05 лютого 2026 року м. Київ
Справа № 753/10026/25
Провадження: № 22-ц/824/4006/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Цимбал І. К.,
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
В травні 2025 року КП ВО «Київтеплоенерго» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ). КП «Київтеплоенерго» було підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). Квартира АДРЕСА_1 під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Відповідачі у встановленому законом порядку від надання послуг централізованого опалення та/або централізованого постачанні гарячої води не відмовлялися. Зазначає, що відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води в повному обсязі, в результаті чого станом на 31.05.2025 утворилася заборгованість у розмірі 155 622,98 грн. Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 № 111.
Ураховуючи викладене, КП ВО «Київтеплоенерго» просило стягнути з відповідачів заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі та централізованого постачання гарячої води у розмірі 56 219, 46 грн. та судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року у задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду просив скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неналежність відповідачів як суб'єктів відповідальності за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, не врахувавши, що відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі, є споживачами таких послуг і несуть солідарну відповідальність за їх оплату незалежно від наявності у них права власності на відповідне житло.
Крім того, зазначає, що судом залишено поза увагою подані позивачем розрахунки заборгованості, які є належними та допустимими доказами на підтвердження факту споживання відповідачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також наявності та розміру заборгованості за відповідні періоди. При цьому відповідачами не надано жодних доказів, які б спростовували правильність зазначених розрахунків або підтверджували оплату послуг.
Також наголошує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо перебігу та обчислення строків позовної давності, не врахувавши положення Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо продовження та зупинення строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану, у зв'язку з чим безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснює діяльність у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, а згодом - з постачання теплової енергії та гарячої води. Період надання послуг, який є предметом спору у цій справі, охоплює проміжок часу з 01 травня 2018 року по 31 березня 2025 року (а. с.28 - 30).
З 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року позивач виступав виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Вказані правовідносини регулювалися Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630. Договір про надання відповідних послуг було оприлюднено у газеті «Хрещатик».
З 01 листопада 2021 року, у зв'язку зі змінами законодавства у сфері житлово-комунальних послуг, позивач набув статусу виконавця послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Правовідносини у зазначеній сфері регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182. Типові договори про надання відповідних послуг були оприлюднені у встановленому законом порядку.
Будинок за адресою: АДРЕСА_2 підключений до внутрішньобудинкових мереж теплопостачання та гарячого водопостачання, у зв'язку з чим спірна квартира отримує теплову енергію та гарячу воду через відповідні інженерні мережі (а. с. 19 - 27).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади міста Києва у квартирі АДРЕСА_3 за вказаною адресою зареєстровані відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 5).
За твердженням позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачами обов'язку щодо оплати житлово-комунальних послуг за зазначеною адресою утворилася заборгованість за період з 01 травня 2018 року по 31 березня 2025 року, яка складається з:
заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 13 047,49 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 1 944,08 грн та 3 % річних у розмірі 489,01 грн;
заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 43 171,97 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 6 432,62 грн та 3 % річних у розмірі 1 618,06 грн;
заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 22 003,65 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3 278,54 грн та 3 % річних у розмірі 819,26 грн;
заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 61 191,86 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 9 117,59 грн та 3 % річних у розмірі 2 293,44 грн;
заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 32 818,38 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3 959,31 грн, 3 % річних у розмірі 964,90 грн та пені у розмірі 1 173,96 грн;
заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 36 574,64 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4 642,90 грн, 3 % річних у розмірі 1 122,72 грн та пені у розмірі 1 365,98 грн;
заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 357,57 грн;
заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 474,02 грн;
заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 92,47 грн;
заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 110,39 грн;
судового збору у розмірі 3 765,97 грн.
Указані суми підтверджуються розрахунками заборгованості, долученими до матеріалів справи (а. с. 6 - 18).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належність відповідачів до кола осіб, які повинні нести відповідальність за спірними зобов'язаннями, а також не встановлено правовий статус квартири та її власників у спірний період.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не навів належного обґрунтування щодо можливості покладення відповідальності за заборгованість саме на відповідачів без залучення інших осіб, зареєстрованих або проживаючих у спірному житлі.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг, на час виникнення спірних правовідносин, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
28 березня 2018 року у газеті «Хрещатик» № 34 (5085) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води з КП «Київтеплоенерго».
З матеріалів справи убачається, що відповідачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надавало після 01 травня 2018 року - КП «Київтеплоенерго». Однак відповідачами належним чином не проводилась оплата спожитих комунальних послуг, а тому у них наявні невиконані боргові зобов'язання перед позивачем за надані комунальні послуги.
На підтвердження позовних вимог КП «Київтеплоенерго» надало: розрахунки заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 березня 2025 року; копії витягів з додатку до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18.
Судом також встановлено, що відповідачі не відмовлялися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 .
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення відповідачами на адресу КП «Київтеплоенерго» заперечень щодо надання послуг теплопостачання на гарячого водопостачання чи відмови від даних послуг.
Доказів неотримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за вищезазначеною адресою відповідачами суду також не надано.
Встановлено та не спростовано відповідачами, що станом на 31.03.2025 року заборгованість за вказані послуги централізованого опалення та постачання гарячої води становить в загальному розмірі211 842,44 грн(без урахування 3 % річних та пені).
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач пред'явив солідарні вимоги лише до двох із споживачів, в той час як в квартирі зареєстровані ще інші особи, суд першої інстанції зазначені положення цивільного законодавства не взяв до уваги та не врахував, що позивач, як кредитор, вправі вимагати виконання солідарного обов'язку як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Слід також зазначити, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 1 ст. 544 ЦК України).
З огляду на зазначене, у випадку виконання відповідачами зобов'язання зі сплати заборгованості за надані позивачем житлово-комунальні послуги, вони матимуть право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти зареєстрованих та проживаючих у вказаній квартирі споживачів у рівній частці, за вирахуванням частки, яка припадає на кожного з них.
Ураховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про відмову в позові є передчасними та помилковими, рішення суду ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позов КП «Київтеплоенерго» по суті, колегія суддів виходить з такого.
З матеріалів справи убачається, що відповідачі є індивідуальними споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки матеріалами справи підтверджено факт реєстрації її місця проживання за вказаною адресою (а. с. 5).
Відповідачі у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися від отримання житлово-комунальних послуг, а докази відключення квартири за адресою АДРЕСА_2 від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, колегія суддів доходить висновку про те, що вартість наданих послуг підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Крім того, з матеріалів справи убачається, що співвласниками багатоквартирного будинку не було прийнято рішення про вибір іншої моделі договірних відносин та не укладено індивідуальні договори з виконавцем комунальних послуг у встановлений законом строк, у зв'язку з чим, на переконання колегії суддів, відповідачі вважаються такими, що приєдналася до публічного договору про надання послуг з централізованого опалення та до типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідачі, як особи, зареєстровані за вказаною адресою, не повідомляли КП «Київтеплоенерго» про свою відсутність у квартирі в порядку, передбаченому законодавством, та не зверталися з претензіями щодо ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості житлово-комунальних послуг у порядку, визначеному статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII та умовами відповідних договорів.
Крім того, відповідачами не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідно до якого загальна заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води сформувалася за період з 01 травня 2018 року по 31 березня 2025 року та становить, в загальному, 211 842,44 грн(без урахування 3 % річних та пені).
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що відповідачами не виконано обов'язку, покладеного на неї вимогами Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії та типовими договорами про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, а також умовами типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, у частині обов'язку повної та своєчасної оплати наданих житлово-комунальних послуг.
У зв'язку з чим колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Київтеплоенерго» та стягнення з відповідачів на користь позивача у зв'язку з невиконанням відповідачами обов'язку щодо оплати житлово-комунальних послуг заборгованості за період з 01 травня 2018 року по 31 березня 2025 року та становить, в загальному, 211 842,44 грн(без урахування 3 % річних та пені), яка складається з:
заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 13 047,49 грн;
заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 43 171,97 грн;
заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 22 003,65 грн;
заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 61 191,86 грн;
заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 32 818,38 грн;
заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 36 574,64 грн;
заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 357,57 грн;
заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 474,02 грн;
заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 92,47 грн;
заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 110,39 грн.
Крім того, з матеріалів справи убачається, що за порушення відповідачами зобов'язання зі сплати заборгованості по житлово-комунальним послугам позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, відтак КП «Київтеплоенерго» має право на стягнення інфляційних втрат, пені та 3 % річних, нарахованих на розмір основної заборгованості.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 1405 від 29 грудня 2023 р. скасував заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги.
Із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості убачається, що позивачем було нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за період з 01 січня 2024 року, що узгоджується з положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023(а. с. 6 - 11).
Отже, встановивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідачі, будинок яких підключений до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, є споживачамм зазначених послуг, від отримання яких у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися, однак оплату спожитих житлово-комунальних послуг здійснювали неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, колегія суддів доходить висновку про виникнення у позивача права на стягнення з них, відповідачем, заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, а також застосування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України заходів відповідальності, а саме: інфляційних втрат у загальному розмірі 29 375 грн 04 коп., трьох процентів річних у загальному розмірі 7 307 грн 39 коп. та пені у розмірі 2 539 грн 94 коп., що в сукупності становить 251 064 грн 81 коп.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є задоволення позову КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», з відповідачей, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 3 765 грн 97 коп та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5648 грн 95 коп., що разом становить 9 414 грн 92 коп, тобто по 4707 грн 46 коп з кожного.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) солідарно, на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ, 01001, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за період з 01 травня 2018 року по 31 березня 2025 року, яка складається з:
заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 13 047,49 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 1 944,08 грн та 3 % річних у розмірі 489,01 грн;
заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 43 171,97 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 6 432,62 грн та 3 % річних у розмірі 1 618,06 грн;
заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 22 003,65 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3 278,54 грн та 3 % річних у розмірі 819,26 грн;
заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 61 191,86 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 9 117,59 грн та 3 % річних у розмірі 2 293,44 грн;
заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 32 818,38 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3 959,31 грн, 3 % річних у розмірі 964,90 грн та пені у розмірі 1 173,96 грн;
заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 36 574,64 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4 642,90 грн, 3 % річних у розмірі 1 122,72 грн та пені у розмірі 1 365,98 грн;
заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 357,57 грн;
заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 474,02 грн;
заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 92,47 грн;
заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 110,39 грн;
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) солідарно, на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ, 01001, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) судовий збір у розмірі 9 414 (дев'ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 92 коп, тобто по 4707 ( чотири тисячі сімсот сім) грн 46 коп з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 06 лютого 2026 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура