Номер провадження: 22-ц/813/2234/26
Справа № 521/21651/23
Головуючий у першій інстанції Роїк Д.Я.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
27.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник Бітюра Анатолій Анатолійович, на заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2023 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «АкордБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2023 року до суду звернувся представник Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» Павленко Сергій Валерійович з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з Відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» заборгованість у сумі 169354,17 грн., а також судові витрати у розмірі 2684,00 гривень, мотивуючи це тим, що 27 грудня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «АКОРДБАНК» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-Пропозицію № СІК-271219/247-36, на підставі якої Відповідач прийняла пропозицію укласти кредитний договір та приєдналася до «ПРАВИЛ БАНКІВСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКОРДБАНК», що розміщені в мережі Інтернет на офіційному Інтернет-сайті Банку www.accordbank.com.ua., які разом із Заявою-Пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають Договір про надання споживчого кредиту.
При укладенні Кредитного договору сторони керуються ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до п. 2. 2. Договору, Банк видає Позичальнику Кредит у розмірі - 113 429 грн. (Сто тринадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять гривень) - на загальні споживчі цілі.
Відповідно до п. п. 2.3. Договору, строк споживчого кредиту 60 місяців.
Відповідно до п. п. 2.4., 2.5 Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 18,99 % річних, розмір щомісячної комісії - 0,99 %.
Відповідно до п. п. 2.8. Договору, мета отримання Споживчого Кредиту: нецільовий кредит на власні потреби, не пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 2.9. Договору, Кредит надається шляхом перерахування на рахунок Клієнта за реквізитами згідно п. 2.10 цієї Заяви-пропозиції.
Відповідно до Договору, ОСОБА_1 підписала Заяву-Пропозицію чим підтвердила, що ознайомилась і згодна з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКОРДБАНК» (надалі - Правила), що оприлюднені на офіційному сайті Банку: vvvvvv.accordbank.com.ua. Також підписанням Заяви - Пропозиції ОСОБА_1 підтвердила своє розуміння і згоду з тим, що моментом прийняття (акцепту) Банком її Заяви-Пропозиції щодо укладення Договору буде вважатись дата підписання Банком цієї Заяви-Пропозиції та скріплення її печаткою.
На виконання умов кредитного договору № СІК-271219/247-36 від 27.12.2019 року, Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «АКОРДБАНК» свої зобов'язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю, - кошти надав, що підтверджується переказом коштів та меморіальним ордером № 31342131 від 27 грудня 2019 року та меморіальним ордером № 31342132 від 27 грудня 2019 року.
Позичальник, отримавши кредитні кошти, своїх зобов'язань по поверненню кредиту за кредитним договором належним чином не виконує.
Відповідно до розрахунку суми загальної заборгованості по Кредитному договору №СІК-271219/247-36 від 27 грудня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» становить 169 354,17 грн. (Сто шістдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні 17 копійок)
Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2023 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «АкордБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 ) на користь ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» суму заборгованості станом на 19 червня 2023 року за Кредитним договором № СІК-271219/247-36 від 27 грудня 2019 року у розмірі 169 354,17 грн., що складається із: - простроченої суми заборгованості по кредиту - 53 713,61 грн.; - простроченої суми заборгованості по процентам - 34 369,93 грн.; - простроченої заборгованості за комісією - 28 073, 75 грн.; - строкової суми заборгованості по кредиту - 52 689,41 грн.; - строкової суми заборгованості по процентам - 507, 47 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 684, 00 грн. (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні нуль копійок.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 14 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06.12.2023 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «АкордБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким заочним рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Задовольняючи позов, стягуючи із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» суму заборгованості станом на 19 червня 2023 року за Кредитним договором № СІК-271219/247-36 від 27 грудня 2019 року у розмірі 169 354,17 грн., що складається із: - простроченої суми заборгованості по кредиту - 53 713,61 грн.; - простроченої суми заборгованості по процентам - 34 369,93 грн.; - простроченої заборгованості за комісією - 28 073, 75 грн.; - строкової суми заборгованості по кредиту - 52 689,41 грн.; - строкової суми заборгованості по процентам - 507, 47 грн., суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що:
27 грудня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «АКОРДБАНК» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-Пропозицію № СІК-271219/247-36, на підставі якої Відповідач прийняла пропозицію укласти кредитний договір та приєдналася до «ПРАВИЛ БАНКІВСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКОРДБАНК», що розміщені в мережі Інтернет на офіційному Інтернет-сайті Банку www.accordbank.com.ua., які разом із Заявою-Пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають Договір про надання споживчого кредиту. Відповідно до п. 2. 2. Договору, Банк видає Позичальнику Кредит у розмірі - 113 429 грн. - на загальні споживчі цілі. Відповідно до п. п. 2.3. Договору, строк споживчого кредиту 60 місяців. Відповідно до п. п. 2.4., 2.5 Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 18,99 % річних, розмір щомісячної комісії - 0,99 %. Відповідно до п. п. 2.8. Договору, мета отримання Споживчого Кредиту: нецільовий кредит на власні потреби, не пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності. Відповідно до п. 2.9. Договору, Кредит надається шляхом перерахування на рахунок Клієнта за реквізитами згідно п. 2.10 цієї Заяви-прогіозиції.
Відповідно до Договору, ОСОБА_1 підписала Заяву-Пропозицію чим підтвердила, що ознайомилась і згодна з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКОРДБАНК» (надалі - Правила), що оприлюднені на офіційному сайті Банку: vvvvvv.accordbank.com.ua. Також підписанням Заяви- Пропозиції ОСОБА_1 підтвердила своє розуміння і згоду з тим, що моментом прийняття (акцепту) Банком її Заяви-Пропозиції щодо укладення Договору буде вважатись дата підписання Банком цієї Заяви-Пропозиції та скріплення її печаткою.
На виконання умов кредитного договору № СІК-271219/247-36 від 27.12.2019 року, Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «АКОРДБАНК» свої зобов'язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю, - кошти надав, що підтверджується переказом коштів та меморіальним ордером № 31342131 від 27 грудня 2019 року та меморіальним ордером № 31342132 від 27 грудня 2019 року.
Позичальник, отримавши кредитні кошти, своїх зобов'язань по поверненню кредиту за кредитним договором належним чином не виконує.
Відповідно до розрахунку суми загальної заборгованості по Кредитному договору №СІК-271219/247-36 від 27 грудня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» становить 169 354,17 грн., що складається із: простроченої суми заборгованості по кредиту - 53 713, 61 грн.; простроченої суми заборгованості по процентам - 34 369, 93 грн.; простроченої заборгованості за комісією - 28 073, 75грн.; строкової суми заборгованості по кредиту - 52 689, 41 грн.; строкової суми заборгованості по процентам - 507, 47 грн.
Розрахунок заборгованості, наданий Суду на дослідження Позивачем, є офіційним документом, що виготовляється уповноваженим працівником Банку у ліцензованому програмному забезпеченні, у якому вбачаються усі наявні на рахунку Клієнта кошти та фіксується їх розподіл на погашення заборгованості.
Колегія суддів виходить з такого.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов 'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Договір, укладений 27.12.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «АКОРДБАНК» та ОСОБА_1 по суті є споживчим, а тому правовідносини, що склались між сторонами справи (сторонами кредитного договору) регулюються нормами Закону України «Про споживче кредитування».
В статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» перелічена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. Зокрема, до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про:
1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;
2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);
3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;
4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;
5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;
6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки.
Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит;
7) необхідність укладення договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг.
У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надаватиметься споживачу третьою особою та є обов'язковою для отримання кредиту, орієнтовна вартість такої послуги визначається за аналогічними, вже укладеними кредитодавцем договорами про споживчий кредит за попередні три місяці, або у разі відсутності таких договорів за середньою вартістю такої послуги, визначеною кредитодавцем за результатами аналізу вартості послуг, що пропонуються щонайменше трьома постачальниками на ринку таких послуг;
8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань із сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, а також про право кредитодавця та/або нового кредитора залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію. Попередження про право кредитодавця залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію обов'язково має включати інформацію про встановлені законодавством вимоги щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки), про право споживача на звернення до Національного банку України щодо недотримання зазначених вимог кредитодавцем та/або новим кредитором, та/або колекторською компанією, а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості, та інформацію про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 182 Кримінального кодексу України за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб;
10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
11) порядок дострокового повернення кредиту;
12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.
Споживач зобов'язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Підписуючи заяву-пропозицію, ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилась і погоджується з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «АКОРДБАНК», що оприлюднені на офіційному сайті Банку, які разом зі заявою-пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають Договір про надання Споживчого кредиту між споживачем та Банком.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 не лише формально підписала договір про надання Споживчого кредиту, а й активно користувалась кредитними коштами Банку, витрачаючи їх на власні потреби та частково погашаючи тіло кредиту, проценти за користування кредитними коштами, а також сплачуючи щомісячну комісію протягом періоду з січня 2020 року по квітень 2021 року - всього 22 платежі, внаслідок чого було погашено тіло кредиту - 7 025,98 грн., проценти за користування кредитом 23 815,53 грн. та комісії 13 475,40 грн., а всього на загальну суму 44 316,91 грн.
При цьому відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що залишилось непогашеними прострочене тіло кредиту 53 713,61 грн., прострочені проценти 34 369,93 грн. та прострочена комісія 28 073,75 грн., а також поточна (строкова) заборгованість за кредитом 52 689,41 грн. та поточні (строкові) проценти 507.47 грн., а всього - 169 354,17 грн.
Достовірність і правильність даного розміру заборгованості за кредитним договором, який доданий позивачем до справи, відповідач у встановленому порядку не спростувала (не надала власний розрахунок з документами, що підтверджують оплату нею заборгованості у більшому розмірі або ж безпідставність нарахування позивачем заборгованості у розмірі, який міститься у розрахунку позивача, не спростувала правильність розрахунку експертним шляхом тощо).
Колегія суддів звертає увагу, що кредитний договір на суму 113 429 грн. між ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» та ОСОБА_1 від 27.12.2019 року є споживчим і укладений на 60 місяців (до 27.12.2024 року).
Банк звернувся до суду у вересні 2023 року з позовом про стягнення як простроченої заборгованості, так і строкової, тобто такої строк настання зобов'язання з повернення якої ще на той час не настав.
Тобто Банк змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України "Про захист прав споживачів" у редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: "Суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зазначила, що "визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України "Про захист прав споживачів" порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором".
Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), стосуються позовних вимог кредиторів, які були заявлені до 10 червня 2017 року. Водночас як позов у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, стосується правовідносин, які випливають з кредитного договору, укладеного у грудні 2019 року, а вимоги про стягнення кредитної заборгованості заявлені у вересні 2023 року, коли норма частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", правильне застосування якої було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справ № 638/13683/15-ці, втратила чинність. Подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 639/1230/18 (провадження № 61-2620св21).
У справі, яка переглядається, вбачається, що відповідач не заперечувала факту укладення кредитного договору на умовах, які зазначені у Правилах Банківського обслуговування, які додані до позовної заяви Банку і не заперечувала факт ознайомлення Правил саме в такій редакції, як при розгляді справи в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. При цьому відповідних доводів апелянт-відповідач не навела і в поданій апеляційній скарзі.
Колегія суддів враховує, що згідно з п. п. 3.3.4. Розділу 6 Правил банківського обслуговування передбачено право Банку вимагати від клієнта дострокового повернення Споживчого кредиту у повному обсязі шляхом сплати у повному обсязі тіла кредиту, процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, а також інших платежів згідно з договором, а також сум штрафних санкцій, передбачених Договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк виплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту здійснюється протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом забезпеченим іпотекою - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Як вбачається з матеріалів справи, Банк направив на адресу відповідача досудову вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги.
Дана вимога від 05.07.2023 року направлена на адресу відповідача 07.07.2023 року та вручена адресату 26.07.2023 року.
Вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати її отримання, тобто до 26 серпня 2023 року відповідачкою не виконано.
До суду з позовом про дострокове стягнення кредиту позивач звернувся 14.09.2023 року.
Таким чином кредитодавцем дотримано вимоги ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».
При таких обставинах, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 заборгованість у тому розмірі, який наведений у доданому позивачем до справи розрахунку заборгованості за простроченим тілом кредиту 53 713,61 грн., простроченими процентами 34 369,93 грн. та простроченій комісії 28 073,75 грн., а також поточної (строкової) заборгованості за кредитом 52 689,41 грн. та поточними (строковими) процентами 507.47 грн., а всього - 169 354,17 грн.
Доводи апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 зведені до незгоди апелянта з нарахованою Банком комісією, змісту (суті) якої не розкрито в підписаних відповідачкою документах, як не наведено і які щомісячні операції чи дії входять до цієї послуги та чи тотожні вони послугам, які Банк має надавати безкоштовно відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Неясність формулювання у договорі сутності комісії, яка стягується Банком, і тих послуг, за які вона стягується, надає підстави вважати, що такі неясні положення мають тлумачитися на користь споживача і тому такі послуги Банку слід розцінювати, як безоплатні, а відтак і нарахована Банком комісією у розмірі 28 073,75 грн. є безпідставною та не могла бути стягнута з відповідача на користь Банку, як заборгованість, що не було враховано судом при ухваленні оскаржуваного рішення.
Колегія суддів відповідаючи на доводи апеляційної скарги звертає увагу на таке.
Згідно Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка набула чинності 10 червня 2017 року, текст статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредитбанк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Кредитний договір був укладений сторонами у грудні 2019 року, а положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо заборони встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього закону та на які посилався суд першої інстанції, були виключені у 2017 році.
Враховуючи наведене, сторони погодили комісію у розмірі 0,99 % за розрахунково-касове обслуговування, що не суперечить вимогам закону України «Про споживче кредитування», а отже вимога банку щодо її стягнення є законною та обґрунтованою.
До того ж згода відповідачки на такі умови споживчого кредиту слідує не лише з того, що вона підписала кредитний договір без зауважень і не висловила своєї незгоди з його умовами повністю або в частині певних умов, а і в тому, що відповідач тривалий час здійснювала сплату платежів, які передбачені умовами договору в тому числі і щодо щомісячної комісії, яка нарахована Банком за ставкою 0,99 %.
Таким чином наведені в апеляційній скарзі доводи щодо безпідставного нарахування Банком щомісячної комісії та необгрутованого стягнення її судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, підтвердження не знайшли
Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 05.02.2026 року.
Головуючий: О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова