ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24405/25
провадження № 3/753/169/26
"03" лютого 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Заруба П.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
04 листопада 2025 року о 20-й годині 30 хвилин в м. Києві, вул. Тепловозна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Вольксваген Пасат» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 повідомлений, що розгляд справи відбуватиметься в Дарницькому районному суді м. Києва.
Проте, будучи завчасно, до початку судового розгляду, належним чином чотири рази повідомленим за допомогою направлення смс- повідомлення, ОСОБА_1 на виклики суду не з'явився, провадженням щодо себе не цікавився.
Приписами ч. 2 ст. 268 КУпАП, встановлено вичерпний перелік норм, при розгляді яких участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою. Однак, ст. 130 КУпАП в цьому переліку відсутня.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-VI від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 р. (заява № 3236/03) зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 повністю підтверджується наданими суду матеріалами справи, а саме: фактичними даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 503504, який складений відповідно до вимог ст. 256 КУпАП (а. с.1), направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.4), розписці ОСОБА_1 про зобов'язання не керувати транспортними засобами (а.с. 5); довідці старшого інспектора Н. Миколаєнко від 05.11.2025 відповідно до даних якої ОСОБА_1 постановою Володарського районного суду Київської області визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді 17000 гривень штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а тому вчинене ОСОБА_1 04.11.2025 адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, розглядати за ч. 2 ст. 130 КУпАП (а.с. 8); даними копії постанови від 20.01.2025 відповідно до яких ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 17 000 грн штрафу та 1 року позбавлення права керування транспортними засобами (а.с. 12-15); відеозаписі з нагрудної бодікамери поліцейського, з якого вбачається як працівники поліції при спілкуванні з ОСОБА_1 , виявили ознаки наркотичного сп'яніння. На пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога ОСОБА_1 відмовився (а.с.17).
Судом встановлено, працівник поліції висунув вимогу водієві пройти огляд на стан сп'яніння, що чітко зафіксовано на відеозаписі та отримав відмову, а тому почав процесуально оформлювати цю відмову, а саме складати протокол про адміністративне правопорушення.
Вказаний відеозапис та матеріали справи надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, відновити послідовність подій та надати оцінку діям осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Переглянутий відеозапис отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином норми ПДР встановлюють імперативний обов'язок водія, а не його право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.
На підставі викладеного, приходжу до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у повторній протягом року відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога та про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи обставини та характер скоєного, особу ОСОБА_1 те, що він не працює, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішуючи питання про доцільність оплатного вилучення транспортного засобу, суд виходить з того, п.п. 4 п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 встановлено, що не можна накладати адміністративне стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що автомобіль яким керував ОСОБА_1 , йому не належить. У зв'язку з чим, суд вважає за неможливе накладення на нього додаткового адміністративного стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 130, 283, 284, 285 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суддя,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривні.
Роз'яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП.
Строк пред'явлення постанови до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
За відсутності скарги постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку встановленого на оскарження.
Суддя П.І. Заруба