Справа №591/12495/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/110/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
04 лютого 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2025 року, -
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2025 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_8 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, шляхом заборони його відчуження та розпорядження, а саме на :
- Автомобіль BMW X2 1995, д.н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску жовтого кольору номер кузова VIN: НОМЕР_2 ;
- Мотоцикл HARLEY-DAVIDSON VRSCF, д.н.з. НОМЕР_3 , 2009 року випуску, чорного кольору, номер кузова VIN: НОМЕР_4 .
Однак, не погодившись з таким рішенням слідчого судді представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Апелянт вказувала, що клопотання слідчого було розглянуто судом без виклику та за відсутності ОСОБА_8 та його захисника, копія ухвали слідчого судді отримана 26 листопада 2025 року, оскільки вона не була направлена ОСОБА_8 та в матеріалах справи відсутні відомості про її направлення.
На думку апелянта слідчим суддею взагалі не досліджувалось питання наявності обґрунтованої підозри, а Сумська філія ТОВ «ГРМУ» не є потерпілим, оскільки не є власником газу чи особою, якій таке майно - газ, був ввірений в розпорядження.
Зазначала, що розмір можливої конфіскації майна в ухвалі слідчого не зазначено.
Вказувала, що в повідомленні про підозру зазначено про таємне викрадення газу ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , але жодного слова про те, в який спосіб відбувалось викрадення, за допомогою яких приладів чи пристроїв, де зберігався «викрадений газ» немає.
На думку апелянта, слідчим суддею в ухвалі не наведено, що рухоме майно, що належить ОСОБА_8 одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, призначалось для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, є та були предметом кримінального правопорушення, було підшукано, виготовлено, пристосовано або використано як засоби чи знаряддя вчинення будь якого кримінального правопорушення, а тому вказане майно не підпадає на даній стадії під конфіскацію чи спеціальну конфіскацію.
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту оскарженого судового рішення, доводи представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора, яка заперечувала щодо задоволення вимог апеляційної скарги, вважала ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою та просила залишити її без зміни, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Так, відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положенням ч.1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Відповідно до п. 4 ч.2, ч.6 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) і у цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Тобто, і у випадку, коли слідчий просить накласти арешт з метою забезпечення цивільного позову, КПК не вимагає, щоб таке майно мало відношення до кримінального провадження чи відповідало критеріям визначеним ст.98 КПК України. Водночас, слідчий суддя перевіряє наявність двох обставин:
1) майно повинно бути власністю підозрюваного;
2) у кримінальному провадженні повинен бути заявлений цивільний позов, у якому наявні обґрунтування його розміру.
Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої представником власника майна апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що слідчим суддею в повному обсязі було дотримано вимоги кримінального процесуального закону, з яким пов'язано вирішення питання щодо накладення арешту на майно.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що СУ ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №4202520000000062 від 20 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, за фактом того, що ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 в період дії режиму воєнного стану, а саме з 13 січня 2025 по 13 серпня 2025 року шляхом втручання в роботу вузла обліку газу комерційним підприємством ТОВ «Метангаз-Моторс» таємно заволоділи природнім газом об'ємом 97 794,87 м3 на суму 2 363 491,94 грн, належного СФ ТОВ «Газорозподільні мережі України», що є особливо великим розміром.
07 листопада 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
16 листопада 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 5 ст. 185 КК України.
Санкцією ч. 5 ст. 185 КК України передбачене покарання у вигляді конфіскації майна.
Окрім того, у кримінальному провадженні до підозрюваних: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 представником Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заявлено цивільний позов на суму в 2363491,94 грн. у зв'язку з недооблікованими об'ємами газу.
У зв'язку із цим, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слідчий просив накласти арешт на вказане у клопотанні майно, шляхом обмеження ОСОБА_8 у праві на його відчуження та розпорядження.
Перевіряючи доводи вказаного клопотання та додані до нього докази, слідчим суддею було встановлено, що відповідно до наданих суду документів, у власності ОСОБА_8 перебуває: автомобіль BMW X2 1995, д.н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску жовтого кольору номер кузова VIN: НОМЕР_2 ; мотоцикл HARLEY-DAVIDSON VRSCF, д.н.з. НОМЕР_3 , 2009 року випуску, чорного кольору, номер кузова VIN: НОМЕР_4 .
З метою відшкодування спричинених матеріальних збитків, в.о. директора департаменту безпеки Сумської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України» ОСОБА_10 заявлено цивільний позов в провадженні, на суму 2363491,94 грн, зокрема і до ОСОБА_8 .
Оскільки санкцією ч.5 ст.185 КК України передбачено покарання у виді конфіскації, саме з врахуванням встановлених обставин, слідчий суддя і дійшов висновку, що в даному випадку слідчим доведено те, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, що належить на праві власності ОСОБА_8 .
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується в повному обсязі та вважає, що з метою забезпечення конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, для потреб досудового розслідування достатнім та співмірним буде накладення арешту на вищезазначене належне ОСОБА_8 на праві власності майно шляхом заборони у його праві на розпорядження та відчуження.
Щодо доводів апелянта про те, що клопотання слідчого було розглянуто судом без виклику та за відсутності ОСОБА_8 та його захисника, а копія ухвали слідчого судді отримана 26 листопада 2025 року, оскільки вона не була направлена ОСОБА_8 та в матеріалах справи відсутні відомості про її направлення, то їх колегія суддів вважати обґрунтованими не може, оскільки відповідно до ч.2 ст.172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Колегія суддів не вбачає порушення вказаної норми закону під час розгляду клопотання про накладення арешту.
Попри доводи апеляційної скарги, як встановив слідчий суддя суду першої інстанції, та як перевірено колегією суддів, з доданих до клопотання матеріалів вбачається що, пред'явлена ОСОБА_8 підозра за ч. 5 ст. 185 КК України має місце та на даному етапі досудового розслідування підтверджується достатньою сукупністю даних. Будь-які інші докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри, в матеріалах кримінального провадженні відсутні.
Кримінально-процесуальний кодекс України не містить визначення терміну «обгрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні «Murray v. the United Kingdom».
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір можливої конфіскації майна в ухвалі слідчого судді не зазначено, колегія суддів вважає надуманими, оскільки в оскаржуваній ухвалі слідчого судді вказана сума шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Доводи апелянта про те, що цивільний позов підписаний особою, якій не надано право на підписання такого процесуального документа, а саме Сумською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», оскільки вони не є власниками газу, а здійснюють лише розподіл та доставку газу, який придбаний ТОВ «Метангаз-Моторс», колегія суддів вважати обґрунтованими не може та зазначає, вказане питання не вирішується слідчим суддею на даному етапі провадження, а є прерогативою суду під час судового розгляду справи по суті.
Твердження апелянта про те, що слідчим суддею в ухвалі не наведено, що рухоме майно, що належить ОСОБА_8 одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, призначалось для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, є та були предметом кримінального правопорушення, було підшукано, виготовлено, пристосовано або використано як засоби чи знаряддя вчинення будь якого кримінального правопорушення, а тому вказане майно не підпадає на даній стадії під конфіскацію чи спеціальну конфіскацію, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 4 ч.2, ч.6 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) і у цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що відповідно до положень ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, під час апеляційного перегляду не встановлено обставин, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, в даному випадку арешт слідчим суддею було накладено правомірно і жодних порушень, при цьому, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою та не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 404, 405, 412, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_8 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, шляхом заборони його відчуження та розпорядження, а саме на : автомобіль BMW X2 1995, д.н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску жовтого кольору номер кузова VIN: НОМЕР_2 ; мотоцикл HARLEY-DAVIDSON VRSCF, д.н.з. НОМЕР_3 , 2009 року випуску, чорного кольору, номер кузова VIN: НОМЕР_4 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу, без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4