Житомирський апеляційний суд
Справа №296/13425/25 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.
Категорія 57 Доповідач Шевчук А. М.
05 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Павицької Т.М., Коломієць О.С.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №296/13425/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Рожкової О.С. у м.Житомирі,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просить: прийняти до розгляду позовну заяву про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, так як спір має приватноправовий характер, обумовлений незаконною видачею довіреності представнику; при розгляді питання про відкриття провадження врахувати суть правовідносин, які виникли між сторонами, так як відповідачем вчинені численні випадки порушення законодавства, які мають ознаки протиправних дій - неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них при видачі довіреності представнику, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, тобто спір має приватноправовий характер; незаконне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них при видачі довіреності представнику, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам; прийняти обґрунтування 7 випадків порушення законодавства, які мають ознаки протиправних дій, із зазначенням суті вчинених випадків, якими порушені цивільні права; прийняти пояснення стосовно відшкодування моральної шкоди, заподіяної 7 випадками недодержання вимог, встановлених законом, які визивали душевні страждання; прийняти пояснення стосовно розміру моральної шкоди та відшкодувати моральну шкоду за вчинення 7 випадків незаконних рішень, дій чи бездіяльності в сумі 200 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що незаконне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, незаконною видачею довіреності представнику, які мають ознаки протиправних дій та призвели до вчинення незаконних рішень, дій, до порушення цивільних прав та інтересів ОСОБА_1 із зазначенням суті випадків порушення законодавства з врахуванням листа Виконавчого комітету від 03 вересня 2020 року №25/Д-718 із-1994, із висновком «в статуті Житомирської міської об'єднаної територіальної громади не міститься висновок, кому дозволено оформляти довіреності від імені Житомирської міської ради»; листа Виконавчого комітету від 07 жовтня 2022 року №25/Д-167із-1639 із висновком «надати виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб неможливо». Зокрема, у справі №296/5583/21: незаконне складання довіреності від 05 січня 2021 року №66/41 із порушенням ст.62 ЦПК України, згідно з листом від 03 квітня 2020 року №25/Д-718із, в статуті відсутній дозвіл; незаконне оформлення довіреності від 05 січня 2021 року №66/41, так як за формою не відповідає ст.245 ЦК України; незаконна видача представнику незаконної довіреності, яку долучено до відзиву на позовну заяву від 16 листопада 2021 року №66/41, від 05 січня 2021 року; в справі №296/1693/20: незаконне складання довіреності від 21 грудня 2019 року №26/1302 із порушенням ст.62 ЦПК України, згідно з листом від 03 квітня 2020 року №25/Д-718із, у статуті відсутній дозвіл; незаконне оформлення довіреності від 21 грудня 2019 року №26/1302, так як за формою не відповідає ст.245 ЦК України; незаконна видача представнику незаконної довіреності, яку долучено до відзиву на позовну заяву від 20 травня 2020 року, - №26/1302 від 21 грудня 2019 року; незаконна видача представнику незаконної довіреності №261302 від 21 грудня 2019 року, яку долучено до відзиву на апеляційну скаргу від 21 вересня 2020 року; незаконна видача представнику незаконної довіреності №26/1302 від 21 грудня 2019 року, яку долучено до відзиву на касаційну скаргу від 14 грудня 2020 року; у справі №296/262/22: незаконне складання довіреності від 17 січня 2022 року №66/47 із порушенням ст.62 ЦПК України, згідно з листом від 03 квітня 2020 року №25/Д-718із у статуті відсутній дозвіл; незаконне оформлення довіреності від 17 січня 2022 року №66/47, так як за формою не відповідає ст.245 ЦК України; незаконна видача представнику незаконної довіреності, яку подано представником на судовому засіданні 05 травня 2022 року, доказ журнал судового засідання; у справі №296/5801/21: незаконне складання довіреності від 05 січня 2021 року №66/39 із порушенням ст.62 ЦПК України, згідно з листом від 03 квітня 2020 року №25/Д-718із у статуті відсутній дозвіл; незаконне оформлення довіреності від 05 січня 2021 року №66/39, так як за формою не відповідає ст.245 ЦК України; незаконна видача представнику незаконної довіреності від 05 січня 2021 року №66/39, яку долучено до відзиву на позовну заяву від 15 листопада 2021 року; у справі №296/11237/20: незаконне складання довіреності від 05 січня 2021 року №66/39 із порушенням ст.62 ЦПК України, згідно з листом від 03 квітня 2020 року №25/Д-718із у статуті відсутній дозвіл; незаконне оформлення довіреності від 05 січня 2021 року №66/39, так як за формою не відповідає ст.245 ЦК України; незаконна видача представнику незаконної довіреності від 05 січня 2021 року №66/39, яку долучено до відзиву на позовну заяву від 05 травня 2021 року; незаконна видача представнику незаконної довіреності, яку подано представником на судовому засіданні 06 травня 2021 року, доказ журнал судового засідання; у справі №295/18842/19: незаконне складання довіреності від 21 грудня 2019 року №26/1298 із порушенням ст.62 ЦПК України, згідно з листом від 03 квітня 2020 року №25/Д-718із у статуті відсутній дозвіл; незаконне оформлення довіреності від 21 грудня 2019 року №26/1298, так як за формою не відповідає ст.245 ЦК України; незаконна видача представнику незаконної довіреності, яку долучено представником до відзиву на позовну заяву від 21 грудня 2019 року, 27 травня 2020 року №26/1298; незаконна видача представнику незаконної довіреності, яку долучено представником до заперечення на відповідь на відзив від 10 липня 2020 року довіреності від 21 грудня 2019 року №26/1298; незаконна видача представнику незаконної довіреності, яку долучено до відзиву на уточнену позовну заяву від 11 вересня 202 року №26/1298, від 21 грудня 2019 року; незаконна видача представнику незаконної довіреності від 21 грудня 2019 року №26/1298, яку долучено до відзиву на апеляційну скаргу від 28 грудня 2020 року; у справі №296/6169/23: незаконне складання довіреності у порядку передоручення від 11 квітня 2023 року з порушенням ст.62 ЦПК України згідно з листом від 03 квітня 2020 року №25/Д-718із, у статуті відсутній дозвіл; незаконне складання довіреності (у порядку передоручення) від 11 квітня 2023 року, висновок «на підставі витягу з ЄДР від 26 жовтня 2022 року» - це істотне порушення ст.62 ЦПК України; незаконне складання довіреності (у порядку передоручення) від 11 квітня 2023 року, витяг висновку з довіреності «на підставі Витягу з ЄДР від 26 жовтня 2022 року», оскільки міська рада листом від 07 жовтня 2022 року №25/Д-167із1639 повідомила, що «такий документ департаментом реєстрації Житомирської міської ради не було сформовано»; незаконне оформлення довіреності (у порядку передоручення) від 11 квітня 2023 року, так як за формою не відповідає ст.245 ЦК України; незаконна видача представнику незаконної довіреності (у порядку передоручення) від 11 квітня 2023 року, яку долучено до відзиву на позовну заяву від 25 квітня 2024 року. Допущення порушень у семи випадках недодержання вимог, встановлених законом, заподіяли їй ( ОСОБА_1 ) душевні страждання - це емоції людини, змістом яких є душевний біль, муки, розчарування, відчуття несправедливості та інші негативні переживання, які визивали погіршення стану її здоров'я. Погіршення здоров'я, душевні страждання позбавляли її можливостей у реалізації її звичок та бажань, що сприяло погіршенню відносин із оточуючими людьми та інші негативні наслідки, які призвели до погіршення її ( ОСОБА_1 ) життєвих зв'язків, які вимагали від неї додаткових зусиль для організації її життя.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 26 листопада 2025 року у відкритті провадження на підставі п.1 частини першої ст.186 ЦПК України, - відмовлено.
Не погодившись із вказаною вище ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить: прийняти до розгляду апеляційну скаргу, ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 26 листопада 2025 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, позбавляє права захищати в суді порушені цивільні права та інтереси, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; прийняти зміст обґрунтування апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції здійснив невідповідність висновку в ухвалі про суть позовної заяви у вступній частині висновку, зазначеному у вимозі 1 позовної заяви, що призвело до незаконної зміни суті позовної заяви, що має значення для справи і призвела до помилкової ухвали; порушення норм процесуального права незаконною відмовою в ухвалі зазначити суть позовної вимоги, що має значення для справи, яка зазначена у вимозі 3 позовної заяви; незаконна відмова в ухвалі зазначити суть обґрунтування позовної вимоги, яке зазначено у вимозі 4 позовної заяви; неповне з'ясування суддею Рожковою О.С. обставин, зазначених у вимозі 2 позовної заяви, оскільки вимога 2 має суттєве значення для справи і призвела до помилкової ухвали; незаконний виклад в ухвалі трактування 27 висновків з Законів України, згідно з чинним законодавством не підлягають застосуванню при розгляді питання про відкриття провадження у позовній заяві без зазначення їх у взаємозв'язку з вимогами позовної заяви, що чітко вказує на вчинення надмірного формалізму; незаконна відмова судді Рожкової О.С. при розгляді питання про відкриття провадження за позовною заявою застосувати вимоги чинного законодавства, які підлягають застосуванню, що мають значення для розгляду позовної заяви про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів і незаконна відмова призвела до помилкової ухвали; суддя Рожкова О.С. вчинила порушення: невідповідність висновку суду, так як виклад тлумачення 27 висновків в ухвалі, які є надмірним формалізмом, не є підставами для визначення юрисдикції позовної заяви; невідповідність висновку суду, витяг «встановлені їм відповідні правовідносини», так як в ухвалі не зазначено «встановлені правовідносини»; незаконна відмова розглянути та врахувати висновки про правовідносини, які виникли між сторонами, суть яких зазначена у вимозі 2 позовної заяви; не доведеність обставин «не підлягає розгляду, як в порядку цивільного судочинства», що має суттєве значення для судового захисту порушених цивільних прав та інтересів, які суддя в ухвалі визнала встановленими, так як в ухвалі не зазначила жодної законної підстави для викладу такого висновку; неповне з'ясування обставин, зазначених у вимозі 2 позовної заяви; наявність у висновку ухвали п'яти порушень норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали; при викладі висновку в ухвалі, витяг «взагалі не підлягає судовому розгляду», що має суттєве значення для судового захисту порушених цивільних прав та інтересів, яку суддя Рожкова О.С. в ухвалі визнала встановленою, вчинивши порушення недоведеності обставин «не підлягає розгляду», оскільки в ухвалі не зазначила жодної законної підстави для викладу такого висновку - це призвело до постановлення помилкової ухвали; невідповідність висновку в ухвалі, витяг «Керуючись ст.19,186,260,261,353 ЦПК України - постановив - відмовити у відкритті провадження…», так як суддя Рожкова О.С. вчинила порушення - недоведеність застосування зазначених статей для викладу «відмовити», оскільки в ухвалі не зазначено підстав для застосування статей 19,186 ЦПК України для відмови, а ст.260 ЦПК України суддею Рожковою О.С. порушено, про що зазначено в апеляційній скарзі, що призвело до постановлення помилкової ухвали; невідповідність висновку в резолютивній частині ухвали про суть позовної заяви, витяг «про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів», висновку зазначеному у вимозі 1 позовної заяви, оскільки суддя змінила суть позовної заяви, що має істотне значення для судового захисту порушених цивільних прав та інтересів, таких повноважень згідно з чинного законодавства, змінювати суть позовної заяви суддя не має; суддя Рожкова О.С. неповно з'ясувала обставини позовної заяви, оскільки незаконного відмовила ОСОБА_1 мати не заборонені законом цивільні права розглянути та врахувати вимоги позовної заяви згідно з чинним законодавством, а згідно з частиною першою ст.27 ЦК України суддя Рожкова О.С. учинила нікчемний правочин - недоведеність обставини «Відмова», які мають значення для судового захисту порушених цивільних прав, які суддя Рожкова О.С. в ухвалі визнала встановленою, так як в ухвалі не зазначила жодної, законної підстави для «відмови»; порушення частини третьої ст.4 ЦПК України, витяг «Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною»; порушення частини десятої ст.10 ЦПК України, витяг «Забороняється відмова у розгляді справи…, що регулює спірні правовідносини», оскільки у вимозі 2 зазначено висновок «так як відповідачем вчинено численні випадки порушення законодавства, які мають ознаки протиправних дій…, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, тобто спір має приватноправовий характер, що підлягає захисту у спосіб приватноправових відносин, оскільки до порушення приватного права призвело незаконне виконання владних управлінських дій».
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Судова повістка вручена позивачу ОСОБА_1 13 січня 2026 року (а.с.60). Кореспонденція, у тому числі судові повістка, що надсилалися ОСОБА_2 повернута Укрпоштою з відміткою у поштовому повідомленні: «адресат відсутній» (а.с.61-62). За положеннями частини восьмої ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша ст.19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За таких обставин, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів надається у ст.16 ЦК України.
Відповідно до частини першої ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а частина друга цієї статті визначає способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів.
До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Отже, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
Як убачається зі змісту позовної заяви вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди обґрунтовані недодержанням вимог закону при підтвердженні представником відповідача повноважень на підставі довіреності, приймаючи до уваги, що листом від 03 вересня 2020 року №25/Д-718із-1995 Виконавчий комітет повідомив, що «в статуті Житомирської міської об'єднаної територіальної громади не міститься висновку, кому дозволено оформляти довіреності від імені Житомирської міської ради», та листом від 07 жовтня 2022 року виконавчий комітет Житомирської міської ради повідомив, що «такий документ Департаментом реєстрації Житомирської міської ради не було сформовано», а тому при розгляді справ №№296/5583/21, 296/1693/20, 296/262/22, 296/5801/21, 296/11237/20, 295/18842/19, 296/6169/23 не додержані вимоги закону: при поданні відповідачем відзивів на позовні заяви, при поданні відповідачем відзивів на апеляцій скарги, при поданні відповідачем відзивів на касаційні скарги тощо (спричинення позивачу моральної шкоди обґрунтовується законністю оформлення представництва відповідача у конкретних справах).
Відповідно до частини третьої ст.58 ЦПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
За положеннями частин другої та шостої ст.178 ЦПК України відзив підписується відповідачем або його представником та до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.
Згідно з частиною першою ст.360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Отже, відповідно до ст.58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Відповідно до ст.179 ЦПК України, позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення у відповіді на відзив.
Також ст.182 ЦПК України врегульовано процесуальне право учасників справи подавати при розгляді справи судом заяви, клопотання і заперечення проти заяв і клопотань, в яких вони викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань.
Згідно з частинами другою та третьою ст.182 ЦПК України, заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.
Отже, позивач, у відповідності до наведених приписів, має право подавати під час розгляду справи позовного провадження як відповідь на відзив із викладенням своєї правової позиції щодо поданого відповідачем відзиву, так і письмові заяви, клопотання з викладенням вимог, заперечень, аргументів, пояснень, міркувань щодо процесуальних питань.
За таких обставин, пояснення, міркування, аргументи, заперечення з приводу додержання норм цивільного процесуального законодавства, пов'язаних із поданням відповідачем відзиву на позовну заяву, відзиву на апеляційну чи касаційну скарги, мають бути викладені ОСОБА_1 у формі, передбаченій ЦПК України, під час розгляду безпосередньо тієї цивільної справи, в межах якої такі документи подані (у тому ж провадженні, тобто у справах №№296/5583/21, 296/1693/20, 296/262/22, 296/5801/21, 296/11237/20, 295/18842/19, 296/6169/23).
Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що не додержання вимог закону при підтвердженні представником відповідача в суді повноважень на підставі довіреності при поданні відзиву на позовну заяву, апеляційну скаргу або касаційну скаргу не можна вважати шкодою у розумінні положень ЦК України і така шкода не може бути стягнута за позовною вимогою у іншому провадженні.
Приписами чинного законодавства не передбачено такого способу захисту, як подання позовної заяви з вимогами про відшкодування шкоди, завданої внаслідок подання відповідачем відзиву на позов або подання учасником справи відзиву на апеляційну чи касаційну скарги, оскільки незгода з відзивом на позовну заяву або з відзивом на апеляційну чи касаційну скарги мали бути реалізовані ОСОБА_1 у визначений процесуальний спосіб у межах розгляду судом відповідної інстанції такої позовної заяви, апеляційної скарги або касаційної скарги. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Правом на звернення до суду з позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить законодавству, договору та має бути ефективним.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Такі позови не підлягають судовому розгляду.
Приписи закону «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої ст.186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої ст.255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року в справі №522/12901/17-ц зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Так, у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ вчергове наголосив на сталій правовій позиції, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 ст.6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 частини першої ст.186 ЦПК України, оскільки штучний позов не підлягає розгляду як в порядку цивільного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду, а доводи апеляційної скарги зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального та процесуального права, незгоди з ухвалою суду першої інстанції та вказаних вище правових висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, за положеннями ст.375 ЦПК Україна ухвала суду першої інстанції залишається без змін, оскільки постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 26 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: