печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57374/25-к
пр. 1-кс-47974/25
16 грудня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб ГСУ НП України про зобов'язання вчинити дії щодо повернення майна, -
до провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених службових осіб ГСУ НП України у кримінальному провадженні № 12024000000002762 від 17.12.2024, що полягає у неповерненні майна вилученого яке було вилучено 27.08.2025, під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , а саме: системного блоку комп'ютера «НР» EliteDesk 800 G2 65W Desktop Mini 35 PC W, модель TPS-PJ55-DM, чорного кольору з зарядним пристроєм, який, на думку адвоката, підлягає поверненню власнику.
В обґрунтування доводів та вимог скарги адвокатом зазначено, що арешт на вказане майно не накладався та останнє не містить в собі ознак речових доказів, які можуть бути використані в даному кримінальному провадженні, а відтак підлягає поверненню його законному володільцю.
Адвокат в судовому засіданні скаргу підтримав з підстав у ній зазначених.
Слідчий в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги, просив відмовити, оскільки вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та направлено на огляд.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення майна, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що слідчими ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024000000002762 від 17.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні 27.08.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2025 у справі №757/38270/25-к було проведено обшук квартири АДРЕСА_1 та вилучено майно, зокрема: системний блок комп'ютера «НР» EliteDesk 800 G2 65W Desktop Mini 35 PC W, модель TPS-PJ55-DM, чорного кольору з зарядним пристроєм.
23.10.2025 постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_5 вилучений системний блок визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024000000002762 від 17.12.2024.
06.11.2025 вилучене в ході обшуку майно направлено на повторний огляд, як вбачається з доручення про проведення слідчих дій.
Вказане майно, станом на день звернення зі скаргою, органом досудового розслідування не повернуто.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю у кримінальному провадженні.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, навіть тимчасове обмеження права власності є фактичне позбавленням власника майна можливості на свій розсуд користуватися та розпоряджатися цим майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що позбавлення будь-якої особи права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй на законних підставах майном у спосіб або через застосування процедури, які не відповідають приписам закону, є протиправним.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені законність (ст. 9 КПК) та недоторканність права власності (ст. 16).
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України, в силу вимог ч.5 ст.9 КПК України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Положення ч. 7 ст. 236 КПК України визначають, що при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
В силу вимог ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Вказаними положеннями ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до ч.6 ст.173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
Сукупний аналіз вищезазначених норм кримінального процесуального законодавства вказує на те, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час обшуку, незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, оскільки фактично відбувається обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім майном, яке вилучається. Крім того, задля запобігання непомірного втручання у право власності особи законодавцем передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор має звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.
Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Крім того, положеннями ч. 2 ст. 235 КПК України, встановлюють вимоги до ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. В такій ухвалі, серед іншого, мають зазначатися речі, документи або осіб, саме для виявлення, а не вилучення, яких проводиться обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотання прокурора, а бо слідчого.
Як вбачається з матеріалів скарги, арешт на вилучене в ході обшуку 27.08.2025 майно не накладався.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підсумовуючи все вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що на момент розгляду скарги не існує рішення, яким було надано органам досудового слідства право продовжувати утримувати майно особи.
Слідчим в судовому засіданні не було належним чином спростовано доводів адвоката щодо підстав для задоволення скарги.
Таким чином, слідчий суддя дослідивши матеріали скарги, виходячи з встановлених обставин та вимог КПК України, надходить до висновку, що майно підлягає повергненню, а відтак скарга підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 167-169, 171, 173, 233-236, 303, 307, 309, 372, 376, 532 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб ГСУ НП України про зобов'язання вчинити дії щодо повернення майна - задовольнити.
Зобов'язати компетентних посадових осіб ГСУ НП України повернути ОСОБА_4 майно, яке було вилучено 27.08.2025, під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , №12024000000002762 від 17.12.2024, а саме: системний блок комп'ютера «НР» EliteDesk 800 G2 65W Desktop Mini 35 PC W, модель TPS-PJ55-DM, чорного кольору з зарядним пристроєм.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1