Справа №760/22527/25 2/760/7115/26
23 січня 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнення аліментів,
27 травня 2025 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 15 000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що позивач та відповідач перебувають у шлюбі з 17 липня 2004 року. Від шлюбу з відповідачем мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (досягла повноліття) (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 03 березня 2005 року) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 04 листопада 2009 року). Оскільки молодша дитина проживає із нею та знаходиться повністю на її утриманні, позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 . Також вказувала, що дитина має інвалідність з дитинства, з народження потребує посиленого догляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Верещінську І.В.
Ухвалою від 26 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу відповіді на відзив.
16.10.2025 року від представника відповідача надійшов відзив. Відповідач вважає, що позивачем не доведено та необґрунтовано заявлений у позові розмір аліментів на утримання молодшої дитини ОСОБА_5 у розмірі 15 000 гривень. Посилається на те, що позивачка надала до позовної заяви довідку № 03.03/32 від 26.05.2025 р., згідно якої її місячна заробітна плата становить 18 864,95 грн. Позивач в позовній заяві не вказує, що отримує виплати ВПО в розмірі 3 тис. грн. на дитину та 2 тис. грн. на себе. Окрім цього, позивачем отримується щомісячно виплати на дитину з інвалідністю підгрупи А, що становить 8044 грн. на місяць (включаючи надбавку на догляд). Крім того, з наданої позивачем довідки № 03 03/20 від 14.05.2025 року директора НРЦ№ 17 - дитина перебуває на неповному державному утриманні. Таким чином, сукупний щомісячний дохід позивача, який складається із заробітної плати та соціальної допомоги складає: 18864,95 + 5 000+ 8044 = 31 908,95 гривень, що в 10,53 разів перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатної особи та в майже 4 рази перевищує мінімальну заробітну плату. Посилається на те, що у подружжя є старша повнолітня донька ОСОБА_4 , яка є студенткою та позивач в міру своїх можливостей надає їй допомогу на час її навчання, враховуючи її потреби. Вказує, що наразі розмір його доходів є непостійним і мінливим. Підсумовуючи викладене, вказує, що в силу своїх реальних можливостей він надає посильну допомогу позивачці на утримання дитини. Відповідач визнає частково позовні вимоги про стягнення з нього аліментів на дитину ОСОБА_6 , та враховуючи прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, що становить 3196 грн. 50 копійок, вважає за можливим та реальним сплату аліментів в розмірі 5000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала, просила їх задовольнити.
Представник відповідача подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача, просила врахувати позицію, викладену в відзиві, позовні вимоги визнають частково, а саме, в частині стягнення аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17.07.2004 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , виданим 17.07.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Каланчацького районного управління юстиції Херсонської області Україна, актовий запис № 16 (а.с. 7).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, Україна, актовий запис № 3444, у шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Каланчацького районного управління юстиції Херсонської області, актовий запис № 92, у шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).
Згідно медичного висновку № 459 від 06.07.2023 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 має хронічне психічне захворювання підгрупа «А» (а.с. 18).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 законним представником ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 (а.с. 19).
Як вбачається з довідки КЗНЗ І-ІІ ступенів Навчальний-реабілітаційний центр № 17 м. Києва ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в 8-Б класі спеціальної школи навчально-реабілітаційного центру № 17 м. Києва.
Згідно довідки № 03.03/32 від 26.05.2025 року ОСОБА_1 працює в КЗНЗ І-ІІ ступенів Навчальний-реабілітаційний центр № 17 м. Києва з 01 грудня 2021 року на посаді заступника директора з господарської роботи (1 ставка) та вчителя дефектолога (+ 0,5 ставки) та отримує дохід у розмірі 18 864,95 грн. на місяць (а.с. 21).
В обґрунтування позову позивач стверджує, що після того як вони з відповідачем припинили подружні стосунки, дитина проживає разом із нею та повністю перебуває на її утриманні, а відповідач участі в утриманні та вихованні дитини, не приймає.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Окрім того, відповідач не позбавлений обов'язку утримувати своїх дітей. Разом з тим, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання не є у переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дітей, проте, безумовно, враховується судом при визначенні розміру аліментів.
Відповідно до ч. 9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Крім того, необхідно звернути увагу на ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України, відповідно до яких доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).
Аліменти - це кошти на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та ін.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін, що сторони не змогли добровільно досягнути згоди про розмір сплачуваних аліментів, а також обов'язок утримувати дітей покладається рівною мірою на матір і батька.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Окремо необхідно звернути увагу, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ст.191 СК України).
Так, судом встановлено, що відповідач перебуває в працездатному віці, договори про сплату аліментів та про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно між сторонами не укладалися, інформації щодо стягнень по іншим аліментним зобов'язанням відповідача сторонами до суду не надавалося. Відповідачем надано підтвердження про перерахування повнолітній доньці коштів в сумі в середньому 10 000 щомісячно (квитанції від 01.09.25, 05.09.25, 01.08.25, 15.08.25, 01.07.25, 15.07.25, 05.06.25, 15.06.2501.06.25, 02.06.25), які він надавав в міру своєї можливості на час її навчання, враховуючи її потреби.
Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесених витрат для забезпечення належного рівня життя доньки з інвалідністю, суд оцінює критично, оскільки зважаючи на потреби дитини, її вік та стан здоров'я, позивачем доведено необхідність купівлі медичних засобів, проведення медичних процедур та інших необхідних витрат на лікування спільної доньки з інвалідністю.
Враховуючи викладене, також, приймаючи до уваги стан здоров'я дитини і позивачки, доведену необхідність підтримання стану здоров'я ОСОБА_3 , у зв'язку з її захворюванням та інші обставини, що мають істотне значення, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги потреби дитини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Оскільки позивач за даною категорією справ звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 142, 206, 263-265, 274-279, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн. щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 27 травня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах платежів за один місяць.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Верещінська