СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/20665/25
пр. № 2/759/2265/26
09 лютого 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Валинкевич В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,
05.09.2025 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, у якій позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 658 202,97 грн та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 7 898,44 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.05.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11338794000 згідно якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 100000 доларів США зі сплатою 19 відсотків річних за користування кредитом на умовах повернення коштів у розмірах та строки, встановлених графіком погашення кредиту. Також для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 19.05.2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 200302, згідно якого вказана особа зобов'язалась відповідати за належне виконання позичальником обов'язків за кредитним договором № 11338794000. Після чого, 13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу, на підставі якого ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», включно і за договором про надання споживчого кредиту № 11338794000. У зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного Договору та виникненням заборгованості ТОВ «Кей-Колект» звернулось до суду щодо примусового стягнення заборгованості. 01.05.2012 року Святошинським районним судом розглянув справу 2-1574/12 та ухвалив рішення, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за договором кредиту від 19.05.2008 року, становить 130 933,44 доларів США що еквівалентно 1 039 834,12 грн.та судові витрати у розмірі 1820 грн. Проте, на сьогоднішній день відповідачами рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано, залишок боргу складає 1 041 654,12 грн. На підставі чого,позивач просить стягнути з відповідачів суму 3 % річних та інфляційних втрат за період з «02» квітня 2017 року по «23» лютого 2022 року (включно), понесених ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», у наслідок прострочення відповідачами сплати заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та рішенню суду, що складає 3% річних 153 080,35 грн. та понесені унаслідок прострочення заборгованості, сума інфляційних втрат, становить 505 122,62 грн. Всього сума заборгованості, яку позивач прсить стягнути з відповідачів на свою користь становить 658202,97 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2025 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду відповідачам надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.
Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Відповідачам направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідачі заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направили.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.05.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11338794000, згідно умов якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 100000 доларів США зі сплатою 13,50% річних за користування кредитом на умовах повернення коштів у розмірах та строки, встановлених графіком погашення кредиту зв строком до 21.05.2018 року.
19.05.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №200302, відповідно до умов якого, поручитель зобов?язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов?язань перед Кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредит та заставу майна №11338794000 від "19" травня 2008 р. укладеного між Кредитором та Боржником. в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.
18.10.2011 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2-1574/11 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь РПТ «УкрСиббанк» суму заборгованості 130 933,44 дол. США та судовий збір у розмірі 1820,00 грн.
28.04.2016 року головним державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3.
13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» з однієї сторони та ТОВ «Кей-Колект» з іншої укладено договір факторингу №2, згідно умов якого ТОВ «Кей-Колект», що виступило як фактор, зобов'язується прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження ПАТ «УкрСиббанк» - клієнт.
На підставі вказаного договору ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», в тому числі і за договором про надання споживчого кредиту № 11338794000, що підтверджується витягом з реєстру до договору факторингу №2, від 13.02.2012 року.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, у частині 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Згідно частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1ст. 517 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов' язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідачами рішення Святошинського районного суду від 01.05.2012 року по справі №2-1574/12 не виконано, заборгованість за кредитним договором перед позивачем не сплачена.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), на яку посилався представник позивача в позовній заяві.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 753/1527/22 (провадження № 61-9430св23), в якій зазначено, що Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року по справі № 757/44680/15-ц здійснив тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України та дійшов висновку про те, що: 1) натуральним є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;
2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;
3) кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
В указаній справі, дійшовши висновку про натуральний характер зобов'язання, суд касаційної інстанції виходив з того, що вимога кредитора не може бути захищена в судовому порядку за сплином позовної давності.
Разом з тим, в даній справі основна вимога кредитора вже захищена судом у рішенні Святошинського районного суду від 01.05.2012 року по справі №2-1574/12, за яким з відповідачів стягнуто суму заборгованості, а отже зобов'язання не можна вважати натуральним». Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року справа № 514/1582/22 (провадження № 61-9633св24), яку суд застосовує до спірних правовідносин й приходить до переконання, що вимога заявленого позову не є задавненою, а зобов'язання не є натуральним.
Згідно з ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу приписів частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку заборгованості основна сума боргу складає 1 041 654,12 грн. за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року, внаслідок чого, позивач просить стягнути з відповідачів за вказаний період суму інфляційних втрат у розмірі 505 122,62 грн та 3% річних у розмірі 153 080,35 грн.
При цьому, відповідачами не надано до суду доказів, які спростовували би наданий розрахунок заборгованості перед позивачем як новим кредитором у грошовому зобов'язанні відповідача, якою також не доведено належними доказами відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, а також те, що як встановлено судом, відповідачі прострочив виконання грошових зобов'язань, встановлених рішенням Святошинського районного суду від 01.05.2012 року по справі №2-1574/12, в результаті чого на суму простроченої заборгованості в розмірі 1 041 654,12 грн., за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року включно, позивачем нараховані 3% річних у сумі 153 122,62 грн. та інфляційні витрати у розмірі 505 122,62 грн суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із статтею 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 7 898,44 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 517, 549-552, 599, 610, 611, 625, 625, 1049, 1050 ЦК України; ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) суму 3% річних у розмірі 153 080 (сто п?ятдесят три тисячі вісімдесят) грн 35 коп. та інфляційні втрати у розмірі 505 122 (п?ятсот п?ять тисяч сто двадцять дві) грн 62 коп., що загалом становить 658 202 (шістсот п?ятдксят вісім тисяч двісті дві) грн 97 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) судовий збір по справі у розмірі 7 898 (сім тисяч вісімсот дев?яносто вісім) грн 44 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Ключник А.С.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968, адреса: 01103, місто Київ, вул.Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1);
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ).