Справа № 201/802/26
Провадження № 1-кс/201/218/2026
09 лютого 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025042020000048 від 28.05.2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України,
Слідчий звернувся до суду із погодженим прокурором клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що під час досудового розслідування отримано інформацію відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , який офіційно займається підприємницькою діяльністю з виробництва взуття, однак з метою ухилення від призову на військову службу отримав фіктивні документи, котрий надають право на займання викладацькою діяльністю, а саме викладання предмету фізичної культури та в подальшому офіційного працевлаштування до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), де останній фактично не з'являється та будь-якої освітньої діяльності не проводить.
В ході досудового розслідування встановлено, що в липні 2024 року гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 ), через приватного нотаріуса ОСОБА_7 зареєструвала приватний учбовий заклад, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), місце реєстрації учбового закладу: АДРЕСА_3 , директор та засновник ОСОБА_6 , тел. НОМЕР_5 .
При цьому за вказаною адресою підприємство фактично не знаходиться, угод про оренду приміщення, балансоутримувач будівлі, з вказаним підприємством не укладав. Згідно державних реєстрів «учбовий заклад» ліцензії на надання учбових послуг не отримував.
Також було здійснено тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_5 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , згідно яких встановлено, що в ІНФОРМАЦІЯ_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) працевлаштовано 15 чоловіків призивного віку, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .
Встановлено, що зазначені особи фактично не виконують трудових обов'язків, не здійснюють педагогічної, адміністративної чи іншої освітньої діяльності, а також надавали до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи про працевлаштування у вказаній школі з метою отримання відстрочки від призову на військову службу, що свідчить про використання завідомо неправдивих відомостей.
Згідно наданого рапорту від працівників УСР в Дніпропетровській області встановлено, що до злочину може бути причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, слідчий просить задовольнити подане клопотання.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Слідчий надіслав до суду заяву про слухання справи за його відсутністю, просив клопотання задовольнити.
Власник майна у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Враховуючи викладене, а також стислі строки розгляду клопотання про арешт майна, слідчий суддя вважає за можливе розглянуте вказане клопотання без участі власника, роз'яснивши йому про право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. (ст. 174 КПК України).
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025042020000048 від 28.05.2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
Досудове розслідування здійснюється за фактом того, що до Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра з УСР в Дніпропетровській області надійшла інформація, відповідно до якої з середини 2024 року невстановлена група осіб діючи за попередньою змовою підроблюють офіційні документи, які надають права та звільняють від обов'язків, а саме - відомості про працевлаштування у ІНФОРМАЦІЯ_8 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
20.01.2026 на підставі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_9 від 15.01.2026 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
- оригінал Витягів з наказу № 22-К від 02.09.2024 в чотирьох екземплярах, поміщені до паперового конверту;
- оригінал довідки № 106/1-Д від 05.05.2025, поміщена до паперового конверту;
- оригінал довідки № 131/1-Д від 01.08.2025, поміщена до паперового конверту;
- оригінал довідки № 27/1-Д від 04.02.2025 в двох екземплярах, поміщена до паперового конверту.
Постановою слідчого СВ відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 20.01.2026 вказані вище предмети було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025042020000048 від 28.05.2025 року.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Таким чином, вилучені в ході проведеного обшуку предмети можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому, суд вважає за необхідне клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на зазначене в клопотанні майно.
Керуючись ст. ст. 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025042020000048 від 28.05.2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025042020000048 від 28.05.2025 року у вигляді заборони на користування та розпорядження на тимчасово вилучене 20.01.2026 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме:
- оригінал Витягів з наказу № 22-К від 02.09.2024 в чотирьох екземплярах, поміщені до паперового конверту;
- оригінал довідки № 106/1-Д від 05.05.2025, поміщена до паперового конверту;
- оригінал довідки № 131/1-Д від 01.08.2025, поміщена до паперового конверту;
- оригінал довідки № 27/1-Д від 04.02.2025 в двох екземплярах, поміщена до паперового конверту.
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1