справа №2610/5287/2012 Головуючий у І інстанції - Волошин В.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/3205/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
03 лютого 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року, постановлену за наслідками розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про видачу дубліката виконавчого листа, боржник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень управляння державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року, постановлену за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» про заміну стягувача у виконавчих провадженнях, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», боржник: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Закрите акціонерне товариство «Фірма Ехо-Відродження»
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
установив:
У березні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, боржник - ОСОБА_2 , заінтересована особа - Відділ примусового виконання рішень управляння ДВС ГУ юстиції
у м. Києві.
Заяву мотивовано тим, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2012 року cтягнуто з солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2008 року №4/Кв-08 у розмірі 9024812,23 грн., судовий збір у сумі 3219 грн.
Посилаючись на те, що виконавчий документ було втрачено, ПАТ «Дельта Банк» просило суд видати дублікат виконавчого документа у справі №2610/5287/2012.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року заяву ПАТ «Дельта Банк» про видачу дублікату виконавчого документа у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом
м. Києва у справі №2610/5287/2012 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що наведена заявником підстава, а саме втрата виконавчого документа, є поважною для видачі його дубліката.
У квітні 2020 року ТОВ «Стар Інвестмент Ван» звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2610/5287/2012, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення боргу з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , із ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Стар Інвестмент Ван» (стягувач - ПАТ «Дельта Банк», боржник - ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Голосіївський районний ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції
(м. Київ), ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві, закрите ЗАТ «Фірма Ехо-Відродження».
Заяву мотивовано тим, що 22 лютого 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕйПіЕс Україна» (правонаступником якого є ТОВ «Стар Інвестмент Ван») укладено договір про відступлення права вимоги №1183/К, відповідно до якого ТОВ «ЕйПіЕс Україна» отримало право вимоги до боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за кредитним договором №4/Кв-08 від 15 січня 2008 року та за договором поруки №4/Пор-08-1 від 15 січня 2008 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року заяву ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання виконавчих листів №2610/5287/2012 виданих Шевченківським районним судом
м. Києва про стягнення боргу з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у справі №2610/5287/2012 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «Стар Інвестмент Ван».
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для заміни сторони виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником ТОВ «Стар Інвестмент Ван».
Не погоджуючись із даними ухвалами суду особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд оскаржувані ухвали скасувати.
Вимоги обґрунтовував тим, що він, ОСОБА_1 , є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 28 березня 2012 року №220, який судом було визнано недійним. Вказував, що приватним виконавцем, який діє в інтересах ТОВ «Стар Інвестмент Ван», вчиняються дії з метою реалізації квартири, яка належить йому. Зазначав про відсутність підстав для скасування його права власності. На його думку, ухвали суду від 11 травня 2017 року та від 27 листопада 2020 року постановлені із порушенням норм процесуального законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Стар Інвестмен Ван» зазначило, що апелянт помилково зазначає про відсутність заяв про поновлення строків на отримання дублікатів та щодо обмеженого строку пред'явлення виконавчих документів у один рік, оскільки у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі чи частково виконати рішення суду строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року про видачу дублікату виконавчого документа скасовано, постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про видачу дубліката виконавчого листа
у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 скасовано, постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Стар Інвестмен Ван» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскаржувані ухвали місцевого суду стосуються прав ОСОБА_1 , який не брав участі у справі.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання такий строк закінчився 19 березня 2016 року.
Ухвалюючи рішення про видачу дубліката виконавчого документа до виконання в ухвалі Шевченківського районного суду від 11 травня 2017 року та заміну сторони виконавчого провадження в ухвалі Шевченківського районного суду від 27 листопада 2020 року, суд першої інстанції не вирішував питання про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зазначене унеможливлює вирішення порушених заявниками питань по суті.
07 січня 2025 року ТОВ «Стар Інвестмен Ван» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвали суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивувало тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції. Як ОСОБА_1 , так і його представнику - адвокату Земляному Д.В., було відомо про постановлення Шевченківським районним судом м. Києва ухвал від 11 травня 2017 року про видачу дублікату виконавчого документа, та від 27 листопада 2020 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі №2610/5287/2012, починаючи з моменту пред'явлення 31 січня 2021 року ним, ТОВ «Стар Інвестмен Ван», позову у справі №752/8319/21 (про визнання недійсним договору дарування).
Також, помилковим є висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 є особою, яку не було залучено до участі у розгляді справи №2610/5287/2012, однак ухваленим рішенням вирішено питання про його права та законні інтереси.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов'язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Ухвалою Верховного суду від 10 вересня 2025 року касаційну скаргу ТОВ «Стар Інвестмен Ван» задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою для скасування постанови Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року стало те, що апеляційний суд не дослідив питання стосовно того, які права, інтереси чи обов'язки ОСОБА_1 безпосередньо порушуються, не визнаються чи оспорюються видачею дубліката виконавчого листа №2610/5287/2012 та заміною сторони виконавчого провадження - кредитора.
Таким чином, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування ухвал Шевченківського районного суду міста Києва від 11 травня 2017 року та від 27 листопада 2020 року.
При новому розгляді справи, апеляційним судом встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2012 року у справі №2610/5287/2012 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2008 року №4/КВ-08 у розмірі 9024812,23 грн. та 3219 грн. судового збору.
07 листопада 2012 року на виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2012 року у справі №2610/5287/2012 видано виконавчий лист.
22 лютого 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕйПіЕс Україна», правонаступником якого є ТОВ «Стар Інвестмент Ван», укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №1183/К, відповідно до якого ТОВ «ЕйПіЕс Україна» отримало право вимоги до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором від 15 січня 2008 року №4/КВ-08 та за договором поруки від 15 січня 2008 року №4/Пор-08-2.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року за позовом ТОВ «Стар Інвестмент Ван» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кошарний О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Настасенко О.М. про визнання недійсним договору дарування, визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 , укладений 28 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Настасенко О.М. за реєстровим номером 220.
Згідно з інформацією Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб від 07 липня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1999 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналіз ч. 1 ст. 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №507/449/24 провадження №61-4318св25).
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов'язки, або породжують для особи правові наслідки.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2012 року стягнуто з солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №4/Кв-08 від 15 січня 2008 року у розмірі 9024812,23 грн. та 3219 грн. судового збору.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року у справі №752/8319/21 укладений 28 березня 2012 року між ОСОБА_2 (дарувальником) та ОСОБА_1 (обдаровуваним) договір дарування квартири АДРЕСА_2 визнаний недійсним. Квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_1 .
Аналізуючи зміст заяв, поданих ПАТ «Дельта Банк» у березні 2017 року та ТОВ «Стар Інвестмент Ван», то предметом розгляду у цій справі є вимоги про видачу дубліката виконавчого документа у справі №2610/5287/2012 та заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
Вказаний виконавчий лист №2610/5287/2012 виданий на виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2012 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (частини 1, 2 ст. 553 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається та підтверджено заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2012 року, що 15 січня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ЗАТ «Фірма Ехо-Відродження» укладений кредитний договір №4/КВ-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної лінії, згідно з умовами якого банк відкрив позичальнику мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на таких умовах: ліміт кредитування - 1400000 дол. США; строк кредитування - з 15 січня 2008 року до 14 січня 2013 року включно.
На забезпечення виконання ЗАТ «Фірма Ехо-Відродження» зобов'язань за вказаним кредитним договором 15 січня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладені договори поруки №4/Пор-08-1, №4/Пор-08-2 відповідно, згідно з якими поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором в повному об'ємі за своєчасне та повне виконання зобов'язань боржником за кредитним договором.
Матеріали справи не містять доказів наявності інших забезпечувальних договорів, зокрема договору іпотеки, предметом якого могла б виступати квартира АДРЕСА_2 , власником якої на момент укладення кредитного договору був ОСОБА_2 , а з 28 березня 2012 року - ОСОБА_1 .
За таких обставин, колегія суддів враховує, що правовідносини щодо настання цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання умов кредитного договору від 15 січня 2008 року №4/КВ-08, мають місце виключно між кредитором (його правонаступниками), позичальником, а також поручителями: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Колегія суддів не встановила обставин участі ОСОБА_1 саме у кредитних правовідносинах, чи пов'язаних з їх виконанням наслідками.
При цьому, як встановлено, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року у справі №752/8319/21 був визнаний недійсним укладений 28 березня 2012 року між ОСОБА_2 (дарувальником) та ОСОБА_1 (обдаровуваним) договір дарування квартири АДРЕСА_2 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року відмовлено
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року у справі №752/8319/21.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мішустін М.К., на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року у цивільній справі №752/8319/21.
Таким чином, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року у справі №752/8319/21 набрало законної сили.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року, справа №753/11000/14-ц (провадження №61-11сво17), зазначив, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Аналіз змісту зазначених постанов Верховного Суду дає підстави стверджувати, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/17 (провадження №12-144гс18) зазначено, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року у справі №752/8319/21 встановлено обставини незаконності відчуження ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , та виснувано про відсутність в останнього права власності на цю квартиру.
Той факт, що на момент розгляду даної справи кв. АДРЕСА_2 була зареєстрована за ОСОБА_1 , не спростовує зміст рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року у справі №752/8319/21.
Зміст ст. 352 ЦПК України свідчить про те, що право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції особи, яка не брала участі у справі, ґрунтується не на гіпотетичній зацікавленості, а на правовій зацікавленості, яка обумовлюються змістом норм матеріального права.
Лише встановивши, що оскаржуване рішення безпосередньо встановлює, змінює або припиняє права та/або обов'язки особи, яка не брала участь у розгляді справи, або породжує для цієї особи правові наслідки, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції за апеляційної скарги такої особи.
Наявність обставин, які за законом можуть бути підставами для захисту будь-яких прав ОСОБА_1 , пов'язаних з виконанням заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2012 року та рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року, є предметом доказування окремого судового розгляду у іншому провадженні.
Враховуючи викладене, посилання апелянта на наявність у нього, ОСОБА_1 , речових прав на вказану квартиру не є підставою для висновку про те, що він є особою, яка не брала участі у справі щодо видачі дубліката виконавчого листа №2610/5287/2012 та заміни сторони виконавчого провадження з його виконання, однак має право на апеляційне оскарження ухвал місцевого суду у цій справі, оскільки оскаржуваними ухвалами не було вирішено питання про його права, обов'язки та інтереси.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Відповідно до ч. 2 ст. 362 ЦПК України, про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Враховуючи вищезазначене, апеляційним судом встановлено, що оскаржувані судові рішення безпосередньо не стосуються прав, інтересів та (або) обов'язків ОСОБА_1 , який подав апеляційну скаргу, не визначено обсяг таких прав, інтересів та (або) обов'язків, та не встановлено безпосередній правовий зв'язок між ОСОБА_1 та оскаржуваними судовими рішеннями.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.268, 362, 374, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року, постановлену за наслідками розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про видачу дубліката виконавчого листа, боржник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень управляння державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року, постановлену за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» про заміну стягувача у виконавчих провадженнях, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», боржник: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Закрите акціонерне товариство «Фірма Ехо-Відродження» у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали складено 09 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді С.О. Журба
Т.О. Писана