04 лютого 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 на ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 , є особою, яка не має судимостей,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023150000000260.
Учасники судового провадження:
захисник - ОСОБА_6 ,
обвинувачена - ОСОБА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2025 року відносно обвинуваченої ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.02.2026 р. включно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Обвинувачена ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати відносно неї більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Обвинувачена вказує на те, що вона не ухилялась від суду, не впливала на свідків, не перешкоджала кримінальному провадженню та не порушувала покладених на неї процесуальних обов'язків, та вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
На переконання апелянта, суд не надав оцінки даним про її особу, стан здоров'я, соціальні зв'язки та сімейний стан, що свідчить про формальний підхід до розгляду клопотання та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Обвинувачена звертає увагу на те, що на відеозаписах подій, вона дійсно присутня, проте записи не містять доказів керування нею діями інших осіб, організації чи координації, а також не доводять її причетності до вчинення інкримінованого злочину.
Апелянт вважає, що вона вже тривалий час перебуває під вартою, чим порушуються її права, а також судом не наведено мотивів неможливості застосування відносно неї більш м'яких запобіжних заходів.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
У провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням, в тому числі, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а саме незаконному виготовленні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене повторно, у великих розмірах, в особливо великих розмірах, організованою групою.
Під час судового засідання прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, з конфіскацією майна, при цьому, ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та не відпали.
Врахувавши, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, з конфіскацією майна, не працює, єдиним джерелом доходу була протиправна діяльність, пов'язана із збутом психотропної речовини, обізнана про свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні, зважаючи на обставини кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що зазначені у клопотанні ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення не зменшились, тому застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, не забезпечить належної поведінки обвинуваченої та виконання нею процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно положень ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором в клопотанні поданому до суду в порядку ст. 199 цього ж Кодексу, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, має також враховувати наявність чи зміну обставин передбачених ст. 178 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу. Окрім іншого, суд повинен врахувати і тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Перевіривши ухвалу суду першої інстанції на предмет її законності, обґрунтованості та відповідності вимогам кримінального процесуального закону, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для її скасування чи зміни.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 1223150000000260 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів - до 23.02.2026 р.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 422-1 КПК України, суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції:
- ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою;
- клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Витребування з суду першої інстанції інших матеріалів кримінального провадження діючим кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.
Отже, на даній стадії судового провадження, апеляційний суд оцінює законність ухвали про продовження строків тримання під вартою лише шляхом перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Будь-які інші доводи сторін кримінального провадження можуть бути покладені в апеляційну скаргу під час оскарження судового рішення ухваленого за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
На даний час, кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розслідування кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів провадження, ймовірність ухилення обвинуваченої від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності обумовлена тим, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Крім того, зважаючи на обізнаність ОСОБА_5 про осіб, які можуть бути свідками у цьому кримінальному провадженні та які ще не допитані судом, у разі перебування на волі, вона матиме реальну можливість здійснювати на них незаконний вплив.
З огляду на обставини інкримінованого кримінального правопорушення, кількість епізодів та тривалість такої діяльності, а також роль обвинуваченої ОСОБА_5 у його вчиненні, наявні обґрунтовані підстави вважати, що за відсутності інших законних джерел доходу вона може продовжити злочинну діяльність.
Отже, сукупність наведених даних дає підстави вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є дійсними, не зменшилися та не відпали.
Перевіривши доводи та мотиви оскарженого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що, продовжуючи ОСОБА_5 строк тримання під вартою, суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого застосування цього запобіжного заходу, врахував конкретні дані кримінального провадження й особу обвинуваченої, дотримався вимог КПК України та практики Європейського суду з прав людини.
З урахуванням тривалості запобіжного заходу його подальше застосування не виходить за межі розумного строку та відповідає характеру суспільного інтересу і меті запобіжного заходу, узгоджується з позицією ЄСПЛ у справі «Самойлович проти України» від 16.05.2013 р., відповідно до якої за умов особливої тривалості тримання під вартою підстави для цього мають бути винятково вагомими.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченої та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи обвинуваченої про формальний підхід суду та ненадання оцінки даним про її особу, зокрема стан здоров'я, сімейний і соціальний стан, самі по собі не нівелюють наявних ризиків і не гарантують належної процесуальної поведінки обвинуваченої, з огляду на встановлені ризики.
Посилання обвинуваченої на те, що відеозаписи нібито не підтверджують керування нею діями інших осіб, не спростовують висновків про обґрунтованість висунутого обвинувачення на цій стадії провадження, адже питання запобіжного заходу не передбачає встановлення винуватості чи надання остаточної оцінки доказам - це предмет судового розгляду по суті. Водночас інкримінована роль керівника групи, якою здійснювався збут особливо небезпечної психотропної речовини, у сукупності з характером і способом вчинення діянь об'єктивно підвищує ризик продовження злочинної діяльності та ухилення від суду, що зумовлює недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх нейтралізації.
Отже, судом апеляційної інстанції, всупереч доводам обвинуваченої, не встановлено будь-який істотних порушень судом вимог кримінального процесуального закону, а відтак правових підстав для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає, підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_5 не має, ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 7, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України, апеляційний суд -
ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3