05 лютого 2026 року м. Київ
Справа № 752/57732/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3102/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Кокошка О.Б. 25 вересня 2025 року в м. Києві, у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Національний природний парку «Голосіївський», державний реєстратор ДП «Сетам» Борискевич Максим Ігорович про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський», третя особа: державний реєстратор державного підприємства «Сетам» Борискевич Максим Ігорович про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки,
У березні 2025 року заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор Державного підприємства «Сетам» Борискевич М.І. про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки.
01 серпня 2025 року ОСОБА_1 подана зустрічна позовна заява до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський», третя особа державний реєстратор державного підприємства «Сетам» Борискевич М.І. про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення Київської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року відмовлено у прийнятті та об'єднанні в одне провадження з первісним позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Національний природний парку «Голосіївський», державний реєстратор державного підприємства «Сетам» Борискевич М.І. про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою зустрічний позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський», третя особа: державний реєстратор державного підприємства «Сетам» Борискевич М.І. про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки.
Ухвала суду мотивована тим, що первісний та зустрічний позови містять різний зміст вимог, обставин, які підлягають доказуванню, а задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову, їх спільний розгляд може затягнути та ускладнити вирішення вказаної справи.
Крім того, суд першої інстанції зауважив, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для спільного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного (або одного зі співпозивачів), а позивачкою в зустрічному позові визначено інше коло відповідачів, зокрема, пред'явлено позов до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національного природного парку «Голосіївський».
Не погодилась із вказаною ухвалою суду відповідач ОСОБА_1 , нею подана апеляційна скарга, в якій вона зазначає про порушенням норм процесуального права.
Відповідач вказує, що суд приймаючи ухвалу про відмову в прийняті зустрічного позову вказав, що вона не підлягає апеляційному оскарженню, що не передбачено процесуальним законом, а тому з цих підстав ухвала підлягає скасуванню.
Також зауважує, що висновки суду про віднесення спірної земельної ділянки до земель комунальної власності є передчасними, оскільки рішення за первісним позовом не прийнято.
Крім того вважає, що висновок суду про те, що задоволення вимоги зустрічного позову про скасування пунктів 2,3 рішення Київради від 26 січня 2012 року № 69/7406 (основна вимога) не може повністю або частково виключити задоволення первісного позову, зроблено з порушення положень ч. 2 ст. 193 ЦПК України.
Відповідач вказує, що обидва позови є взаємопов'язаними і виникають з одних правовідносин. На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Сторони не скористалися своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V (перегляд судових рішень) ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що у березні 2025 року позивач звернувся у суд із позовом, у якому просив:
усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом скасування рішення державного реєстратора Державного підприємства «Сетам» Борискевича М.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №30134061 від 21 червня 2016 року та здійснену на його підставі в державному реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (реєстраційний номер) об'єкта 952704380000, номер запису про право власності 15054797), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього;
усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести об'єкт самочинного будівництва - садовий-дачний будинок загальною площею 38,5 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 (за координатами у форматі десяткових градусів: 50.3762470, 30.5206542).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
01 серпня 2025 року від ОСОБА_1 до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський», третя особа: державний реєстратор державного підприємства «Сетам» Борискевич М.І. про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки.
У зустрічному позові заявлено наступні вимоги:
визнати незаконними та скасувати пункти 2, 3 рішення Київської міської ради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національному природному парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва» № 69/7406 від 26 січня 2012 року у частині надання земельної ділянки № 1 загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30 грудня 2016 року у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007;
скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, площею 723, 6941 га, що зареєстрована Державному земельному кадастрі 30 грудня 2016 року на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої 25 грудня 2016 року Київською обласною філією Центру Державного земельного кадастру;
припинити всі речові права, їх обтяження, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що первісний та зустрічний позов не взаємопов'язані, вимоги за позовами не можуть зараховуватися, та задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. При цьому у зустрічному позові визначено інше коло відповідачів, зокрема пред'явлено позов до Національного природного парку «Голосіївський», який є третьою особою за первісним позовом.
Відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст. 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.
Отже, із ст. 193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред'явлення зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним; взаємопов'язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц , постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 638/6226/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
У постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Подання такого зустрічного позову має на меті не лише довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом, а й захистити права відповідача в обраний ним спосіб. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/14499/21.
Верховний Суд в ухвалі від 15 квітня 2025 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі з аналогічних правовідносин № 752/8409/24 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Національний природний парк «Голосіївський», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду вказав, що погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що задоволення зустрічного позову повністю або частково не виключить можливість задоволення первісного позову, оскільки власником земельної ділянки залишиться Київська міська рада, належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності визначається законом і не залежить від факту реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В ухвалі від 31 липня 2025 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі з аналогічних правовідносин № 752/21620/24 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - Національний природний парк «Голосіївський», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду Верховний Суд заначив, що встановленню та доведенню за зустрічним позовом підлягають обставини, які не пов'язані із спором за позовом прокурора, оскільки останній в своїй позовній заяві доводить обставини порушення прав Київської міської ради, як власника земельної ділянки, та фактично вимагає від відповідача усунення перешкод в реалізації такого права власності шляхом знесення самочинного будівництва. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спільний розгляд первісного позову та зустрічного є недоцільним, обидва позови не взаємопов'язані, зокрема, вони не виникають з одних правовідносин, а задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зі змісту первісної позовної заяви вбачається, що заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 з вимогами про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, позивачем заявлено спір про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом припинення володіння нерухомим майном.
Як на підставу своїх вимог посилався на порушення відповідачем прав Київської міської ради, як власника земельної ділянки. Тобто вимоги первісного позову виникли з питання усунення перешкод у реалізації права власності шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва.
У зустрічній позовній заяві відповідачем заявлені вимоги про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки.
В обґрунтування цього позову вказано, що проектом відведення земельних ділянок НПП «Голосіївський», затвердженого рішенням КМР № 69/7406 від 26 січня 2012 року, змінено межі парку, встановлені Указом № 794, зокрема в межі земельної ділянки № 1 додатково включено земельну ділянку площею 13,79 га та незаконно надано парку у постійне користування земельну ділянку № 1 у зазначеній частині, а отже рішення КМР № 69/7406 від 26 січня 2012 року в оскаржуваній частині підлягає скасуванню.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про повернення зустрічного позову заявнику, оскільки об'єднання вказаних позовів в одне провадження та спільний розгляд є недоцільним, адже позови містять різний предмет, зміст вимог та обставини, які підлягають доказуванню.
У зустрічному позові зазначено, що при його розгляді мають бути встановлені обставини пов'язані з прийняттям рішення органами місцевого самоврядування та державною реєстрацією земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Таким чином, встановленню та доведенню за зустрічним позовом підлягають обставини, які не пов'язані із спором за позовом прокурора, оскільки останній в своїй позовній заяві доводить обставини порушення прав Київської міської ради, як власника земельної ділянки, та фактично вимагає від відповідача усунення перешкод в реалізації такого права власності шляхом знесення самочинного будівництва.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спільний розгляд первісного позову та зустрічного є недоцільним, оскільки задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Суд першої інстанції також вірно звернув увагу, що позивачем у первісному позові є держава в особі Київської міської ради, в інтересах якої заявлено вимоги про усунення їй, як власнику, перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. При цьому, в зустрічному позові визначено два відповідачі Київську міську раду та Національний природний парк «Голосіївський». Однак, відповідач має право подати зустрічний позов саме до позивача за первісним позовом для їх спільного розгляду. Проте, представником відповідача цю вимогу не дотримано, та визначено інше коло відповідачів, з яких Національний природний парк «Голосіївський» у первісному позові є третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Апеляційний суд також враховує, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом може призвести до безпідставного затягування розгляду справи та порушення розумних строків розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що зустрічний позов мав бути прийнятим та розглянутим разом з первісним позовом, оскільки вимоги є взаємопов'язані і спільний їх розгляд доцільним, колегія суддів оцінює критично, оскільки первісні та зустрічні позовні вимоги не є однорідними як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін цивільного процесу, що зумовлює самостійний предмет їх доказування.
Суд також звертає увагу, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом не є взаємовиключними, такі позови можуть бути розглянуті в межах різних судових проваджень. При цьому, ОСОБА_1 не позбавлена можливості реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення до суду із окремою позовною заявою.
Доводи апеляційної скарги про зазначення в оскаржуваній ухвалі, що вона не підлягає апеляційному оскарженню, знайшли своє підтвердження, проте вказане помилкове зазначення не впливає на правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для спільного розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 з первісним позовом та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказана ухвала є законною та обґрунтованою, ухваленою на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепи
Н.В. Поліщук