Провадження № 11-кп/803/1141/26 Справа № 204/4617/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 20 січня 2026 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні нікого не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, -
Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 20 січня 2026 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 20 березня 2026 року включно.
Визначено відносно обвинуваченого ОСОБА_7 заставу у розмірі 429 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 1299012 гривень.
У випадку внесення обвинуваченим встановленої застави визначено вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави зобов'язано обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 20 березня 2026 року виконувати наступні обов'язки: прибувати до прокурора або суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов'язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
Відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим та існуючим ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також судом враховано, що ОСОБА_7 характеризується відсутністю міцних соціальних зв'язків, роботи та стримуючих факторів, які б вказували на те, що ним не будуть вживатися перешкоди щодо цього кримінального провадження. Вказав, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду. Перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування суворого покарання у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, що є вагомим психологічним фактором, обвинувачений може впливати на малолітнього потерпілого, свідків, які не допитані в судовому засіданні.
Щодо існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином суд врахував мету, спосіб, обстановку кримінального правопорушення у вчиненні, якого обвинувачується ОСОБА_7 , а саме наявність в обвинуваченого можливості створення штучних доказів своєї невинуватості, а враховуючи, що вчинення кримінальних правопорушень здійснено за допомогою мережі Інтернет, соціальних мереж для спілкування, маючи можливість вільного доступу до цих мереж, обвинувачений матиме можливість створення штучних обставин, які будуть вказувати на вчинення кримінального правопорушення іншими особами. Також в умовах воєнного стану, який оголошено по всій території України, обвинувачений, який не працює, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, суд виходив з того, що ОСОБА_7 не працює, тобто характеризуються відсутністю постійного, законного джерела доходу, отже наявний ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Судом зазначено, що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить його належної процесуальної поведінки та виконання покладених процесуальних обов'язків, а тому не буде дієвим у даному провадженні.
Також судом враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення та враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, дані про нього, ризики кримінального провадження, суд дійшов висновку, що застава у раніше визначеному розмірі є такою, що достатньою мірою гарантує виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та забезпечить його належну поведінку у кримінальному провадженні, та є обґрунтованою.
В апеляційній скарзі захисник просить оскаржену ухвалу скасувати, змінити запобіжний захід на більш м'який, а саме: домашній арешт, або, як альтернативу, особисте зобов'язання, із покладенням на ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України, або визначити заставу у значно меншому розмірі.
Вказує, що покладені обов'язки є достатніми та співмірними для забезпечення належної процесуальної поведінки, а тому подальше тримання під вартою є безпідставним і непропорційним, з огляду на відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Зазначає, що ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки суд не врахував фактичний стан розгляду справи, проігнорував стадію судового процесу, не надав оцінки відсутності ризиків, а також порушив право на захист.
Стверджує, що суд першої інстанції не врахував, що досудове розслідування у даному провадженні завершене, справа направлена до суду і вже слухається по суті; підготовче судове засідання завершене, усі матеріали долучені, основні свідки допитані; щодо інших обвинувачених у цій справі - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - 08 жовтня 2025 року вже винесено судове рішення. У зв'язку із цим вважає, що жодних слідчих дій більше не проводиться, а всі докази вже передані до суду, що виключає будь-який ризик впливу з боку ОСОБА_7 на хід провадження.
Вказує, що жоден із ризиків, визначених статтею 177 КПК України, не знайшов підтвердження та ОСОБА_7 : не має наміру ухилятися від суду, активно беру участь у засіданнях; не має закордонного паспорта, не виявляв намірів виїхати за межі України; не може впливати на свідків, адже усі вони вже допитані, тому не має можливості знищити докази, оскільки справа повністю передана до суду, усі докази зібрані, нові матеріали не надходять. Вважає, що продовження тримання під вартою є надуманим, непропорційним та таким, що суперечить ст. 5 Конвенції про захист прав людини.
Крім того, зазначає, що в обвинувачені щодо ОСОБА_7 наведено загальні та нечіткі формулювання, без жодних прямих доказів його участі у злочині. При обшуку у ОСОБА_7 був вилучений лише мобільний телефон, в якому не було жодних фото та відеоматеріалів, які б стосувалися потерпілого ОСОБА_10 ; інших електронних пристроїв (комп'ютерів, флеш-накопичувачів, дисків тощо), через які могла б здійснюватися передача або зберігання матеріалів відносно потерпілого, не вилучено, що підтверджує відсутність об'єктивних доказів причетності ОСОБА_7 до виготовлення, зберігання чи розповсюдження заборонених матеріалів.
Вказує, що інші докази, на які посилається слідство, перекручені й не мають до нього відношення, зокрема: протоколи впізнання, наявні в матеріалах справи, стосуються лише ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яких було ідентифіковано як відвідувачів готельних комплексів «Бартоломео» та «Цунамі» разом з потерпілим малолітнім ОСОБА_14 . Опізнання ОСОБА_7 у матеріалах провадження відсутнє. Свідки, на яких посилається сторона обвинувачення, а також інші допитані у справі особи не вказували на ОСОБА_7 та не ідентифікували його як причетного до інкримінованих подій. Всі акаунти в соціальних мережех: в Instagram-сторінці “Semen16Officsiall» та встановленому додатку Telegram з іменем " ОСОБА_15 ", на які посилається слідство, не збігаються з тими, що реально були на мобільному телефоні ОСОБА_7 . Матеріали справи містять дані про інших осіб ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які здійснювали фінансові операції з ОСОБА_8 та ОСОБА_18 через банківські установи: «ПриватБанк», «А-Банк» та міжнародні платіжні системи: MoneyGram і Swift Garant. Однак цих осіб, незважаючи на їхню участь у фінансових операціях, чомусь не залучено до справи. Водночас у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про рахунки чи фінансові операції ОСОБА_7 , він не користувався зазначеними банками чи платіжними системами.
Стверджує, що посилання слідства на нібито існуючий рахунок ОСОБА_7 з певним IBAN, є хибним, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які офіційні документи банку, що підтверджують належність цього рахунку йому. Більше того, ОСОБА_7 обвинувачують фактично лише через знайомство з ОСОБА_19 та її сином і телефонне спілкування з ними, що саме по собі не становить складу злочину та не може свідчити про причетність до будь-яких незаконних дій чи співучасть у злочині.
Крім того, зазначає, що у відношенні інших обвинувачених - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - судом уже ухвалені остаточні рішення, у зв'язку з чим будь-які твердження прокурора про можливість впливу ОСОБА_7 на них є необґрунтованими. Більш того, щодо ОСОБА_9 суд визнав достатнім застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Однак, щодо ОСОБА_7 застосовано та продовжує застосовуватися найсуворіший запобіжний захід - тримання під вартою, що свідчить про відсутність індивідуалізованого підходу та порушення принципу пропорційності, закріпленого як у положеннях КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини.
Щодо визначеного розміру застави зазначає, що він є завідомо непомірним та таким, що фактично унеможливлює реалізацію права на звільнення з-під варти.
Сторона захисту зазначає, що ОСОБА_7 за місцем свого постійного проживання характеризується виключно позитивно, він не мав жодних конфліктів із сусідами, активно бере участь у житті громади, не перебуває на обліках у правоохоронних органах чи медичних установах та веде звичайний спосіб життя. Із пояснень мешканців будинку вбачається, що ОСОБА_7 є працьовитою, товариською, ввічливою та порядною особою, поважає старших, характеризується як спокійний, врівноважений, розсудливий та неконфліктний. У випадках, що дискредитують людську гідність, помічений не був. Вказує, що ОСОБА_7 здійснює постійний догляд та побутову допомогу своїй бабусі - інваліду II групи, яка за станом здоров'я (діагноз: артроз кульшового суглоба правої ноги) потребує сторонньої допомоги, що свідчать про наявність у ОСОБА_7 сталих соціальних зв'язків, відсутність ризиків ухилення від суду чи вчинення протиправної поведінки.
Звертає увагу, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду вже близько 1,5 (півтора року) і за цей тривалий період у ОСОБА_7 суттєво погіршився стан здоров'я. Він потребує належного медичного обстеження та лікування, зокрема стоматологічної допомоги, яка в умовах тримання під вартою не може бути забезпечена у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника ОСОБА_6 , який просив задовольнити апеляційну скаргу; обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав свого захисника; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Так, згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із вимогами ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:
- виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
- виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_7 під вартою цих вимог закону дотримався.
Як вбачається з наданих матеріалів, у провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024040000000274 від 15.03.2024 року, щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України.
Прокурором подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_7 , з визначенням застави у розмірі 429 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яке обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. Обвинувачений, усвідомлюючи не відворотність покарання, яке йому загрожує, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. ОСОБА_7 постійного місця роботи та мешкання не має, оскільки певний час до затримання мешкав у свого знайомого, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, що у сукупності є підставою для обґрунтованості наявності ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що є ризиком передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи те, що під час проведення обшуків за місцем мешкання обвинуваченого було вилучено технічні засоби (мобільні телефони), які у подальшому направлено для проведення відповідних експертиз, обвинувачений, володіючи інформацією щодо доступу до інтернет-аккаунтів, які знаходяться на технічних засобах, перебуваючи на свободі, може знищити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.
Також зазначив, що на теперішній час встановлено, що ОСОБА_7 та його спільники збували порнографічну продукцію громадянам інших держав, відносно яких матеріали виділено в окреме провадження, а тому перебуваючи на волі обвинувачений може впливати на встановлення обставин кримінального провадження. Обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого або свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 усвідомлює, що обвинувачення, у тому числі, ґрунтується на показах свідків серед яких є його знайомі, а саме: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а також потерпілий ОСОБА_22 , обвинувачений може впливати на них шляхом вмовляння, підкупу, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою схилити до зміни показань, чим перешкоджатиме забезпеченню швидкого та повного розслідування у даному провадженні.
Крім того, обвинувачений може іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, a саме створити штучні докази своєї невинуватості, ураховуючи, що вчинення кримінального правопорушення здійснено за допомогою мережі інтернет, соціальних мереж для спілкування, тому, перебуваючи на волі ОСОБА_7 матиме можливість вільного доступу до цих мереж та створення штучних обставин, начебто, вчинення кримінального правопорушення іншими особами, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи, що обвинувачений не має постійного джерела доходу окрім, як дохід отриманий від розповсюдження та збуту дитячої порнографії, останній перебуваючи на свободі може вчиняти інші кримінальні правопорушення з метою отримання прибутку, або продовжити кримінальне правопорушення з тією ж метою. Таким чином, інші більш м'які запобіжні заходи не пов'язані з триманням під вартою не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Аналізуючи надані матеріали, колегія суддів дійшла висновку про доведеність викладених в клопотанні обставин, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд першої інстанції правильно встановив, що вони є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно продовжують існувати і для запобігання ним необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про небезпідставність обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки воно підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах провадження.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність останнього до інкримінованого злочину, а отже обвинувачення не є очевидно безпідставним, а детальне дослідження його обґрунтованості є предметом судового розгляду справи по суті.
Необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час вирішення кримінального обвинувачення по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Суд на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для продовження запобіжного заходу.
З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги як передчасні доводи апелянта щодо відсутності достатніх доказів винуватості ОСОБА_7 в обсязі пред'явленого обвинувачення.
Також є правильним висновок суду щодо наявності відносно ОСОБА_7 ризику з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що відносно останнього існує небезпідставне обвинувачення у скоєні кримінального правопорушення, яке за правилами ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, що може спонукати останнього до спроби уникнути покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у розрізі чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, враховуючи те, що інкриміноване ОСОБА_7 діяння було пов'язане із використанням мережі Інтернет та поширенням порнографічної продукції за допомогою інтернет-месенджеру, а також у обвинуваченого було вилучено мобільні телефони, які у подальшому направлено для проведення відповідних експертиз, тому останній, володіючи інформацією щодо доступу до інтернет-аккаунтів, які знаходяться на технічних засобах, перебуваючи на свободі, може знищити або викривити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.
Крім того колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого, зважаючи на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та у разі обрання іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, з його боку можуть вчинятися дії щодо уникнення кримінальної відповідальності, шляхом вмовлянь, підкупу чи залякування спонукати свідків та потерпілого у цьому провадженні відмовитися від раніше наданих показань. Судом першої інстанції було грунтовно враховано те, що потерпілий є особою малолітнього віку та обвинувачений має можливість вибудувати рівень довіри, завдяки якому зможе спонукати потерпілого надати свідчення на його користь, із чим погоджується колегія суддів.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду щодо існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи мету, спосіб, обстановку кримінального правопорушення у вчиненні, якого обвинувачується ОСОБА_7 , а саме обвинувачений може створити штучні докази своєї невинуватості, а у зв'язку із тим, що вчинення кримінальних правопорушень здійснено за допомогою мережі Інтернет, соціальних мереж для спілкування, маючи можливість вільного доступу до цих мереж, обвинувачений матиме можливість створення штучних обставин, які будуть вказувати на вчинення кримінального правопорушення іншими особами.
Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки він небезпідставно обвинувачується у вчиненні інкримінованого діяння на протязі тривалого часу, - з серпня 2022 року по 14 серпня 2024 року, - що, зважаючи також на сутність інкримінованого діяння, дозволяє грунтовно припускати антисоціальну спрямованість його особи та стійкість протиправної поведінки. Крім того, ОСОБА_7 не працював, тобто не мав постійного, законного джерела доходу, що додатково вказує на існування та вагомість ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_7 під вартою, колегія суддів, погоджуючись з думкою суду першої інстанції, вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими, а вищенаведені обставини поза розумним сумнівом підтверджують продовження існування встановлених ризиків, і те, що запобігти їх реалізації можливо тільки шляхом продовження застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а більш м'які запобіжні заходи нездатні забезпечити йому належну процесуальну поведінку.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції було враховано, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, його майновий стан, дані про особу, ризики кримінального провадження, та визначено, що застава у раніше визначеному розмірі є такою, що достатньою мірою гарантує виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та забезпечить його належну поведінку у кримінальному провадженні, та є обґрунтованою. Колегія суддів зауважує, що визначений розмір застави є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та буде для нього вагомим стримуючим фактором, а достатніх підстав для зменшення розміру альтернативної застави не вбачається. При цьому враховуються зокрема фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 діяння, які полягають у здійсненні на протязі на протязі тривалого часу збуту дитячої порнографії різним особам за грошову винагороду, які вказують на те, що менший розмір застави на даний час не є достатнім.
Доводи апеляційної скарги у своїй сукупності не спростовують наявність і вагомість існуючих ризиків з переліку встановлених судом, не містять нових істотних для справи відомостей та полягають у переоцінці тих обставин справи та відомостей про особу обвинуваченого, які були відомі суду першої інстанції та, на переконання колегії суддів, дістали належну оцінку.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 20 січня 2026 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4