Номер провадження: 22-ц/813/2770/26
Справа № 521/19279/24
Головуючий у першій інстанції Бобуйок І.А.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
20.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача суму боргу за договором у загальному розмірі 109 440,55 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приват» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку № б/н від 18.07.2017 року та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Клієнт не міг приєднатися до іншої редакції,, оскільки це умови публічного договору.
На підставі вищевказаної анкети-заяви, відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 200 000 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та Випискою по рахунку. 06.02.2018 року для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав згідно Довідки про видані картки кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 02/19, тип - « ОСОБА_4 ».
Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування ОСОБА_5 рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору що підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідача
Банківська виписка має статує первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін?юсту від 12.04.12 року № 57845, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отриману кредитну картку - НОМЕР_2 , строк дії - 01/22, тип - «Mastercard Platinum». В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 36% річних.
16.09.2022 року відповідач підписав власноручно у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Додаткову угоду № SAMDNWFC00059068869_01 до Кредитного договору від 16.09.2022 року.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 17.11.2024 року має заборгованість -109 440,55 грн.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк».
Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2025 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором № б/н від 18.07.2017 року за тілом кредиту: 109440,55 грн. (сто дев'ять тисяч чотириста сорок) гривень 55 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в анкеті-заяві від 18.07.2017 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відсутні умови договору про встановлення розміру тіла кредиту, процентної ставки та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання, відсутні дані про отримання платіжної картки-кредитки, проте зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами і Тарифами банку, без посилання на конкретну редакцію таких Умов. Також, у довідці банку про видані кредитні картки, не зазначені які саме кредитні картки були видані при укладанні договору від 18.07.2017 року та з яким кредитним лімітом. У заяві - анкеті позичальника від 18.07.2017 року процентна ставка не зазначена. Проте, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не звернув увагу на це.
По - друге, банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, надає розрахунок заборгованості за договором б/н від 18.07.2017 року, станом на 17.11.2024 року та виписку за договором № б/н за період 06.02.2018 року - 20.11.2024 року, де зазначено, окрім іншого, стягнення відсотків за використання кредитного ліміту. Позивач, посилається, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18.07.2017 року, на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними, а відтак їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору та досягнення між сторонами згоди щодо всіх його істотних умов. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
По-третє, вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції як підставу для задоволення позову ту обставину, що додана додаткова угода № SAMDNWFC00059068869_01 до Кредитного договору від 16.09.2022 року та Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 16.09.2022 року, підтверджують заборгованість за договором б/н від 18.07.2017 року у зв'язку з його невиконанням. Проте, предметом позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" у справі, що переглядається є кредитний договір б/н від 18.07.2017 року. Копія Паспорту споживчого кредиту, який доданий до позовної заяви не містить дати укладення такого договору, типу кредитного продукту.
Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи на 20.01.2026 року о 14:00 годині, представник Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» не з'явився, причини неявки не повідомив, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотав, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Присутня в судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Корнілкова Людмила Василівна не заперечувала проти розгляду справи за фактичної явки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не бачить перешкод для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, стягуючи з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором № б/н від 18.07.2017 року за тілом кредиту: 109 440,55 грн. гривень 55 копійок, розподіляючи судові витрати, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 17.11.2024 року має заборгованість -109 440,55 грн., за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено.
ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приват» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку № б/н від 18.07.2017 року та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Клієнт не міг приєднатися до іншої редакції,, оскільки це умови публічного договору.
Таким чином, з моменту підписання відповідачем заяви, між Банком та відповідачем був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору.
На підставі вищевказаної анкети-заяви, відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 200000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та Випискою по рахунку. 06.02.2018 року для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав згідно Довідки про видані картки кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 02/19, тип - « ОСОБА_4 ».
Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування ОСОБА_5 рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору що підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідача
Таким чином, банком надані до суду саме первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за Кредитним договором, які є належними доказами заборгованості відповідачки.
Судом встановлено, що у виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач користувався кредитцими коштами, а також частково сплачував заборгованість за договором.
Отже, відповідач не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі щодо сплати відсотків.
Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отриману кредитну картку - НОМЕР_2 , строк дії - 01/22, тип -«Mastercard Platinum».
Судом встановлено, що в процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 36% річних. У процесі користування кредитним рахунком клієнту були завжди доступи у вільному доступі на сайті банку та у додатку Приват24 умови обслуговування кредитних карток, які банк постійно пропонує клієнту для ознайомлення огляду кожного наступного разу, коли відбуваються навіть незначні зміни. Також, в зв'язку зі змінами у законодавстві - впровадженні нормами закону "Про споживче кредитування", паспорту споживчого кредиту - клієнт підписав паспорт споживного кредиту від 16.09.2022 року, в якому також є інформація про відсоткові ставки по кредитування по картковим рахункам. Клієнт не надавав банку жодного разу заперечення щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково погашав заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування.
Також, у зв'язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації, Банк пішов на зустріч клієнту та скасував відсоткову ставку у березні 2022 року - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.22 року відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру.
Таким чином, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями Відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач отримуючи кредитні картки фактично отримував електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку.
Судом встановлено, що відповідач зобов'язався повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Але в процесі користування кредитним рахунком Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку.
16.09.2022 року відповідач підписав власноручно/у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Додаткову угоду № SAMDNWFC00059068869_01 до Кредитного договору від 16.09.2022 (надалі - Додаткова угода, копія додається до позовної заяви). Відповідно до п. 1. Додаткової угоди Сторони узгодили змінити умови Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін: Тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; Строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди ( п. п. 1.1., 1.2.); Процентна ставка, відсотків річних 12,0% (п. п. 1.2., 1.3. Договору); Мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 місяця календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту.
Судом встановлено, що позивач врахував фінансовий стан відповідачки, у зв'язку з чим сторони погодили пільгові умови обслуговування.
Згідно п. 2 Додаткової угоди Сторони узгодили, що в разі порушення Відповідачем зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов'язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов'язання за Договором в повному обсязі. Тобто Сторони згідно до ст. 212 ЦК України, передбачили відкладальну обставину внаслідок виникнення терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань Відповідача з погашення кредиту.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 17.11.2024 року має заборгованість -109 440,55 грн.
Колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов'язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У справі, що переглядається встановлено, що ОСОБА_3 звернувся вперше до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 18.07.2017 року, згодом отримав кредитну картку.
На підставі вищевказаної анкети-заяви, відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 200000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та Випискою по рахунку. 06.02.2018 року для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав згідно Довідки про видані картки кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 02/19, тип - « ОСОБА_4 ».
Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування ОСОБА_5 рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору що підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідача
У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, а також частково сплачував заборгованість за договором.
Отже, судом встановлено, що відповідач не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі щодо сплати протягом тривалого часу відсотків.
Доказів на спростування саме тій редакції умов, яка додана позивачем до позову і яка узгоджується з випискою руху коштів за рахунком, який відкритий на ім'я відповідача і розміром, здійсненням відповідачем часткового погашення тіла кредиту та сплати процентів, а також здійсненим Банком розрахунком заборгованості, відповідачем шляхом надання суду іншої редакції умов правил, на які міститься посилання у підписаній ним письмовій заяві у паперовій формі про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку № б/н від 18.07.2017 року, не надано.
В подальшому, відповідачем 16.09.2022 року було підписано за допомогою електронного підпису (ОТР паролю) Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг та паспорт споживчого кредиту.
Із Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від року, вбачається що Відповідач, який діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua /terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Також, в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 16.09.2022 року, яка підписана Відповідачем, зазначено основні умови кредитування: п. 1.2 Основні умови кредитування: тип кредиту - відновлювальна лінія; сума кредитного ліміту до 200 000,00 грн. п.1.3 - Процентна ставка 36%: п.1.4 - порядок повернення кредиту Повернення кредиту здійснюється шляхом: - договірного списання з рахунку клієнта, у т. ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта; - шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно; - 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення.); п.1.5 - Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за Договором: 2.1.1.8.1. За несвоєчасне виконання Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання за цим Договором Банк має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. - процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків річних: 72 %.
Тобто, відповідач підписавши вказану заяву, погодився зі всіма істотними умовами кредитування, а саме з отриманням кредитного ліміту, умовами погашення заборгованості, розміром відсотків і відповідальністю за прострочення чергового платежу, оскільки під час підписання заяви приєднання, відповідачу було відомо про всі умови кредитування.
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.
Апеляційний суд вважає, що 16.09.2022 року підписавши заяву до приєднання до умов та правил за допомогою електронного підпису, а саме за допомогою ОТР-паролю, відповідач погодився із запропонованими йому умовами кредитування, оскільки в даному випадку, всі умови та правила містяться в одному документі, а не є окремим додатком до договору.
Заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг підписана 16.09.2022 року, заборгованість за відсотками нарахована станом на 17.11.2024 року, заборгованість по процентах, яку просить стягнути Банк, виникла після підписання відповідачем заяви про приєднання від 16.09.2022 року.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, з яких прослідковується, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, вносив кошти на погашення кредиту та перераховував кошти з додатку «Приват24» на іншні картки, розраховувався кредитними коштами. Вимог про визнання цього договору недійсним в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав, відповідач не заявляв, в зв'язку із чим, виходячи з презумпції правомірності правочину згідно ст.204 ЦК України, доведеним є факт існування між сторонами договірних відносин, які виникли на підставі підписаної між ними заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг з яких вбачається, що сторонами було узгоджено всі істотні умови кредитування, у тому числі отримання кредиту та порядок нарахування та сплата відсотків.
З матеріалів справи вбачається, що у заяві яка підписана відповідачем в електронному вигляді встановлено розмір реальної річної процентної ставки для карт «Mastercard Platinum» - 36%, а також розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту.
Отже, апеляційним судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , уклав з позивачем кредитний договір, шляхом підписання Заяви, в якій було узгоджено умови кредитування, отримав від банку грошові кошти, користувався ними, здійснював оплату за поточним тілом кредиту 1 071 462,10 грн. за простроченим тілом кредиту 63 985,77 грн., по нарахованим відсоткам 39 077,50 грн., по простроченим відсоткам 34 542,12 грн. але допустив заборгованість за тілом кредиту, яка прострочена у розмірі 109 440,55 грн., правильність і обґрунтованість нарахування якої кредитодавцем, відповідач наданням власного розрахунку або висновком судової експертизи, не спростував, а тому апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про обґрунтованість заявлених АТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку до АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ КБ «ПриватБанк» мав право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої та неповернутої суми кредитних коштів за тілом кредиту.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2020 року, у справі № 365/159/19 та постанові від 02.12.2020 року, у справі № 161/5267/20.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що відповідач користувалась кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк», не довев відсутність заборгованості, крім того відповідачем даний кредитний договір у судовому порядку недійсним не визнавався.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).
Отже, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом та виписка по рахунку є належним доказом користування відповідачем кредитними коштами.
Контррозрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачем також не надано.
Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду встановила, що на порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 109 440,55 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку.
Доказів які б свідчили про виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем не надано.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи апеляційної скарги не створюють висновок про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.
Доводи апеляційної скарги про те, що в анкеті-заяві від 18.07.2017 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відсутні умови договору про встановлення розміру тіла кредиту, процентної ставки та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) тощо, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, з огляду на те, що заборгованість, яка заявлена до стягнення разом з відсотками, виникла вже під час вже існування домовленості сторін щодо обсягів нарахувань відсотків та після підписання заяви про приєднання від 16.09.2022 року відповідачем.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, надає розрахунок заборгованості за договором б/н від 18.07.2017 року , станом на 17.11.2024 року та виписку за договором № б/н за період 06.02.2018 - 20.11.2024 роки, де зазначено, окрім іншого, стягнення відсотків за використання кредитного ліміту. Позивач, посилається, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18.07.2017 року, на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи містять підписану відповідачем Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг та паспорт споживчого кредиту, де зазначено основні умови кредитування.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що додана додаткова угода № SAMDNWFC00059068869_01 до Кредитного договору від 16.09.2022 року та Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 16.09.2022 року, не підтверджують заборгованість за договором б/н від 18.07.2017 року у зв'язку з його невиконанням оскільки предметом позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" у справі, що переглядається є кредитний договір б/н від 18.07.2017 року, є помилковими, оскільки предметом позову є заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" відповідачем, сума боргу, яка заявлена до стягнення в даній справі, виникла в межах періоду письмової згоди сторін в частині розміру нарахування відсотків за послуги кредитування, а саме 16.09.2022 року.
Інші доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 05.02.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
С.О. Погорєлова