09.02.26
22-ц/812/582/26
Справа №468/1176/24
Провадження №22-ц/812/582/26
09 лютого 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого - Кушнірової Т.Б.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Соляником Ігорем Миколайовичем, на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2024 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2024 року задоволено позов ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Повне рішення складено судом 05 серпня 2024 року.
Не погодившись з цим рішенням районного суду, 16 січня 2026 року ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подана представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Соляником І.М., безпосередньо на адресу Миколаївського апеляційного суду, через підсистему Електронний суд ЄСІТС. Оскільки, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого законом строку на її подання, останній звернувся до суду з клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
Узагальнені доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поважність причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не має юридичної освіти, не був забезпечений професійною правовою допомогою. Провадження у вказаній справі здійснювалося судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Подання ОСОБА_1 до районного суду заяви про розгляд даної справи без його участі та відсутність заперечень проти задоволення позову не була наслідком усвідомленого, добровільного та поінформованого волевиявлення останнього. Реальні правові та фінансові наслідки ухвалення оскаржуваного судового рішення стали зрозумілими йому лише на стадії виконання цього рішення.
22 січня 2026 року ухвалою Миколаївського апеляційного суду зазначена апеляційна скарга залишена без руху та витребувано з районного суду матеріали даної цивільної справи з метою перевірки доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
29 січня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшла витребувана справа.
Дослідивши матеріали даної справи, вивчивши доводи клопотання щодо підстав для поновлення строку, колегія суддів приходить до наступного.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно з ч. 2 ст. 358 ЦПК України (діючої на час подачі апеляційної скарги) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що за відсутності виключних випадків сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. В контексті наведеної статті під неповідомленням особи про розгляд справи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц (провадження № 61-22496св19).
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У постанові від 25 вересня 2024 року у справі №490/9587/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що «ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску. Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається)».
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Аleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» (Тrukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99 від 14 жовтня 2003 року).
Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу, в розумінні ст. 127 ЦПК України, оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було відомо про розгляд Казанківським районним судом Миколаївської області справи за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.Протягом розгляду справи відповідачем отримано копії ухвали районного суду про відкриття провадження по справі та призначення її до розгляду, позовної заяви з доданими до неї документами (а.с.37,38), ОСОБА_1 звертався до суду з клопотаннями про розгляд справи без його участі та не заперечував проти задоволення позову (а.с.39), а також отримав нарочно 06 серпня 2024 року копію оскаржуваного рішення суду (а.с.46).
За таких обставин, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня постановлення оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи і наведенні в клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2024 року не свідчать про пропуск такого строку внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Керуючись ст. 358 ЦПК України,
Відмовити в відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Соляником Ігорем Миколайовичем, на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2024 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і протягом тридцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: Т.Б. Кушнірова
І.В. Лівінський
Н.О. Шаманська