Житомирський апеляційний суд
Справа №296/13553/25 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.
Категорія 57 Доповідач Шевчук А. М.
05 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Павицької Т.М., Коломієць О.С.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №296/13553/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 01 грудня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Анциборенко Н.М. у м.Житомирі,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради. Просить: прийняти до розгляду позовну заяву про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, так як спір має приватноправовий характер, обумовлений незаконним поданням апеляційної скарги від 07 червня 2016 року з порушенням норм процесуального права, що має ознаки протиправних дій; прийняти клопотання, що вона ( ОСОБА_1 ) бажає захищати порушені цивільні права та інтереси за правилами цивільного судочинства та позовну заяву подає керуючись своїми цивільними правами, які гарантуються ст.55 Конституції України; прийняти зміст та обґрунтування 20 випадків порушення законодавства, які мають ознаки протиправних дій, із зазначенням суті вчинених випадків, якими порушені цивільні права; прийняти пояснення стосовно відшкодування моральної шкоди, заподіяної 20 випадками недодержання вимог, встановлених законом, які визивали душевні страждання; прийняти пояснення стосовно розміру моральної шкоди та відшкодувати моральну шкоду за вчинення 20 випадків незаконних рішень, дій чи бездіяльності в сумі 200 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що Виконавчим комітетом Житомирської міської ради вчинені порушення чинного законодавства при складанні та поданні апеляційної скарги від 07 червня 2016 року, до якої внесені завідомо неправдиві відомості, які мають ознаки протиправних дій, що призвели до вчинення незаконних рішень, дій, до порушення цивільних прав та інтересів ОСОБА_1 із зазначенням суті вчинених випадків порушення законодавства. Випадки порушення законодавства при незаконному складанні апеляційної скарги від 07 червня 2016 року, а саме: без наявності постанови від 16 лютого 2016 року з повним текстом, яку Виконавчий комітет отримав 28 березня 2017 року; однієї на двох відповідачів Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Житомирської міської ради; складена з порушенням ст.356 ЦПК України, так як апеляційна скарга за формою та змістом не відповідає вимогам чинного законодавства; незаконне внесення в апеляційну скаргу висновку «Вважаємо, що дана постанова Корольовського районного суду м.Житомира є незаконною і необґрунтованою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права» не є обставинами, якими відповідач зазначає, в чому полягає незаконність та необґрунтованість постанови від 16 лютого 2016 року, якої на день складення апеляційної скарги у відповідача не було; незаконне внесення до апеляційної скарги висновку «Доводи, які зазначені в постанові є безпідставними та такими, що не можуть прийматись до уваги…», який не є обставинами, якими відповідач зазначає безпідставність постанови від 16 лютого 2016 року, так як висновок відповідач склав без наявності тексту постанови від 16 лютого 2016 року, без участі представника на судовому засіданні 16 лютого 2016 року, без зазначення доводів, для викладу такого висновку; незаконне внесення тлумачення висновків із Законів України без зазначення їх взаємозв'язку з постановою від 16 лютого 2016 року, а саме, Конституції України, ЗК України, КАС України; незаконне внесення висновку «Оспорюване рішення Житомирської міської ради від 11 липня 2013 року №587 було прийнято на підставі відповідного висновку управління містобудування, архітектури…№185-П/2013», так як висновок не є обставинами, якими відповідач визнає постанову від 16 лютого 2016 року незаконною та зазначений висновок не відповідає висновкам у постанові, без наявності якої складено апеляційну скаргу; незаконний виклад висновку «відповідно до Генерального плану міста Житомира, затвердженого рішенням…зазначена земельна ділянка, площею 0,1000 га розташована на території багатоповерхової житлової забудови…», так як висновок не є обставинами, якими відповідач визнає постанову від 16 лютого 2016 року незаконною та зазначений висновок не відповідає висновкам у постанові, без наявності якої складено висновок; незаконний виклад завідомо неправдивого висновку «відповідно до проєкту «червоних» ліній…земельна ділянка…розташована в межах «червоних» ліній…», так як висновок не відповідає висновкам в постанові; незаконний виклад висновків у апеляційній скарзі, які не підлягають застосуванню, стосовно оскарження постанови від 16 лютого 2016 року; незаконний виклад висновку «У зв'язку з викладеними обставинами виділення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку…є неможливим», так як такий висновок не підлягає застосуванню при складанні апеляційної скарги; незаконний виклад висновку « тому рішення міської ради прийнято у відповідності до вимог законодавства України», так як такий висновок складений без наявності постанови від 16 лютого 2016 року та не відповідає висновку суду, зазначеному в постанові; незаконний виклад висновку «Також рішенням суду було безпідставно визнано нечинним висновок управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища міської ради №573-П/11/незаконно змінено №висновку, у якого №185-П/2013, оскільки даний висновок було винесено відповідно до Генерального плану міста Житомира та проєкту «червоних» ліній вулиць та доріг…», так як такий висновок складений з порушенням законодавства; незаконний виклад висновку «В свою чергу, на підставі висновку та у відповідності до вимог законодавства України була винесена рекомендація постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 23 травня 2013», так як такий висновок складений без наявності постанови від 16 лютого 2016 року та не відповідає висновкам постанови; незаконний виклад в апеляційній скарзі висновків щодо стягнення моральної шкоди, оскільки вказані висновки складені без наявності постанови від 16 лютого 2016 року та не відповідають висновкам самої постанови з цього приводу; незаконний виклад у апеляційній скарзі висновку «виконавчий комітет Житомирської міської ради, який немає жодного відношення до прийняття вищевказаних актів. Виконавчий комітет Житомирської міської ради взагалі не має жодного відношення до наведених в адміністративному позові правовідносин, пов'язаних з гр. ОСОБА_1 », так як такий висновок чітко вказує на невідповідність його ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; незаконний виклад висновку про те, що судом належним чином не було досліджено матеріали справи та в порушення норм права прийнято постанову про задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки вказаний висновок зроблений без наявності постанови від 16 лютого 2016 року, без участі представника в судових засіданнях та невідповідності висновку постанови; висновок про те, що постанова підлягає скасуванню ухвалений без наявності постанови від 16 лютого 2016 року та не зважаючи на викладені вище 20 випадків істотного порушення законодавства; висновок в апеляційній скарзі про дотримання міською радою десятиденного строку на оскарження не відповідає обставинам дотримання строку подання апеляційної скарги; висновок про скасування постанови є порушенням законодавства, оскільки апеляційну скаргу подано без наявності постанови від 16 лютого 2016 року та в апеляційній скарзі вчинено 20 випадків порушення законодавства. Допущення порушень у семи випадках недодержання вимог, встановлених законом, заподіяли їй душевні страждання - це емоції людини, змістом яких є душевний біль, муки, розчарування, відчуття несправедливості та інші негативні переживання, які визивали погіршення стану її здоров'я. Погіршення здоров'я, душевні страждання позбавляли її можливостей у реалізації її звичок та бажань, що сприяло погіршенню відносин з оточуючими людьми та інші негативні наслідки, які призвели до погіршення її життєвих зв'язків, які вимагали від неї додаткових зусиль для організації її життя.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 01 грудня 2025 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, - відмовлено.
Не погодившись із вказаною вище ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить: прийняти до розгляду апеляційну скаргу, ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 01 грудня 2025 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, позбавляє права захищати в суді порушені цивільні права та інтереси, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; прийняти зміст обґрунтування апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції вчинив численні випадки порушення норм процесуального права, які мають ознаки протиправних дій і зазначені випадки порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали. Зокрема, внесення в ухвалу завідомо неправдивого висновку про суть позовної заяви, оскільки такий висновок не відповідає суті позовної заяви, зазначеної у вимозі 1 позовної заяви; завідомо неправдивий висновок про суть позовної вимоги, зазначеної у вимозі 3 позовної заяви; незаконна відмова в ухвалі зазначити вимогу 4 позовної заяви; незаконна відмова зазначити, розглянути та врахувати вимогу 2 позовної заяви; незаконне внесення в ухвалу тлумачення 22 висновків, в тому числі, про права кожної особи, право на доступ до суду, що носять ознаки надмірного формалізму та згідно з Законом України «Про судоустрій та статус суддів» це порушення прав на справедливий суд і зазначені висновки не підлягають застосуванню при розгляді питання про відкриття провадження за позовною заявою; незаконна відмова застосувати вимоги чинного законодавства, які підлягають застосуванню при розгляді питання про відкриття провадження за позовною заявою; незаконний виклад висновків в ухвалі, які не підлягають застосуванню при розгляді питання про відкриття провадження у справі; незаконна відмова розглянути та врахувати вимогу 5 позовної заяви; внесення в ухвалу завідомо неправдивого висновку та недоведеність обставин, що мають ознаки протиправних дій, які суддя в ухвалі визнала встановленими, оскільки в ухвалі не зазначила жодної законної підстави для викладу такого висновку та незаконно відмовила здійснити, тобто, неповно з'ясувала обставини позовної заяви; внесення завідомо неправдивого висновку «незгода позивачки із апеляційною скаргою повинна бути висловлена у процесуальний спосіб, тобто, до норм процесуального законодавства під час розгляду судом безпосередньо тієї справи, у межах якої така апеляційна скарга подана», так як зазначений висновок судді не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки під час розгляду справи №296/12002/13-а позовна заява про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів позивачем не подається, що призвело до постановлення помилкової ухвали; суддя ОСОБА_2 вчинила неналежне виконання своїх службових обов'язків, так як незаконно відмовила їй ( ОСОБА_1 ) мати не заборонені законом цивільні права та врахувати, що спір має приватноправовий характер; суддя Анциборенко Н.М. вчинила порушення норм процесуального права, незаконний виклад в ухвалі висновку, який згідно з вимог чинного законодавства не підлягає застосуванню при розгляді питання про відкриття провадження за позовною заявою, так як неповно з'ясувала обставини вимоги 10 позовної заяви; внесення в резолютивну частину завідомо неправдивого висновку про суть позовної заяви, який не відповідає суті позовної заяви, незаконна зміна суті позовної заяви, що призвело до постановлення помилкової ухвали; суддя неповно з'ясувала обставини позовної заяви та незаконно відмовила їй ( ОСОБА_1 ) мати не заборонені законом цивільні права, зазначити, розглянути та врахувати всі вимоги позовної заяви, а згідно з частиною першою ст.27 ЦК України вчинила нікчемний правочин.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Судова повістка вручена позивачу ОСОБА_1 13 січня 2026 року, а Виконавчому комітету Житомирської міської ради 12 січня 2026 року (а.с.42-43). Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Відповідно до частини третьої ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які саме приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі №567/3/22).
Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17).
За таких обставин, правом на звернення до суду з позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої ст.186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої ст.255 ЦПК України.
Приписи закону «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої ст.186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої ст.255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 грудня 2019 року в справі №688/2479/16-ц, від 26 лютого 2020 року в справі №1240/1981/18, від 28 квітня 2020 року в справі №607/15692/19).
Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі №800/559/17, від 03 квітня 2018 року в справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року в справі №9901/497/18, від 06 лютого 2019 року в справі №522/12901/17-ц та від 20 листопада 2019 року в справі №591/5619/17.
Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Зазначені правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі №333/6816/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст. 263 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з позицією ЄСПЛ, висловленою у рішенні від 21 лютого 1975 року в справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява №4451/70, право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 ст.6 Конвенції.
«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 ст.6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року в справі «Креуз проти Польщі»).
У справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ вчергове наголосив на сталій правовій позиції, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 ст.6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя ст.13 ЦПК України).
При зверненні до суду з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради у порядку цивільного судочинства в справі №296/13553/25, ОСОБА_1 посилається на те, що Виконавчий комітет Житомирської міської ради незаконно та дочасно подав апеляційну скаргу від 07 червня 2016 року в адміністративній справі №296/12002/13-а із двадцятьма порушеннями норм законодавства, зокрема, без наявності у виконкому повного тексту постанови, яка оскаржена. Унаслідок неправомірних дій Виконавчого комітету Житомирської міської ради порушені її ( ОСОБА_1 ) цивільні права та завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних переживаннях, погіршенні стану здоров'я, порушенні звичайного способу життя. Тому в справі №296/13553/25 ОСОБА_1 просить суд стягнути в порядку цивільного судочинства з Виконавчого комітету Житомирської міської ради на її ( ОСОБА_1 ) користь у відшкодування завданої поданням апеляційної скарги у справі №296/12002/13-а моральної шкоди в сумі 200 000 грн. Проте, зі змісту апеляційної скарги на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 16 лютого 2016 року в адміністративній справі №296/12002/13-а за позовом ОСОБА_1 , заявленого до двох відповідачів: Житомирської міської ради та виконавчого комітету Житомирської міської ради, апеляційну скаргу на відповідне рішення виконком Житомирської міської ради не подавав, а подав апеляційну скаргу інший відповідач - Житомирська міська рада (а.с.10-11).
Із огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки нормами законодавства не передбачено такого способу захисту, як звернення із позовною заявою з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої поданням апеляційної скарги в іншій справі. Незгода із апеляційною скаргою повинна була бути висловлена у процесуальний спосіб у справі №296/12002/13-а, тобто відповідно до норм адміністративного процесуального законодавства під час розгляду судом безпосередньо тієї справи, у межах якої така апеляційна скарга подана (подання відзиву на апеляційну скаргу). Відсутність спору виключає можливість звернення до суду, адже відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 частини першої ст.186 ЦПК України, оскільки штучний позов не підлягає розгляду, як в порядку цивільного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду, а доводи апеляційної скарги зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального та процесуального права, незгоди з ухвалою суду першої інстанції та вказаних вище правових висновків суду першої інстанції із огляду на викладене вище не спростовують.
За таких обставин, за положеннями ст.375 ЦПК Україна ухвала суду першої інстанції залишається без змін, оскільки постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 01 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: