Житомирський апеляційний суд
Справа №295/10133/25 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.
09 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Галацевич О.М., Шевчук А.М.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу №295/10133/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом у якому просила стягнути із ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , що продовжує навчання у розмірі 25% від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до закінчення навчання. Позов обґрунтовано тим, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2013 по цивільній справі №295/967/13-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстровано відділом РАЦСу Житомирського міського управління юстиції від 15.07.2006 року, актовий запис № 989. 01 вересня 2024 року ОСОБА_3 вступив до Державного університеті «Житомирська політехніка» на денну форму навчання за спеціальністю «Кібербезпека та захист інформації». Період навчання з 01.09.2024 по 30.06.2028. Навчання сина сторін є платним. Плату за навчання здійснює позивач ОСОБА_1 . Вказувала, що офіційно працює та, з урахуванням утримань ПДФО та військового збору, отримує мінімальну заробітну плату. Таким чином, матеріальне становище позивача та сина сторін, з урахуванням оплати за навчання, є тяжким та син потребує матеріальної допомоги. Натомість відповідач є військовослужбовцем, фізично здоровим та матеріально забезпеченим, тобто він може надавити матеріальну допомогу.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 25.07.2025 та до закінчення навчання у Державному університеті «Житомирська політехніка», а саме до 30.06.2028, але не більше, як до досягнення ОСОБА_3 23-х річного віку, в залежності яка обставина настане першою. В решті вимог позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визначити аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) до досягнення останнім 23 -х років або закінчення навчання. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, суд не повністю з'ясував та не взяв до уваги обставини, що мають значення для справи , не звернув уваги на те, що такий розмір аліментів є надмірним, та він не має можливості надавати таку допомогу. Зокрема, на даний час із нього стягуються аліменти на утримання 3-х дітей в загальному розмірі більше 50 відсотків від усіх видів заробітку.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволеною з наступних підстав.
Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства. Так, за положеннями частини другої ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За положеннями частини третьої ст.12 та частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Частини п'ята та шоста ст.81 ЦПК України передбачають, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи аліменти у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) щомісячно, суд першої інстанції врахував стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, а також принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток своїх дітей.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2013 у цивільній справі №295/967/13-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстровано відділом РАЦСу Житомирського міського управління юстиції від 15.07.2006 року, актовий запис №989. Неповнолітню дитину: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на подальше проживання при матері.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22.09.2023 у цивільній справі №295/11453/23 зменшено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 31.01.2013 по справі №2-4480/12 та стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.
Згідно копії довідки про здобувача освіти за даними Єдиної електронної бази з питань освіти, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом Державного університету «Житомирська політехніка» денної форми навчання за спеціальністю «Кібербезпека та захист інформації». Період навчання з 01.09.2024 по 30.06.2028.
Із довідки про доходи вбаачється, що ОСОБА_1 працює у ТОВ «Епіцентр» на посаді продавця непродовольчих товарів, загальна сума її доходу за період з квітня 2025 року по червень 2025 року становить 50705,20 грн.
Згідно витягу з державного застосунку «Дія» від 25.08.2025, ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_4 , який зареєстровано 20.09.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, про що складено актовий запис № 2036.
Від даного шлюбу мають дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягами з державного застосунку «Дія» від 25.08.2025.
Відповідно до частин першої та другої ст.27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 179, 199, 200, 201 СК України).
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з положеннями ст. 200 ЦК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Як роз'яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
З системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Як вбачається із матеріалів справи, спільна дитина сторін після досягнення повноліття продовжила навчання у Державного університету «Житомирська політехніка» за спеціальністю «Кібербезпека та захист інформації», навчається на денній формі навчання та платній основі, дитина проживає разом з позивачем і перебуває на її утриманні, відповідачем не було надано доказів на підтвердження обставин його участі в утриманні вже повнолітньої дитини, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується потреба повнолітньої дитини сторін у матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання.
Доказів відсутності у відповідача можливості надавати допомогу своєму повнолітньому сину на час його навчання матеріали справи не містять.
За таких обставин, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх повнолітнього сина на час його навчання, але не більше як до досягнення ним 23 -х років.
Таким чином, суд першої інстанції, установивши, що син сторін продовжує навчатися та у зв'язку з цим, потребує матеріальної допомоги, а відповідач є працездатною особою, зобов'язаний та має можливість утримувати його, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина, адже обов'язок батьків утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання.
Суд першої інстанції, визначаючи належний до стягнення розмір аліментів, врахував матеріальний стан обох сторін, відсутність можливості повнолітнього сина забезпечувати свої потреби, обов'язок обох батьків утримувати дитину, інші обставини, визначені частиною першою статті 182 ЦПК України, та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/5 частини від усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 -х років.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
При з'ясуванні обставин справи, колегією суддів було встановлено, що на час ухвалення рішення повнолітній син сторін по справі продовжує навчання на денній платній формі та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги з боку батька. Такі витрати для забезпечення життєдіяльності дитини є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни, а це потребує відповідних коштів. Оскільки син сторін, навчаючись на денній формі навчання, позбавлений можливості працювати, будь-якого іншого самостійного доходу він не має, у батьків наявний обов'язок утримувати спільного сина на період його навчання та досягнення ним 23 - річного віку, тому колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, у визначеному судом першої інстанції розмірі.
Такий розмір аліментів є реальним і дає змогу підтримати повнолітнього сина для забезпечення його життєдіяльності.
Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина у вказаному розмірі, судом враховані вищенаведені обставини, а також те, що відповідач є особою працездатного віку, отримує дохід, з матеріалів справи не вбачається даних про незадовільний стан здоров'я відповідача чи наявність інших істотних обставин, які б перешкоджали йому у виконанні його батьківських обов'язків щодо його повнолітнього сина у повному обсязі.
Натомість, відповідачем ОСОБА_2 не спростовані висновки суду першої інстанції, не надано розрахунок свого дійсного щорічного доходу та не надано належних та достовірних доказів того, що у нього немає можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. А також, доказів на підтвердження, того, що розмір стягнутих з нього аліментів перевищує 50 відсотків його заробітку (доходу).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Т.М. Павицька
Судді О.М. Галацевич
А.М. Шевчук