Провадження № 2-а/243/32/2026
Справа № 243/1052/26
09 лютого 2026 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Агеєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Музикант Владислав Сергійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Музикант В.С. до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, яка обґрунтована тим, що Постановою R53345 від 02 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 17000,00 грн. за те, що "за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ "Про несення змін о деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Крім того, позивач звертає увагу суду, що на нього, ОСОБА_1 02 вересня 2025 року складено Постанову № 855/п від 02.09.2025року. В обґрунтування Постанови № 855/п від 02.09.2025, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказано що "... п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», які набули чинності 15.02.2025 (далі - Закон N?3621), який за класифікацією документів належить до законодавства про оборону, визначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".
Отже на ОСОБА_1 02 вересня 2025 року складено дві Постанови з однаковим обґрунтуванням № 855/п та № R53345 від 02.09.2025 в обох вказано, що не він пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ "Про несення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист).
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2025 по справі 243/8235/25 скасовано постанову № 855/п від 02.09.2025 складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 17000,00 грн. Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Крім того, з тексту оскаржувані Постанови R53345 від 02 вересня 2025 року вбачається суть адміністративного правопорушення.
З огляду на оскаржувану Постанову, неможливо встановити коли саме позивач мав з' явитись до ТЦКтаСП для проходження ВЛК, тобто неможливо встановити дату вчинення позивачем правопорушення, що є порушенням ст. 283 КУпАП.
Відсутність в оскаржуваній Постанові дати вчинення адміністративного правопорушенням виключає можливість розрахувати строки притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" набрав чинності 04.05.2024, а отже, за текстом оскаржуваної Постанови позивач вчинив правопорушення 04.05.2024 коли набрав законної сили наведений Закон України, адже іншої дати правопорушення оскаржувана постанова не містить.
Таким чином оскаржувана Постанова прийнята поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ст. 38 КУпАП.
Наведені вище обставини є підставою для визнання протиправною Постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки, на час ухвалення оскаржуваної постанови спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, встановлені ст. 38 КУпАП, то відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Тому, просить суд скасувати Постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 R53345 від 02 вересня 2025 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених ст.ст. 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.6 ст. 162 КАС України.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлений про строки та спосіб надання відзиву на позов, однак, не скористався своїм правом та не надав суду відзиву на позов.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 02.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , складено Постанову №R53345 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП та ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Відповідно до ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, прушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною другою передбачено, що повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною третьої встановлено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ "Про несення змін о деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Абзацом сьомим ч.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, об'єктивна сторони правопорушення, передбачена статтею 210 КУпАП полягає у порушенні правил військового обліку, зокрема, щодо встановленого обов'язку прибувати до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явки.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто, позивач мав знати, що його викликають до ТЦК та СП, однак, свідомо не з'явився, при цьому обов'язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.,
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
З оскаржуваної Постанови, неможливо встановити дату вчинення позивачем правопорушення, що унеможливлює порахувати строки притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оскільки оскаржувана Постанова не містить іншої дати, суд виходить з того, що Закон України " Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" набрав чинності 04.05.2024, а отже, за текстом оскаржуваної Постанови позивач вчинив правопорушення 04.05.2024 коли набрав законної сили наведений Закон України.
Приписами ст. 38 КУпАП зазначено, що адміністративне стягнення за вчинення в 210-1 особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Таким чином, оскаржувана Постанова прийнята поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ст. 38 КУпАП.
Наведені вище обставини є підставою для визнання протиправною Постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки на час ухвалення оскаржуваної постанови спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, встановлені ст. 38 КУпАП, то відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Наведений висновок узгоджуються з висновком Верховного Суду, зробленим в постанові від 17.07.2019 року в справі №601/952/16.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові.
Відповідачем не спростовано обставини, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача.
Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених і наведених судом обставин, суд вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена всупереч зазначеним нормам КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, викладені в позовній заяві в обґрунтування позову знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення щодо позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Музикант Владислав Сергійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 № R53345 від 02 вересня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 17000,00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09 лютого 2026 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області О.В. Агеєва