Справа № 320/47763/23 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.
05 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря Ольшевської Ж.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо всім» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 21.01.2025) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо всім» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Благо всім» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №00068590704 та №00068630704 від 11.02.2022.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що товариство не знало про проведення перевірки, акту не отримувало, оскаржувані податкові повідомлення-рішення отримало 22.11.2023 разом з листом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №38321/26-15-07-04-05-07 від 22.11.2023. Причиною неотримання таких документів було перебування у період з 10.12.2021 по 31.12.2021, а також з 11.01.2022 по 20.01.2022 директора товариства Ситника М.М. у відрядженні у м. Херсон з метою налагодження ділових відносин і взаємовигідного співробітництва з ТОВ «Херсон холод». Крім того, з огляду на дію обмежень, пов'язаних із запровадженням карантину на території України робота директора та іншого співробітника товариства ОСОБА_1 проводилась дистанційно. При цьому, оскільки позивачу не було відомо про проведення перевірки, то і не було надано на перевірку необхідних документів. Проте, позивач вказує, що у товариства наявні всі документи, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема, фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, а також первинні та інші документи, які використовувались у бухгалтерському і податковому обліку і пов'язані із нарахуванням і сплатою податків і зборів та підтверджують законність декларування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що в ході проведення перевірки підприємству запропоновано у листі від 23.12.2021 надати документи та пояснення. Проте товариством не було надано до перевірки жодних підтверджуючих документів, які мають відношення до формування від'ємного значення ПДВ. На думку відповідача, зазначені в акті перевірки порушення відповідають встановленим в ході проведення перевірки обставинам, а тому оскаржувані позивачем рішення, прийняті на підставі акту перевірки, є правомірними.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт зазначає, що відомості з самого Акту податкової перевірки однозначно підтверджують, що ТОВ «Благо всім» не отримувало жодної інформації та не знало про проведення податкової перевірки. У зв'язку з належним чином підтвердженими обставинами, ТОВ «Благо всім» не отримувало з об'єктивних причин повідомлень щодо проведення перевірки, акту за її результатами, а також податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наданими суду документами, які долучені до матеріалів справи. Відповідачем в порушення положень податкового законодавства, за ініційованої до проведення документальної планової виїзної перевірки Позивача, фактично, внаслідок відсутності платника податків за податковою адресою, було проведено невиїзну перевірку за наявними у контролюючого органу документами у приміщенні останнього, а не за місцезнаходженням Позивача, що, свідчить про протиправність здійснених Відповідачем заходів податкового контролю щодо Позивача та прийняття за його наслідками актів індивідуальної дії.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 17.12.2021 № 10092-п було призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Благо Всім» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2021 року.
20.12.2021 працівниками ГУ ДПС у м. Києві було здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «Благо Всім» та складено акт № 6960/26-15-07-04-05 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Благо Всім» у зв'язку з відсутністю підприємства та посадових осіб (або законних уповноважених представників) за податковою адресою».
Після чого 20.12.2021 ГУ ДПС у м. Києві на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України, у зв'язку з поданням ТОВ «Благо Всім» декларації з податку на додану вартість з від'ємним значенням, яке становить більше 100 тис. грн. за жовтень 2021 року було винесено наказ № 10145-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Благо Всім».
ГУ ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку. Перевірка проводилась у період з 11.01.2022 по 17.01.2022.
За наслідками проведення перевірки було складено акт від 24.01.2022 № 3898/26-15-07-04-05/37201684, яким встановлено порушення:
- п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України в результаті чого занижений податок на додану вартість за жовтень 2021 року на суму 1230108 грн та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 5232803 грн за жовтень 2021 року;
- п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, оскільки не надано документи до перевірки (з урахуванням вимог п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).
На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 11.02.2022 № 00068590704, яким збільшено суму грошового зобов'язання на суму 1230108 грн та 307527 грн за штрафними санкціями та № 00068630704, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 5232803 грн.
Вважаючи, що зазначені рішення прийняті з порушенням порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ненадання платником податків після початку перевірки всіх документів, які належать або пов'язані з предметом такої, на чому і ґрунтуються викладені у акті відповідача висновки про неможливість підтвердження здійснення господарських операцій, їх реальність та повноту відображення в обліку за перевіряємий період, стало підставою для прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно вимог п.п 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється коли платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За приписами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 28.01.2020 у справі №818/998/17.
Відповідно до пунктів 79.3, 79.5 статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова. За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Отже виконання умов статті 79 ПК України надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.
Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
Таке тлумачення норм відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків та виконанню ним обов'язку по наданню посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби (контролюючого органу) у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Верховний Суд України у постанові від 25.01.2015 у справі 21-425а14 зробив правовий висновок відповідно до якого, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18.
Головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
З урахуванням наведеного обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.
Нормами Податкового кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
При цьому обов'язку контролюючого органу щодо належного ознайомлення платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, зокрема, у спосіб, визначений та встановлений у пункті 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, прямо кореспондує обов'язок такого платника податків добросовісно ставитись до отримання відповідних повідомлень та кореспонденції від контролюючих органів, на яких згідно чинного податкового законодавства покладено обов'язок здійснювати відповідні перевірки платників податків. Тобто, необізнаність платника податків з відповідним наказом про проведення перевірки у зв'язку з ухиленням такого від виконання вказаного обов'язку без поважних причин, не може бути розцінена судами на користь останнього.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17.
Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 812/821/17 вказав, на пункт 42.2 статті 42 ПК України, у якому закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Як вбачається з матеріалів справи, в Акті від 24.01.2022 №3898/26-15-07-04-05/37201684 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БЛАГО ВСІМ», на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Кодексу та відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 17.12.2021 № 10092-п призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БЛАГО ВСІМ».
З метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БЛАГО ВСІМ», вручення копії наказу ГУ ДПС у м. Києві від 17.12.2021 № 10092-п та пред'явлення направлень від 20.12.2021 № 24242/26-15-07-04-05, № 24241/26-15-07-04- 05 здійснено 20.12.2021 виїзд за податковою адресою ТОВ «БЛАГО ВСІМ», а саме: м. Київ вул. Олени Теліги, буд. 39-а.
Однак, за зазначеною адресою представники ТОВ «Благо всім» були відсутні, в зв'язку з чим складено акт від 20.12.2021 № 6960/26-15-07-04-05 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БЛАГО ВСІМ» (код 37201684) у зв'язку з відсутністю підприємства та посадових осіб (або законних уповноважених представників) за податковою адресою».
Даний акт було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника 22.12.2021. 23.12.2021 лист повернуто з відміткою «фірми немає».
Документальну позапланову виїзну перевірку не вдалось провести.
В зв'язку з неможливістю проведення виїзної перевірки, 20.12.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ від 20.12.2021 № 10145-п на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідно до пп. 78.1.8 п.78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України.
Головним управлінням ДПС у м. Києві на податкову адресу ТОВ «БЛАГО ВСІМ», а саме: 04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 39-а засобами поштового зв'язку 28.12.2021 року направлено лист «Про надання інформації» від 23.12.2021 № 40178/І/26-15-07-04-05-13, копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 20.12.2021 № 10145-п та повідомлення від 23.12.2021 № 2104/26-15-07-04-05 в яких повідомлено, що з 11.01.2022 буде проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «БЛАГО ВСІМ».
Згідно відмітки на конверті, вказане поштове відправлення було повернуто 30.12.2021 з відміткою «фірми немає» (т.3 а.с. 28).
Перевірка проводилась у період з 11.01.2022 по 17.01.2022.
Отже, контролюючим органом було вжито належних заходів щодо ознайомлення платника податків із наміром провести документальну невиїзну перевірку у розумінні статті 42 Податкового кодексу України, а тому належно виконано обов'язок, передбачений пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.
Суд першої інстанції вірно наголосив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Позивач обґрунтовуючи поважність причин неотримання наказу про проведення перевірки, повідомлення та запиту про надання документів та пояснень, вказує на те, що на підприємстві згідно штатного розпису працювало дві особи: директор та головний бухгалтер. Проте у період з 10.12.2021 по 31.12.2021, а також з 11.01.2022 по 20.01.2022 директор товариства Ситник М. М. перебував у відрядженні у м. Херсон з метою налагодження ділових відносин і взаємовигідного співробітництва з ТОВ «Херсон холод». На підтвердження чого представником позивача було надано штатний розпис товариства, наказ № 08-12/21В від 08.12.2021 «Про відрядження директора Ситника М. М.», яким директора позивача відряджено з 10.12.2021 по 31.12.2021 до м. Херсон, наказ № 10-01/22В від 10.01.2022 «Про відрядження директора Ситника М. М.», яким директора позивача відряджено з 11.01.2022 по 20.01.2022 до м. Херсон, посвідчення про відрядження, звіти про використання коштів, документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Херсон холод».
Крім того, позивач вказує, що з огляду на дію обмежень, пов'язаних із запровадженням карантину на території України робота директора та іншого співробітника товариства ОСОБА_1 проводилась дистанційно. Про що було прийнято наказ № 19-01/21-Д від 19.01.2021 «Про запровадження дистанційної роботи під час карантину».
Проте, ані наказами про відрядження директора (т.1 а.с. 146, 147), ані наказом про запровадження дистанційної роботи під час карантину (т.1 а.с. 150) не було визначено осіб відповідальних за здійснення прийому поштової кореспонденції.
Суд першої інстанції вірно вказав, що запровадження на товаристві дистанційної форми роботи не може бути самостійною та виключною підставою для звільнення платника від його обов'язків, зокрема, щодо обов'язку добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень.
Водночас доказів того, що позивачем було доведено до відома податкового органу запровадження на підприємстві дистанційної (надомної) форми роботи, чи відсутність за адресою реєстрації товариства його представників, що в результаті вплинуло на відсутність можливості приймати поштову кореспонденцію, позивачем суду не надано.
Наведені обставини свідчать про те, що податковим органом не були порушені норми Податкового кодексу України щодо порядку призначення документальної перевірки, а також письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки в порядку пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.
Згідно вимог п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
В силу вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Про ненадання документів та пояснень ТОВ «Благо Всім» податковим органом було складено акт від 17.01.2022 № 270/26-15-07-04-05.
Отже, ненадання платником податків після початку перевірки всіх документів, які належать або пов'язані з предметом такої, на чому і ґрунтуються викладені у акті відповідача висновки про неможливість підтвердження здійснення господарських операцій, їх реальність та повноту відображення в обліку за перевіряємий період, стало підставою для прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.
Згідно п.42.4. ст.42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Таким чином, відповідно до вище вказаної норми ПК України, якщо платник бажає здійснювати листування з контролюючим органом засобами електронного зв'язку через електронний кабінет, то шляхом подання заяви він повідомляє про це контролюючий орган.
ГУ ДПС у м. Києві не було повідомлено про таке бажання платника, тому листування відбувалось поштовою службою шляхом направлення на податкову адресу платника рекомендованих листів з повідомленням про вручення, відповідно до п.42.2. ст.42 ПК України.
Щодо наданих позивачем до суду документів колегія суддів зазначає наступне.
Ненадання платником податків після початку перевірки всіх документів, які належать або пов'язані з предметом такої, на чому і ґрунтуються викладені у акті відповідача висновки про неможливість підтвердження здійснення господарських операцій, їх реальність та повноту відображення в обліку за перевіряємий період, стало підставою для прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Кодексу, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта.
Таким чином, Податковим кодексом України передбачено право платника, у разі ненадання документів до перевірки та незгодою з висновками, зробленими за результатами такої перевірки, надати їх контролюючому органу разом з запереченнями або скаргою.
Як вбачається з матеріалів справи, правом на подання заперечень та скарги ТОВ «Благо всім» не скористалось. Первинні документи, які стосувались предмета перевірки було надано лише до суду.
Колегія суддів вказує, що надання первинних документів лише до суду, без їх попереднього надання та пред'явлення контролюючому органу під час перевірки, не спростовує факту порушення платником вимог податкового законодавства. Крім того, суд не є органом податкового контролю та не може підміняти собою функції контролюючого органу. Оскільки податковий контроль - це виключна компетенція контролюючого органу, права якого визначені статтею 20 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 20.1.6 контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
З огляду на зміст п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки платник не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять таку перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені платником у податковій звітності вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.
Таким чином, надані позивачем первинні документи та додаткові пояснення не спростовують встановленого порушення, викладеного в Акті перевірки.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.05.2020 у справі №826/678/16.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №00068590704 та №00068630704 від 11.02.2022 є правомірними та не підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо всім» - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 09.02.2026.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна