Справа № 159/1133/25
Провадження № 2/159/63/26
09 лютого 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю:
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
позивача - не з'явився,
представника позивача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
відповідача - не з'явився,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_1 (43025, Волинська область, м. Луцьк, Мистецька, 7/202), до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96) про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
ОСОБА_3 (далі - позивач), від імені якого діє представник Довгун Н.В. (далі - представник позивача), звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 . (далі - відповідач) в якому упросить стягнути з відповідача на користь позивача 176599,55 грн. майнової шкоди та 50000,00 грн. моральної шкоди, внаслідок ДТП, що сталася 17.09.2024 за участю автомобіля позивача Форд Фокус днз НОМЕР_1 та автомобіля відповідача Рено Меган днз НОМЕР_2 , який був застрахований згідно з полісом ЕР-220260458 від 09.04.2024.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 17.09.2024 з вини відповідача ОСОБА_4 , який керував авто «Renault Megane», відбулося зіткнення з автомобілем позивача «Ford Focus». Вина відповідача підтверджена постановою Ковельського міськрайонного суду від 30.09.2024 у справі № 159/6409/24. Вартість відновлювального ремонту автомобіля (709 934,47 грн) значно перевищує його ринкову вартість до моменту ДТП (464 113,42 грн), що згідно зі ст. 30 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» свідчить про фізичне знищення транспортного засобу. Страхова компанія «Гардіан» виплатила позивачу лише 156 800 грн, що не покриває фактичних збитків. Позивач просить стягнути на його користь 176599,55 грн, як різницю між ринковою вартістю авто до ДТП та вартістю залишків авто після нього за мінусом коштів, які йому виплатив страховик відповідача.
Додатково просить стягнути витрати на проведення експертних досліджень (10 110 грн) та збитки через неможливість користування оплаченим страховим полісом (1 124 грн).
Також позивач зазначає, що унаслідок ДТП у нього відбулося погіршення стану здоров'я, відчував душевні страждання, порушився звичний спосіб життя та виникла необхідність прикладати додаткові зусилля для організації свого побуту, у зв'язку з чим йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 50000,00 грн.
Позивач посилається на ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст. 12, 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Враховуючи наведене, позивач просить позов задовольнити, стягнувши з відповідача також судові витрати у тому числі витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Представник відповідача у судових дебатах повідомив, що відповідач визнає позов частково, а саме стягнення з нього майнової шкоди завданої пошкодженням автомобіля в розмірі 113551,08 грн, розмір якої визначив експерт у висновку №346-1 від 08.08.2025, також не заперечував про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн, витрат на оплату висновку експерта в розмірі 10110,00 грн та судових витрат в розмірі 22266,00 грн (судовий збір та витрати на правничу допомогу). У решті позовних вимог представник позивача просив відмовити.
Ухвалою від 27.02.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив 27.03.2025.
Ухвалою ід 25.03.2025 суддя задовольнив клопотання представника позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції з власних джерел представника позивача.
27.03.2025 представником відповідача подано до канцелярії суду клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із зайнятістю в інших судових справах.
Ухвалою від 27.03.2025 суд відклав підготовче судове засідання на 10.04.2025.
10.04.2025 представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із витребуванням доказів.
Ухвалою від 10.04.2025 суд відклав підготовче судове засідання на 28.04.2025.
Ухвалою від 28.04.2025 суд задовільнив клопотання представника відповідача, витребував у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», доказів, судове засідання у справі відклав на 15.05.2025.
Ухвалою від 15.05.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідача, призначив у справі судову автотоварознавчу експертизу, провадження у справі зупинив.
11.08.2025 до суду надійшов висновок експерта.
Ухвалою від 15.08.2025 суд відновив провадження у справі, розгляд справи призначив на 02.09.2025.
Ухвалою від 02.09.2025 суд закрив підготовче провадження, розгляд справи призначив до судового розгляду по суті на 03.10.2025.
У судовому засіданні 03.10.2025 представник позивача заявив клопотання про виклик у судове засідання та допит експерта, суд задовольнив клопотання, судове засідання відклав на 13.11.2025.
Оскільки 13.11.2025 експерт не прибув, в судовому засіданні оголошено перерву до 11.12.2025 та суд повторно викликав експерта.
У судовому засіданні 11.12.2025 суд допитав експерта ОСОБА_5 , який пояснив, що здійснюючи експертизу, для визначення вартості автомобіля до ДТП, керувався п.7.13 Методики, оскільки він застосовується для визначення вартості вживаних автомобілів, водночас для визначення коефіцієнту зносу частин автомобіля, застосовується п.7.14 Методики. Оскільки необхідно було визначити вартість вживаного автомобіля, то експерт застосовував підхід зазначений у п. 7.13 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції і Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика). Довідкові ціни як на вживаний так і на новий автомобіль відсутні, оскільки такі автомобілі не випускаються з 2014 року і він в індивідуальній комплектації. Тому експерт узяв вартість вживаного автомобіля того ж року випуску з німецького торгового майданчика в мережі Інтернет, з допомогою вінкоду автомобіля отримав інформацію про його комплектацію із заводу у тому числі встановлені додаткові опції, за допомогою прайс-листа визначив вартість додаткових опцій, які були встановлені в автомобілі на заводі. Додавши вартість вживаного авто в стандартній комплектації і вартість додаткових опцій встановлених на заводі, отримав вартість цього автомобіля, оцінку якого здійснював.
У судовому засіданні оголошено перерву до 08.01.2026.
У судове засідання 08.01.2026 прибули представники позивача та відповідача, інші учасники не прибули, хоча були належно повідомлені про судове засідання.
Представник позивач просив позов задовольнити у повному обсязі, просив не враховувати висновок експерта №346-1 від 08.08.2025, оскільки експерт під час її проведення керувався п.7.13 Методики, за відсутності умов підстав для його застосування.
Представник відповідача позов визнав частково.
У судовому засіданні 08.01.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Ухвалою від 19.01.2026 суд поновив провадження у справі, залучив до участі у справі ТДВ «Страхову компанію «Гардіан», судове засідання призначив на 05.02.2026, зобов'язав третю особу надати інформацію щодо виплати позивачу моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я.
03.02.2026 до суду надійшли письмові пояснення ТДВ «СК «Гардіан» у яких страхова компанія повідомляє, що позивач не звертався до неї з вимогою відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров'я у тому числі моральної шкоди, а тому такі виплати позивачу не проводились. Також страхова компанія повідомила, що здійснила позивачу страхову виплату в розмірі 156800,00 грн як завдану майнову шкоду за пошкодження автомобіля позивача у наслідок ДТП винуватцем якого визнаний відповідач.
05.02.2026 у судове засідання прибули представник позивача та представник відповідача, інші учасники не прибули, хоча належно були повідомлені про час, дату і місце судового розгляду.
Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, представник відповідача визнав позов частково.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 05.02.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив присутніх, що проголошення повного судового рішення відбудеться у судовому засіданні 09.02.2026.
Вивчивши матеріали справи пояснення та доводи учасників справи, суд встановив таке.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30.09.2024 у справі № 159/6409/24 встановлено вину ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до пошкодження ТЗ позивача 17.09.2024.
Полісом обов'язкового страхування № EP/223048539, виданим ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на період з 29.08.2024 по 28.08.2025, підтверджується страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля Ford Focus ОСОБА_3 , страховий платіж складає 1226,00 грн.
Полісом обов'язкового страхування № EP/220260458, виданим ТДВ «СК «Гардіан» на період з 10.04.2024 по 09.04.2025, підтверджується страхування відповідальності власника авто Renault Megane (д.н.з. НОМЕР_3 ) ОСОБА_4 . Передбачена виплата страхової суми за шкоду заподіяну життю і здоров'ю в розмірі 320000,00 грн на одного потерпілого та за шкоду заподіяну майну в розмірі 160000,00 грн, розмір франшизи - 3200,00 грн.
Протоколом огляду колісного транспортного засобу від 20.09.2024, складеним за участю представника страховика, зафіксовано комплектність та перелік механічних пошкоджень автомобіля Ford Focus (д.н.з. НОМЕР_4 ) після дорожньо-транспортної пригоди.
Звітом про визначення вартості матеріального збитку № 75392 від 06.11.2024, виготовленим СОД ОСОБА_6 , встановлено ринкову вартість автомобіля Ford Focus у розмірі 306 400,86 грн та зроблено висновок про економічну необґрунтованість його відновлювального ремонту.
Звітом про розрахунок ринкової вартості № 394/11/24 від 07.11.2024, складеним СОД ОСОБА_7 , визначено ринкову вартість пошкодженого автомобіля Ford Focus у післяаварійному стані, яка становить 113 116,90 грн.
Листом ТДВ «СК «Гардіан» № 13/12/24/74 від 13.12.2024 та платіжною інструкцією № 223931 від 04.12.2024, виданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», підтверджується перерахування ТДВ «СК ГАРДІАН» страхового відшкодування ОСОБА_3 в сумі 156 800 грн за пошкоджений ТЗ згідно з актом № G-41154-1.
Висновком експерта № 1275 від 11.12.2024, складеним судовим експертом Стасюком Олександром Володимировичем, у зв'язка з надходженням через ПП «АС Експерт» встановлено вартість відновлювального ремонту Ford Focus, що складає 709 934,47 грн. У експертному висновку експерт також встановив ринкову вартість досліджуваного автомобіля на момент пошкодження - 464 113,42 грн. А також вартість матеріального збитку, яка дорівнює ринковій вартості автомобіля до його пошкодження - 464 113,42 грн.
Висновком експерта № 433 від 19.02.2025, виданим судовим експертом Стасюком О. В., визначено ринкову вартість автомобіля Ford Focus після ДТП у пошкодженому стані, яка становить 141 947,87 грн.
Висновком експерта № 346-1 від 08.08.2025, складеним судовим експертом Півнем Олександром Миколайовичем за результатами судової автотоварознавчої експертизи, встановлено, що ринкова вартість автомобіля Ford Focus на момент ДТП 17.09.2024 становила 412 298,95 грн.
Як видно із позовної заяви та підтверджено позивачем у судовому засіданні, на час розгляду справи автомобіль Ford Focus залишився у нього і на сьогодні вже відремонтований позивачем самостійно.
Довідкою № 6334 від 17.09.2024, виданою Ковельським МТМО, підтверджується факт звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою 17.09.2024 (день ДТП) та встановлення діагнозу «забій грудної клітки справа».
Квитанцією АТ КБ ПриватБанк від 06.12.2024 підтверджується оплата фактичним платником ОСОБА_3 8 610 грн на користь ПП «АС ЕКСПЕРТ» за проведення експертного дослідження ТЗ за рахунком № 1275.
Платіжною інструкцією № 2.96658993.1 від 20.02.2025, виданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», підтверджується перерахування ОСОБА_3 1 500 грн на користь ФОП ОСОБА_8 за проведення експертного дослідження № 433.
Дослідивши матеріали справи, аргументи та доводи учасників справи, суд дійшов висновку, що спір у справі виник з деліктного зобов'язання, а саме щодо відшкодування майнової та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Спірні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон «Про ОСЦВ»).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ст.1187, 1188 ЦК України, в їх системному зв'язку, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, зокрема транспортним засобом, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч.6 ст.32 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, оскільки постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30.09.2024 у справі № 159/6409/24 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП у наслідок чого сталося ДТП 17.09.20204 за участю його автомобіля та автомобіля позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати завдану ним шкоду у наслідок цього дтп.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зокрема, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі ст. 5 ЗУ «Про ОСЦВ» (в редакції на час дтп) страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про ОСЦВ» (в редакції на час дтп) у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
Для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату (ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про ОСЦВ» (в редакції на час дтп)).
Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Саме такий правовий висновок навів Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 28 ЗУ «Про ОСЦВ» транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума:
матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
документально підтверджених витрат, пов'язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України.
Як вище встановив суд, і підтверджується позивачем у позовній заяві, позивач 13.12.2024 отримав від страховика відповідача - СК «Гардіан» страхову виплату в сумі 156 800 грн за пошкоджений ТЗ у наслідок ДТП, яка сталася 17.09.2024.
Відповідно до п. 1.2 Методики вона встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами( п. 1.3 Методики).
Відповідно до п. 7.13 Методики у разі наявності довідкових цін на КТЗ, що оцінюється, окрім ціни, що відповідає року його виготовлення, а також відсутності даних про його ціну як нового КТЗ, використовуються відповідні наявні дані щодо аналогічного КТЗ, підібраного відповідно до вимог підпунктів 7.12.1, 7.12.2 пункту 7.12 цієї Методики.
У п.7.14 методики зазначено, що у разі відсутності даних щодо ціни нового КТЗ, неможливості її отримання у спосіб, передбачений у пункті 7.35 цієї Методики, значення Цн визначається із співвідношення (зазначені формули).
Отже, п.7.13 Методики застосовується зокрема у разі наявності довідкових цін на КТЗ, що оцінюється, а п.7.14 Методики застосовується у разі відсутності даних щодо цін нового КТЗ.
У судовому засіданні експерт Півень О.М., який проводив судову автотоварознавчу експертизу, на виконання ухвали суду у цій справі, пояснив, що під час проведення експертизи для визначення ринкової вартості автомобіля позивача до ДТП, використовував метод зазначений у п.7.13 Методики, водночас повідомив, що довідкові ціни на КТЗ, що оцінювався були відсутні (що свідчить про недотримання умови для застосування п.7.13 Методики, оскільки такі ціни повинні бути), як і відсутні дані про ціну нового КТЗ, оскільки такі автомобілі не випускаються з 2014 року (що є умовою для застосування п. 7.14 Методики) .
У зв'язку з наведеним суд не бере до уваги висновок експерта №346-1 від 08.08.2025, оскільки у ньому експерт застосував методику оцінювання, зазначену у п.7.13, за відсутності умов, та даних, за наявності яких така методика може бути застосована.
Водночас, у висновку експерта №1275 від 11.12.2024, складеним судовим експертом Стасюком О.В., експерт встановив вартість матеріального збитку, яка дорівнює ринковій вартості автомобіля до його пошкодження і складає 464 113,42 грн. Встановлюючи вартість матеріального збитку, експерт встановлював ринкову вартість автомобіля позивача до дтп, застосовуючи розрахунки наведені у п.7.14 Методики.
Також суд бере до уваги висновок експерта № 433 від 19.02.2025, виданим судовим експертом Стасюком О. В., яким визначено ринкову вартість автомобіля Ford Focus після ДТП у пошкодженому стані, яка становить 141 947,87 грн.
Пошкоджений автомобіль залишився у позивача і на сьогоднішній день ним самостійно відремонтований.
Суд не приймає до уваги надані відповідачем скріншоти з мобільного додатку, щодо вартості автомобіля позивача, оскільки у суду відсутні докази, що ця інформація є достовірною і відповідає дійсній вартості автомобіля, яка зазначена у митних документах та документах первинної реєстрації цього автомобіля в Україні.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості завданої у наслідок ДТП майнової шкоди в розмірі 165365,55 грн (464113,42 грн вартості матеріального збитку - 156800,00 грн виплаченої страхової суми - 141947,87 грн залишкова вартість автомобіля після ДТП ) є підставною.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.2, 3 ст. 15 ЗУ «Про ОСЦВ» (в редакції на час дтп) у разі подання страхувальником письмової вимоги про дострокове припинення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у зв'язку з виходом забезпеченого транспортного засобу з володіння страхувальника проти його волі або знищення такого транспортного засобу дія такого договору припиняється з дня отримання страховиком такої вимоги.
У разі дострокового припинення внутрішнього договору страхування відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті страхувальник протягом трьох років з дати дострокового припинення внутрішнього договору страхування має право звернутися до страховика із заявою про повернення частини страхової премії, а страховик зобов'язаний повернути страхувальнику частину страхової премії протягом 30 днів з дня отримання ним відповідної заяви.
На переконання суду витрати на ОСЦВ, які поніс позивач на страхування автомобіля, яким після дтп не зміг користуватися, не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України. Оплата потерпілим ОСЦВ здійснювалась до моменту дтп не як наслідок аварії, а як умова законної експлуатації авто. Поліс страхує відповідальність самого власника перед третіми особами, а не його майно. Укладення договору ОСЦПВ є законодавчим обов'язком кожного власника транспортного засобу для допуску для можливості здійснювати керування транспортними засобами на дорогах України. (ст. 4, 7 ЗУ «Про ОСЦВ»).
Крім того, позивач мав можливість повернути частину страхової премії (1124,00 грн) за період, що залишився до закінчення строку дії договору у порядку визначеному ст. 15 ЗУ «Про ОСЦВ».
Водночас витрати, які поніс позивач на складання висновків експертів №1275 від 11.12.2024, та № 433 від 19.02.2025, що підтверджується квитанціями від 06.12.2024 та 19.02.2025, і розмір яких відповідач визнав, є тими витратами, які позивач мав понести, щоб відновити своє порушене право, тобто є збитками.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків за складання висновків експертів в розмірі 10110,00 грн (8610,00 грн +1500,00 грн) є підставною.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає зокрема, 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У ч. 1 ст. 1167 зазначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: - наявність моральної шкоди; - протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; - наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. (Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20).
Суду звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (п.4 ч.1 ст.20 ЗУ «Про ОСЦВ»).
Договором ОСЦВ відповідача №ЕР/220260458, передбачена виплата страхової суми за шкоду заподіяну життю і здоров'ю в розмірі 320000,00 грн на одного потерпілого та за шкоду заподіяну майну в розмірі 160000,00 грн.
Отже, страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв'язку із завданням шкоди здоров'ю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 20 Закону «Про ОСЦВ».
Така позиція відповідає зазначеним вище висновкам яких дійшов Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Позивач обґрунтовує завдану йому моральну шкоду:
1)у зв'язку із заподіянням шкоди його життю та здоров'ю:
Позивач надав довідку про те, що звертався за медичною допомогою у день ДТП, із скаргами на біль, і йому встановлений діагноз «забій грудної клітки справа».
Характер травми, дата звернення за медичною допомогою, обставини ДТП, описані у постанові Ковельського міськрайонного суду від 30.09.2024, дають можливість суду дійти висновку, що внаслідок ДТП позивачу було завдано шкоду його здоров'ю.
Однак, завдання шкоди здоров'ю потерпілому, відповідач застрахував відповідно до зазначеного вище полісу страхування у СК «Гардіан», а тому саме ТОВ «Гардіан», як страховик, має відшкодувати позивачу моральну шкоду завдану з цих підстав, відповідно до п.4 ч.1 ст.20 ЗУ «Про ОСЦВ».
З пояснень наданих страховою компанією видно, що позивач не звертався до неї із заявою про відшкодування завданої шкоди здоров'ю та моральної шкоди у зв'язку із завданням шкоди його здоров'ю.
2)у м зв'язку із заподіянням матеріальної шкоди, належному йому транспортному засобу, внаслідок чого:
- він був позбавлений можливості вільно пересуватись, що порушило його звичний спосіб життя;
- виник тривалий дискомфорт у вигляді неможливості користуватись своїм автомобілем;
- змушений був багаторазово спілкуватись з страховою компанією і відстоювати своє право на відшкодування завданої шкоди;
- змушений був звертатись до суду з позовом у цій справі;
Зазначені позивачем обставини, на переконання суду, свідчать про порушення відповідачем прав позивача: - права користування автомобілем, що є складовою права власності; - порушення його звичного способу життя, що є складовою права на повагу до приватного життя.
Водночас спілкування позивача із страховою компанією відповідача та можливі неправомірні дії останньої не можуть ставитися у провину відповідачу, оскільки взаємодія зі страховиком є передбаченою законом процедурою захисту прав потерпілого, а відповідач не несе відповідальності за дії або бездіяльність страхувальника.
Так само звернення до суду з позовом є законодавчо гарантованим способом захисту прав особи, реалізація якого здійснюється на власний розсуд позивача. Сам по собі факт використання передбачених законом засобів захисту права не може розцінюватися як доказ завдання моральної шкоди, оскільки участь у спорі та пов'язані з цим процесуальні дії є звичайними правовими наслідками захисту порушеного права і не свідчать про наявність моральних страждань без належних та допустимих доказів їх реальності, інтенсивності та причинного зв'язку з діями відповідача.
Відповідач частково визнав розмір моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.
Така позиція відповідача не порушує прав інших осіб, а тому суд приймає таке визнання позовних вимог.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що внаслідок ДТП, яке відбулося у результаті взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, дії відповідача були протиправними, що підтверджується постановою Ковельського міськрайонного суду від 30.09.2024, і вони завдали позивачу моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн, які необхідно стягнути з відповідача.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача майнову шкоду в розмірі 175475,55 грн (165365,55 грн + 10110,00 грн) та 10000,00 грн завданої моральної шкоди. У стягненні майнової шкоди в розмірі 1124,00 грн (вартості не використаної ОСЦВ) та 40000,00 грн моральної шкоди, необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, то з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати в розмірі 1854,76 грн, що складає 1% від суми задоволених позовних вимог..
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання професійної правничої допомоги від 05.02.2025, укладеним між адвокатом Довгун Н. В. та ОСОБА_3 , яким визначено порядок надання правничої допомоги у справі про відшкодування шкоди внаслідок ДТП, що відбулося 17.09.2024 (п.1) та встановлено фіксований розмір гонорару адвоката - 20 000 грн (п.4); акт прийому-передачі наданих послуг від 12.11.2025; квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 09.09.2025 про сплату 20000,00 грн.
Відповідач визнав розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу, не ставив під сумнів їх співмірність та обґрунтованість, а суд самостійно позбавлений можливості здійснювати зменшення розміру витрат без відповідної заяви учасника справи.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 20000,00 грн, які підлягають до розподілу.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки суд вирішив стягнути з відповідача 185475,55 грн (175475,55 грн + 10000,00 грн) заборгованості за кредитним договором, що становить 81,85 % від суми позову - 226599,55 грн, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 81,85% понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що складає 16370,00 грн (81,85% від 20000,00 грн).
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідає вимогам ч. 2 ст. 141 ЦПК України та правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 185475,55 грн з яких:
-175475,55 грн майнової шкоди;
-10000,00 грн моральної шкоди.
Відмовити у стягненні з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1124,00 грн майнової шкоди та 40000,00 грн моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1854,76 грн та 16370,00 грн витрат на правничу допомогу.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції, якщо таке рішення не було скасовано.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 );
Відповідач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 );
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96; ЄДРПОУ 35417298).
Повне судове рішення складене 09.02.2026.
Головуючий: Р. Я. СМАЛЮХ