЕП позивача та підтверджує факт укладення договору.
Враховуючи характер створення договору, його умови, реквізити, здійснену оплату та подальші дії сторін, відповідачу достоменно відомо про існування та підписання договору обома сторонами.
В судове засідання представник скаржника не з'явився, причини неявки не повідомляв. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку позивач ОСОБА_1 та його представник ? адвокат Сисак В.Т. проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили відмовити у її задоволенні.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності представника відповідача, який не з'явився в судове засідання, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Сисака В.Т., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Матеріали цивільної справи містять копію примірника договору про надання правової допомоги №335/11-23 від 30 листопада 2023 року, відповідно до якого адвокатське бюро зобов'язується надати клієнту консультаційні та правові послуги по захисту його прав та інтересів в тому числі щодо реєстрації об'єктів інтелектуальної власності відповідно до чинного законодавства України, зокрема щодо подачі заявок на реєстрацію авторського права, супроводу таких заявок, надання консультаційних послуг щодо процесу реєстрації об'єктів інтелектуальної власності, здійсненню представництва інтересів клієнта в підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності для надання оплати надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно пункту 2.1. Договору про надання правової допомоги №335/11-23 від 30.11.2023 року послуги надаються клієнту шляхом: усного та письмового консультування з правових питань; складання та підписання необхідних процесуальних документів: заяв, скарг, клопотань, запитів, претензій, тощо; особистої участі та представництва КЛІЄНТА в УКРНОВІ, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, вчиненні інших процесуальних дій.
Дія цього договору становить два календарних роки з моменту його підписання та/ або до повного виконання фінансових зобов'язань за цим договором та/ або за додатковими угодами до цього договору, що є невід'ємними його частинами. Закінчення дії цього договору з підстав спливу строку його дії та/ або з підстав повного виконання всіх фінансових зобов'язань за цим договором затверджується додатковою угодою, що підписується обома сторонами. Договір вважається виконаним та таким, що втратив чинність з моменту підписання додаткової угоди до нього (пункт 5.4. договору) (а.с. 23-24).
У графі підписи сторін міститься наступна інформація щодо АБ "ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ": ЄДРПОУ 41204335; адреса: Україна, 01601, місто Київ, вулиця Мечникова, 2, поверх 14; НОМЕР_1 АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299; тел. НОМЕР_5; НОМЕР_2 .
30 листопада 2023 року між АО «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №335/11-23 від 30 листопада 2023 року, відповідно до якої сторони домовились, що вартість послуг за юридичний супровід реєстрації авторських прав на матеріал, наданий клієнтом в Україні, складає 7 500 гривень та включає збори за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності. Вказана сума є раціональною та необхідною для надання правничої допомоги, що сплачується Клієнтом в момент підписання такої угоди.
Відповідно до погодженої з клієнтом стратегії ведення процесу, узгоджено:
- підготовка однієї заявки про реєстрацію авторських прав з оплатою зборів та направленням до УКРНОВІ - 5 500, 00 грн;
- ведення листування з УКРНОВІ протягом строку реєстрації однієї заявки - 1 000,00 грн;
- отримання свідоцтва про реєстрацію авторського права зі сплатою зборів - 1 000,00 грн (а.с. 25).
01 грудня 2023 року ОСОБА_1 здійснено оплату у розмірі 7 500,00 гривень, що підтверджується даними платіжної інструкції 0.0.3335753813.1. Отримувачем коштів вказано ФОП ОСОБА_2 , код отримувача НОМЕР_3 , рахунок отримувача НОМЕР_4 (а.с. 26).
Згідно даних повідомлення УКРНОІВІ про неприйняття заявки від 25 грудня 2023 року №с202308590 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_3» до розгляду таке адресоване ТОВ «ЮК «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» (а.с. 49-50).
09 липня 2024 року адвокат Сисак В.Т., діючи в інтересах ОСОБА_1 , направив адвокатський запит № 01/0907/2024 до УКРНОІВІ з метою отримання інформації щодо отримання кореспонденції в інтересах ОСОБА_1 (а.с. 27).
Листом № 5515/2802-06-24 від 12 липня 2024 року виконувач обов'язків Директора УКРНОІВІ повідомив, що з 01 грудня 2023 року по 11 липня 2024 року жодної кореспонденції в інтересах ОСОБА_1 до УКРНОІВІ не надходило (а.с. 28).
08 липня 2024 року між адвокатом Сисаком В.Т. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно даних листа УКРНОІВІ від 13 серпня 2024 року №10133/ЗУ/24 убачається, що матеріали заявки u 2024 03893, поданої 30 липня 2024 року, відповідають вимогам статті 13 Закону України "Про охорону прав та винаходи і корисні моделі" (а.с. 31).
21 липня 2024 року на електронну пошту адвокатського бюро (office@prikhodko.com.ua) та електронну пошту керуючого партнера адвокатського бюро ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) позивачем направлено листи-претензії щодо порушення умов Договору про надання правової допомоги №335/11-23 від 30 листопада 2023 року (а. с. 53-56).
07 серпня 2024 року адвокат Сисак В. Т., діючи в інтересах ОСОБА_1 , надіслав до АБ «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» адвокатський запит №01/0708/2024 щодо розгляду АБ «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» листа-претензії ОСОБА_1 , що був направлений 21.07.2024 року (а.с. 57-58).
20 вересня 2024 року засобами поштового зв'язку на адресу АБ "ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ" ОСОБА_1 направлено лист-претензію (а.с. 43-47).
Згідно даних протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису убачається, що документ "Договір 335:11-23.PDF" підписано ОСОБА_1 01 грудня 2023 року о 14:50:22.
Згідно даних відповіді №845677 від 15 жовтня 2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адвокатське бюро "ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ", ЄДРПОУ 41204335, зареєстровано 10 березня 2017 року
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.
Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.
Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.
Стороною договору про надання правничої допомоги є адвокатське бюро.
Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Доводи апеляційної скарги щодо не підписання ОСОБА_1 договору про надання правничої допомоги, апеляційним судом відхиляються з огляду на таке.
Згідно даних протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису убачається, що ОСОБА_3 01 грудня 2023 року о 14:50:22 годині шляхом накладення електронного підпису підписано файл "Договір 335:11-23.PDF".
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Ураховуючи те, що позивачем у справі підписано договір за допомогою накладення електронного підпису, такий уважається укладеним, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції установлені правовідносини між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» відхиляються апеляційним судом, оскільки зміст судового рішення свідчить про те, що в цьому випадку судом допущено описку в мотивувальній частині, проте вступна та резолютивна частини судового рішення містять дані про вирішення спору із Адвокатським бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ».
Разом з тим, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та матеріалів справи, установлено наступне.
Згідно даних договору про надання правової допомоги №335/11-23 від 30 листопада 2023 року , такий укладено із Адвокатським бюро "ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ", ЄДРПОУ якого значиться 41204335.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа Адвокатське бюро "ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ" з ЄДРПОУ 41204335 зареєстрована 10 березня 2017 року, засновник та керівник ОСОБА_2 .
При цьому, згідно даних платіжної інструкції 0.0.3335753813 від 1 грудня 2023 року ОСОБА_1 здійснено оплату у розмірі 7 500,00 гривень на рахунок ФОП ОСОБА_2 , код отримувача НОМЕР_3 , рахунок отримувача НОМЕР_4 .
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований 20 вересня 2022 року.
Згідно даних повідомлення УКРНОІВІ про неприйняття заявки від 25 грудня 2023 року №с202308590 до розгляду така адресована ТОВ «ЮК «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ».
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ», ЄДРПОУ 41102210, зареєстровано 26 січня 2017 року, засновник та керівник ОСОБА_2 .
Окрім того, Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа Адвокатське об'єднання «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ», ЄДРПОУ 45455984, зареєстроване 9 серпня 2024 року, серед засновників ОСОБА_2 .
Дані відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дають підстави для висновку, що ОСОБА_2 , який діяв від імені АБ «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» при укладенні договору із ОСОБА_1 , є засновником та керівником Адвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ», одним із засновників Адвокатського об'єднання «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ», а також діє як ФОП ОСОБА_2 .
Із наведеного убачається, що договір укладено позивачем з юридичною особою Адвокатське бюро "ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ", проте грошові кошти в сумі 7 500 гривень сплачено на рахунок фізичної особи-підприємця, який здійснює підприємницьку діяльність самостійно, натомість до УКРНОІВІ заявку від 25 грудня 2023 року №с202308590 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_3» подано ТОВ «ЮК «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ», оскільки цій юридичній особі адресоване повідомлення про неприйняття заявки до розгляду.
Очевидним є те, що оплата вартості послуг за юридичний супровід в сумі 7 500 гривень здійснена ОСОБА_1 на реквізити, надані АБ «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ», що підтверджується послідовністю дій ОСОБА_1 як сторони договору, а також ураховуючи те, що керуючий АБ «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ», який підписав Договір про надання правової допомоги, а також фізична особа-підприємець, на рахунок якої перераховано вказані кошти, є одна і та особа - ОСОБА_2 .
Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє від відповідальності боржника за заподіяні збитки. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв'язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд у постанові від 10 березня 2020 у справі № 908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Ураховуючи, що умови договору про надання правової допомоги №335/11-23 від 30 листопада 2023 року, укладеного позивачем із Адвокатським бюро "ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ", останнім не виконано, апеляційний суд уважає збитками сплачені ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7500 гривень, відтак такі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині вирішення вимог про стягнення збитків у розмірі 10 700,00 гривень, колегія суддів зазначає про таке.
Обґрунтовуючи збитки в цій частині, позивач вказує, що унаслідок невиконання умов зазначеного договору позивач був змушений звернутися за правничою допомогою з метою досягнення результату, на який він розраховував при укладенні договору. Вартість наданої правничої допомоги становила 10 700,00 грн.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що збитки (додаткові витрати позивача, які обраховуються як ціна договору про надання правової допомоги №335/11-23 та вартість виконаної адвокатом роботи за договором №14/24 від 08 липня 2024 року для досягнення мети позивача) повинні бути об'єктивним наслідком поведінки відповідача, отже доведенню підлягає факт того, що не виконання договору №335/11-23 відповідачем є причиною, а збитки є наслідком такого не виконання.
Аналіз наведених вище норм дозволяє зробити висновок, що заявлені позивачем витрати у розмірі 10 700,00 грн не можуть бути визнані збитками у розумінні статті 22 ЦК України, оскільки позивачем не доведено наявності прямого та безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором та понесеними витратами на правову допомогу. Сам по собі факт звернення позивача за правовою допомогою не свідчить про те, що такі витрати є невідворотним та прямим наслідком порушення відповідачем договору, а отже має опосередкований характер.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині помилковості висновків суду першої інстанції про стягнення з відповідача упущеної вигоди, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої особи ? наслідком такої протиправної поведінки.
Колегія суддів зазначає, що збитки ? це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у понесених ним витратах, втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якби право позивача не було порушено.
Окрім цього, доказуючи наявність упущеної вигоди, позивач має довести фактичне вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів.
Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував .
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що унаслідок розголошення ідеї через подання заявки на реєстрацію твору, а не корисної моделі, існує ризик, що ідею буде використаною третіми особами, що може призвести до того, що позивачем втратить потенційних дохід від комерційного використання своєї ідеї.
Разом з цим, колегія суддів уважає, що заявлена позивачем упущена вигода має суто гіпотетичний та припущений характер, оскільки ґрунтується не на факті реальної втрати доходу, а на ймовірності настання негативних наслідків у майбутньому, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Сам по собі ризик можливого використання ідеї третіми особами не може вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України та не утворює підстав для цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування упущеної вигоди.
Крім цього, заявивши вимогу про стягнення 60 000,00 гривень упущеної вигоди, позивачем не долучено відповідного розрахунку, що давав би підстави погодитись із заявленим розміром упущеної вигоди.
Отже, у контексті обставин цієї справи упущена вигода пов'язується із можливим використанням корисної моделі в комерційних цілях у майбутньому, проте позивач не підтвердив існування реальної можливості отримання прибутку взагалі, зокрема і у розмірі 60 000,00 гривень, перешкодою чому була протиправна поведінка відповідача, що дає підстави для висновку про недотримання стандарту доведення.
Апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги в цій частині, оскільки позивач обґрунтовує упущену вигоду та її розмір умовними припущеннями, проте наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.
В частині відмови у задоволенні вимог про розірвання договору рішення суду першої інстанції не оскаржується, відтак апеляційний суд не перевіряє законність та обгрунтованість висновків суду в цій частині.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи та витрати на професійну правничу допомогу.
Установлено, що звертаючись до суду із позовом, позивач зазначив попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №14/24 від 08 липня 2024 року (а.с. 32-37), додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 08 липня 2024 року (а.с. 38-40), акт приймання наданих послуг №3 від 26 вересня 2024 року (а.с. 41), копію квитанції №6M9B-5H23-35AM-C373 від 02 вересня 2024 року на суму 7 000,00 гривень.
За подачу позовної заяви позивачем сплачено 1 211,20 гривень судового збору, що підтверджується даними платіжної інструкції №9356-7483-9396-3617 (а.с. 1).
Ураховуючи те, що за результатом розгляду справи у суді апеляційної інстанції вимоги позову задоволено на 9,5% (7 500 гривень х 100% / 78 200 гривень) із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі: 115,06 гривень на відшкодування витрат, пов'язаних із сплатою судового збору (1 211,20 гривень х 9,5%) та 665,00 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (7 000,00 гривень х 9,5%).
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Адвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року в оскарженій частині щодо відшкодування збитків, стягнення упущеної вигоди - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення такого змісту.
Стягнути з Адвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування збитків 7500 гривень.
В іншій частині позову про відшкодування збитків, стягнення упущеної вигоди - відмовити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року в частині стягнення судових витрат змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню із Адвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» на користь ОСОБА_1 з суми 6 000,00 грн до суми 665,00 гривень; розмір судового збору, що підлягає стягненню із Адвокатського бюро «ПРИХОДЬКО ТА ПАРТНЕРИ» на користь ОСОБА_1 - з суми 1 211,20 гривень до суми 115,06 гривень .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова