Рішення від 09.02.2026 по справі 523/7605/25

Справа № 523/7605/25

Провадження №2/523/1164/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Кисельова В.К.,

за участю секретаря - Дзюби Г.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Підстави заявлених позовних вимог.

І. Договір № 4618290 від 25.09.2021р.

25.09.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" (далі - Кредитодавець та/або ТОВ "МІЛОАН") та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 4618290 (далі - Договір).

І. Щодо умов та порядку укладання Договорів, а саме: Договору № 4618290 від 25.09.2021: Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1800 грн., які нараховуються за ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. п. 2.3.1.2. Договору передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Згідно п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронногопідпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем. Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору. Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

13.01.2022 було укладено договір №13-01/2022-79 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4618290. 10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4618290. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №4618290.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4618290 від 25.09.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 24643,36 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 3502,00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 19981,36 грн. - Заборгованість за комісіями - 1160,00 грн.

ІІ. Договір № 3294009834-138269 від 22.10.2021р.

22.10.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» (далі - Кредитодавець та/або ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС») та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 3294009834-138269 (далі - Договір). За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договору № 3294009834-138269 від 22.10.2021: ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем (ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс») було перераховано грошові кошти у розмірі 2500.00 гривень, що підтверджується квитанцією та Довідкою. Згідно п.п. 2.3. Договору позики, дата видачі кредиту 22.10.2021 р. , дата повернення кредиту 05.11.2021 р. (включно), термін користування кредитом 14 діб. Відповідно до п.п. 2.5. Договору позики, за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору). Умовами Договору позики на період зазначений в п.п. 2.3. Договору, плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2.7. Договору позики встановлено, що Плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування Кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього Договору та починається у дату списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства. Відповідно до п.п. 9.2 Договору позики, цей Договір укладається в електроннійформі та є електронним договором, підписання якого відбувається, у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей Договір, надсилаються Товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних. Пунктом 9.3. Договору позики встановлено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2. цього Договору, має юридичну силу власноручного підпису. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором. Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст. ст. 641, 644 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту. Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронногоповідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

15.02.2022 було укладено договір №15-02/22 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3294009834-138269. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3294009834-138269. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №3294009834-138269.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3294009834-138269 від 22.10.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 14008,50 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 2500,00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11508,50 грн.

ІІІ. Судові витрати.

Попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв'язку з пред'явленням даного позову та розгляду справи складає 2422,40 грн., яка вираховується виходячи із розміру сплати позивачем судового збору за подання даного позову та підтверджується долученим у формі додатку до позовної заяви копією платіжного доручення та 13000,00 грн. - витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, позивач просить:

Стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) заборгованість за Договорами № 4618290 від 25.09.2021, № 3294009834-138269 від 22.10.2021 у розмірі 38651,86 грн. 2. Стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. 3. Стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав та надіслав до суду відзив наступного змісту.

Так позовні вимоги мотивовані тим, що 25.09.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" (далі - Кредитодавець та/або ТОВ "МІЛОАН") та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 4618290. До матеріалів позовної заяви, Позивачем було долучено копію Довідки ТОВ Фінансова компанія «Елаєнс», згідно якої, 25.09.2021 року було здійснено переказ коштів у розмірі 4000,00 грн. на картку НОМЕР_2 Вказана Довідка не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів, а лише підтверджує проведення платежу в системі. У матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів.

До матеріалів позовної заяви, Позивачем долучено копію Інформаційної довідки № 33756/01 від 31.01.2025 року, згідно якої, 22.10.2021 року було здійснено грошовий переказ у розмірі 2500,00 грн. на картку НОМЕР_2 . Так, зазначаю, що з вказаної Інформаційної довідки неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних по здійсненій операції, а також, даних, стосовно кредитного договору, за яким здійснювались перекази.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що Позивачем належними та допустимими доказами не доведено (не надано виписки за картковими рахунками) факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача (факт укладення договору кредиту) та наявність заборгованості на момент звернення до суду з позовом, у зв'язку з чим позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Окрім того, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.

Відповідач також посилається на те, що відповідно до умов договору факторингу, первіснийкредитор протягом 10 робочих днів з дати відступлення прав вимоги, в порядку та відповідно до цього договору, у спосіб, визначений законодавством, повідомити боржників про факт відступлення права вимоги за договорами позики та про передачу персональних даних боржників, що не було вчинено.

Крім того, матеріали справи не містять доказів оплати за Договорами факторингу укладеним між позивачем та ТОВ "Вердикт Капітал" на час або після його укладення, тобто докази, які б підтверджували належність виконання сторонами договору своїх зобов'язань

Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» не надано доказів оплати за Договорами факторингу, а тому відсутні підстави вважати, що Позивач отримав право вимоги за Кредитними договорами.

Відповідач також посилається, що умови у договорі 4618290 від 25.09.2021р. щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь

кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1160,00 грн є нікчемними з моменту укладення договору. Таку умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

У відзиві відповідач посилається на те, що сторони погодили строк кредитування - 15 днів та дату повернення кредиту - 10.10.2021 року.

Позивач вважає, що нараховані йому відсотки після строку визначеного договором строку кредитування є безпідставними, та у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно положень Закону України "Про споживче кредитування" загальна вартість позики це сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом. Така вартість позики була зазначена у п. 15. Договору та у додатку 1 (графік платежів) у розмірі 6960,00 грн. і саме на таку вартість кредиту очікував відповідач, укладаючи кредитний договір.

Стосовно посилання на п. 4.2. Договору згідно якого нараховують підвищені відсотки за користування кредитом поза межами строку дії договору, вважаємо неправомірною таку односторонню пролонгацію строку дії договору, а підвищені відсотки по суті штрафними санкціями, а не процентами за користування грошовими коштами, виходячи наведених правових висновків Верховного суду.

За вищевказаних підстав, Відповідач також не визнає загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3294009834-138269 від 22.10.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -11508,50 грн.

Так, за договором позики, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 14 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитами, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки 686,00 грн. (2500*1,85% * 14)

Враховуючи, що позивачем нараховані відсотки за користуванням кредиту за межами строку кредитування, відтак у задоволенні вимог позивача у частині нарахування відсотків слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідач не визнає розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 13000 гривень, зважаючи позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною та вказані витрати не відповідають обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Пояснення сторін в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а також підтвердив обставини, які були викладені у позовній заяві.

Відповідач, а також його представник в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, відповідно до поданого клопотання просили справу розглянути без їх участі.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Так судом встановлено, що 25.09.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" (далі - Кредитодавець та/або ТОВ "МІЛОАН") та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 4618290 (далі - Договір).

Згідно п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронногопідпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем. Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору. Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Судом встановлено, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" виконало умови договору та перерахувало Відповідачу суму коштів у розмірі 4000 гривень, що підтверджується наявною копією платіжного документу на перерахування коштів, а також відомості, які отримані судом з АТ "Таскомбанк" з якого убачається, що на рахунок Відповідача була перерахована сума коштів у розмірі 4000.00 гривень.

Відповідно до п.1.3. договору строк кредитування складав 15 днів, то повинний був повернутий у строк до 10.10.2021р.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1800 грн., які нараховуються за ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Також складовою кредитного договору є графік платежів, з якого убачається, що строк кредитування складав 15 днів, строк повернення кредиту 10.10.2021р, а сама сума кредиту у розмірі 4000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1800 грн., а також передбачена сплата комісії у розмірі 1600 гривень.

З наданого розрахунку заборгованості, який складений ТОВ "МІЛОАН", який доданий до матеріалів справи убачається, що проценти за кредитним договором в період з 25.09.2021р. по 10.10.2021р. нараховувались згідно п. 1.5.2 договору, тобто за ставкою 3 відсотків, а саме по 120 гривень у місяць.

Отже 10.10.2021р. у день закінчення строку кредиту, Відповідач повинен був повернути суму основного кредиту у розмірі 4000 гривень, комісію за видачу кредиту у розмірі 1160 гривень, та відсотки у розмірі 1800 гривень, всього 6 960 гривень, що також вказано у п. 1.5 договору, як орієнтовна загальна вартість кредиту.

Відповідно до розрахунку ТОВ "МІЛОАН", який доданий до матеріалів справи убачається, що станом на 10.10.2021р. Відповідачу було нараховано 200 гривень за пролонгацію договору, а також отримано сплату процентів за кредитом у розмірі 592 гривні, сплата тілу кредиту у розмірі 200 гривень, та оплату комісії за пролонгацію договору у розмірі 200 гривень.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що Відповідачем було сплачено проценти за кредитом у розмірі 592 гривні, а сплата тілу кредиту у розмірі 200 гривень, та 200 гривень комісії, то в даному випадку є наявність невиконання умов кредитного зі сторони позичальника.

Так, згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2.4.1. Договору Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплати комісію за надання кредиту та проценти за користування кредиту не пізніше терміну встановленого п.1.4 Договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Фактично з урахування внесених коштів боржником, то виникла заборгованість за кредитним договором, а саме за основним кредитом у розмірі (4000-200=3800) 3800 гривень, та відсотків за користування кредитом у розмірі (1800-592=) 1208 гривень, окрім того не було сплачено комісію у розмірі 1160 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, враховуючи, що Позичальник не виконав свої зобов'язання за умовами кредитного договору, ТОВ "МІЛОАН" відповідно до положень ЦК України, а також п. 4.1. Кредитного договору мало можливість вимагати від відповідача повернення основної суми кредиту, процентів, інших штрафних санкцій.

В той же час, з наданого розрахунку заборгованості убачається, що ТОВ "МІЛОАН" самостійно пролонгувало дію договору, та Позичальнику нараховувались проценти відповідно до п. 2.3.1.1.. Договору, а саме за період з 11.10.2021р. по 17.10.2021р. у розмірі 114 гривень.

Пунктом п. 2.3.1.1.. Договору, передбачено, що у разі продовження сплати кредиту на три дні проценти підлягають сплати зі ставки 3 %, на 7 днів 5%, на 10 днів -10%. При цьому, для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник зобов'язаний … сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості за кредитом.

Судом фактично встановлено, що ТОВ "МІЛОАН" самостійно пролонгувало дію договору, незважаючи на те, що Позичальником станом на 10.10.2021р. не було виконані зобов'язання щодо погашення відсотків за договором, які повинні сплачені у сумі 1800 гривень, а не 592 гривні, а також сплачено 200 гривень за комісією, а не 1160 гривень.

З наданого розрахунку заборгованості убачається, що Позичальником було 17.10.2021р. було сплачено 316 гривень процентів за договором, 114 гривень - тіло кредиту та 114 гривень комісію за пролонгацію кредиту.

В період з 18.10.2021р. по 20.10.2021р. Позичальнику нараховувались проценти відповідно до п. 2.3.1.1.. Договору, у розмірі 110 гривень 58 копійок.

З наданого розрахунку заборгованості убачається, що Позичальником було 20.10.2021р. було сплачено 636 гривень процентів за договором, 184 гривень - тіло кредиту та 184 гривень комісію за пролонгацію кредиту.

В період з 20.10.2021р. по 27.10.2021р. Позичальнику нараховувались проценти відповідно до п. 2.3.1.1.. Договору, у розмірі 105 гривень 06 копійок.

З 28.10.2021р. по 26.12.2021р. Позичальнику нараховувались проценти відповідно до п. 1.6 п. 2.3.1.2.. Договору у розмірі 175 гривень 10 копійок, тобто згідно п. 1.6 договору, за базовою ставкою 5%.

Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

З наданого розрахунку заборгованості ТОВ "МІЛОАН" була визначена заборгованість Позичальника на 26.12.2021р, а саме заборгованість за основним кредитом у розмірі 3502 гривни, заборгованість за процентами 12627 гривень 16 копійок, по комісії 1160 гривень.

Необхідно відзначити, що Позичальнику нараховувались проценти відповідно до п.. 2.3.1.1.. , п.2.3.1.2 Договору, тобто не як штрафна санкція, згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, а нарахування процентів відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суд вважає, що ТОВ "МІЛОАН" дійсно мало право встановлювати пільговий процент ставки, згідно положень п. 1.5.3 Договору, та стандартну, згідно положень 1.6 Договору.

В той же час, суд приходить до висновку, що ТОВ "МІЛОАН" безпідставною пролонгувало умови кредитного договору, оскільки Позичальник не повернув своєчасно нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 1800 гривень, а повернув лише (1800-592=) 1208 гривень, окрім того не було сплачено комісію у розмірі 1160 гривень.

В даному випадку, дійсно, у разі повернення у строк закінчення дії кредитування суми відсотків у розмірі 1800 гривень, то дійсно є підстави для застосування п. 2.3.1.1. або 2.3.1.2 Договору, а саме пролонгація Договору.

Отже, факти невиконання умов кредитного договору, є підставою для відповідного звернення з вимогою до Позичальника повернути суму отриманого кредиту, відсотків, та інших платежів, згідно з умовами кредитного договору.

Однак замість цього, ТОВ "МІЛОАН" з метою фактичного збільшення відсоткової ставки безпідставно продовжує дію умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Необхідно відзначити, що між ТОВ "МІЛОАН" та Позичальником не укладалось будь-якого додаткового договору, а також відсутні відомості, що внесення до кредитного договору змін до договору про збільшення строку кредитування.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що строк кредитування за укладеним кредитним договором сплинув саме 10.10.2021р., а тому нараховані ТОВ "МІЛОАН" проценти після 10.10.2021р. є безпідставними.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

З врахуванням викладеного, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за цим договором з врахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами складає 1800,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача посилався на п. 4.2 Договору, як на підставу нарахованих відсотків, після закінчення строку кредитування, тобто які нараховувались за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.

Однак, з розрахунку заборгованості ТОВ "МІЛОАН" убачається, що проценти нараховувались саме, відповідно до 1.5.2 - пільгова ставка, 1.6 - базова ставка, п.. 2.3.1.1. пролонгація , п.2.3.1.2- пролонгація за базовою ставкою, тобто жодних посилань на 4.2. Договору, розрахунок не містить.

Суд вважає, дійсно ТОВ "МІЛОАН" мав право нарахувати проценти за ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до п. 4.2. Договору, але цього не зробив, а тому нараховані ТОВ "МІЛОАН" проценти у розрахунку заборгованості у розмірі 12627 гривень 16 копійок не є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Висновки суду, що розрахунку заборгованості ТОВ "МІЛОАН".

Судом встановлено, що нараховані ТОВ "МІЛОАН" проценти у розмірі 12627 гривень 16 копійок є безпідставними, а тому не підлягають стягненню з Відповідача.

В той же час, Відповідачем в рахунок погашення заборгованості було сплачено:

10.10.2021р. проценти за кредитом у розмірі 592 гривні, сплата тілу кредиту у розмірі 200 гривень, та оплату комісії за пролонгацію договору у розмірі 200 гривень.

17.10.2021р. було сплачено 316 гривень процентів за договором, 114 гривень - тіло кредиту та 114 гривень комісію за пролонгацію кредиту.

20.10.2021р. було сплачено 636 гривень процентів за договором, 184 гривень - тіло кредиту та 184 гривень комісію за пролонгацію кредиту.

Отже, ТОВ "МІЛОАН" було отримано та погоджено

1. Повернення основної суми кредиту у розмірі (200+114+184=498) 498 гривень, а тому залишок основного боргу склав 4000-498=3502 гривні, який є не сплачено, тому він підлягає стягненню з відповідача.

2. Проценти за користування кредитом (592+316+636=1544) 1544 гривні, а тому залишок суми проценти за користування кредитним коштами складає (1800-1544=256) 256 гривень.

Необхідно також відзначити, що з розрахунку заборгованості ТОВ "МІЛОАН" убачається, що Позичальнику була нарахована комісія за оформлення кредитного договору у розмірі 1160 гривень згідно п. 1.5.1. Договору.

Окрім того, 10.10.2021р. нараховано комісію за пролонгацію кредиту у розмірі 200 гривень, 17.10.2021р. нараховано комісію за пролонгацію кредиту у розмірі 114 гривень, 20.10.2021р. нараховано комісію за пролонгацію кредиту у розмірі 184 гривень, тобто відповідно до п. 2.3.1.1., яка комісію за управління та обслуговування кредиту. Вищевказаний комісія була сплачений Позичальником у повному обсязі, тобто у розмірі (200+114+184=498 ) 498 гривень.

З приводу нарахованої комісії суд приходить до наступних висновків.

Суд звертає на наступні норми законодавства.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування». Відповідно до положень ч. 2 ст. 8 Закону до загальних витрат за споживчим кредитом, які має понести позичальник, включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, а також юридичне оформлення. Те ж саме було прописано і в Положенні про додаткові вимоги до договорів небанківських установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затверджених постановою Правління Національного банку України № 113 від 03.11.2021. Окрім того, комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті кредитного договору, який був підписаний відповідачем, що свідчить про його обізнаність щодо включення комісії до загальних витрат за кредитом.

Таким чином, суд доходить висновку про правомірність умов договору щодо встановлення комісії за надання кредиту, у розмірі 1160 гривень згідно п. 1.5.1. Договору.

Однак, суд вважає безпідставною нарахуванням ТОВ «Міолан» комісії за пролонгацію кредиту.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що ані в договорі, чи інших наданих позивачем доказах не передбачено, які саме послуги включаються в обслуговування кредиту, які нараховував ТОВ «Міолан», як за пролонгацію кредиту.

Таким чином, в кредитному договорі ТОВ «Міолан» не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту, які нараховані, як за пролонгацію кредиту, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові № 204/224/21 від 06.11.2023 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що нараховані комісії за пролонгацію кредиту у загальному розмірі 498 гривень є безпідставними, а також повинні були зараховані у суму комісії, яку первісно нарахував ТОВ «Міолан» за надання кредиту.

Отже, враховуючи, що ТОВ «Міолан» була нарахована комісія за надання кредиту у розмірі у розмірі 1160 гривень, то дана сума зменшується на суму коштів, які сплачено Позичальником як за «пролонгацію кредиту», а тому стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі (1160-498=662) 662 гривні.

В судовому засіданні також було встановлено, що 13.01.2022 було укладено договір №13-01/2022-79 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4618290. 10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4618290. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №4618290.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було додатково нараховано Відповідачу відсотки за користування кредитними коштами, що підтверджено розрахунком від станом на 10.03.2023р., а саме заборгованість за нарахованими процентами з 12627 гривень 16 копійок збільшилось на 7354,20 грн., то становило суму у розмірі - 19981,36 грн..

Окрім того, встановлено, що додатково нараховані проценти у розмірі 7354,20 грн., не є процентами за ч. 2 ст. 625 ЦК України, що підтверджується наявним розрахунком.

Враховуючи, що судом було визначено, що ТОВ «Міолан» було неправомірно нараховані відсотки у розмірі 12627 гривень 16 копійок, а тому і наступне нарахування «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відсотків у розмірі 7354,20 грн. є також неправомірним, а тому не підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4618290. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №4618290.

Суд вважає, що посилання відповідача, що не було сплачено суми за відступлення права вимоги протирічить наявним у справі фінансовим документами.

На підставі викладеного, необхідно стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) заборгованість за Договорами № 4618290 від 25.09.2021р., а саме заборгованість за основним кредитом у розмірі 3502 гривні, заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 256 гривень, комісія за надання кредиту у розмірі у розмірі 662 гривні..

Щодо договору № 3294009834-138269 від 22.10.2021р.

Судом встановлено, що 22.10.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» (далі - Кредитодавець та/або ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС») та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 3294009834-138269 (далі - Договір). За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем (ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс») було перераховано грошові кошти у розмірі 2500.00 гривень, що підтверджується квитанцією та Довідкою.

Відповідно до п.п. 9.2 Договору позики, цей Договір укладається в електроннійформі та є електронним договором, підписання якого відбувається, у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей Договір, надсилаються Товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних. Пунктом 9.3. Договору позики встановлено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2. цього Договору, має юридичну силу власноручного підпису. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту. Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується копією квитанції, а також інформації, яка була отримана судом на ухвалу про витребування доказів з АТ "Таскомбанк".

Згідно п.п. 2.3. Договору позики, дата видачі кредиту 22.10.2021 р., дата повернення кредиту 05.11.2021 р. (включно), термін користування кредитом 14 діб.

Відповідно до п.п. 2.5. Договору позики, за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору).

Умовами Договору позики на період зазначений в п.п. 2.3. Договору, плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування Кредитом, що за період користування кредитом повинно складати суму у розмірі 686 гривень.

Пунктом 2.7. Договору позики встановлено, що Плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування Кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього Договору та починається у дату списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства.

Судом встановлено, що Позичальник не виконав умови кредитного договору, оскільки кредитні кошти у розмірі 2500 гривень 22.10.2021р. повинен був їх повернути, відповідно до п. 2.3. Договору 05.11.2021р., а також сплати проценти за користування кредитом у розмірі 686 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості, станом на 15.02.2021р. ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС». З вищевказаного розрахунку також убачається, що ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» не було нараховано додаткових відсотків за понадстрокове користування кредитними коштами, штрафних санкцій та пені.

Відповідно до 1.18 строк користування Кредитом (кредитними коштами) період з дати отримання по дату з яку Позичальник зобов'язаний повернути Кредит у відповідності до п.п. 2.3 Договору.

У п. 1.20 Сторони визначили, що неповернення, несвоєчасне повернення Кредиту - неповернення Кредиту у Строк користування Кредитом, передбачений п.п. 2.3. цього Договору.

Відповідно до п. 3.8 Договору Позичальник зобов'язується здійснити повернення Суми кредиту та нараховані, у відповідності до цього Договору проценти за користування Кредитом, згідно графіку розрахунків.

Згідно п. 9.6 Сторони домовились, що після закінчення Строку дії цього Договору, проценти за користування Кредитом можуть бути нараховані Товариством, згідно ч. 2 ст 625 ЦК України, на усю суму боргу та встановлюються у розмірі 1404% річних та підлягають сплаті не пізніше дня, що слідує за днем відправлення відповідної вимоги Позикодавця Позичальнику засобами ІТС та/чи адресу електронної пошти Позичальника.

Однак станом 05.11.2021р., тобто строк повернення кредиту Позичальником не була погашена сума кредиту у строк кредитування, тобто у розмірі 2500 гривень та проценти за договором у розмірі 686 гривень, то у ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» виникло право вимагати від Позичальника виконання свого обов'язку.

Однак ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» не зверталось з вимогами до відповідача в судовому порядку, а вирішило передати своє право вимоги.

Так 15.02.2022 було укладено договір №15-02/22 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3294009834-138269.

Відповідно до 2.1 Договору №15-02/22 Кредитор відступає шляхом продажу Новому Кредитору, а Новий Кредитор набуває у обсязі та умовах, визначених цим Договором, права вимоги Кредитора до боржників.

Згідно п. 5.4 Договору №15-02/22 з моменту відступлення (передачі) Кредитором Новому кредитору Прав вимоги, Новий кредитор є таким, що змінив Кредитора у правовідносинах з Боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) Прави вимоги та мають відношення до Прав вимоги, зокрема Новий Кредитора має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів, за прострочення виконання грошового зобов'язання(відповідно до ст. 625 ЦК України) за Договорами позики (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійсненні Кредитор) за умов дотримання вимог чинного законодавства, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимогами у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов Договору позики.

Відповідно до реєстру боржників до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшли права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3294009834-138269, з сумою невиконаного зобов'язання повернення основного кредиту у розмірі 2500 гривень та процентів за договором у розмірі 686 гривень.

ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», на підставі п. 5.4 Договору №15-02/22 від 15.02.2022 було нараховано Позичальнику відсотки, за період з 05.11.2021р. по 23.02.2022р., виходячи зі ставки 3,9% денних на загальну суму 10822 гривень 50 копійок.

У вищевказаному розрахунку є посилання на те, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України Позичальнику будь-які суми не нараховувались.

Отже , справедливо виникає питання щодо нарахування ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» процентів зі ставки 3,9%.

По-перше, можливо прийти до висновку, що ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», відповідно до Договору №15-02/22, який був укладений з ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» мав право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів, за прострочення виконання грошового зобов'язання(відповідно до ст. 625 ЦК України) за Договорами позики (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійсненні Кредитор)

Однак, згідно п. 2.3 Договору № 3294009834-138269 від 22.10.2021р. плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування Кредитом.

Необхідно відзначити, що згідно п. 9.6 Сторони домовились, що після закінчення Строку дії цього Договору, проценти за користування Кредитом можуть бути нараховані Товариством, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, на усю суму боргу та встановлюються у розмірі 1404% річних.

Отже, дійсно, згідно положень п. 9.6 Договору № 3294009834-138269 від 22.10.2021р., та положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, Боржник повинний був сплачувати не три проценти річних від простроченої суми, а саме 1404% річних або (1404%/365=3,85) 3,85 процентів за кожний день прострочення.

На підставі викладеного, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» має право вимагати від Позичальника сплати відсотки за прострочення зобов'язання виходячи саме 3,85 процентів за кожний день прострочення.

З наданого розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» убачається, що фактично були нараховані відсотки саме за п. 9.6 Договору, тобто як застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При цьому, суд виходить з того, що відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

На підставі викладеного, суд виходить з того, що нараховані ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відсотки, пов'язані саме з простроченням зобов'язання.

У пунктах 105-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс19) зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за "користування кредитом", розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом.

У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуваннямконкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Критерії зменшення процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у господарській справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду визначила з посиланням на частину першу статті 233 Господарського кодексу (далі - ГК) України, відповідно до якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3294009834-138269. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №3294009834-138269.

Однак, позивач , ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наполягає на стягненні з Відповідача заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11508,50 грн., з яких 686 гривень проценти, які нараховані за термін кредитування, та 10 822,50 гривень, проценти як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд приходить до висновку, що стягнення заявленої суми процентів річних за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позикодавця, а його збагачення за рахунок позичальника, що несправедливо відносно боржника.

З огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних із сумою основного кредиту, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, присудження у розмірі процентів у розмірі 2000 гривень.

ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Системний аналіз норм статей 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

З матеріалів справи убачається, що 01.03.2025р. між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», та АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ «ЛІГАЛ АССІСТАНС» був укладений договір про надання юридичних послуг. Згідно акту виконаних робіт, вартість послуг склала 13000 гривень.

Верховний суд у Постанові по справі №932/10156/21 від 26.08.2024р. виснував про те, що судова практика щодо витрат на професійну правничу допомогу є незмінною.

Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором,а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Таким чином, заявником надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Суд, вважає, що позивачем не надав належних доказів виконанні робіт з надання правничої допомоги у розмірі 13000 гривень.

Окрім того, враховуючи, що позовні вимоги задовольняють частково та від первісних позовних вимог у розмірі 38651,86 грн, суд задовольняє вимоги у розмірі 9606 грн., тобто лише 24,85 % від первісно заявлених вимог, а тому необхідно стягнути з відповідача також 24,85 % від суми 13000 гривень, що складає суму у розмірі 3230 гривень 50 копійок.

Суд, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, а також складністю справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3230 гривень 50 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір сплачено у розмірі 2422,40 грн.,

Окрім того, враховуючи, що позовні вимоги задовольняють частково та становлять 24,85 % від первісно заявлених вимог, то судовий збір підлягає стягненню у розмірі 601 гривень 87 копійок.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 247, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договорами - задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) заборгованість за Договором № 4618290 від 25.09.2021р., а саме заборгованість за основним кредитом у розмірі 3502 гривні, заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 256 гривень, комісія за надання кредиту у розмірі у розмірі 662 гривні, а всього стягнути суму у розмірі 4 420 гривні.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) заборгованість за договором № 3294009834-138269 від 22.10.2021р.., а саме заборгованість за основним кредитом у розмірі 2500 гривень, проценти за користування кредитом у розмірі 686 гривень, проценти як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 2000 гривень, а всього стягнути суму у розмірі 5186 гривень.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) судовий збір у розмірі 601,87 грн., витрати за надання професійної правничої допомоги 3230 гривень 50 копійок., а всього стягнути суму розмірі 3832 гривні 37 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В.К. Кисельов

Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2026 року.

Попередній документ

133921549

Наступний документ

133921551

Інформація про рішення:

№ рішення:	133921550
№ справи:	523/7605/25
Дата рішення:	09.02.2026
Дата публікації:	11.02.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Пересипський районний суд міста Одеси
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто: рішення набрало законної сили (09.02.2026)
Дата надходження:	29.04.2025
Предмет позову:	про стягнення заборгованості за кредитним договором

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

04.08.2025 11:30	Суворовський районний суд м.Одеси
14.10.2025 11:30	Суворовський районний суд м.Одеси
02.12.2025 11:20	Суворовський районний суд м.Одеси
02.02.2026 14:00	Суворовський районний суд м.Одеси
09.02.2026 14:20	Суворовський районний суд м.Одеси

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

КИСЕЛЬОВ ВАДИМ КОСТЯНТИНОВИЧ

суддя-доповідач:

КИСЕЛЬОВ ВАДИМ КОСТЯНТИНОВИЧ

відповідач:

Іванов Віталій Павлович

позивач:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР"

представник:

Безсмертний Сергій Миколайович

Ткаченко Марія Миколаївна