Номер провадження 2-з/754/15/26
Справа № 754/1232/26
Іменем України
09 лютого 2026 року суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон, вивчивши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Станіслава Сергійовича про забезпечення доказів до подання позовної заяви,
До Деснянського районного суду м. Києва через підсистему «Електронний суд» звернувся представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Ковальов С.С. з заявою про забезпечення доказів, у відповідності до якої просить витребувати від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лавриненко Оксани Іванівни:
- копію спадкової справи щодо ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та витяг зі спадкового реєстру по цій спадковій справі;
- копію рішення, яке прийнято по заяві ОСОБА_1 про прийняття спадщини щодо померлого двоюрідного брата.
В обґрунтування заяви зазначено, що заявник є двоюрідним братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25 березня 2019 року заявник подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Лавриненко О.І. заяву про прийняття спадщини, однак заявник не отримував від приватного нотаріуса Лавриненко О. І. рішення по заяві від 25.03.2019 про прийняття спадщини. У зв'язку із зазначеними вище обставинами, заявник вважає, що його право на отримання спадщини за законом порушено, і він має намір звернутися до суду з метою його відновлення з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно, а саме на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (54/100), яка на момент відкриття спадщини належала на праві власності двоюрідному брату заявника ОСОБА_2 . Але наразі заявник не має можливості встановити осіб відповідачів. Заявнику не відомі особи, які звернулися до нотаріуса у спадковій справі, яка відкрита по його померлому брату. Заявнику не відомі їх ім'я, прізвища та по батькові, їх місцезнаходження або місце проживання чи перебування, поштові індекси, реєстраційні номери облікової картки платника податків, засоби для зв'язку. Крім того, заявнику потрібно зібрати докази необхідні для подання позову, які зберігаються у спадковій справі. Іншого способу отримати цю інформацію у заявника не має, інакше, ніж ознайомившись із спадковою справою, яка відкрита після смерті його двоюрідного брата.
Розглянувши заяву та дослідивши надані матеріали, суд з'ясував наступне.
Відповідно до ч.4 ст.85 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, може забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та(або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів.
Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.
Основною складовою обґрунтованості заяви про забезпечення доказів є необхідність доведення обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені у подальшому.
Водночас, загальні вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення доказів визначені статтею 117 ЦПК України.
Згідно з п. 5 ч. 1ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
У системному зв'язку з положеннями ч. 1 ст. 116 ЦПК України щодо мети вжиття такого процесуального заходу це означає, що у заяві про забезпечення доказів має бути чітко зазначено про існування обставин, що дають підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Однак, у заяві посилання на такі обставини відсутні. Зокрема, у заяві не зазначено, внаслідок яких обставин можна припустити, що у разі невжиття заходів забезпечення доказів шляхом їх витребування відповідна інформація, що зберігається у спадковій справі, може бути втрачена або її збирання та подання стане згодом неможливим або утрудненим.
Натомість, заява обґрунтована фактично посиланням лише на те, що особа є спадкоємцем після померлого та позбавлений можливості отримати інформацію, яка містить нотаріальну таємницю, в силу встановлених законом обмежень, у зв'язку з чим самостійно зібрати і подати до суду відповідні докази вона не має можливості.
Однак такі обставини виходять за межі легітимної мети, для досягнення якої законодавцем запроваджений інститут забезпечення доказів у цивільному процесі, а є підставою лише для подання клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України.
При цьому, не можна ототожнювати витребування доказів, як спосіб їх забезпечення, і витребування доказів як окремий процесуальний інститут у цивільному судочинстві.
Зокрема, заявник не позбавлена права звернутись до суду з відповідним позовом, і в межах судового розгляду відповідної цивільної справи звернутись до суду з клопотанням про витребування доказів в порядку, передбаченому ст. 84 ЦПК України, і після отримання відповідної інформації подати заяву про заміну неналежних відповідачів, залучення співвідповідачів, зміну предмета чи підстав позову.
Слід звернути уваги, що витребування судом без достатніх правових підстав інформації, про яку йде мова у заяві про забезпечення доказів, буде свідчити про втручання суду у нотаріальну таємницю, доступ до якої обмежено.
Таким чином, процесуальний механізм забезпечення доказів, шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто, це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але, насамперед, - спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому; і ризик такої втрати має ґрунтуватися на об'єктивних фактах і лише у сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Такий правовий висновок щодо забезпечення доказів висловлений у постановах Великої Палати Верховного Суду від: 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18; 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19; 11 березня 2020 року у справі № 9901/608/19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 367/6751/18-ц (провадження № 61-23322св19).
Проте, у порушення вимог п. 5 ч.1 ст.117 ЦПК України, представником заявника не обґрунтовано можливість втрати доказів, утруднення їх збирання та подання у подальшому, а в якості обґрунтування заяви відповідно до п.5ч.1ст.117 ЦПК України посилається лише на необхідність визначення кола відповідачів для формування позовних вимог, що фактично не відповідає правовому змісту норм ЦПК України, які врегульовують забезпечення доказів до подачі позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
З огляду на вказане, доходжу висновку, що вказана заява про забезпечення доказів подана без додержання вимог ч.1 ст. 117 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає поверненню заявникові.
Керуючись ст. ст.116-117, 258-261 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Станіслава Сергійовича про забезпечення доказів до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.
Суддя О.Б. Саламон