Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/692/26
Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/137/26
09 лютого 2026 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 , подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 лютого 2026 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань /далі - ЄРДР/,
Оскаржуваною ухвалою відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні скарги на бездіяльність детектива НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, оскільки викладені заявником у скарзі обставини не містять будь-яких даних, які б свідчили про вчинення вказаного ним кримінального правопорушення, а також тим, що детективи НАБУ не в праві вносити відомості щодо вчинення народним депутатом кримінального правопорушення, а таким правом наділений лише Генеральний прокурор (а. с. 21-22).
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою зобов'язати уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР за його заявою від 18.01.2026 про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ст. 369 Кримінального кодексу України /далі - КК/ і розпочати досудове розслідування. Зазначає, що: (1) закон не дає право правоохоронцю проводити попередню оцінку «вагомості» обставин перед внесенням відомостей до ЄРДР; (2) заява стосується не лише дій народних депутатів, а й самого факту надання неправомірної вигоди (ст. 369 КК) невстановленими особами; (3) особи, які надають хабарі, можуть не бути народними депутатами, а тому, спеціальний порядок, передбачений ст. 482-2 КПК на них не поширюється; (4) навіть якщо заява не стосувалася б спецсуб'єкта, НАБУ, отримавши таку заяву, було зобов'язане зареєструвати її, або негайно передати матеріали за належністю Генеральному прокурору (а. с. 25-26, 34-35, 50).
Заявник і прокурор, будучи обізнаними про апеляційний розгляд, в суд не прибули. До початку судового розгляду ОСОБА_6 подав клопотання про проведення розгляду апеляційної скарги без його участі (а. с. 49).
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх безпідставними із огляду на те, що за змістом ст. 214 КПК реєстрації в ЄРДР підлягають із подальшим здійсненням досудового розслідування не будь-які заяви, а лише ті з них, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення. Слідчий невідкладно, але не пізніше 24 год після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 год з моменту їх внесення надати заявнику витяг із ЄРДР (ч. 1 ст. 214 КПК).
Відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до ЄРДР Генеральним прокурором (особою, що виконує обов'язки Генерального прокурора) у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 482-2 КПК).
Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК, зокрема, мати короткий виклад обставин, котрі можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (п. 2 Глави 1 Розділу ІІ Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298). Тобто згідно з ч. 1 ст. 214 КПК до ЄРДР вносяться відомості про вчинення злочину лише за наявності інформації про існування обставин, що можуть свідчити про його вчинення (реальність конкретної події: часу, місця, способу та інших фактів), а не будь-які дані, повідомлені заявником.
Водночас, якщо обставини, зазначені в заяві, не містять відомостей про вчинення будь-яких дій чи бездіяльності, які можна хоча б попередньо кваліфікувати як кримінальне правопорушення, інформація щодо них не має вноситися до ЄРДР і досудове розслідування стосовно таких подій не повинно проводитися (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №556/450/18). Оцінюючи обставини, вказані в заяві, слідчий має враховувати положення КК, які визначають, що вважається злочином.
Отже, при вирішенні справи за скаргою ОСОБА_6 слідчим суддею надано правильне тлумачення змісту ст. 214 КПК.
Застосовуючи наведений підхід до обставин цього провадження, колегія суддів ураховує звернення 19.01.2026 ОСОБА_6 до НАБУ із заявою про вчинення злочину, передбаченого ст. 369 КК, а саме про те, що 30.09.2025 в Шевченківському районному суді м. Києва народний депутат ОСОБА_7 заявив, що володіє інформацією та готовий надати покази про те, що народні депутати від партії Слуга Народу щомісячно отримували доплати в конвертах від 15000 до 25000 доларів і про людей, які займалися цим в партії (а. с. 1-2, 16-17). Листом №524-294/2219 від 22.01.2026 НАБУ повідомило заявнику, що відомості до ЄРДР про вчинення народним депутатом України кримінального правопорушення вносяться Генеральними прокурором (особою, що виконує обов'язки Генерального прокурора), а тому внесення відомостей за даною заявою не входить до компетенції детективів НАБУ. Крім того вказано, що повідомлення про вчинення кримінального правопорушення не містить об'єктивних даних щодо наявності в діях вказаних осіб складів кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності НАБУ (а. с. 33).
26.01.2026 до суду надійшла скарга на зазначену заявником бездіяльність (а. с. 1-4).
02.02.2026 до слідчого судді надійшли заперечення НАБУ, в яких зазначено, що: (1) у відповідності до ст. 482-2 КПК внесення відомостей до ЄРДР щодо вчинення кримінального правопорушення вчиненого народним депутатом не відноситься до компетенції НАБУ; (2) повідомлення про вчинення кримінального правопорушення не містить об'єктивних даних щодо наявності у діях вказаних осіб складів кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності НАБУ; (3) подане ОСОБА_6 повідомлення ґрунтується виключно на висловлюваннях третіх осіб, заяви яких оприлюднені в засобах масової інформації та не містить даних про конкретну подію злочину чи осіб, які такий злочин ймовірно вчинили (а. с. 16-17).
Із наведеного вбачається, що обставини, викладені у заяві фактично зводяться до припущення заявником про ймовірне вчинення злочину народними депутатами України, яке ґрунтується лише на суб'єктивному сприйнятті публічних висловлювань третіх осіб у засобах масової інформації.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що самих лише припущень щодо незаконності дій народних депутатів України недостатньо для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки підставою для початку досудового розслідування є фактичні дані та конкретні обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи із викладеного, в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 115, 303, 304, 369, 370, 375, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 лютого 2026 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2
Судді:ОСОБА_3
ОСОБА_4