Рівненський апеляційний суд
Іменем України
02 лютого 2026 року м. Рівне
Справа № 559/737/23
Провадження № 11-кп/4815/101/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
ОСОБА_6
захисника-адвоката - ОСОБА_7
потерпілої - ОСОБА_8
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9
цивільного позивача - ОСОБА_10
представника страхової компанії “Оранта» - ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфренції з Сокальським районним судом Львівської області та власними технічними засобами адвоката ОСОБА_9 кримінальне провадження № 12023181040000057 від 27.01.2023 року щодо ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стара Носовиця Дубенського району Рівненської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_12 та представника ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ОСОБА_11 на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 травня 2024 року, -
Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 травня 2024 року ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено покарання - один рік обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття основного покарання з випробуванням - іспитовим строком в один рік з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації.
Постановлено стягнути з ОСОБА_12 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 1510 грн; на користь ОСОБА_8 - 7477,35 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 95000 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_10 - 139960,48 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди.
З ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 318500 грн. та 5000 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_10 -158500 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Як визнав доведеним суд, 27 січня 2023 року близько 11 год. 47 хв. ОСОБА_12 , керуючи автомобілем марки «Реugeot Ехрегt» р.н. НОМЕР_1 на 394 км + 73 м автодороги сполученням «Київ-Чоп», що в с. Птича Дубенського району Рівненської області, рухаючись зі сторони м. Львів в напрямку м. Рівне по правій смузі руху, не врахував дорожньої обстановки, перед здійсненням маневру повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, і виконуючи маневр повороту ліворуч в напрямку вул. Шевченка с. Птича Дубенського району Рівненської області, допустив зіткнення з автомобілем марки «Міtsubishi Оutlander» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , який рухався зі сторони м. Рівне в напрямку м. Львів.
В результаті ДТП пасажир автомобіля марки «Міtsubishi Оutlander» - ОСОБА_8 отримала середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження по критерію довготривалого розладу здоров'я, а транспортні засоби - механічні ушкодження.
У поданих апеляційних скаргах:
Обвинувачений ОСОБА_12 доводить, що стороною обвинувачення не надано належних, достовірних і допустимих доказів доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам події. Вказує, що судом безпідставно взято до уваги протокол огляду місця події, який, на його думку, складений з порушенням, висновок судової інженерно-транспортної експертизи, в якій слідчим було зазначено невірні вихідні дані, а також висновок експерта №34, дані якого ґрунтуються на медичних документах без обстеження потерпілої ОСОБА_8 .
Просить вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 травня 2024 року скасувати та виправдати його за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Представник ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ОСОБА_11 , не заперечуючи фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, доведеності вини ОСОБА_12 та правильності кваліфікації його дій, не оспорюючи призначеного покарання, вважає вирок незаконним в частині вирішення заявлених цивільних позовів до страхової компанії.. Вважає, що суд при вирішення даного питання невірно застосував норми права щодо визначення розміру страхового відшкодування та безпідставно взяв до уваги висновок щодо вартості завданої шкоди автомобілю ОСОБА_10 , огляд якого проводився без участі представника страхової компанії. Також не погоджується з розміром визначеної судом шкоди, завданої здоров'ю ОСОБА_8 , оскільки такі докази, на думку апелянта, належним чином не досліджено.
Просить вирок в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_8 та ОСОБА_10 до ПАТ» НАСК» ОРАНТА» скасувати та ухвалити новий, яким частково задовольнити заявлені позовні вимоги, стягнути на користь ОСОБА_10 127 069, 86 грн. майнової шкоди, в решті його вимог відмовити, а також відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 за безпідставністю.
У письмових запереченнях представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просить вирок суду залишити без змін, а скарги апелянтів - без задоволення.
Зазначає, що винність ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, підтверджується дослідженими судом доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, а рішення щодо суми матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілої сторони відповідає вимогам закону.
До початку апеляційного розгляду в розпорядження колегії суддів надано свідоцтво про смерть ОСОБА_12 серії НОМЕР_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено актовим записом про смерть № 51 та належним чином посвідчено керівником органу державної реєстрації актів цивільного стану, долучене до матеріалів кримінального провадження.
ОСОБА_6 , як мати обвинуваченого ОСОБА_12 , подала письмову заяву про продовження кримінального провадження щодо її сина - ОСОБА_12 з метою його реабілітації, у зв'язку з чим підтримує апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_12 .
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника - адвоката ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які підтримують апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_12 та апеляційну скаргу представника страхової компанії, прокурора, який не підтримує апеляційні скарги, потерпілу ОСОБА_8 та її представника-адоката ОСОБА_9 , цивільного позивача ОСОБА_10 , які заперечують проти поданих апеляційних скарг, доводи представника страхової компанії « Оранта» - ОСОБА_11 , перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, підтверджується сукупністю зібраних у провадженні доказів, розглянутих у судовому засіданні, яким дана правильна юридична оцінка, і є обґрунтованим.
Покликання сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, як і доводи ОСОБА_12 в апеляційній скарзі щодо відсутності в його діях порушень правил дорожнього руху, спростовуються зібраними у справі доказами.
З технічного носія інформації перебігу судового розгляду кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_8 27 січня 2023 року у ранкову пору доби разом з чоловіком ОСОБА_10 їхали автомобілем марки «Міtsubishi Оutlander», за кермом якого знаходився чоловік, з лікарні м. Рівне до м. Львів із невеликою швидкістю.
Рухалися автодорогою сполученням «Київ-Чоп» у своїй правій смузі. Чоловік рухався з невеликою швидкістю, оскільки ОСОБА_8 була після операції. В якийсь момент раптово відчула сильний удар, спрацювали подушки безпеки і вона зрозуміла, що сталося ДТП. Одразу до їхнього автомобіля підбіг обвинувачений та став вибачатися. Її доставили до лікарні, де констатували перелом ноги зі зміщенням.
Зазначені показання потерпілої ОСОБА_8 є послідовними і узгоджуються з показами свідка ОСОБА_10 - водія автомобіля «Міtsubishi Оutlander», з яких слідує, що 27 січня 2023 року в ранковий час він разом з дружиною ОСОБА_8 та ОСОБА_13 їхали вказаним автомобілем, швидкість якого була близько 50 км/год, і відповідала встановленим на цій ділянці дороги знакам обмеження швидкості. Під час руху раптово побачив автомобіль ОСОБА_12 на своїй смузі руху і змоги уникнути зіткнення він не мав, оскільки на смугу зустрічного руху не міг виїхати, так як був потік машин.
Після зіткнення з автомобіля «Реugeot Ехрегt» р.н. НОМЕР_1 вийшов чоловік (це був ОСОБА_12 ), який почав пояснювати, що його засліпило сонце, тому він не побачив керований ним автомобіль.
Автомобіль обвинуваченого побачив на зустрічній смузі десь за 30 м та не припускав, що він почне маневр повороту. Однак ОСОБА_12 десь за 10-15 м раптово виїхав на його смугу руху, виконуючи поворот ліворуч, перетинаючи смугу, на якій він рухався, при цьому він не ввімкнув світловий покажчик повороту.
Зазначив, що вказаний маневр ОСОБА_12 був настільки раптовий, що позбавило його можливості уникнути зіткнення, незважаючи на те, що він гальмував.
Вказане підтверджується і показаннями свідка - ОСОБА_14 , яка підтвердила, що ОСОБА_10 їхав з незначною швидкістю.
За показаннями обвинуваченого ОСОБА_12 в суді першої інстанції, 27 січня 2023 року він, керуючи автомобілем «Реugeot Ехрегt» р.н. НОМЕР_1 в с. Птича Дубенського району Рівненської області, мав намір виконати поворот ліворуч на вул. Шевченка, перетинаючи дві смуги руху. При виконанні вказаного маневру бачив транспортний засіб, що рухався у зустрічному напрямку, і коли майже проїхав зустрічну смугу руху, відчув удар у праву сторону автомобіля.
Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_12 вказав, як і за яких обставин сталося зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_10 , що узгоджується з протоколом огляду місця події та висновками ряду експертиз.
Із висновку інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/118-23/1518-ІТ від 16.02.2023 року (т. 1 а.с. 99-108), в основу якого покладено вихідні дані, отримані в ході проведення огляду місця ДТП та слідчих експериментів, слідує, що дії водія ОСОБА_12 не відповідали вимогам п. 10.1 та 16.3 ПДР та з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
В дорожній обстановці, яка наведена, згідно показів свідка ОСОБА_10 , та проведеного з ним слідчого експерименту, дії водія ОСОБА_12 не відповідали вимогам п. 10.1 та 16.13 ПДР та з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
В дорожній обстановці, яка наведена у наданих на експертизу вихідних даних, згідно показів свідка ОСОБА_10 та проведеного з ним слідчого експерименту в діях водія ОСОБА_10 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які з технічної точки зору, знаходилися б у причинному зв'язку зі скоєнням даної ДТП.
Покликання ОСОБА_12 щодо порушення правил дорожнього руху в даній ДТП ОСОБА_10 є необгрунтованими, оскільки матеріали кримінального провадження свідчать, що саме ОСОБА_12 здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, що підтверджується дослідженими доказами.
Об'єктивно обставини ДТП підтверджені також протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зі схемою до нього від 27 січня 2023 року (т. 1 а.с. 8-20) та протоколами огляду транспортних засобів (т. 1 а.с. 47-48, 50-51), а висновки судових експертиз щодо механізму контактування автомобілів в ході дорожньо-транспортної пригоди не суперечать встановленим в судовому засіданні обставинам ДТП.
Вирішуючи питання про наявність прямого причинного зв'язку між діяннями, пов'язаними з порушеннями правил безпеки руху, суд першої інстанції дослідив дії обох учасників руху і правомірно прийшов до висновку, що отримання ОСОБА_8 тілесних ушкоджень пов'язано саме з порушеннями правил безпеки руху, допущеними водієм ОСОБА_12 .
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 47 від 02 березня 2023 року (т. 1 а.с. 56-57), наявні у ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритого перитпротезного перелому в/3 лівої стегнової кістки зі зміщенням дають підстави вважати, що в даному випадку мала місце дорожньо-транспортна травма.
Враховуючи, що зазначені вище докази були отримані, відповідно до положень кримінально-процесуального законодавства України, та узгоджуються між собою колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги досліджені докази, підстав для визнання яких неналежними чи недопустимими не вбачається, і вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
При обранні покарання обвинуваченому суд, як видно з вироку, дотримався положень ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та роз'яснень, що містяться в п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (з послідуючими змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно яких судам, з врахуванням ступеня тяжкості злочину, даних про особу (поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання), його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку, матеріальний стан) належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочин, і тим, які активно сприяли розкриттю злочину, тощо.
Зокрема, взяв до уваги, що вчинений злочин з необережності законом віднесений до категорії нетяжких злочинів, особу ОСОБА_12 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і призначив ОСОБА_12 основне та додаткове покарання в межах закону.
Вказаним вироком вирішено і питання цивільних позовів потерпілої ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , як цивільного позивача, та прийнято рішення стягнути відповідні суми на їх користь з обвинуваченого ОСОБА_12 і страхової компанії « Оранта».
Також прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_12 на користь держави процесуальних витрат в кримінальному провадженні.
Згідно змісту апеляційної скарги та доводів представника страхової компанії « Оранта», страховою компанією оспорюються вимоги, заявлені в цивільному позові, й зазначені у вироку, як відшкодування матеріальної і моральної шкоди, і з'ясування даних обставин має вагоме значення для вирішення цивільного позову в провадженні.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_12 помер, що підтверджено належними доказами.
Відповідно до положень п.5 ч.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
За вимогами статті 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_12 помер, процесуальні витрати у даному провадженні слід віднести за рахунок держави, а цивільний позов ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , заявлений до ОСОБА_12 та страхової компанії » Оранта», - направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 404-405, 407, 417, 284 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_12 та представника ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ОСОБА_11 - задовольнити частково.
У зв'язку зі смертю ОСОБА_12 , відповідно до положень ст. 417 КПК України, вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 травня 2024 року щодо ОСОБА_12 скасувати, а кримінальне провадженняна підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із смертю обвинуваченого - закрити.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 та ОСОБА_10 направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2