16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/1921/25
Провадження № 2/730/100/2026
"09" лютого 2026 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №161166 від 20.11.2024р. у розмірі 22550,15 грн, що складається з 15628,23 грн - боргу за тілом кредиту, 6421,92 грн - боргу за відсотками, 500,00 грн - боргу за комісією, а також судові витрати (судовий збір у сумі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн). Свої вимоги обгрунтовує тим, що 20.11.2024р. між ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» і ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» було укладено вказаний кредитний договір у електронній формі, підписаний позичальником за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, на суму 22892,00 грн, який складається з індивідуальної частини, що містить персональні умови кредитування позичальника, графік платежів, та публічної частини, яка є спільною для всіх клієнтів кредитодавця й розміщена на його сайті. На виконання даного кредитного договору ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» перерахувало позичальнику на його платіжну картку обумовлену суму коштів, цим самим виконавши свої фінансові зобов'язання, а відповідач повинен був повернути кредит, сплатити відсотки за його користування в порядку та строки, визначені договором. Однак відповідач свої кредитні зобов'язання за даним договором належним чином та своєчасно не виконав, у зв'язку з чим має прострочену заборгованість, яка на дату подання позовної заяви становить 23550,15 грн, з яких: 15628,23 грн - борг за тілом кредиту, 6421,92 грн - борг за несплаченими відсотками за користування кредитом, 500,00 грн - борг за комісією, 1000,00 грн - борг за штрафними санкціями. 16.04.2025р. ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» і ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №16042025, згідно умов якого позивач, як новий кредитор, набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Тому дану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Позивачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін від 05 січня 2026 року було направлено в електронній формі через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до його електронного кабінету (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), але той інших заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав.
При цьому, суд зважує на те, що позивач у п.3, 4 прохальної частини позову просив розглядати справу саме в такому порядку та без його участі, а приписи ст.274 ЦПК України не містять обмежень для вирішення даної категорії справ у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін від 05 січня 2026 року було надіслано за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (повернення судової кореспонденції з довідкою АТ «Укрпошта» ф.20 із зазначенням причин повернення «адресат відсутній» згідно з ч.6-8 ст.128 ЦПК України вважається належним сповіщенням особи), однак той відзиву на позов чи інших заяв з процесуальних питань не подав.
Також в установлений строк від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відтак, у силу положень ч.13 ст.7, ч.5 ст.279 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами й у такому випадку судове засідання не проводиться та згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до такого висновку
За приписами ст.526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
У ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
За змістом положень ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).
Згідно зі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У судовому засіданні встановлено, що 20 листопада 2024 року ОСОБА_1 в електронній формі подав до ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» заяву на видачу кредиту №100703644, у якій просив видати йому кредит у розмірі 22892,00 грн строком на 126 днів з метою погасити інший кредит, сплатити комісії, зазначив свої персональні дані.
20 листопада 2024 року між ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» і ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №161166 (індивідуальна частина). За умовами даного договору товариство зобов'язувалось надати позичальнику кредит, а позичальник повинен повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором (п.2.1); сума кредиту - 22892,00 грн, яка надається в наступному порядку: 11008,66 грн - для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №152940 від 09.09.2024р., укладеним з кредитодавцем, 7991,70 грн - на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті, 3891,64 грн - шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 договору (п.2.2.1); процентна ставка фіксована - 330,00% річних, нараховуються з дня, наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеним у п.2.6 договору, та/або графі графіку платежів (п.2.3); тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає: знижений - 1,00 грн, стандартний - 100,00 грн (п.2.4); комісія за надання кредиту - 3891,64 грн та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 17% від загальної суми кредиту (п.2.5); загальний строк кредитування - 126 днів з 20.11.2024р. по 26.03.2025р. (п.2.6); періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом - 1 раз на два тижні, конкретні дати вказані в графіку платежів (п.2.6.1); загальні витрати позичальника за кредитом - 20698,91 грн (п.2.7); денна процентна ставка - 0,7176% (п.2.7.1); у п.2.10 договору сторони передбачили штрафні санкції за невиконання/неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань; додатком до договору є графік платежів.
Аналогічна за змістом інформація щодо умов кредитування наведена й у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний сторонами 20.11.2024р.
Оскільки вказаний кредитний договір створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, вчинений в електронній формі за допомогою електронного підпису уповноваженого представника кредитодавця та одноразовим ідентифікатором позичальника, особу якого було ідентифіковано й верифіковано, з огляду на його неоспорювання відповідачем, письмова форма даного правочину дотримана, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування» та не суперечить приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України. При цьому, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв'язку з чим він в силу положень ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Зазначене відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України та узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, якау цій категорії справ є незмінною.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» зазначені свої зобов'язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 за його заявою можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується інформацією АТ «ПУМБ» від 06.01.2026р. про емітування ОСОБА_1 банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , що зазначена в кредитному договорі, та про зарахування 20.11.2024р. на неї коштів у сумі 7991,70 грн, і узгоджується з довідкою ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» від 30.10.2025р. про здійснення даної платіжної операції, які є належними й допустимими доказами в справі.
Натомість, ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, кредит, відсотки за його користування та комісію згідно графіку платежів своєчасно не повернув (кредитні платежі сплачував частково), у зв'язку з чим йому нараховувались штрафні санкції.
Згідно наданого ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» розрахунку (картка обліку виконання договору) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №161166 від 20.11.2024р. станом на 01.04.2025р. складає 23550,15 грн, з яких: 15628,23 грн - борг за тілом кредиту, 6421,92 грн - борг за процентами, 500,00 грн - борг за комісією, 1000,00 грн - борг за штрафними санкціями, що не спростовано відповідачем, зокрема й шляхом надання інших своїх контрозрахунків.
16 квітня 2025 року між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) і ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» (Клієнт) укладено договір факторингу №16042025, згідно умов якого ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» відступило позивачу, як новому кредитору, права вимоги, строк платежу за якими настав або виникнуть у майбутньому до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрах прав вимоги (додаток №1), зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №161166 від 20.11.2024р. у загальній сумі заборгованості 23550,15 грн, з яких: 15628,23 грн - борг за тілом кредиту, 6421,92 грн - борг за процентами, 500,00 грн - борг за комісією, 1000,00 грн - борг за штрафними санкціями. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та акту приймання-передачі реєстру по формі, встановленій у додатках (п.4.1) і дана обставина підтверджена актом приймання-передачі реєстру прав вимог №3 та витягом з додатку №1 до договору факторингу реєстр прав вимог №3 від 04.06.2025р. щодо відповідача-боржника, платіжною інструкцією №464 від 05.06.2025р. про оплату ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» за відступлення прав вимоги.
Право кредитодавця на відступлення права вимоги без згоди позичальника кредитним договором не обмежене.
Отже, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», як новий кредитор, набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №161166 від 20.11.2024р. у сумі заборгованості 23550,15 грн, з яких: 15628,23 грн - борг за тілом кредиту, 6421,92 грн - борг за процентами, 500,00 грн - борг за комісією, 1000,00 грн - борг за штрафними санкціями.
Однак, ОСОБА_1 після відступлення ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги за договором факторингу ніяких платежів первісному чи новому кредитору не здійснював.
Відповідно до зробленої ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» виписки з особового рахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №161166 від 20.11.2024р. станом на 01.11.2025р. складає 23550,15 грн, з яких: 15628,23 грн - прострочений борг за тілом кредиту, 6421,92 грн - прострочений борг за процентами, 500,00 грн - прострочений борг за комісією, 0,00 грн - строковий борг за тілом кредиту, 0,00 грн - строковий борг за процентами, але не враховано 1000,00 грн боргу за штрафними санкціями, які позивач не просить стягнути з відповідача, що є його диспозитивним правом, передбаченим ст.13 ЦПК України.
При цьому, суд зауважує, що оскільки означена сума штрафних санкцій була нарахована первісним кредитором позичальнику за прострочення виконання ним зобов'язань за кредитним договором, укладеним 20.11.2024р., тобто після 24 лютого 2022 року, коли Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022р., в Україні було введено воєнний стан, який триває і донині, то у відповідності до положень п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України ці штрафні санкції підлягають списанню кредитодавцем і не можуть бути стягнуті з позичальника.
Суд вважає правомірним нарахування ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» ОСОБА_1 процентів за користування кредитом саме у межах встановленого та погодженого сторонами строку дії договору (126 днів до 26.03.2025р.), ці відсотки не є процентами, які нараховуються за порушення грошового зобов'язання (ч.2 ст.625 ЦК України), що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16.
Крім того, суд не вбачає підстав для визнання несправедливими умов укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки нараховані у межах строку кредитування відсотки, з якими позичальник погоджувався, підписуючи договір, не відносяться до сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації в розумінні положень п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Прикметно, що величина встановленої у кредитному договорі та застосованої при нарахуванні відсотків денної процентної ставки в 0,7176% і на її основі фіксованої процентної ставки 330% річних (0,90% у день) не перевищує її максимального розміру, передбаченого ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (1%).
Чинне ж законодавство не наділяє суд повноваженнями зменшувати суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору.
Враховуючи принцип свободи договору відповідач мав можливість не вступати з позивачем у кредитні правовідносини, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування кредитними коштами несправедливим, проте погодився на такі умови договору, підписавши його без будь яких застережень. Більше того, не дивлячись на своє гарантоване право, передбачене п.3.4 договору, на відмову протягом 14 календарних днів від договору відповідач продовжував користуватися кредитними коштами кредитодавця й до нього з жодними заявами не звертався.
Одночасно суд звертає увагу відповідача, що порушення ним графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, так як згідно п.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються протягом всього строку кредитування.
Натомість, ОСОБА_1 всупереч положенням ст.12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх кредитних зобов'язань та спростування позовних вимог, зокрема й щодо укладення кредитного договору та отримання грошей, а відсутність у нього коштів не може бути підставою для звільнення його від погашення кредитної заборгованості.
Разом з тим, даючи оцінку доводам позивача щодо обгрунтованості пред'явленої до стягнення заборгованості за кредитним договором №161166 від 20.11.2024р. суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення з відповідача такої складової кредитної заборгованості як комісія в сумі 500,00 грн з огляду на таке.
Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Тому комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч.5 ст.216 ЦК України).
Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом вправі звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обгрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового ріщення в якості обгрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Як вбачається зі змісту п.2.4 кредитного договору №161166 від 20.11.2024р. позичальнику, окрім комісії за надання кредиту (п.2.2.1, 2.5), встановлено й комісію за управління та обслуговування кредиту в сумах 1 грн (знижена) і 100 грн (стандартна), які сплачуються 1 раз на два тижні (п.2.6.1).
При цьому, ні в кредитному договорі (зокрема, розділ «Терміни та визначення» індивідуальної частини, п.3.1.5 публічної частини), ні в Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС», затверджених наказом №25-од від 26.06.2024р. (п.3.3, 5.7), не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з управлінням та обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику та за які встановлена така комісія; також позивачем не надано доказів наявності переліку зазначених послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.
Отже, включення до суми заборгованості за кредитним договором складової заборгованості за комісією за управління й обслуговування кредиту є необґрунтованою з вищеокреслених підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Також у цій ситуації суд враховує, що умови кредитного договору були підготовлені й запропоновані позичальнику самим кредитодавцем, тому в силу ст.213 ЦК України потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав); особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови.
Відтак, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про нікчемність умов п.2.4 кредитного договору, укладеного між ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» і ОСОБА_1 , якими встановлено обов'язок позичальника сплачувати комісії (знижену, стандартну) за управління і обслуговування кредитом.
Тому, зважаючи на встановлені у справі обставини та сформульований висновок щодо нікчемності пункту п.2.4 кредитного договору, зазначена в розрахунку та в позовних вимогах ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» складова сукупної кредитної заборгованості позичальника у виді боргу за комісією в сумі 500,00 грн не підлягає стягненню з відповідача.
Наведений висновок суду узгоджується з правими позиціями, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 грудня 2022 року в справі №753/8945/19, які в силу вимог ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, з наданої ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» картки обліку виконання договору слідує, що ОСОБА_1 вже було сплачено зазначену додаткову комісію в сумі 4,00 грн.
Оскільки суд висновує про нікчемність з моменту укладення положень вказаного кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за управління та обслуговування кредиту, то вже сплачена відповідачем зазначена сума комісії (4 грн) у силу вимог ст.534 ЦК України, ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» підлягає зарахуванню йому в рахунок погашення наявної заборгованості за простроченими процентами та тілом кредиту.
Отже, заборгованість відповідачаперед позивачем після проведеного судом перерахунку становить 22046,15 грн (15628,23 + 6421,92 + 500 - 500 - 4), з яких: 15628,23 грн - борг за тілом кредиту, 6417,92 грн - борг за відсотками за користування кредитом.
Водночас питання дійсності щодо цієї частини грошової вимоги за кредитним договором, право якої відступалося за договором факторингу від ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, даний позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню на суму 22046,15 грн, з яких: 15628,23 грн - борг за тілом кредиту, 6417,92 грн - борг за відсотками за користування кредитом.
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать й витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
По даній справі ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу Адвокатського бюро «Соломко та партнери» в сумі 7000,00 грн, які підтверджені належними й допустимими доказами (договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025р. із Додатком №1 «Протокол погодження вартості послуг» та додатковою угодою №25770875447 від 11.09.2025р., акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025р., який містить детальний опис виконаних адвокатським бюро послуг, затраченого на них часу та їх вартості, довіреність від 10.09.2025р., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю).
При цьому, суд враховує, що до понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу адвоката відносяться як оплачені, так і ті, що будуть оплачені ним у майбутньому, що відповідає умовам договору та усталеній практиці Верховного Суду (постанови від 27.07.2022р. у справі №686/28627/18, від 15.06.2021р. у справі №159/5837/19, від 03.10.2019р. у справі №922445/19та Європейського суду з прав людини (п.115 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України від 07.11.2013р»).
Суд зважує на ту обставину, що відповідачем не було подано заперечень чи клопотань про зменшення пред'явлених стороною позивача до стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Водночас, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р.); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р). Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням вищенаведеного, слід виснувати, що не є обов'язковими для суду договірні зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
З огляду на викладене суд вважає, що супровід даної справи не потребував від адвокатського бюро вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справ здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа є малозначною (за ціною позову, за складністю) та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, бере до уваги типовість та поширеність такої категорії справ (про стягнення заборгованості за кредитним договором), зокрема й ініційованих ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у судах різних регіонів України (за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень), у зв'язку з чим підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Тому, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн є завищеною і непропорційною до предмета спору та його складності.
У зв'язку з цим, з огляду на критерії співмірності, розумності, обгрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити вдвоє (по затраченому часу та вартості послуг) з 7000,00 грн до 3500,00 грн, що забезпечить справедливий баланс між інтересами сторін.
Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позову, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2368,26 грн (22046,15 : 22550,15 х 2422,40) сплаченого ним при подачі заяви судового збору та 3421,77 грн (22046,15 : 22550,15 х 3500,00) витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а всього - 5790,03 грн судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.6, 203, 205, 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 625-629, 638-642, 1046-1056-1, 1077-1086 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», ст.2-5, 12, 13, 19, 23, 76-89, 137, 141, 258-268, 274, 279 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №161166 від 20.11.2024р. у сумі 22046,15 грн, з яких: 15628,23 грн - борг за тілом кредиту, 6417,92 грн - борг за відсотками за користування кредитом.
У задоволенні решти вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 2368,26 грн судового збору та 3421,77 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ-43541163, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець