Справа № 826/12542/18 Суддя (судді) першої інстанції: Дегтярьова С.В.
09 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уліс Сістемс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У серпні 2018 року позивач - ТОВ "Уліс Сістемс" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, яким просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2018 року №8722615141 та №8732615141.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ "Уліс Сістемс", ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року №399, справу №826/12542/17 передано на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року прийнято адміністративну справу №826/12542/18 до провадження.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року поновлено провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини справи.
Апелянт звернув увагу суду на те, що ТОВ "Уліс Сістемс" відносило до собівартості реалізованих послуг згідно з договорами з Компанією "Bradford Technologies LLP" від 01 березня 2014 року №1, від 01 січня 2015 року №2, від 01 березня 2015 року №3 послуги по гарантійному обслуговуванню комп'ютерного обладнання та реалізовувало їх за додаткову плату контрагентам-покупцям, водночас товариство мало розділяти ціну операцій на продукцію та на послуги. Крім того, товари/послуги, які отримані ТОВ "Уліс Сістемс" по взаємовідносинам з ТОВ "Кріос Фекторі", ТОВ "Крі-Консалтинг" ТОВ "Укрпрофмед", ТОВ "СВ Телеком" на суму 706164 грн та не оплачені на момент визнання даної заборгованості безнадійною і списання її є безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт придбання, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у позивача відсутнє.
Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки апеляційна скарга дублює акт перевірки і відзив на позовну заяву та не спростовує висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу від 16 квітня 2018 року №6658, направлень від 27 квітня 2018 року №818/26-15-14-01-04, №2343/26-15-14-09, №1152/26-15-14-03-04, №1274/26-15-14-06-03, №612/26-15-42-08, від 02 травня 2018 року №837/26-15-14-01-04 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Уліс Сістемс" податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2017 року.
За результатами перевірки складено акт від 29 травня 2018 року №368/26-15-14-01-04/20049451, яким встановлено порушення ТОВ "Уліс Сістемс":
- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 1999 року №290, в результаті чого занижено податок на прибуток загальну суму 344 590,00 грн, у тому числі, за 2016 рік на загальну суму 172 295,00 грн, за 2017 рік на загальну суму 172 295,00 грн;
- п.п. 198.3 ст. 198, п.п. 192.1 ст. 192 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 117694,00 грн, в тому числі за березень 2016 у сумі 55945,00 грн, за грудень 2017 у сумі 61749,00 грн;
- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України ТОВ "Уліс Сістемс" за період листопад-грудень 2017 виписано податкові накладні на загальну суму 6 281,34 грн., в т.ч. ПДВ 1046,89 грн та зареєстровано з порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме, п'ятнадцяти календарних днів, що настають за днем виписки податкової накладної.
07 червня 2018 року позивачем подано до Головного управління ДФС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 29 травня 2018 року №368/26-15-14-01-04/20049451.
Головним управлінням ДФС у м. Києві листом від 18 червня 2018 року №28255/10/26-15-14-01-04 висновки акта перевірки від 29 травня 2018 року №368/26-15-14-01-04/20049451 залишено без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі акта перевірки від 29 травня 2018 року №368/26-15-14-01-04/20049451 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2018 року:
- №8722615141, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 430738,00 грн, з яких за податковими зобов'язаннями 344590,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 86148,00 грн;
- №87312615141, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 147118,00 грн, з яких за податковими зобов'язаннями 117694,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 29424,00 грн.
22 червня 2018 року ТОВ "Уліс Сістемс" подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2018 року №8722615141 та №87312615141.
Рішенням державної фіскальної служби України від 30 липня 2018 року №24930/6/99-33-11-01-01-25 скаргу ТОВ "Уліс Сістемс" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2018 року №8722615141 та №87312615141 - без змін.
Вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач, реалізуючи комп'ютерну техніку DELL та інше обладнання не залежав від ситуації коли виникне гарантійний випадок, оскільки споживач заздалегідь оплатив таку гарантію, а позивач відніс такий дохід до валових доходів, такі послуги позивач включив у собівартість проданого товару, що вироблявся компанією DELL. Також суд наголосив, що враховуючи правові висновки Верховного Суду у даній категорії справ, обов'язок здійснити коригування суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв'язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит, та нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 117694,00 грн, у позивача відсутній, оскільки списання кредиторської заборгованості не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), а норми ПК України не встановлюють обов'язку по корегуванню податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Уліс Сістемс" укладені з Компанією Bradford Technologies LLP договори від 15 січня 2015 року №2015/U01, від 18 січня 2016 року №2016/U01 та від 10 січня 2017 року №2017/ U01, відповідно до яких ТОВ "Уліс Сістемс" закупило комп'ютерну техніку та комплектуючі фірми DELL.
Пунктом 11.1 вказаних договорів предбачено, що у випадку виходу із ладу обладнання, що перебуває на гарантії, продавець (Bradford Technologies LLP), повинен замінити таке обладнання або здійснити його ремонт в сервіс-центрі компанії-виробника (DELL).
На підставі акту про дефектацію обладнання покупець, (ТОВ "Уліс Сістемс"), повинен відправити обладнання, що вийшло з ладу, продавцеві (Bradford Technologies LLP) або в сервіс-центр компанії-виробника (DELL), у відповідності з факсовим повідомленням продавця (Bradford Technologies LLP). Продавець (Bradford Technologies LLP), здійснює повернення обладнання покупцеві (ТОВ "Уліс Сістемс"), або за його дорученням, повернення такого обладнання здійснює компанія-виробник (DELL), про що продавець (Bradford Technologies LLP) повідомляє виробника (DELL), факсовим повідомленням.
Також позивач укладав з Bradford Technologies LLP (виконавець) типові договори на отримання послуг з гарантійного обслуговування комп'ютерного обладнання DELL (від 01 березня 2015 року №3, від 01 січня 2015 року №2, від 10 березня 2014 року №1) на отримання послуг по гарантійному обслуговуванню комп'ютерного обладнання Bradford Technologies LLP. Позивач оплачував їх у встановленому порядку.
ТОВ "Уліс Сістемс" також укладено ряд типових договорів на реалізацію вищезазначеної комп'ютерної техніки та комплектуючих фірми DELL з контрагентами-покупцями, відповідно до умов вказаних договорів на обладнання, що поставляється, встановлюється гарантійний строк згідно гарантії виробника, тобто фірми DELL.
На виконання умов договорів Bradford Technologies LLP надавало такі послуги ТОВ "Уліс Сістемс", як постачальник, що гарантує якість товару, що проданий, вказані обставини підтверджуються актами приймання-передачі виконаних робіт (т. 1 а.с. 121-151).
Судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ "Уліс Сістемс" здійснювало реалізацію контрагентам-покупцям послуг з гарантії як окремо, тобто додатково, так і не визначало її окремо: товар продавався із відповідною гарантією виробника залежно від його виду та типу за загальною вартістю з якої, виокремити витратну частину по гарантії неможливо.
Як вбачається з акту перевірки від 29 травня 2018 року №368/26-15-14-01-04/20049451 ТОВ "Уліс Сістемс" було надано документи, а саме регістри бухгалтерського обліку, відповідно до змісту яких вартість послуг (придбаних гарантій) протягом 2015 року списана на собівартість реалізованих послуг за 2015 рік на загальну суму 2 729 968,00 грн. Дана сума становить витрати з оплати за договорами з Bradford Technologies LLP (виконавець) на отримання послуг з гарантійного обслуговування комп'ютерного обладнання DELL (від 01 березня 2015 року №3, від 01 січня 2015 року №2, від 10 березня 2014 року №1.) Вищезазначена гарантія списана на собівартість по факту придбання.
Також контролюючий орган в акті перевірки зазначив про те, що послуга гарантування додатково до запевнення в тому, що продукція відповідає узгодженим у договорі специфікаціям, відповідно, якщо гарантія або частина гарантії передбачає надання клієнтові послуги додатково до запевнення в тому, що продукція відповідає узгодженим специфікаціям, то обіцяна послуга є зобов'язанням щодо виконання, а тому ТОВ "Уліс Сістемс" має розподіляти ціну операції на продукцію та на послугу по таким складовим:
- вартість продажу товару (обліковується як виручка від реалізації);
- вартість послуги з додаткового гарантійного обслуговування (обліковується як зобов'язання щодо виконання). Якщо ж гарантія включена до вартості продажу товару, то для цілей обліку необхідно розділити ці дві складові.
ГУ ДПС у м. Києві посилається на те, що оскільки послугу з гарантійного ремонту/обслуговування споживатиме покупець протягом усього строку дії гарантії і момент, коли покупець звернеться за гарантійним обслуговуванням, визначити неможливо, то дохід від надання цієї послуги потрібно визнавати рівномірно протягом усього строку дії цієї подовженої гарантії, тобто протягом другого або другого та третього року з моменту продажу товару. На переконання контролюючого органу гарантія на товар є зобов'язанням щодо виконання, а тому вартість такої гарантії має бути відокремлена від вартості товару, відповідно дохід від продажу гарантії визначають рівномірно протягом строку її дії, а витрати - у періоді їх фактичного понесення.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з включенням ТОВ "Уліс Сістемс" гарантій до вартості реалізованих товарів та відсутності відокремлення від вартості товару, для розрахунку доходу від реалізованих гарантій, контролюючим органом було застосовано наступну формулу розрахунку:
- вартість 1 гарантії на рік = собівартість отриманих гарантій від Bradford Technologies LLP за 2015 рік / суму (кількість товару (графа 4 х суму років гарантійного обслуговування по позиціях (графа 6), а саме - вартість 1 гарантії становить 773,8 грн (2729968 грн / 3528 шт).
Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Як вірно зазначено судом першої інстанції гарантії можуть вплинути на достовірну оцінку витрат, пов'язаних з операцією реалізації.
Так у параграфі 19 МСБО 18 "Дохід" зазначається таке: витрати, зокрема гарантії та інші витрати, які будуть понесені після відвантаження товарів, як правило, можуть бути достовірно оцінені в разі забезпечення інших умов визнання доходу. Проте дохід не може бути визнаний, якщо витрати неможливо достовірно оцінити; за таких обставин будь-яка вже отримана за продаж товарів компенсація визнається як зобов'язання.
Достовірність оцінки витрат, які були або будуть понесені у зв'язку з операцією, є необхідною умовою визнання доходу від продажу. Так, якщо понесені витрати або ті, які будуть понесені у зв'язку з операцією, не можна достовірно оцінити, дохід від продажу не визнається. Цей критерій випливає з принципу відповідності доходів і витрат. За цим принципом доходи й витрати, що стосуються тих самих операцій або подій, визнаються одночасно.
Інакше кажучи, якщо визнається дохід, визнаються й пов'язані з ним витрати, включаючи оцінку майбутніх витрат. Звичайним прикладом майбутніх витрат, які будуть оцінені та нараховані, є гарантійні витрати.
Параграф 6 МСБО 37 "Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи" вказує, що при наданні гарантій в обмін на винагороду визнане забезпечення може бути пов'язане з визнанням доходу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснив платежі Bradford Technologies LLP на забезпечення ним виконання робіт з гарантійного обслуговування та включив такі витрати в собівартість продажу, за результатами яких збільшив показник дохідної частини.
Тобто, доходи й витрати, які, стосуються тих самих операцій або подій, позивач визнав одночасно, що, як вірно зазначив суд першої інстанції, вищевказаним нормам не суперечить.
Більш того, матеріали справи свідчать про те, що вартість гарантійного обслуговування Bradford Technologies LLP по кожному товару, з приводу якого виникла потреба, кардинально різниться, а тому застосована податковим органом формула розрахунку, в якій визначена вартість однієї гарантійної послуги має умовний показник, та не можу слугувати основою для визначення позивачу грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено контролюючим органом під час перевірки, позивач включав до валових витрат вартість придбаного товару, а також відносив на собівартість вказаного товару витрати з придбання у Bradford Technologies LLP послуг по гарантійному обслуговуванню комп'ютерного обладнання DELL не залежно від того, чи виникне випадок для використання гарантії чи ні.
Таким чином, позивач реалізуючи комп'ютерну техніку DELL та інше обладнання не залежав від ситуації колив виникне гарантійний випадок, оскільки споживач заздалегідь оплатив таку гарантію, а позивач відніс такий дохід до валових доходів та включив у собівартість проданого товару, що вироблявся компанією DELL.
Щодо доводів апелянта про те, що товари/послуги, які отримані ТОВ "Уліс Сістемс" по взаємовідносинам з ТОВ "Кріос Фекторі", ТОВ "Крі-Консалтинг", ТОВ "Укрпрофмед", ТОВ "СВ Телеком" на суму 706164 грн не оплачені на момент визнання даної заборгованості безнадійною і списання її є безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт придбання, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у позивача відсутнє, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "Уліс Сістемс" включено до складу інших доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості у загальній сумі 706164,00 грн, в т.ч.: у 2016 році сумі 335672,00 грн, у 2017 році у сумі 370492,00 грн.
В ході проведення перевірки ТОВ "Уліс Сістемс" надано запит від 15 травня 2018 року №2 про надання до перевірки документів щодо вищезазначених операцій.
У відповідь на запит ТОВ "Уліс Сістемс" надало первинні документи, відповідно змісту яких відповідач встановив, що у грудні 2016-2017 році на підприємстві ТОВ "Уліс Сістемс" списано прострочену кредиторську заборгованість у сумі 706164 грн по контрагентам ТОВ "Кріос Фекторі", ТОВ "Крі-Консалтинг", ТОВ "Укрпрофмед", ТОВ "СВ Телеком" як безнадійну.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.п. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно, платник податку відносить до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Випадки, коли податковий кредит підлягає коригуванню, визначені п. 192.1 ст. 192 Кодексу.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Тобто вказаною нормою визначені випадки, коли платник податку, який під час придбання або виготовлення товарів/послуг включив суми ПДВ до складу податкового кредиту, зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та картками по постачальникам рахунку 631 на момент перевірки позивача існувала кредиторська заборгованість перед постачальниками ТОВ "Кріос Фекторі", ТОВ "Крі-Консалтинг", ТОВ "Укрпрофмед", ТОВ "СВ Телеком".
Згідно з актом перевірки від 29 травня 2018 року №368/26-15-14-01-04/20049451 позивачем у грудні 2016-2017 році списано прострочену кредиторську заборгованість, яка утворилась за договорами з ТОВ "Кріос Фекторі", ТОВ "Крі-Консалтинг", ТОВ "Укрпрофмед", ТОВ "СВ Телеком", водночас безпідставно не відкориговано (зменшено) податковий кредит на суму 117 694,00 грн.
Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Підпунктом 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПК України визначено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.
Тобто обов'язок по відповідному коригуванню суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача виникає у разі, коли після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості.
Зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, обов'язок здійснити коригування суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв'язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит, та нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 117694,00 грн, у позивача був відсутній, оскільки списання кредиторської заборгованості не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), а норми ПК України не встановлюють обов'язку по корегуванню податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року по справі №640/12697/19 та від 01 лютого 2023 року по справі №160/19098/21.
Отже, враховуючи встановлені обставини та правову позицію Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку