Справа № 761/50056/25
Провадження № 2-а/761/334/2026
06 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Романишеної І.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до позовних вимог позивач просив суд: скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення від 24.11.2025 року серії ЕНА № 6215252, винесену інспектором Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітаном поліції Масляком Андрієм Сергійовичем. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 24 листопада 2025 року постановою серії ЕНА 6215252 інспектора Вишгородського районного управління поліції в Київській області капітана поліції Масляка Андрія Сергійовича, позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. В оскаржуваній постанові зазначено, що 24.11.2025 року о 16 год. 13 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, чим порушив п. 8.5.1 Правил дорожнього руху. Позивач вказує, що постанова є необґрунтованою і незаконною, з огляду на наступне. Відсутні докази вчинення адміністративного правопорушення. До постанови не долучено докази вчинення адміністративного правопорушення. Відсутні будь-які докази на підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху. Незрозуміло, на основі яких фактичних даних поліцейським встановлено наявність адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вказане свідчить про грубе порушення законодавства зі сторони Відповідача. Неправильне визначення суті адміністративного правопорушення за ст. 122 КУпАП. В графі «суть адміністративного правопорушення» серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути зазначено, вимоги якого конкретного пункту нормативно- правового акту, яким встановлюються правила дорожнього руху, порушила особа, щодо якої винесено постанову. Так, в оскаржуваній постанові, поліцейський зазначає, що позивач порушив п. 8.5.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору. Тобто п. 8.5.1 Правил дорожнього руху лише містить характеристики горизонтальної дорожньої розмітки та особливості її нанесення на проїзну частину та інші елементи. У випадку перетину суцільної лінії дорожньої розмітки в постанові має бути вказано пункт Правил дорожнього руху, який містить конкретне правило поведінки, що порушено водієм. Натомість п. 8.5.1 Правил дорожнього руху не містить будь-яких заборон, обмежень чи інших правил поведінки учасників дорожнього руху. Відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП у випадку перетинання суцільної лінії дорожньої розмітки настає у разі порушення п. 1 розділу 34 Правил дорожнього руху, відповідно до якого лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Відтак, виносячи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, поліцейським вказано пункт Правил дорожнього руху, якого порушено не було та за порушення якого не передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Здійснивши посилання на невірний пункт нормативно-правового акта, поліцейський неправильно визначив суть адміністративного правопорушення, чим грубо порушив вимоги ст. 283 КУпАП щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення. Відсутність інформації про суб?єкта адміністративного правопорушення у фабулі адміністративного правопорушення. У фабулі постанови, а саме в графі «суть адміністративного правопорушення» відсутня інформація про прізвище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Без вказівки на прізвище особи є незрозумілим, яка саме особа здійснювала керування транспортним засобом та є суб?єктом адміністративного правопорушення. Порушена процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Жодних прав та обов?язків Позивачу, як особі що притягується до адміністративної відповідальності не роз?яснювалося та не оголошувалося яка справа підлягає розгляду. Відповідно поліцейським не було з?ясовано чи бажає позивач скористатися передбаченими законом правами, подати будь-які заяви чи клопотання, скористатися правом на захист. Крім того, порушення процедури розгляду справи підтверджується оскаржуваною постановою, оскільки з її змісту вбачається, що правопорушення вчинено о 16 год. 13 хв., а постанова була роздрукована о 16 год. 17 хв. Тобто, час, використаний на всю процедуру становить 4 хв. Вказаний проміжок часу - 4 хв., серед іншого, виключає надання можливості особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, скористатися своїми правами, зокрема, правом на захист. Звертав увагу, що працівником поліції при винесенні оскаржуваної постанови не було встановлено всіх елементів складу адміністративного правопорушення та не було оцінено докази, як це передбачено чинним законодавством. Співробітники поліції не мали законних підстав для складання постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи вказані обставини позивач зазначав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2025 року вищевказана справа надійшла в провадження судді Романишеної І.П.
Ухвалою суду від 04.12.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача 1 відзиву на позов не надходило.
Від відповідача 2 через систему «Електронний суд» 08.01.2026 року надійшов відзив на позов. Згідно змісту відзиву представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. Вказував, що згідно з відеозаписом із портативного відеореєстратора службового транспортного засобу працівників поліції (20251124_153903F), на 00 хв. 12 сек. чітко зафіксовано момент, коли транспортний засіб позивача здійснює обгін іншого автомобіля з перетином вузької суцільної лінії дорожньої розмітки.
Зазначені обставини також підтверджуються відеозаписом із нагрудної бодікамери працівників поліції (dropmefiles.com.ua_export-x07nv), з якого вбачається, що під час спілкування з поліцейським позивач неодноразово визнавав та підтверджував факт перетину суцільної лінії розмітки. Таким чином, наявні відеодокази є об'єктивно підтверджуючими вчинення позивачем відповідного порушення Правил дорожнього руху, що свідчить про відсутність сумнівів у правомірності дій працівників поліції та прийнятого ними рішення. Звертав увагу суду на те, що у своїй позовній заяві позивач зазначає про нібито нероз'яснення йому прав та обов'язків.
Водночас з цього приводу повідомляв, що відповідно до постанови серії ЕНА N 6215252 від 24 листопада 2025 року, зокрема, пункту 8, наявний особистий підпис позивача про ознайомлення зі статтями 268 та 289 КУпАП, що беззаперечно свідчить про належне роз'яснення йому процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, твердження позивача про порушення його прав є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи. Крім того, сам факт проставлення підпису у постанові свідчить про усвідомлення позивачем змісту зазначених прав, а отже, відсутні будь-які підстави вважати, що під час притягнення його до адміністративної відповідальності були допущені порушення вимог законодавства. Процедура розгляду справи була дотримана: роз'яснено права, повідомлено зміст правопорушення, оголошено рішення. Підстави котрі б вказували на те, що інспектором при розгляді справи про адміністративне правопорушення допущені порушення, які б ставили під сумнів законність оскаржуваної постанови - відсутні. Саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Отже, неточності, на які вказує позивач у своєму позові, не є тим дефектом адміністративного акту, що впливає на зміст прийнятого рішення. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 року по справі № 826/11623/16 та від 14.08.2018 року по справі № 826/15341/15. За таких обставин, вважав, що докази порушення відповідачем процедури винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відсутні, що з огляду на встановлені вище фактичні обставини свідчить про те, що оскаржувана постанова є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому не підлягає скасуванню.
Посилання Позивача на порушення Відповідачем його права на захист вважав необґрунтованим, оскільки Європейський суд з прав людини в п. 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Звертав увагу суду, що санкція ч. 2 ст. 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Отже, вважав право позивача на захист реалізованим в повному обсязі. Окремо зазначаємо, що згідно зі сталою практикою ЄСПЛ ( рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року) Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь- яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Невизнання позивачем своєї вини у вчиненому правопорушенні, слід розцінювати як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності при накладенні адміністративного стягнення. Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, приймаючи до уваги те, що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, слід дійти висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. За таких обставин, вважав, що позов ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, оскільки встановлено, що дії інспектора при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, дослідивши долучений до відзиву відеозапис, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, встановлені судом.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою серії ЕНА № 6215252 від 24.11.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Згідно вказаної постанови, 24.11.2025 року 16:13:06 в с. Демидів, шосе Київ-Овруч, керував автомобілем «Renault» НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, чим порушив п.8.5.1. ПДР порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП.
В даній справі для з'ясування обставин справи та наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху, судом було досліджено відеозапис з місця події, що мала місце 24.11.2025 року, які надані представником відповідача 2 до відзиву.
Як убачається з відеозапису, автомобіль марки «Renault» НОМЕР_1 під керуванням водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення вимог пункту 8.5.1 Правил дорожнього руху України. З наданого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції, не заперечував порушення ним будь-яких вимог Правил дорожнього руху та того факту, що він перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки та зазначив, що поспішав.
Окрім того, згідно з відеозаписом із портативного відеореєстратора службового транспортного засобу працівників поліції (20251124_153903F), який було долучено до відзиву представником відповідача 2, на 00 хв. 12 сек. чітко зафіксовано момент, коли транспортний засіб позивача здійснює обгін іншого автомобіля з перетином вузької суцільної лінії дорожньої розмітки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України, передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Об'єктивною стороною правопорушення, за яке було притягнуто до відповідальності позивача, є порушення правил дорожнього руху, а саме порушення розмітки проїзної частини доріг.
Відповідно до п. 8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.
Згідно п. 6.2.1 Національного стандарту ДСТУ 2587:2021 «Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні умови» постійна горизонтальна розмітка має бути білого кольору. Термін «білий» охоплює сріблястий та світло-сірий відтінки.
Підрозділом 1 розділу 34 ПДР України передбачено, що лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Суцільними лініями горизонтальної розмітки є лінії 1.1 (вузька суцільна лінія), 1.2 (широка суцільна лінія) та 1.3 (подвійна суцільна лінія).
Відповідно до п. 6.3.1 основне призначення розмітки - організація дорожнього руху забезпеченням візуального орієнтування водіїв під час вибору напрямку й режимів руху за різних дорожніх умов; інформування та попередження про небезпеку й умови руху; позначення ділянок для перетину проїзної частини пішоходами та велосипедистами. Розмітка має бути видимою як у світлу, так і в темну пору лоби протягом функціональної довговічності.
Згідно з пунктом 1 розділу 34 ПДР України, горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Дорожня розмітка 1.1 «Вузька суцільна лінія» ПДР України, поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18 ; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15
Відповідно до п. п. 1.1-1.5 Правил дорожнього руху України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач у позовній заяві заперечує факт порушення ним п.8.5.1 ПДР.
Натомість, факт порушення позивачем п. 8.5.1 Правил дорожнього руху, а саме перетин вузької суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, підтверджується матеріалами відеозапису, який міститься в матеріалах справи.
Винятків для відступу від заборони перетину вузької суцільної лінії 1.1 передбачених абзацом 56 глави 1 розділу 34 ПДР України не встановлено.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що позивач здійснив порушення вимог п. 8.5.1 Правил дорожнього руху, а саме перетнув горизонтальну розмітку вузької суцільної лінії 1.1 з виїздом на зустрічну смугу руху, а отже вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З приводу посилань позивача щодо не роз'яснення йому його прав та обов'язків під час розгляду справи суд зауважує, що відповідно до постанови серії ЕНА № 6215252 від 24 листопада 2025 року, зокрема пункту 8, наявний особистий підпис позивача про ознайомлення зі статтями 268 та 289 КУпАП, що беззаперечно свідчить про належне роз'яснення йому процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, твердження позивача про порушення його прав є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи. Крім того, сам факт проставлення підпису у постанові свідчить про усвідомлення позивачем змісту зазначених прав, а отже, відсутні будь-які підстави вважати, що під час притягнення його до адміністративної відповідальності були допущені порушення вимог законодавства.
Будь-яких доказів, які б вказували на недотримання з боку працівників поліції процедури розгляду справи, позивачем надано не було.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є обґрунтованою, прийнятою з повним та всебічним з'ясуванням усіх обставин справи, підстави для її скасування відсутні, а тому позов слід залишити без задоволення.
Так як у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Вишгородське РУП ГУПН в Київській області, адреса вул. Кургузова, буд. 3, м. Вишгород, Київської обл., 07301;
Головне управління Національної поліції в Київській області, 01601, місто Київ, вул. Володимирська, 15, ЄДРПОУ 40108616.
Повний текст рішення складений 06.02.2026р.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА