печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3949/26-к
03 лютого 2026 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про арешт майна,-
26.01.2026 року в провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 , що вилучено за результатами обшуку квартири
АДРЕСА_1 , в якій проживає підозрюваний ОСОБА_4 , а саме:
Мобільний телефон марки Samsung GalaxyA07, IMEI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з вмістом сім-картки з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 ;
Мобільний телефон марки Samsung GalaxyJ6+, IMEI1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 без сім-картки, який належить ОСОБА_4 ;
Флешнакопичувач синього кольору з металевим утримувачем «Патрульна поліція Київської області»;
Блокнот в обгортці чорного кольору з рукописними записами, який належить ОСОБА_4 .
Сторона обвинувачення вказує на те, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань
за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000001182, розпочатому 03.12.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 190 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_4 ) з 07.11.2015 по 18.12.2025 проходив службу в Національній поліції України, відповідно до наказу № 775 о/с від 03.08.2021 обіймав посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Таким чином, ОСОБА_4 , займаючи відповідну посаду, будучи працівником зазначеного правоохоронного органу, умисно вчинив кримінальні правопорушення, за наступних обставин.
28.12.2023 ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, які повернув впродовж 2024 року. Вказана обставина створювала уяву в ОСОБА_5 про платоспроможність та добросовісність ОСОБА_4 з приводу взятих ним зобов'язань.
В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше лютого 2025 року, в ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння майном ОСОБА_5 , шляхом зловживання його довірою, а саме в отриманні грошових коштів у борг в останнього, висловлюючи обіцянку повернути грошові кошти з відсотками та надаючи деталізацію потреб у таких позиках, з метою створення уяви необхідності їх надання та справжності наміру виконання ОСОБА_4 зобов'язань, однак не виконувати їх та не повертати отримані в борг кошти.
Так, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше березня 2025 року, ОСОБА_4 , діючи на виконання протиправного умислу, направленого на заволодіння майном ОСОБА_5 , шляхом зловживання довірою, висловив останньому прохання про надання йому в борг грошових коштів в сумі 18 000 доларів США, із строком повернення до перших чисел квітня 2025 року, нібито для отримання ОСОБА_4 прибутку від використання вказаної позики, пообіцявши повернути грошові кошти ОСОБА_5 разом із відсотками за користування коштами, всього в сумі 19 800 доларів США, тим самим створюючи уяву про вигідність надання такої позики.
В кінці лютого - на початку березня 2025 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, ОСОБА_4 , продовжуючи діяти на виконання протиправного умислу, в післяобідній час, запросив ОСОБА_5 до автомобіля марки «Тойота», припаркованого в районі ТРЦ «Ocean Plaza» в місті Києві за адресою: вул. Антоновича, 176, та, зловживаючи довірою ОСОБА_5 , отримав від нього 18 000 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України (далі - НБУ) на 01.03.2025 становило 747 252 грн. Бажаючи створити уяву про свою платоспроможність та вигідність такої позики, ОСОБА_4 того ж дня написав боргову розписку.
В подальшому, ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 18 000 доларів США ОСОБА_5 не повернув, про причини невиконання зобов'язань не повідомив.
Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2025 року, ОСОБА_4 , діючи на виконання протиправного умислу на заволодіння майном ОСОБА_5 , висловив прохання про надання йому в борг грошових коштів в сумі 16 200 доларів США, нібито для отримання ОСОБА_4 прибутку від використання вказаної позики, та запевнив ОСОБА_5 в тому, що поверне грошові кошти останньому разом із відсотками за користування коштами, всього в сумі 18 000 доларів США.
На початку квітня 2025 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, ОСОБА_4 , продовжуючи діяти на виконання протиправного умислу, в післяобідній час, запросив ОСОБА_5 до автомобіля марки «Тойота», припаркованого в районі кав'ярні «Горький», за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Дорошенка, 15, та, зловживаючи довірою ОСОБА_5 , отримав від останнього 16 200 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 01.04.2025 становило 671 049 грн. Бажаючи створити уяву про свою платоспроможність та вигідність такої позики, ОСОБА_4 повідомив, що кошти позичаються для його знайомого ОСОБА_6 , який поверне їх з відсотком.
В подальшому, ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 16 200 доларів США ОСОБА_5 не повернув, про причини невиконання зобов'язань не повідомив. Встановлено, що ОСОБА_6 у ОСОБА_4 грошові кошти не позичав.
Крім цього, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше травня 2025 року, ОСОБА_4 , діючи на виконання протиправного умислу на заволодіння майном ОСОБА_5 , шляхом зловживання довірою, висловив останньому прохання про надання йому в борг грошових коштів в сумі 10 000 доларів США, нібито для отримання ОСОБА_4 прибутку від використання вказаної позики, та запевнив ОСОБА_5 в тому, що поверне грошові кошти останньому разом із відсотками за користування коштами, всього в сумі 11 000 доларів США, тим самим створюючи уяву про вигідність надання такої позики.
В кінці квітня - на початку травня 2025 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, ОСОБА_4 , продовжуючи діяти на виконання протиправного умислу, в післяобідній час, прибув за місцем помешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , та передав йому грошові кошти в сумі 3600 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 01.05.2025 становило 149 294 грн, нібито як відсоток від минулих позик, та висловив прохання про передачу грошових коштів в сумі 10 000 доларів США, нібито для передачі ОСОБА_6 , який поверне їх з відсотком, з метою створення уяви про свою платоспроможність та вигідність такої позики. Того ж дня, ОСОБА_4 зловживаючи довірою ОСОБА_5 , отримав від нього 10 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 01.05.2025 становило 414 706 грн.
Крім цього, в кінці травня 2025 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_4 в районі будівлі УПП у Київській області ДПП НП України, за адресою: м. Київ, вул. Мрії, 19, після чого вони сіли в автомобіль ОСОБА_5 марки «Кіа», н.з. НОМЕР_6 . Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 14600 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 31.05.2025 становило 606 316 грн, з яких 10 000 доларів США, зі слів ОСОБА_4 повертав як раніше запозичені, а 4600 доларів США, як відсоток за користування коштами. Водночас, діючи на виконання протиправного умислу, направленого на заволодіння коштами ОСОБА_5 , ОСОБА_4 попросив передати назад йому грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 31.05.2025 становило 415 285 грн, на строк до кінця червня 2025 року, пообіцявши повернути грошові кошти ОСОБА_5 разом із відсотками за користування коштами, всього в сумі 11 000 доларів США.
В кінці червня 2025 року, ОСОБА_4 із загальної суми 10 000 доларів США повернув ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 30.06.2025 становило 41 640 грн, іншу частину в подальшому не повернув, про причини невиконання зобов'язань не повідомив.
При невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше травня 2025 року, ОСОБА_4 , діючи на виконання протиправного умислу на заволодіння майном ОСОБА_5 , шляхом зловживання довірою, висловив останньому прохання про надання йому в борг грошових коштів в сумі 27 000 доларів США, нібито для отримання ОСОБА_4 прибутку від використання вказаної позики, та запевнив ОСОБА_5 в тому, що поверне грошові кошти останньому разом із відсотками за користування коштами, всього в сумі 29 000 доларів США, тим самим створюючи уяву про вигідність надання такої позики.
Наприкінці травня 2025 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, ОСОБА_4 , продовжуючи діяти на виконання протиправного умислу, у вечірній час, зустрівся з ОСОБА_5 в районі АЗС «БРСМ» по вул. Павлюченко у м. Біла Церква, та, зловживаючи довірою ОСОБА_5 , отримав від нього 27 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 31.05.2025 становило 1 121 269 грн. Бажаючи створити уяву про свою платоспроможність та вигідність такої позики, ОСОБА_4 повідомив, що кошти позичаються для його знайомого ОСОБА_7 , який поверне їх з відсотком.
В подальшому, ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 27 000 доларів США ОСОБА_5 не повернув, про причини невиконання зобов'язань не повідомив. Встановлено, що ОСОБА_7 в ОСОБА_4 грошові кошти не позичав.
Крім цього, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше липня 2025 року, ОСОБА_4 , діючи на виконання протиправного умислу на заволодіння майном ОСОБА_5 , шляхом зловживання довірою, висловив останньому прохання про надання йому в борг грошових коштів в сумі 27 000 доларів США, нібито для отримання ОСОБА_4 прибутку від використання вказаної позики, та запевнив ОСОБА_5 в тому, що поверне грошові кошти останньому разом із відсотками за користування коштами, всього в сумі 30 500 доларів США, в строк до 01.08.2025.
05.07.2025, ОСОБА_4 , продовжуючи діяти на виконання протиправного умислу, в проміжок часу з 14:00 по 15:00, зустрівся з ОСОБА_5 на паркувальному майданчику, за адресою: м. Біла Церква, вул. Праведників Світу, 37А, та, зловживаючи довірою ОСОБА_5 , отримав від нього 27 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 05.07.2025 становило 1 126 545 грн. Бажаючи створити уяву про вигідність такої позики, ОСОБА_4 повідомив, що кошти поверне з відсотком.
В подальшому, ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 27 000 доларів США ОСОБА_5 не повернув, про причини невиконання зобов'язань не повідомив.
Таким чином, сума грошових коштів, отриманих ОСОБА_4 від ОСОБА_5 в період з кінця лютого 2025 року по 05.07.2025, та в подальшому не повернутих, склала 89 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ становило 3 200 868 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що у 2019 році, більш точна дата та час не встановленні, ОСОБА_4 , у невстановленому місці, познайомився з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким почав підтримувати дружні відносини. В подальшому, ОСОБА_4 , перебуваючи у дружніх відносинах з ОСОБА_7 , неодноразово позичав у нього значні суми грошових коштів, в іноземній валюті, а саме в доларах США.
Зокрема, 15.12.2024 ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 43 000 доларів США, які згодом були повернуті ОСОБА_4 в повному обсязі. Вказані обставини створювали уяву в ОСОБА_7 про доброчесність та платоспроможність ОСОБА_4 з приводу взятих ним зобов'язань.
У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2025 року, в ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння майном ОСОБА_7 , шляхом зловживання його довірою, а саме в отриманні грошових коштів в борг у останнього, висловлюючи обіцянку повернути грошові кошти з відсотками та надаючи деталізацію потреб у таких позиках, з метою створення уяви необхідності їх надання та справжності наміру виконання ОСОБА_4 зобов'язань, однак не виконувати їх та не повертати отримані в борг кошти.
Так, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 05.04.2025, ОСОБА_4 , діючи на виконання протиправного умислу на заволодіння майном ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою, висловив останньому прохання про надання йому в борг грошових коштів в сумі 10 000 доларів США, із строком повернення до 05.05.2025, нібито для допомоги розвитку бізнесу матері ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , та запевнив ОСОБА_7 в тому, що поверне грошові кошти останньому разом із відсотками за користування коштами, в загальній сумі 11 000 доларів США.
05.04.2025 ОСОБА_4 , продовжуючи діяти на виконання протиправного умислу, в проміжок часу з 13:30 по 14:30, прибув за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , та, зловживаючи довірою ОСОБА_7 , отримав від останнього 10 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 05.04.2025 становило 413 426 грн. Бажаючи створити уяву про свою платоспроможність та вигідність надання такої позики, ОСОБА_4 того ж дня написав розписку, відповідно до якої зобов'язався до 05.05.2025 повернути ОСОБА_7 «тіло» позики в сумі 10 000 доларів США та відсотки за користування коштами в сумі 1 000 доларів США, всього 11 000 доларів США.
В подальшому, ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США ОСОБА_7 не повернув, відсотки в сумі 1000 доларів США за користування позикою не сплатив, про причини невиконання зобов'язань не повідомив.
Крім цього, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 02.06.2025, ОСОБА_4 , діючи на виконання протиправного умислу на заволодіння майном ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою, висловив останньому прохання про надання йому в борг грошових коштів в сумі 23 000 доларів США, із строком повернення до 01.07.2025, нібито для допомоги в придбанні житла по програмі «Є-оселя» колезі - ОСОБА_9 , та запевнив ОСОБА_7 в тому, що поверне грошові кошти останньому разом із відсотками за користування коштами, в загальній сумі 25 300 доларів США.
02.06.2025 ОСОБА_4 , продовжуючи діяти на виконання протиправного умислу, в проміжок часу з 15:00 по 17:00, прибув за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , та, зловживаючи довірою ОСОБА_7 , отримав від останнього 23 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 02.06.2025 становило 955 100 грн. Бажаючи створити уяву про свою платоспроможність та вигідність надання такої позики, ОСОБА_4 того ж дня написав боргову розписку, відповідно до якої зобов'язався повернути до 01.07.2025 ОСОБА_7 «тіло» позики в сумі 23 000 доларів США та відсотки за користування коштами в сумі 2 300 доларів США, всього 25 300 доларів США.
В подальшому, ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 23 000 доларів США ОСОБА_7 не повернув. Разом із цим, встановлено, що ОСОБА_4 грошові кошти ОСОБА_9 не передавав, а використав відомий йому факт придбання вказаною особою нерухомості в квітні 2025 року для зловживання довірою ОСОБА_7 . Про причини невиконання зобов'язань ОСОБА_4 не повідомив.
Також, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 05.07.2025, ОСОБА_4 , діючи на виконання протиправного умислу на заволодіння майном ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою, висловив останньому прохання про надання йому в борг грошових коштів в сумі 24 500 доларів США, із строком повернення до 05.09.2025, нібито для допомоги в придбанні житла по програмі «Є-оселя» колезі - ОСОБА_10 , та запевнив ОСОБА_7 в тому, що поверне грошові кошти останньому разом із відсотками за користування коштами, всього в сумі 30 000 доларів США.
05.07.2025 ОСОБА_4 , продовжуючи діяти на виконання протиправного умислу, в проміжок часу з 13:30 по 15:30, запросив ОСОБА_7 до автомобіля марки «Тойота», припаркованого за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 34, та, зловживаючи довірою ОСОБА_7 , отримав від нього 24 500 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 05.07.2025 становило 1 022 385 грн. Бажаючи створити уяву про свою платоспроможність та вигідність такої позики, ОСОБА_4 того ж дня написав боргову розписку, відповідно до якої зобов'язався повернути до 05.09.2025 ОСОБА_7 «тіло» позики в сумі 24 500 доларів США та відсотки за користування коштами в сумі 5 500 доларів США, всього 30 000 доларів США.
В подальшому, ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 24 500 доларів США ОСОБА_7 не повернув. Разом із цим, встановлено, що ОСОБА_4 грошові кошти ОСОБА_10 не передавав, а використав відомий йому факт отримання вказаною особою довідки, необхідної для придбання нерухомості по програмі «Є-оселя» для зловживання довірою ОСОБА_7 . Про причини невиконання зобов'язань ОСОБА_4 не повідомив.
Крім цього, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 10.07.2025, ОСОБА_4 , діючи на виконання протиправного умислу на заволодіння майном ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою, висловив останньому прохання про надання йому в борг грошових коштів в сумі 30 000 доларів США, із строком повернення до 10.08.2025, нібито для оплати навчання за кордоном сина ОСОБА_4 - ОСОБА_11 , та запевнив ОСОБА_7 в тому, що поверне грошові кошти останньому разом із відсотками за користування коштами, всього в сумі 31 500 доларів США.
10.07.2025 ОСОБА_4 , продовжуючи діяти на виконання протиправного умислу, в проміжок часу з 17:30 по 19:00, прибув за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_3 , та, зловживаючи довірою ОСОБА_7 , отримав від нього 30 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 10.07.2025 становило 1 253 235 грн. Бажаючи створити уяву про свою платоспроможність та вигідність надання такої позики, ОСОБА_4 того ж дня написав боргову розписку, відповідно до якої зобов'язався повернути до 10.08.2025 ОСОБА_7 «тіло» позики в сумі 30 000 доларів США та відсотки за користування коштами в сумі 1 500 доларів США, всього 31 500 доларів США.
В подальшому, ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 30 000 доларів США ОСОБА_7 не повернув, проте, бажаючи уникнути претензій з боку ОСОБА_7 щодо неповернення позик, в серпні-вересні 2025 року передав останньому 7120 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 01.09.2025 становило 294 200 грн, як проценти за користування коштами. Про причини невиконання зобов'язань ОСОБА_4 не повідомив.
У подальшому, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 07.08.2025, ОСОБА_4 , діючи на виконання протиправного умислу на заволодіння майном ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою, висловив останньому прохання про надання йому в борг грошових коштів в сумі 15 000 доларів США, із строком повернення до 07.09.2025 та 18 200 доларів США, із строком повернення до 07.10.2025 нібито для інвестування в торгівельний бізнес його знайомого - ОСОБА_12 , та запевнив ОСОБА_7 в тому, що поверне грошові кошти останньому разом із відсотками за користування коштами, всього в сумі 16 500 доларів США та 21 840 доларів США.
07.08.2025 ОСОБА_4 , продовжуючи діяти на виконання протиправного умислу, в проміжок часу з 13:30 по 15:30, запросив ОСОБА_7 до автомобіля марки «Тойота», припаркованого в районі станції метрополітену «Теремки» в місті Києві, та зловживаючи довірою ОСОБА_7 , отримав від нього 15 000 доларів США та 18 200 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 07.08.2025 становило 1 381 485 грн. Бажаючи створити уяву про свою платоспроможність та вигідність такої позики, ОСОБА_4 того ж дня написав боргові розписки, відповідно до яких зобов'язався повернути ОСОБА_7 до 07.09.2025 «тіло» позики в сумі 15 000 доларів США та відсотки за користування коштами в сумі 1 500 доларів США, всього 16 500 доларів США та до 07.10.2025 «тіло» позики в сумі 18 200 доларів США та відсотки за користування коштами в сумі 3 640 доларів США, всього 21 840 доларів США.
В подальшому, ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 33 200 доларів США ОСОБА_7 не повернув. Разом із цим, встановлено, що ОСОБА_4 грошові кошти ОСОБА_12 не передавав, а використав відомий йому факт зайняття вказаною особою підприємницькою діяльністю для зловживання довірою ОСОБА_7 . Про причини невиконання зобов'язань ОСОБА_4 не повідомив.
У листопаді 2025 року, ОСОБА_4 повернув ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 12 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 01.11.2025 становило 503 641 грн та з цього моменту ОСОБА_4 став уникати зустрічей з ОСОБА_7 та відмовився надавати будь-яку інформацію стосовно терміну повернення грошових коштів.
Таким чином, сума грошових коштів, отриманих ОСОБА_4 від ОСОБА_7 в період з 10.04.2025 по 07.08.2025, та в подальшому не повернутих, склала 101 580 доларів, що згідно з курсом НБУ на 01.11.2025 становила 4 227 790 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану, повторно, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що у 2018 році, більш точна дата та час не встановлені, ОСОБА_4 , працюючи у батальйоні патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, познайомився з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким почав підтримувати дружні відносини. В подальшому, ОСОБА_4 , перебуваючи у дружніх відносинах з ОСОБА_6 , неодноразово позичав у нього значні суми грошових коштів.
Зокрема, навесні 2025 року, більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_6 грошові кошти в сумі приблизно 13 000 доларів США, які згодом, проте не пізніше травня 2025 року були повернуті ОСОБА_4 в повному обсязі. Вказані обставини створювали уяву в ОСОБА_6 про доброчесність та платоспроможність ОСОБА_4 з приводу взятих ним зобов'язань.
Однак, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10:45 02.08.2025 року, в ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння майном ОСОБА_6 , шляхом зловживання його довірою, а саме в отриманні грошових коштів в борг у останнього, висловлюючи обіцянку повернути грошові кошти з відсотками та надаючи деталізацію потреб у таких позиках, з метою створення уяви необхідності їх надання та справжності наміру виконання ОСОБА_4 зобов'язань, однак не виконувати їх та не повертати отримані в борг кошти.
Так, 02.08.2025 о 10:45 год., ОСОБА_4 , діючи на виконання протиправного умислу на заволодіння майном ОСОБА_6 , шляхом зловживання довірою, при спілкуванні в месенджері «WhatsApp» висловив ОСОБА_6 прохання про надання йому в борг грошових коштів в сумі 13 500 доларів США, із строком повернення до 01.09.2025, нібито для купівлі автомобіля марки «Lexus» у власність, та запевнив ОСОБА_6 в тому, що поверне грошові кошти останньому разом із відсотками за користування коштами. На вказане прохання ОСОБА_6 погодився та вони домовились про зустріч 04.08.2025.
04.08.2025, ОСОБА_4 , продовжуючи діяти на виконання протиправного умислу, в період часу з 16:00 по 17:00, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, на автомобілі «Тойота» прибув за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_4 , та, зловживаючи довірою ОСОБА_6 , отримав від нього 13 500 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 04.08.2025 становило 563 819 грн. Бажаючи створити уяву про свою доброчесність та платоспроможність, ОСОБА_4 в цей же день написав боргову розписку, відповідно до якої зобов'язався до 01.09.2025 повернути ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 13 500 доларів США.
В подальшому, ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 13 500 доларів США ОСОБА_6 не повернув.
Крім цього, ОСОБА_4 14.08.2025 о 12:38 год., діючи на виконання протиправного умислу на заволодіння майном ОСОБА_6 , шляхом зловживання довірою, при спілкуванні в месенджері «WhatsApp» висловив ОСОБА_6 прохання про надання йому в борг грошових коштів в сумі 9 000 доларів США, із строком повернення до 01.09.2025, нібито для купівлі автомобіля марки «Toyota Camry» для подальшого його перепродажу за більш вигідною ціною, та запевнив ОСОБА_6 в тому, що поверне грошові кошти останньому разом із відсотками за користування коштами до 01.09.2025. На вказане прохання ОСОБА_6 погодився та вони домовились про зустріч цього ж дня.
14.08.2025, ОСОБА_4 , продовжуючи діяти на виконання протиправного умислу, в період часу з 14:00 по 15:00, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, на автомобілі «Тойота» прибув за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_4 , та зловживаючи довірою ОСОБА_6 , отримав від нього 9000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 14.08.2025 становило 373 634 грн. Бажаючи створити уяву про свою доброчесність та платоспроможність, ОСОБА_4 в цей же день написав боргову розписку, відповідно до якої зобов'язався до 01.09.2025 повернути ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 9 000 доларів США.
В подальшому, ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 9 000 доларів США ОСОБА_6 не повернув.
Таким чином, сума грошових коштів, отриманих ОСОБА_4 від ОСОБА_6 в період з 04.08.2025 по 14.08.2025 та в подальшому не повернутих склала 22 500 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 14.08.2025 становило 937 453 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану, повторно, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
У зв'язку із зазначеним, 19.01.2026 у період часу з 06 год. 06 хв.
по 08 год. 28 хв. старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , з метою врятування майна, яке має важливе значення для досудового розслідування та може бути доказом під час судового розгляду, у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, проведено невідкладний обшук у квартирі за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 459705025 встановлено, що власниками квартири є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Під час зазначеного обшуку слідчим оглянуто речі та предмети, які містились у вказаному приміщенні.
За результатами проведення обшуку вилучено:
Мобільний телефон марки Samsung GalaxyA07, IMEI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з вмістом сім-картки з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 .. Вказаний телефон упаковано до спеціального пакету В1009734;
Мобільний телефон марки Samsung GalaxyJ6+, IMEI1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 без сім-картки, який належить ОСОБА_4 .. Вказаний телефон упаковано до спеціального пакету В1009738;
Мобільний телефон марки IPhone 13, IMEI1: НОМЕР_7 ,
ІМЕІ2: НОМЕР_8 з вмістом сім-картки з номером мобільного телефону НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_15 . Вказаний телефон упаковано до спеціального пакету В1009739;
Флешнакопичувач синього кольору з металевим утримувачем «Патрульна поліція Київської області». Вказаний флешнакопичувач вилучено та упаковано до спеціального пакету S2008604;
Блокнот в обгортці чорного кольору з рукописними записами, який належить ОСОБА_4 . Вказаний блокнот упаковано до спеціального пакету DBR 100059.
У подальшому, 19.01.2026 слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У звязку з вищезазначеним, 19.01.2026 постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань
ОСОБА_3 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.
Повернення або передача володільцям, особам, у яких було проведено обшук, вилучених речей та документів може призвести до наслідків, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його відчуження та/або приховування, метою - збереження речових доказів, які можуть бути досягнуті лише через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Накладення арешту на вищевказані речі і документи не є припиненням права власності, такий захід є тимчасовим, а отже, відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження. Потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи володільця майна. При цьому, жодних негативних наслідків арешту майна не має.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170
КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Санкція ч. 5 ст. 190 КК України передбачає конфіскацію майна. Таким чином, підставою для накладення арешту на вищевказане рухоме майно, яке належить підозрюваному, є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити йому покарання у виді конфіскації майна.
Метою накладення арешту на вищевказане рухоме майно, яке належить
підозрюваному, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, є забезпечення конфіскації майна як виду покарання та запобігання можливості його відчуження, оскільки усвідомлюючи, наявність достатніх доказів для доведення вини у вчиненому кримінальному правопорушенні та реальність покарання, підозрювана особа може вчинити дії щодо передачі майна іншим особам, його знищення, перетворення або приховання, з метою уникнення відповідальності, конфіскації майна.
Крім того, ураховуючи, що вилучені при зазначеному вище обшуку речі, як самостійно так і в сукупності з іншими зібраними по кримінальному провадженні доказами має суттєве значення для з'ясування обставин вчинення злочину, встановлення осіб, причетних до його вчинення, виникла необхідність у накладені арешту.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Разом із тим, абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, передбачено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Таким чином в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на речі (майно), вилучені 16.01.2026 під час проведення обшуку у приміщеннях Харківського окружного адміністративного суду.
Підставою для накладення арешту на майно є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину із наведених у клопотанні обставин.
Метою накладення арешту, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, є забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України а даний час у органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що речі та документи, які було вилучено під час обшуку помешкання ОСОБА_4 в повному обсязі відповідають вимогам ст. 98 КПК України
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
З приводу розумності та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, можемо зазначити, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50). В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту, із метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, збереження речових доказів від їх можливого приховування, знищення чи відчуження .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , що вилучено за результатами обшуку квартири
АДРЕСА_1 , в якій проживає підозрюваний ОСОБА_4 , а саме:
Мобільний телефон марки Samsung GalaxyA07, IMEI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з вмістом сім-картки з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 ;
Мобільний телефон марки Samsung GalaxyJ6+, IMEI1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 без сім-картки, який належить ОСОБА_4 ;
Флешнакопичувач синього кольору з металевим утримувачем «Патрульна поліція Київської області»;
Блокнот в обгортці чорного кольору з рукописними записами, який належить ОСОБА_4 .
Ухвала про арешт майна негайно виконується слідчим та/або прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1