Апеляційне провадження № 22-ц/824/7853/2026
Справа № 754/8504/25
06 лютого 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (Yasno), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», Комунального підприємства «Київкомунсервіс», Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії,
У травні 2025 року позивачем до Деснянського районного суду м. Києва подано позов до вищезазначених відповідачів, у якому, посилаючись на наявність у позивача та його родини права на отримання 50 % знижки по оплаті житлово-комунальних послуг, позивач просив суд «Зобов'язати усіх відповідачів перерахувати нарахування оплати за ЖКП за період появи у позивача заборгованості - це ж не тяжко зробити, бо це вимога Закону, який зобов'язані виконувати усі у т. ч. судді … і в подальшому саме так і робити нарахування, бо це вимагає вищевказаний закон + про цей перерахунок відповідач зобов'язаний у 10-денний термін після вступу у законну силу с/рішення по цій справі повідомити мене і по електронній та по простій пошті (це моє прохання на підставі ст. 21 КУ, а воно вище рангом усіх вимог ЦПКУ - це і є принцип «Верховенства права»: ст. 8 КУ… ви ж поважаєте Конституцію?. Не вздумайте йти проти КУ і ЗУ … справа проста до «немогу»… я приховане «скотство» до себе точно не стерплю від кого б воно не виходило (і все буде за законом… я гарантую!) ».
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року було відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва.
02 вересня 2025 року справа № 754/8504/25 разом з апеляційною скаргою надійшла до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто особі, яка її подала, оскільки апеляційна скарга позивача була подана до Дарницького районного суду м. Києва, а не безпосередньо до Київського апеляційного суду. Не погоджуючись із даною ухвалою, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 03 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 05 вересня 2025 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
03 лютого 2026 року справа № 754/8504/25 з Верховного Суду надійшла до Київського апеляційного суду та передана для розгляду судді-доповідачу Кашперській Т.Ц.
Однак, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню позивачу з наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Аналіз змісту частини другої статті 44 ЦПК України дає підстави для висновку, що перелік дій, які суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У процесуальних правовідносинах, намагаючись донести свою думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників. Вказані дії є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє, і суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 7 листопада 2019 року у справі №9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, постанові Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 822/5962/15.
Учасник справи повинен користуватися процесуальними правами виключно в межах завдань цивільного судочинства, сприяючи суду у здійсненні правосуддя. Якщо такий учасник вчиняє процесуальну дію з іншою метою, зокрема образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, висловити власні негативні емоції на їхні дії та рішення, він виходить за межі змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій.
Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.
Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. mutatis mutandis ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погодившись з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, використав принизливі та образливі висловлювання щодо судді першої інстанції, яка ухвалювала оскаржуване рішення, зокрема: «Згідно ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби..." - навіщо він цей абзац навів" - він НІ РАЗУ!!!!!!!!!! у рішенні суду принципом "Верховенства права" (ст. 8 КУ) не скористався!!! За то наводить постанови КМУ: від 17.04.2019 № 373 та від 16.09.2022 № 1041, які говорять зовсім про інше, але точно не про вимоги ст. 6 ЗУ "Про статус ветеранів..." в оплаті за житлово-комунальні послуги (надалі - ЖКП) 50% ... перегляньте абзаци у рішенні суду про ці постанови КМУ і ви у цьому переконаєтесь! Логіка у цього судді напроч відсутня - навіщо вони наведені - це загадка!!! Загальні фрази з НПА (а їх багато у рішенні суду) - вони в основному до суті мого позову на пряму не відносяться (тобто - наведені вони зовсім не в "тему").», «Висновок: явний корупційний зговір у органах ЖКП проти вищевказаного закону, а суддя О.Грегуль цього факту ігнорування вимог ст. 6 ЗУ "Про статус ветеранів..." - НЕ БАЧИТЬ (точно навмисно, бо навіть "дитяті" це зрозуміло)...яке ж це справедливе судочинство (п.1 ч.7 ст. 56 ЗУ "Про судочинство і...") - явне і брутальне порушення цих вимог!», «І тому: судді О.Гругулю казати, що мої прохання до суду є безпідставними - НАД-ГЛУПО: це натуральна БРЕХНЯ, яку тільки розумово-обмежені особи не зрозуміють!».
Такі дії є виявом очевидної неповаги до суду першої інстанції, не спрямовані на ефективний захист прав, свобод та інтересів позивача, а тому суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Колегія суддів вважає, що образи в сторону суду першої інстанції переходять межі допустимої та легітимної критики та становлять неповагу до суду та судової системи України. Така поведінка ОСОБА_1 є явно необґрунтованою, суперечить легітимній меті щодо права особи на звернення до суду.
Статтею 143 ЦПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Апеляційний суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, зокрема, у разі зловживання таким правом на звернення до суду.
Оскільки вказані дії позивача не відповідають завданням та суперечать засадам цивільного судочинства, розцінюються апеляційним судом як зловживання процесуальними правами.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про допущення ОСОБА_1 зловживання його процесуальними правами, а відтак і наявність підстав для повернення апеляційної скарги на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.
Керуючись статтями 44, 143, 357 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року повернути особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.