Провадження № 22-ц/803/1631/26 Справа № 185/7371/25 Головуючий у першій інстанції: Бондаренко В.М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
28 січня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Шаповалової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Бондаренко В.М. від 22 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я,-
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він працював у відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК йому первинно, а потім і повторно з 01.05.2025 до 01.05.2027 встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності за профзахворювання, з визначенням третьої групи інвалідності. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 120000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов'язків.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я, - задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням його здоров'я, 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення шляхом стягнення моральної шкоди у меншому розмірі, ніж стягнув суд першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 має трудовий стаж в умовах впливу шкідливих факторів, працюючи у відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», 25 років 06 місяців. 27.12.2022 ОСОБА_1 було звільнено відповідачем з посади машиніста гірничих виїмкових машин ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України), що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 18-23).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 березня 2024 року за формою П-4, ОСОБА_1 встановлено діагноз: 1) радикулопатія попереково-крижова L5,S1 та шийна С6, С7, С8, з вираженими статико-динамічними порушеннями, з стійким больовим і м'язово-тонічними синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових (ПФ другого ст.) суглобів, код М54.1, М17-М19; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст.), група А. ЛН першого-другого ступеня, (код J43.8, J44); 3) хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість третього ступеня (з помірним зниженням слуху), код Н90.3.
Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Підземні умови праці в гірничих виробках не дозволяють досягнути гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони, гранично-допустимих рівнів шуму, допустимих параметрів показників важкості праці. Не постійне використання ЗІЗ. Технологія виконання підземних робіт здійснюється відповідно нормативних актів з охорони праці для вугільних підприємств України. Засоби колективного та індивідуального захисту від впливу шкідливих виробничих факторів на підприємстві впроваджено та забезпечено працівника згідно з галузевими нормами. Із засобів індивідуального захисту органів дихання був забезпечений респіратором РПА-ТД-2, який за принципом дії залежно від способу забезпечення захисту відноситься до фільтрувальних засобів. У складі респіратора РПА-ТД-2 використовувались захисні змінні проти аерозольні фільтри ФРПА Р2 R, які відносяться до класу захисту Р2 відповідно до вимог ДСТУ ЕN 143:2002 «Засоби індивідуального захисту органів дихання. Протиаерозольні фільтри. Вимоги, випробування, маркування». Респіратор РПА-ТД-2 забезпечує захист органів дихання від запиленості повітря робочої зони в концентрації до 1000 мг/м3 у вугільних шахтах. Рекомендується використовувати під час виконання важкої інтенсивної роботи і високої, підвищених або знижених температурах, підвищеної вологості. Застосовуються в робочих умовах, при об'ємній частці кисню в повітрі не менше 17%. Працівник при виконанні робіт дотримувався інструкції з експлуатації респіратора РПА-ТД-2 та фільтрів ФРПА Р2 R, у тому числі проводив перевірку перед використанням, дотримувався правил використання та зберігання.
Причини виникнення професійного захворювання - хімічні фактори: концентрація пилу вуглецю: інші копалини вуглецю і вуглепородні пили з вмістом SiО2 від 10% до 70,0% в повітрі робочої зони 133,533 мг/м3, при ГДК - 2 мг/м3 відповідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.2020 № 1596. Важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 32 кг, періодичне перебування у позі «стоячи» 72,8% часу зміни, нахили корпусу 194 разів за зміну, зовнішнє фізичне динамічне навантаження: при загальному навантаженні за участю м'язів рук, тулуба, ніг становило 2592 кг/м; величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладання зусиль за участю м'язів тулуба та ніг становило 19200 кг/с, двома руками становило 19200 кг/с; переміщення у просторі (переходи, обумовлені технологічним процесом протягом зміни) по горизонталі становило 6,3 км. Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму 90 дБА, еквівалентний рівень віброшвидкості технологічної вібрації 81 дБ.
Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені (а.с. 7-9).
Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №130819 від 06 травня 2024 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності з датою переогляду - 15.04.2025 (а.с. 15).
Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААГ №568166 від 06 травня 2024 року, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності з датою переогляду - 15.04.2025 (а.с. 15).
Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 153/25/767/В від 05.06.2025 ОСОБА_1 повторно з 01.05.2025 до 01.05.2027 встановлено третю групу інвалідності, а також 60% втрати професійної працездатності сукупно (а.с. 13-14).
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків в шкідливих умовах праці на підприємстві, у зв'язку з чим довідками МСЕК серії 12 ААА №130819 та серії 12 ААГ №568166 від 06 травня 2024 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності; згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №153/25/767/В від 05.06.2025 ОСОБА_1 повторно з 01.05.2025 до 01.05.2027 встановлено третю групу інвалідності, а також 60% втрати професійної працездатності; приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн, яка спричинена втратою здоров'я, у зв'язку з отриманням професійного захворювання під час перебування у трудових стосунках з відповідачем.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди є безпідставними, оскільки місцевий суд, на підставі медичних документів правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності, внаслідок чого відчуває моральні страждання. Сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.
Щодо доводів апелянта в частині стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За положеннями ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
У відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції було надано копію договору по надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Меркуловою Т.П. та ОСОБА_1 19 червня 2025 року (а.с. 10-11); копію ордеру на надання правничої допомоги від 27.06.2025 №1400800 (а.с. 17); копії квитанцій з оплати послуг адвоката Меркулової Т.П. за складання позовної заяви на суму 5000,00 грн та за складання відповіді на відзив на суму 5000,00 грн (а.с. 12, 19); акт виконаних робіт з надання послуг адвоката від 06.08.2025 (а.с. 48).
Відповідно до акту виконаних робіт з надання послуг адвоката від 06.08.2025 на підставі договору №б/н від 19.06.2025, сторони цього договору узгодили, що адвокат Меркулова Т.П. надала послуги з правничої допомоги позивачу на загальну суму 10000,00 грн, а саме: складання позовної заяви від імені та в інтересах ОСОБА_1 вартістю 5000,00 грн; складання відповіді на відзив відповідача по справі вартістю 5000,00 грн.
При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, місцевий суд прийняв до уваги обсяг робіт, проведений адвокатом Меркуловою Т.П. у даній справі, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, адвокат Меркулова Т.П. подала до суду першої інстанції позовну заяву в інтересах ОСОБА_1 (а.с. 1-4) та відповідь на відзив відповідача (а.с. 40-46).
Отже, матеріалами справи підтверджено надання адвокатом Меркуловою Т.П. правничої правової допомоги ОСОБА_1 на загальну суму 10000,00 грн.
Разом з тим, місцевий суд врахував складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову у даній справі та значення справи для сторін, та дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у справі, а саме, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Щодо доводів апелянта про недоведеність позивачем факту оплати вартості наданих послуг з професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, то витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Такі висновки відповідають також правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження №61-22131 св 19).
Більше того, позивачем до ухвалення рішення місцевим судом надано копії двох квитанцій з оплати послуг адвоката Меркулової Т.П. на загальну суму 10000,00 грн.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»- залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 09 лютого 2026 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
Л.П. Никифоряк