Житомирський апеляційний суд
Справа №296/448/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/51/26
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
02 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю : секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 (дистанційно), ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі судове провадження №296/448/26 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 16 січня 2026, якою продовжено підозрюваному
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м.Житомир, проживаючому за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимому
запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16 березня 2026 включно з визначенням розміру застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, за адресою: АДРЕСА_1 . За неможливістю застосування домашнього арешту, просить зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вважає, що визначений слідчім суддею розмір застави є непосильним для підозрюваного та його визначено без врахування майнового стану останнього. Вважає, ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Вказує, що ризики, на які посилався прокурор, не доведені та не враховано, що підозрюваний ОСОБА_9 має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язку на на утриманні дядька, 1961 року народження, який потребує стороннього догляду. Посилається на недоведеність того, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 .
В ухвалі слідчого судді зазначено, що 15.01.2026 прокурор Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 строком на 60 днів.
В обгрунтуванні клопотання зазначено, що в провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебувало кримінальне провадження №12022181010002051 від 25.10.2022, за підозрою, зокрема, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що в період з лютого по травень 2025 року організованою ОСОБА_9 групою, до складу якої увійшли ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 здійснено заволодіння майном потерпілих шахрайським шляхом.
09.01.2026 обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні скеровано до Житомирського районного суду Житомирської області.
13.01.2026 до Житомирського районного суду Житомирської області скеровано клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_9 в вигляді тримання під вартою строк якого спливає 18.01.2026
Проте, підготовче судове засідання, яке було призначено на 11 годину 15.01.2026 не відбулось у зв'язку із зайнятістю головуючого у іншому засіданні, а тому воно відкладено на 11 годину 17.02.2026.
Прокурор, посилаючись на наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні ряду умисних майнових злочинів вчинених в умовах воєнного стану, продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, які не зменшились та продовжують існувати, неможливість запобігання наявним ризикам жодним із більш м'яких запобіжних заходів, вказуючи на тривалість строку, який може знадобитися для призначення та проведення підготовчого засідання в судді, просив продовження строк дії запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_9 у вигляд тримання під вартою на 60 днів.
Ураховуючи суть та характер кримінальних правопорушень, наявність високого ступеню ризиків, а саме : можливості підозрюваного вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, слідчій суддя дійшов висновку, що прокурором доведено наявність підстав вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не буде дієвим, оскільки не здатний реально запобігти встановленим ризикам та в достатній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
В судове засідання апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_9 надав суду заяву, в якій просив апеляційний розгляд проводити без його участі у зв'язку з його хворобою.
Враховуючи думку захисників та прокурора, положення ч.4 ст.405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе провадити апеляційний розгляд без участі ОСОБА_9 , права якого в даному випадку не порушуються..
Заслухавши доповідача, доводи захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 в заперечення апеляційної скарги захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний перевірити обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1 (с) Європейської Конвенції передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Слідчий суддя зазначених вимог закону та положень практики ЄСПЛ в ході вирішення даного клопотання дотримався. Предметом дослідження слідчим суддею при розгляді клопотання прокурора були саме ті обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження підозрюваному ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, на думку апеляційного суду, клопотання прокурора (з доданими до нього матеріалами) відповідає вимогам ст.199 КПК України, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відповідні відомості та обставини, які враховуються при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
Розглядаючи клопотання прокурора та продовжуючи строк тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , слідчий суддя ретельно дослідив всі обставини, які враховуються при продовженні строку тримання під вартою, та переконався в тому, що ризики, заявлені при попередньому рішенні суду про застосування запобіжного заходу до підозрюваного у вигляді тримання під вартою, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились.
Зокрема, слідчій суддя обґрунтовано виходив з того, що у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням підозрюваного під вартою, є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, належним чином обґрунтувавши зазначені ризики.
З таким висновком слідчого судді погоджується й колегія суддів.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, врахував обгрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч.1 ст.209, ч.2 ст.209 КК України, реальність ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а також те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено, проте, підготовче судове засідання ще не відбулося.
Враховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_9 , докази, на які посилається прокурор у клопотанні та у судовому засіданні, та які були досліджені під час судового розгляду в межах перевірки обґрунтованості підозри, є підстави вважати, що підозрюваний під загрозою покарання, яке може бути призначене у разі визнання його винним, може переховуватися від суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів також вважає, що є доведеним ризик того, що ОСОБА_9 з метою уникнення кримінальної відповідальності, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчиняти спроби протиправного впливу на учасників кримінального провадження будь яким шляхом для зміни (відмови) від показів останніх, зокрема на потерпілих та свідків, які судом ще допитані, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, вчинених у невеликий період, також останній не працює та постійного джерела доходів не має.
На переконання колегії суддів ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, а тому більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки ОСОБА_9 ..
Отже, враховуючи зазначені обставини, а також те, що при прийнятті рішення, суд повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 , даних про його особу, обґрунтованості підозри та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи захисників про недоведенність ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Посилання апелянта на недоведеність того, що більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту зможе повністю забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки стороною захисту не наведено достатніх стримуючих факторів, які зможуть запобігти вказаним ризикам.
Посилання апелянта на те, що слідчий суддя не взяв до уваги дані про особу ОСОБА_9 , який має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, має на утриманні дядька ОСОБА_14 1961 р.н., який потребує постійного догляду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані дані про особу підозрюваного були враховані слідчим суддею при розгляді даного клопотання, що знайшло своє відображення в оскаржуваній ухвалі.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про можливість зменшення розміру застави, визначеної підозрюваному, до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки такий розмір є посильним для підозрюваного та зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КК України розмір застави визначається у таких межах, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190, ч.1 ст.209. ч.2 ст.209 КК України, одне з яких є особливо тяжким злочином, а тому з урахуванням фактичних обставин кримінальних правопорушень, їх кількості, особи підозрюваного та наслідків для потерпілих, слідчій суддя, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визначення розміру застави, в межах передбачених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, оскільки застава в меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, покладених не неї обов'язків.
З таким розміром застави колегія суддів погоджується ще з огляду на те, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі з урахуванням стадії кримінального провадження вже зменшено розмір застави у порівнянні до раніше визначеного.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника щодо непомірного розміру застави колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки вони не спростовують правильність висновків слідчого судді стосовно доцільності продовження відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням саме зазначеного розміру застави.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 16 січня 2026, якою продовжено підозрюваному ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16 березня 2026 включно з визначенням розміру застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: