Справа № 161/9810/24 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.
Провадження № 22-ц/802/59/26 Доповідач: Данилюк В. А.
29 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
секретаря Черняк О.В.
з участю:
представника позивачів ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів виробничо-комерційна фірма «Віта-авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Плебановича Андрія Сергійовича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 жовтня 2025 року,
11 червня 2024 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про відшкодування морально шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 26 вересня 2023 року ОСОБА_2 , який був працівником фізичної особи підприємця ОСОБА_6 , керуючи вантажним сідловим тягачем марки « Mercedes-Benz 1843 LS» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Van Hool» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись трасою Н-22 в с. Піддубці у напрямку м. Луцька, поблизу буд.33 вулиці Київської, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, при зміні напрямку руху та виконанні маневру розвороту не переконався що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, передчасно виїхав на смугу зустрічного руху, не надавши переваги у русі автомобілю марки «Volkswagen Pollo» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів. Внаслідок ДТП позивачам було спричинено тілесні ушкодження, зокрема, ОСОБА_4 : Політравма. Закрита травма грудної клітки множинні закриті переломи ребер: 1,2 справа, 1-8 подвійні зліва зі зміщенням кісткових відламків, посттравматичні двобічні малі пневмогемоторакси /наявність повітря та крові в плевральних порожнинах/, забій нижніх долей обох легень та верхньої долі зліва, закриті переломи поперечних відростків 1,4-8 грудних хребців; відкритий перелом зовнішнього відростка лівої плечової кістки з задовільним стоянням кісткового уламку; множинні забійно-рвані рани лівої верхньої кінцівки по задній поверхні нижньої третини плеча та середньої третини лівої гомілки по зовнішній поверхні; множинні забійні садна грудної клітки, тулуба, лівої верхньої кінцівки; закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, що згідно висновку СМЕ №645 від 31 жовтня 2023 року не мали ознак небезпеки для життя, однак для їх лікування т загоєння необхідний час більше 21 доби і тому за ознакою тривалого розладу здоров'я, за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого відламкового підвертлюгового перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків; підшкірної гематоми обличчя; сукон'юктивального крововиливу, закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, що згідно висновку СМЕ №665 від 07 листопада 2023 року за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ ОСОБА_5 , внаслідок ураження опорно-рухового апарату під час ДТП отримав інвалідність третьої групи.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.286 КК України.
Позивачі вважають, що їм завдано моральну шкоду, вони страждають розладами психічної діяльності, зумовленими перенесеною ситуацією, а також надалі зазнають пригнічення, роздратування, що призвело до суттєвих та непоправних змін у їхніх життях. Відповідачем ОСОБА_2 внаслідок вчинення ДТП, їм було завдано моральну шкоду, виражену в душевних стражданнях, пов'язаних з втратою здоров'я. У зв'язку із тим, що ними понесений сильний моральний стрес, розмір моральної шкоди оцінюють у 1200000 грн, які просять стягнути з відповідачів.
Вважають, що така сума моральної шкоди є співмірною понесеним фізичним та психологічним стражданням, оскільки наслідки вказаної дорожньо-транспортної пригоди можуть знайти своє вираження у моральному стані навіть через тривалий проміжок часу. Крім того, вони пережили сильний стрес, негативні емоції та хвилювання, що потягли подальші тривалі душевні страждання.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнуто з підприємця ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) гривень 00 копійок.
В позові ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Плебанович А. С. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом не було належним чином досліджено обставини справи, підстави для стягнення моральної шкоди та докази, які б підтверджували визначення саме такого розміру відшкодування моральної шкоди на користь позивачів. Зважаючи на вимоги розумності та справедливості, розмір встановленої судом сатисфакції моральної шкоди є надмірним, завищеним, необґрунтованим та не підтверджується відповідними доказами, що фактично призводить до безпідставного збагачення позивачів, а тому просить рішення в частині стягнення моральної шкоди з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 змінити шляхом зменшення розміру відшкодування.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів адвокат Кінах Я. В. просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та пояснень учасників справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 26 вересня 2023 року ОСОБА_2 , який був працівником фізичної особи підприємця ОСОБА_6 , керуючи вантажним сідловим тягачем марки «Mercedes-Benz 1843 LS» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Van Hool» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись трасою Н-22 в с. Піддубці у напрямку м. Луцька, поблизу буд.33 вулиці Київської, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, при зміні напрямку руху та виконанні маневру розвороту не переконався що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, передчасно виїхав на смугу зустрічного руху, не надавши переваги у русі автомобілю марки «Volkswagen Pollo» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів. Внаслідок ДТП позивачам було спричинено тілесні ушкодження.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 Кримінального кодексу України та йому призначено відповідне покарання.
Даний вирок набрав законної сили 16 травня 2024 року.
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 станом на день даної ДТП перебував у трудових правовідносинах з ФОП ОСОБА_6 , а саме: працював водієм вантажного та легкового автомобіля, а також автобуса, по перевезенню вантажів. Даний факт підтверджується договором між працівником і фізичною особою підприємцем, яка використовує найману працю від 04 вересня 2020 року(т.2 ас.38-39).
Описані вище фактичні обставини сторони не заперечують.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 1ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено спеціальну норму, якою безумовно встановлено, що саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, що така шкода була заподіяна з вини безпосередньо такого представника.
Вирішуючи вимоги про стягнення на користь позивачів завданої моральної шкоди, враховуючи наведені приписи закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_6 моральної шкоди на користь позивачів.
Визначаючи розміру моральної шкоди, визначеної позивачами, суд першої інстанції покликався на такі обставини.
З матеріалів справи встановлено, що внаслідок ДТП позивачам було спричинено тілесні ушкодження, зокрема, ОСОБА_4 : Політравма. Закрита травма грудної клітки множинні закриті переломи ребер: 1,2 справа, 1-8 подвійні зліва зі зміщенням кісткових відламків, посттравматичні двобічні малі пневмогемоторакси /наявність повітря та крові в плевральних порожнинах/, забій нижніх долей обох легень та верхньої долі зліва, закриті переломи поперечних відростків 1,4-8 грудних хребців; відкритий перелом зовнішнього відростка лівої плечової кістки з задовільним стоянням кісткового уламку; множинні забійно-рвані рани лівої верхньої кінцівки по задній поверхні нижньої третини плеча та середньої третини лівої гомілки по зовнішній поверхні; множинні забійні садна грудної клітки, тулуба, лівої верхньої кінцівки; закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, що згідно висновку СМЕ №645 від 31 жовтня 2023 року не мали ознак небезпеки для життя, однак для їх лікування т загоєння необхідний час більше 21 доби і тому за ознакою тривалого розладу здоров'я, за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого відламкового підвертлюгового перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків; підшкірної гематоми обличчя; сукон'юктивального крововиливу, закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, що згідно висновку СМЕ №665 від 07 листопада 2023 року за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ ОСОБА_5 внаслідок ураження опорно-рухового апарату під час ДТП отримав інвалідність третьої групи.
Таким чином, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивачі тривалий час перебували на лікуванні, зазнали фізичного болю, вимушені були обмежити звичний ритм життя, тимчасово втратили працездатність, що призвело до значних моральних страждань.
Також судом взято до уваги, що тривалий процес лікування, необхідність операцій, відновлювальної терапії, залежність від сторонньої допомоги, а також переживання, пов'язані з можливою втратою здоров'я, викликали у потерпілих емоційний дискомфорт, психологічну напругу, страх за власне життя та майбутнє.
Внаслідок ДТП позивачі зазнали суттєвих змін у звичному способі життя, були позбавлені можливості вести активну діяльність, спілкуватися з близькими, відчували фізичні страждання, біль, тривогу та пригніченість, що є очевидним проявом моральної шкоди.
Оцінюючи доводи сторін, суд дійшов висновку, що саме протиправні дії відповідача ОСОБА_2 стали безпосередньою причиною заподіяння позивачам моральної шкоди вираженої у фізичних та психічних стражданнях, порушенні душевної рівноваги, відчутті страху, болю та втрати впевненості у власній безпеці.
Враховуючи описані вище обставини, встановлені судом, які сторонами не оспорюються і не заперечуються, принцип верховенства права, згідно з яким відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, принципи розумності і справедливості, зважаючи на глибину душевних страждань, яких позивачі зазнали у зв'язку із втратою свого здоров'я, внаслідок ДТП, характер ушкоджень та тривалість лікування, психологічні наслідки, а також ступінь вини ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачів, моральної шкоди підлягають задоволенню в такому розмірі, а саме: на користь ОСОБА_4 250000 грн, на користь ОСОБА_5 400000,00 грн.
Крім того, судом зазначено, що дорожньо-транспортна пригода мала місце ще 26 вересня 2023 року, однак з того часу не було вжито жодних дієвих заходів для добровільного відшкодування моральної шкоди позивачам в позасудовому порядку (доказів такого відповідачі суду не надали).
Проте, колегія суддів не може погодитися із визначеним судом розміром моральної шкоди, виходячи із наступного.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
В даному випадку слід зазначити, що отримання травм безперечно призвело до змін у повсякденному житті потерпілих - позивачів у справі, проте на думку колегії суддів визначені суми відшкодування не відповідають обсягу душевних страждань позивачів, а також важкості тілесних ушкоджень, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої важкості за тривалістю розладу здоров'я.
Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції не врахував усіх обставин справи, зокрема, не врахував, що позивачу ОСОБА_5 було встановлено третю групу інвалідності до 01.03.2025 року, тобто на час ухвалення рішення позивач не надав будь - яких документів, що його стан здоров'я потребує подальшої реабілітації та відновлення. Крім того, представником позивача ОСОБА_5 не заперечується факт отримання ОСОБА_5 страхової виплати в сумі 80 400 грн на відшкодування моральної шкоди.
У постанові від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
За наведених обставин, враховуючи, що представник позивача в апеляційній скарзі просив зменшити розмір моральної шкоди без зазначення конкретної суми, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині стягнутого розміру завданої позивачам моральної шкоди. Зокрема, суд вважає, що на користь ОСОБА_4 слід стягнути 100 000 грн моральної шкоди, а на користь ОСОБА_5 - 150 000 грн моральної шкоди. Такий розмір відшкодування буде справедливим еквівалентом перенесених моральних страждань потерпілих та відповідати встановленим обставинам справи на підставі досліджених доказів.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника відповідача, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , адвоката Плебановича Андрія Сергійовича задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 жовтня 2025 року в даній справі в частині розміру відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 100 000 (сто тисяч) грн моральної шкоди.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн моральної шкоди.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 лютого 2026 року.
Головуючий
Судді :