09.02.26
22-ц/812/381/26
Справа №489/3441/25
Провадження № 22-ц/812/381/26
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
09 лютого 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства
«Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Микульшиною Г.А., повний текст складено 24 листопада 2026 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що 16 грудня 2024 року близько 10:20 год. на проспекті Богоявленському, 55 у напрямку до вул. Космонавтів в м. Миколаєві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля позивача Renault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Tesla model S, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . В наслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, позивачу спричинені матеріальні збитки.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 січня 2025 року у справі № 489/10317/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП за наслідками вказаного ДТП.
Відповідно до звіту № 188/12-24 від 24 грудня 2024 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 16грудня 2024 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу-Renault Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 84 578,37 грн з урахуванням зносу. За виконання вказаного звіту позивач сплатила ФОП ОСОБА_4 6 000грн.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Tesla model S, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого в розмірі 160 000грн. Позивач після дорожньо-транспортної пригоди звернулась до ПАТ “HACK «Оранта» із відповідним повідомленням про настання страхового випадку.
Сума страхового відшкодування, сплаченого ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 склала 51 420,37 грн.
В подальшому позивачем було проведено ремонтні роботи з відновлення вказаного транспортного засобу, та розмір фактично понесених ОСОБА_1 витрат склав 92000 грн, з яких: 51150,37 грн - витрати згідно акту виконаних робіт, 40 850 грн - вартість придбання вживаних автозапчастин для ремонту автомобіля.
Позивач посилається на те, що різниця між її фактичними витратами та розміром страхового відшкодування склала 40579,63 грн (92000-51420,37), які, на переконання позивача, має компенсувати страхова компанія, оскільки вказана сума не перевищує встановлений полісом ліміт відповідальності.
Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути з відповідача страхову виплату 40 579,63 грн, витрати по оплаті звіту 6000 грн., а також судові витрати.
Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 доплату страхового відшкодування у розмірі 40 579,63 грн, витрати на проведення оцінки завданого матеріального збитку 6 000 грн, а також судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
З огляду на вказане суд вважав, що саме на ПАТ «НАСК «ОРАНТА» як страховика відповідача покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування.
Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Оскільки, як встановлено судом, ліміт відшкодування за полісом становив 160 000 грн та не був вичерпаний виплаченою сумою страхового відшкодування, а доказів погодження позивачем із ПАТ «НАСК «Оранта» розміру страхового відшкодування матеріали справи не містять, то саме страховик і має сплатити всю суму відновлювального ремонту. У такому разі не можна покладати обов'язок з відшкодування цієї суми відповідно до приписів статті 1194 ЦК України на винуватця ДТП.
Крім того, з відповідача ПАТ«НАСК «Оранта» також слід стягнути витрати за проведення звіту №188/12-24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 16.12.2024 суму 6 000 грн, які понесла позивач.
Суд першої інстанції зазначив, що у справі відсутні докази погодження між сторонами розміру страхового відшкодування, натомість наявні докази понесення позивачем витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого у ДТП автомобіля та за проведення звіту оцінювачем ФОП ОСОБА_4 .
В апеляційні скарзі ПАТ НАСК «Оранта», діючи через свого представника Костенка С.О., вказують, що рішення суду першої інстанції, є таким, що винесено на підставі неповного та необ'єктивного з'ясування обставин справи, а також наявних доказів та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з урахуванням того, що річ має бути відновлена до такого стану, як була до ДТП, а ПАТ «НАСК «Оранта» здійснило вірну виплату страхового відшкодування, оскільки страховою компанією було вірно проведено оцінку необхідного ремонту відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що діяв на момент настання страхового випадку та відповідно до оцінки було здійснено страхове відшкодування з врахуванням фізичного зносу на замінювані деталі.
Право подання відзиву на апеляційну скаргу позивачка не скористалась.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 належить на праві власності на підставі до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Renault Megane Scenic, держаний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 4).
16 грудня 2024 року близько 10:20 год на проспекті Богоявленському, 55 у м. Миколаєві у напрямку до вул. Космонавтів сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля позивача Renault Megane Scenic, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Tesla model S, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, позивачу спричинені матеріальні збитки.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 січня 2025 року у справі № 489/10317/24, яка набрала законної сили 20.01.2025, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП за наслідками вказаного ДТП( а.с.6-8).
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Tesla model S, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_5 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого в розмірі 160 000,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди звернулась до HACK «Оранта» із відповідним повідомленням про настання страхового випадку і виплату страхового відшкодування.
Для визначення розміру збитку, завданого внаслідок пошкодження належного позивачу транспортного засобу, і позивач як власник, і страховик замовили оцінку вартості матеріального збитку.
Згідно звіту № 188/12-24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 16 грудня 2024 року, виконаного оцінювачем ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу - Renault Scenic, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 84 578,37 грн. з урахуванням зносу (а.с. 9-34).
За виконання вказаного звіту позивач сплатила ФОП ОСОБА_4 6 000,00 грн. (а.с. 35).
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, № 71-D/16/55 від 25 лютого 2025 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу та податку на додану вартість складає 54 020,37 грн. Розмір страхового відшкодування визначено наступним чином: 54 020,37 грн. - 2 500,00 грн. франшиза = 51 520,37 грн. (а.с. 42-44), які були сплачені страховиком двома платежами 04 лютого та 1 квітня 2025 року( а.с.40,41)
Згідно акту виконаних робіт та витрат на витратний матеріал ФОП ОСОБА_7 № 384 від 17 лютого 2025 року вартість ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля позивача складає 51 150,00 грн. (а.с. 36).
Відповідно до чеку № 3679700899 від 10 січня 2025 року ФОП ОСОБА_8 « Авторозбірка» вартість придбаних позивачем деталей для автомобіля (бампер, кришка багажника, фара, підсилювач бампера) склала 40 850,00 грн. без ПДВ (а.с. 39).
Фактично позивач витратила на відновлення пошкодженого у ДТП автомобіля - 92 000,00 грн., з яких: 51 150,00 грн. - витрати згідно акту виконаних робіт, 40 850,00 грн. - вартість придбання вживаних автозапчастин для ремонту автомобіля.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості вимог позову та враховуючи те, що ліміт відшкодування за полісом становив 160 000 грн та не був вичерпаний виплаченою сумою страхового відшкодування, а доказів погодження позивачем із ПАТ «НАСК «Оранта» розміру страхового відшкодування матеріали справи не містять, то саме страховик і має сплатити всю суму відновлювального ремонту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду зважаючи на таке.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов'язок.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з наданим позивачем актом №384 від 17 лютого 2025 року виконаних робіт та витрат на витратний матеріал, складеного ПП ОСОБА_7 вартість ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля позивача складає 51 150,00 грн. (а.с. 36).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначала, що під час ремонту належного їй транспортного засобу використано не нові запасні частини, а ті, що були у використані. На підтвердження чого надала чек № 3679700899 від 10 січня 2025 року ФОП ОСОБА_8 «Авторозбірка» вартість придбаних позивачем деталей для автомобіля (бампер, кришка багажника, фара, підсилювач бампера) склала 40 850,00 грн. без ПДВ.
Тобто, під час ремонту не використовувалися нові деталі, а були використані б/у запчастини.
За таких обставин, сума фактичних витрат на відновлення автомобіля позивача, в ході якого використовувались бувші у користуванні запчастини, не є поліпшенням стану автомобіля у порівнянні з тим, яким він був на момент ДТП, а, відтак, зазначена сума підтверджує вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, яку у відповідності до вимог статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язана відшкодувати страхова компанія.
Позивач сплатила за ремонт автомобіля 92000 грн. При цьому, страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування лише на суму 51420,37 грн, тоді як з ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну складає 160 000 грн.
Отже, витрати позивача на відновлення свого автомобіля в сумі 40579,63 грн повністю покриваються лімітом відповідальності страхової компанії, на якій, в силу вимог Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і лежить обов'язок відшкодувати зазначену шкоду.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення - 09 лютого 2026 року.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» залишити без задоволення, рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 09 лютого 2026 року.