Єдиний унікальний номер: 379/2147/25
Провадження № 2-а/379/1/26
26 січня 2026 рокум.Тараща
Суддя Таращанського районного суду Київської області Невгад О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
25.11.2025 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Поліщук В.А. звернувся до суду через систему «Електронний суд» із позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 6160749 від 16.11.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП України.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 17.11.2025 року ОСОБА_1 в застосунок "Дія" надійшло повідомлення, що згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП на нього накладено штраф у сумі 425 грн. згідно постанови ЕНА № 6160749 від 16.11.2025 року. Постанови та доказів порушення ПДР позивач не отримував. 24.11.2025 у відповідь на адвокатський запит надійшла копія постанови ЕНА 6160749 від 16 листопада 2025 року, згідно якої 16.11.2025 року о 02:01:58 в м. Тараща, вулиця Володимира Сікевича, водій керував вище вказаним транспортним засобом та на законну вимогу поліцейського не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних Т3, чим порушив п.п. 2.1а, 2.1.6, 2.1.ґ, чим порушив п. 2.4.а ПДР. Постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки транспортний засіб «Volkswagen Touareg», номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 . ОСОБА_1 16.11.2025 року перебував неподалік транспортного засобу, який стояв закритим, двигун не працював, будь які особи в автомобілі не знаходились, працівники поліції транспортний засіб не зупиняли та не переслідували його. Працівниками поліції була висунута вимога надати посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс страхування. ОСОБА_1 документи не надав, оскільки у нього, як у пішохода відсутній був такий обов'язок. Працівники поліції особу ОСОБА_1 не встановлювали, постанову про адміністративне правопорушення винесено без його присутності. На цій підставі позивач просить Скасувати постанову ЕНА 6160749 від 16 листопада 2025 року і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 головуючим суддею визначено Невгада О.В. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 02.12.2025 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24.12.2025, від представника відповідача Єжової Є.Ю. через ЕКЕС надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ухвалу про відкриття провадження було отримано лише 15.12.2025 року. Свої заперечення відповідач обґрунтував тим, що відповідно до винесеної відповідачем постанови, 16:11.2025 о 02 год. 01 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Touareg», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Тараща, вул. Володимира Сікевича 71, не пред'явив на законну вимогу для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п.п. 2.1.a), п. 2.4.a), п. 2.1.б), п. 2.1.г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.Вчинення позивачем правопорушення підтверджено матеріалами відео фіксації з нагрудних бодікамер Моторола серійний номер 476281, 476746 та реєстратора 70MAІ (які додані до відзиву), чим спростовуються твердження позивача щодо обставин події.Вимогу поліцейського пред'явити посвідчення водія позивач ігнорував, посилаючись на відсутність законних підстав для пред'явлення документів, а також стверджуючи, що транспортним засобом він не керував і документів при собі не має. Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за внутрішнім переконанням та заслухавши пояснення позивача, поліцейський постановив визнати позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Позивача також було повідомлено про порядок оскарження постанови та правові наслідки її невиконання, передбачені статтями 307 та 308 КУпАП. Крім того поліцейський ознайомив позивача зі складеними адміністративними матеріалами, однак останній відмовився від отримання копії постанови.
22.12.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Поліщука В.А.. через ЕКЕС надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та письмових пояснень, відповідно до яких у оскаржуваній постанові вказано місце вчинення адміністративного правопорушення за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Тараща, вул. Володимира Сікевича, 71. З відеозаписів вбачається, що окаржувана постанова складається на Автостанції Тараща, яка відповідно до інформації наданої Таращанською міською радою знаходиться в м. Тараща по вул. Богдана Хмельницького. Також, згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 керував автомобілем о 02:01:58, хоча на відеозаписах в цей час зафіксовано спілкування поліцейських між собою. Ініціатор клопотання просив врахувати зазначені письмові пояснення та додав відповіді на адвокатський запит Таращанської міської ради та підрозділу патрульної поліції.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Позивач звернувся до суду 25.11.2025 з позовом про оскарження постанови від 16.11.2025 року, тобто в межах визначеного строк для звернення до суду із адміністративним позовом .
Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так, оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6160749 від 16.11.2025, яка була винесена лейтенантом поліції Лєсніковим О.А., Діденко О.М. був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 гривень.
Згідно зазначеної постанови, "16:11.2025 о 02 год. 01 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Touareg», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Тараща, вул. Володимира Сікевича 71, не пред'явив на законну вимогу для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п.п. 2.1.a, 2.1.6, 2.1.ґ / чим порушив n. 2.4.a ПДР - керування ТЗ особою, не пред'явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов'язкового страхування цив.-прав. віповід. власників наземних ТЗ" за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП".
Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивач зазначав про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності складу інкримінованого йому правопорушення, оскільки він не керував транспортним засобом та не повинен був надавати такі документи працівникам поліції, а також додатково пояснив, що у оскаржуваній постанові неправильно вказані час та місце правопорушення.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: статті 124-1 - 126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ч. 1, ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний суд у постанові від 08 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а, в якій зазначив, що «процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження № К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018.
У статті 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського - пред'явити, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс).
Відповідно до п. 2.4 ПДР водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пред'явити документи зазначені в п. 2.1 ПДР.
Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі, або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також Поліса, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 126 КУпАП).
Припис ч. 1 ст. 126 КУпАП є імперативним, та встановлює відповідальність у вигляді штрафу за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
При цьому, не пред'явлення для перевірки документів, зазначених у п. 2.1 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 161/11159/16.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі 465/6677/16-а, у постанові КАС ВС від 24.01.2019 по справі № 201/6167/17, у постанові КАС ВС від 08.11.2018 по справі № 545/1792/16-а, у постанові КАС ВС від 21.12.2018 по справі № 175/1224/16-а.
Отже, при вчиненні з боку позивача порушення, за що передбачена адміністративна відповідальність, докази мають бути обов'язково вказані у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване як в автоматичному режимі так і не в автоматичному режимі.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в постанові від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17.
Так, складаючи оскаржувану постанову та зазначаючи в ній порушення з боку позивача ОСОБА_1 , яке виразилося в тому, що останній 16:11.2025 о 02 год. 01 хв. керуючи транспортним засобом «Volkswagen Touareg», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Тараща, вул. Володимира Сікевича 71, не пред'явив на законну вимогу для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ. чим порушив п.п. 2.1.a, 2.1.б, 2.1.ґ / чим порушив n. 2.4.a ПДР - керування ТЗ особою, не пред'явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, поліцейським в постанові зазначено, що до неї додаються докази відео з БК Моторола 476281,476746 ( п. 7 оскаржуваної постанови).
Як вбачається з доданих до відзиву на позовну заяву дисків на яких маються цифрові файли з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських № 476281 та № 476746 від 16.11.2025 та відео реєстратора службового автомобіля поліції 70MAІ.
Так, у відеозаписах з відеореєстратора зафіксовано рух транспортного засобу Volkswagen Taureg на території Автостанції Тараща та його зупинку 16.11.2025 о 01:42 після наближення службового автомобіля поліції з ввімкненими світловими сигналами.
Доводи відповідача про те, що вчинення позивачем правопорушення підтверджено матеріалами відео фіксації з нагрудних бодікамер Моторола серійний номер 476281, 476746 та реєстратора 70MAІ (які додані до відзиву) критично оцінюються судом, оскільки вони спростовуються змістом п. 7 оскаржуваної постанови, з якого вбачається, що вказані відеозаписи з реєстратора 70MAІ до оскаржуваної постанови не були додані, отже при ухваленні оскаржуваної постанови не досліджувались та не враховувались поліцейським ОСОБА_3 . Вказані відеозаписи з відеореєстратору 70MAІ не беруться до уваги судом, як недопустимий доказ.
На відеозаписах з бодікамер № 476281 та № 476746 зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , який заперечував факт керування автомобілем та неодноразово вимагав надати йому доказ - відеозапис, на якому було зафіксовано керування ним автомобілем, що працівниками поліції виконано не було, оскільки не відображено на відеозаписах з бодікамер.
Також, з відеозаписів бодікамер вбачається, що початок спілкування Діденка О.М. з працівниками поліції відбувся о 01 год. 45 хв. 16.11.2025, коли ОСОБА_1 стояв на території Автостанції Тараща, що відповідно до інформації Таращанської міської ради знаходиться в м. Тараща, по вул. Богдана Хмельницького, 71/56. Після того, до закінчення відеозапису о 02:56 не зафіксовано керування ОСОБА_1 автомобілем, хоча в оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 керував автомобілем о 02:01:58.
Таким чином, зміст оскаржуваної постанови в частині того, що ОСОБА_1 16.11.2025 о 02 год. 01 хв. керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Тараща, вул. Володимира Сікевича 71, дослідженими судом відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції не був підтверджений, а навпаки - був спростований.
Крім того, з досліджених судом відеозаписів з нагрудних бодікамер № 476281 та № 476746 працівників поліції вбачається, що о 01:50 працівник поліції запитав ОСОБА_1 , чи буде він проходити огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер та попереджає, що за відмову від огляду передбачено відповідальність за п. 2.5 ПДР України та роз'яснює права, передбачені ст. 268 КУпАП України та ст. 63 Конституції України, тобто, повідомлення працівником поліції ОСОБА_1 про початок розгляду справи за ч. 1 ст. 126 КУпАП на відеозаписах відсутнє.
о 01:51 ОСОБА_1 заявляє, що він не їхав за кермом та просить надати відеозапис з фіксацією руху автомобіля;
о 01:53 працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
о 02:01 обидва працівника поліції перебувають в службовому автомобілі, при цьому присутності ОСОБА_1 поряд з ними не вбачається, факт керування останнім транспортним засобом не вбачається;
о 02:47-02:49 ОСОБА_1 підійшов до службового автомобіля працівників поліції та спілкується з працівником поліції на якому закріплена бодікамера №476746 ( ОСОБА_3 ), після чого ОСОБА_1 на відеозаписах бодікамер більше не видно. При цьому працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про складення щодо нього постанови про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, копію постанови не вручили, підписати оскаржувану постанову не пропонували;
о 02:53 обидва працівники поліції перебувають в службовому автомобілі, при цьому присутності ОСОБА_1 поряд з ними не вбачається, Один з працівників поліції каже вголос: "Я ж не буду по місту Тараща ходити шукати п'яного водія. Відмовився від проходження огляду, від підписів відмовився" після чого відеозапис закінчується.
Таким чином, з досліджених судом відеозаписів з бодікамер № 476281 та № 476746 працівників поліції вбачається, що на них не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом; зафіксовано неодноразові вимоги ОСОБА_1 надати йому доказ -відеозапис керування ним транспортним засобом, які не були виконані працівниками поліції; зафіксовано, що ОСОБА_1 поліцейські повідомили про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та не повідомляли про складання оскаржуваної постанови; не вбачається процес розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП; не вбачається надання копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 та його відмову від підпису в оскаржуваній постанові.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, яке стало підставою для складання оскаржуваної постанови, мають наслідком недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно положень частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до частини другої статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
За правилами частини третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Водночас, належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, до оскаржуваної постанови додано не було, а отже не було підстав для ухвалення оскаржуваної постанови.
У той же час, посилання відповідача на те, що позивача 16.11.2025 об 01:50 було повідомлено про початок розгляду справи за ч. 1 ст. 126 КУпАП, що його було повідомлено про порядок оскарження постанови та правові наслідки її невиконання, передбачені статтями 307 та 308 КУпАП, ознайомлено зі складеними адміністративними матеріалами, однак останній відмовився від отримання копії постанови - не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, більш того, були спростовані наданими суду відповідачем відеозаписами з бодікамер працівників поліції, на яких вказані дії та події не зафіксовані, з чого слідує, що сам факт розгляду справи за ч. 1 ст. 126 КУпАП 16.11.2025 о 02:22 не доведений відповідачем.
Тому, за таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Суд наголошує на тому, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
З урахуванням наведеного, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять необхідної сукупності доказів, для висновку про доведеність наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Сама ж по собі наявність оскаржуваної постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не є таким доказом.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпція щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можна зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд.
В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Вищевказаний принцип знайшов відображення і в рішеннях Європейського Суду з прав людини («Капо проти Бельгії», 42914/98, 13.01.2005року, «Радіо Франс проти Франції», 53984/00, 30.03.2004 року) за якими прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( стаття 72 КАС України ).
Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Ураховуючи наведені норми чинного законодавства України, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню. Постанова про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.
Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 (провадження №11-1287апп18).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 зазначено, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а розмір судового збору, який підлягає застосуванню складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналогічна правова позиція щодо суб'єкта, за рахунок якого слід стягувати витрати зі сплати судового збору в даній категорії справ викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 757/52466/18-а та Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17.
Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 484,48 гривні, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 20.02.2025 ( а. с. 1).
Оскільки позовна заява підлягає задоволенню, стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає судовий збір в сумі 484,48 грн. на користь позивача.
Доказів понесенні інших судових витрат позивачем суду надано не було.
Водночас суд роз'яснює позивачу, що останній не позбавлений свого права звернутися до суду з заявою про стягнення на його користь іншої суми судових витрат, за наявності для того підстав.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20, 72, 73, 77, 78, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст. 7, 9, 182, 205, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 6160749 від 16.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048.
Повне судове рішення складено та підписано 26.01.2026.
Суддя Таращанського районного суду
Київської області О.В. Невгад