Справа № 161/4828/25 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.
Провадження № 22-ц/802/93/26 Доповідач: Данилюк В. А.
29 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Здрилюк О. І., Шевчук Л. Я.,
секретаря Черняк О. В.,
з участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Висоцької Х. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, за апеляційною скаргою представника відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України Висоцької Христини Олегівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2025 року,
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.11.2023 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України та призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років. Вказаний вирок суду набрав законної сили 30.05.2024 року.
ОСОБА_3 визнано винним у тому, що останній 13.05.2022 року близько 00.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи автомобілем марки «NISSAN NAVARA», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою М-19 сполученням «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» зі сторони с. Кульчин Луцького району Волинської області в напрямку с. Дачне Луцького району Волинської області, поблизу будинку № 46, що розташований по вул. Дачній, в с. Озерце Луцького району Волинської області, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху, зокрема, зміною смуги руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.1., яку перетинати заборонено, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «DAF XF 105.460», р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «KOGEL SN 24», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди вона, як пасажир автомобіля марки «NISSAN NAVARA», р.н. НОМЕР_1 , згідно висновку експерта № 248 від 10.06.2022 року Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи отримала тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Вказує, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «NISSAN NAVARA», р.н. НОМЕР_1 не була застрахована згідно із договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв'язку з чим вона звернулась до відповідача із заявою про страхового відшкодування в розмірі 10993,25 грн, пов'язаних із її лікуванням та у зв'язку із втратою працездатності.
Однак, станом на сьогоднішній день жодної відповіді від страхової компанії щодо задоволення вимог чи то відмову в їх задоволенні вона не отримувала.
У зв'язку з чим просить стягнути на її користь з МТСБУ в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої життю та здоров'ю потерпілого, у розмірі витрат на лікування 10993,25 грн та у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності 29865,00 грн, а також пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування 2477,77 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 шкоду на лікування потерпілої в сумі 10 993 (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 25 коп., у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в сумі 29865 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 18 коп. та пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 2 477 (дві тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 77 коп., а всього разом 43336 (сорок три тисячі триста тридцять шість) грн. 20 коп.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України Висоцька Х. О. подала апеляцій скаргу, в якій зазначає, що рішення є незаконним, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не враховані обставини, які мають суттєве значення, з рішення вбачається необ'єктивний підхід до вирішення справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Куденьчук О. А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
В судовому засіданні представник позивача Куденьчук О. А. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідача Висоцька Х. О. апеляційну скаргу підтримала.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та пояснень, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги частково.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 13.05.2022 року близько 00.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи автомобілем марки «NISSAN NAVARA», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою М-19 сполученням «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» зі сторони с. Кульчин Луцького району Волинської області в напрямку с. Дачне Луцького району Волинської області, поблизу будинку № 46, що розташований по вул. Дачній, в с. Озерце Луцького району Волинської області, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху, зокрема, зміною смуги руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.1., яку перетинати заборонено, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «DAF XF 105.460», р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «KOGEL SN 24», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «NISSAN NAVARA», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 згідно висновку експерта № 248 від 10.06.2022 року Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи отримала тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.11.2023 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України та призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років. Вказаний вирок суду набрав законної сили 30.05.2024 року.
Відповідно до вимог ч. 6 ст.82ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як з'ясовано судом, на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «NISSAN NAVARA», р.н. НОМЕР_1 не була застрахована, договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не укладався.
З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2024 року представник позивача адвокат Куденьчук О.А. звернувся в інтересах ОСОБА_2 до МТСБУ із заявою про страхове відшкодування витрат, пов'язаних із лікуванням потерпілого та у зв'язку із втратою працездатності, проте заява залишена без задоволення.
За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону).
Згідно ст. 24 вказаного Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.
Статтею 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - не отримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.
З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_2 на момент ДТП працювала у ТОВ «Берта СВ» і відповідно до довідки про доходи її заробітна плата за березень та квітень 2022 року становила 41404,00 грн. При цьому, кількість робочих днів за цей період становить 61 день.
Таким чином, розмір середньої заробітної плати за період тимчасової втрати працездатності становив 678,75 грн (20702,0+20702,0) грн. /61 робочий день). 678,75 грн. * 44 дні непрацездатності (згідно листків непрацездатності) = 29865,18 грн.
Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позивачці ОСОБА_2 підлягає до відшкодування шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності, в загальній сумі 29865,18 грн, і такий висновок повністю відповідає встановленим обставинам справи.
Як з'ясовано судом, з 13.05.2022 року по 20.05.2022 року ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КП «Луцька центральна районна лікарня Підгайцівської сільської ради» з діагнозом: «Політравма. ЗЧМТ, струс головного мозку. Закритий відламковий перелом лівої ліктьової кістки в середній третині зі зміщенням. Забій грудної клітки. Забій лівої гомілки. Забійна рана лобної ділянки. Множинні садна обличчя, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок». Їй видавалися листки непрацездатності з 13.05.2022 року по 20.05.2022 року; з 21.05.2022 року по 23.05.2022 року. Даний факт підтверджується листом КП «Луцька центральна районна лікарня Підгайцівської сільської ради» (а.с.14).
Крім того, із повідомлення КП «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади» вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на лікарняному в наступні періоди: з 23.05.2022 року по 02.06.2022 року; з 02.06.2022 року по 10.06.2022 року, з 10.06.2022 року по 20.06.2022 року та з 11.07.2022 року по 15.07.2022 року. Таким чином, всього тимчасова втрата працездатності тривала 44 дні.
Покликання в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах справи листків непрацездатності, що на думку апелянта є підставою для відмови в позові у цій частині, не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають встановленим обставинам справи.
Так, з матеріалів справи убачається, що копії листків непрацездатності були направлені відповідачу як додаток до заяви адвоката Куденьчука О.А., який діяв в інтересах потерпілої особи ОСОБА_2 , про виплату страхового відшкодування, отримання якої разом з додатками не заперечує сторона відповідача.
Окрім того, в матеріалах справи на аркуші справи № 13 міститься довідка на запит адвоката №1609/2.8.23 від 23.05 2023 року, у якій зазначено періоди перебування позивачки ОСОБА_2 на лікуванні та видачу листків непрацездатності. До відзиву на апеляційну скаргу представником позивача ОСОБА_1 було долучено копії листків непрацездатності. Колегія суддів вважала за можливе долучити листки непрацездатності в якості доказів до справи, оскільки вони не містять нової інформації, а лише підтверджують наявність таких листків, про що зазначено в довідці медичного закладу.
Разом з тим, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення вимог про стягнення витрат на лікування передчасним.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Докази, які надаються сторонами під час судового розгляду, мають бути: належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими, а саме такими, що одержані у встановленому законом порядку; достовірними, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; та достатніми, а саме такими, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування витрат на лікування, позивачем було надано копію довідки Державного виробничо - торгового підприємства «Волиньфармпостач» про вартість медичних препаратів (а.с.12), проте доказів, які б свідчили, що саме ці препарати були призначені для лікування позивачки, не було надано суду. Перелік препаратів, призначених ОСОБА_2 , який міститься на звороті довідки про лікування №447/1.6.2 -23, не збігається з переліком зазначених у довідці про вартість, а також з цієї довідки убачається, що ці препарати були надані безкоштовно медичним закладом, у якому перебувала потерпіла.
Що стосується відшкодування вартості імплантів відповідно до рахунку - фактури №1092 від 16 травня 2022 року на суму 9600 грн., які придбані згідно копії квитанції ОСОБА_6 , то в даному випадку в матеріалах справи відсутні належні докази того, що їх придбання пов'язане з лікуванням позивачки через її травмування під час дорожньо - транспортної пригоди. На підтвердження цієї обставини не було надано будь - якого медичного висновку про необхідність застосування імплантів, або вказівки про їх придбання.
Стягуючи вартість імплантів, суд першої інстанції не звернув увагу, що вказані витрати позивачем належними та допустимими доказами не підтверджені, отже відшкодуванню не підлягають, тобто висновки суду ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням норм процесуального права.
Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач повинен сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується така пеня, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини відповідача, що становить 2477,77 грн.
У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до ст. 36.5. Закону - за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Як зазначалося вище, представник позивача 18.09.2024 року звернувся до МТСБУ з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 , яка була отримана відповідачем 27.09.2024 року (а.с.15-17).
У відповідь на заяву 07.10.2024 року МТСБУ направило на адресу представника позивача запит, у якому просило надати додаткові документи:
належним чином оформлений та завірений витяг з історії хвороби з обов'язковим зазначенням найменувань та кількості лікарських засобів, призначених лікарем;
оригінали документів (чеки, квитанції, прибуткові касові ордери), яким підтверджуються витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах (а.с. 23).
При цьому відповідачем повідомлялося, що після отримання зазначених вище документів МТСБУ продовжить розгляд питання щодо відшкодування заподіяної потерпілій шкоди.
Такі дії МТСБУ повністю узгоджуються з положеннями ст. 35 Закону № 1961 -ІУ.
Відповідно до абзацу 5 п. 36.2 ст. 36 зазначеного Закону у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні ля прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату здійснюється на кількість днів такого прострочення.
Як убачається з матеріалів справи (а.с.21-22) та не заперечується стороною позивача, запитувані документи у повному обсязі не були надані на запит відповідача, зокрема, відсутні витяги з медичної картки та платіжні документи.
Отже, встановлено, що сторона позивача не виконала в повній мірі запит МТСБУ і не надала усіх необхідних документів, тому МТСБУ зупинило строки прийняття рішення до моменту отримання таких документів.
Таким чином, слід вважати, що прострочення виплати страхового відшкодування не виникло з вини відповідача, що виключає застосування штрафних санкцій з МТСБУ.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а висновок суду першої інстанції про стягнення витрат на лікування та штрафних санкцій не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи, що судом першої інстанції повністю задоволено позов, а колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення лише в частині, то рішення суду слід змінити, зменшивши суму відшкодування та стягнувши кошти, пов'язані з втратою працездатності позивачкою.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України Висоцької Христини Олегівни задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2025 року в даній справі змінити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 29865 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн 18 коп шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності.
У стягненні витрат на лікування та пені відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 09 лютого 2026 року.
Головуючий
Судді :