521/15548/24
1-кп/521/862/26
09 лютого 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарями - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162470001127 від 03.09.2024 року та кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024163470000660 від 11.09.2024 року (зі зміненим обвинуваченням), відносно:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ростов-на-Дону РФ, громадянина РФ, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх (непрацездатних) осіб не маючого, без інвалідності, офіційно не працевлаштованого, на території України місця реєстрації та постійного місця проживання не маючого, до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, а саме:
- 08.11.2013 року вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна;
- 03.02.2015 року вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 3 місяців з конфіскацією майна;
- 17.02.2016 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ст. 391, ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 5 місяців з конфіскацією майна;
- 29.09.2016 року вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ст. 391, ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 11 місяців;
- 18.09.2019 року вироком Рівненського районного суду Рівненської області за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 190 КК України, -
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 року введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку, а на момент вчинення кримінальних правопорушень - Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024 року, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 3891-IX від 23.07.2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, тобто до 10 листопада 2024 року.
Так, ОСОБА_11 , діючи під час дії воєнного стану, маючи не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, зокрема за злочини проти власності та розбій, на шлях виправлення та перевиховання не став і повторно вчинив нові умисні злочини проти власності за наступних обставин, а саме:
31.08.2024 року, приблизно о 23 годині 50 хвилин, ОСОБА_11 , знаходячись біля Горбатого мосту, поблизу будинку № 2 по вул. Спартаківська у м. Одесі, познайомимся з неповнолітнім потерпілим ОСОБА_12 , та в подальшому ОСОБА_11 помітив, що у ОСОБА_12 з собою знаходиться мобільний телефон «Iphone 13», в корпусі синього кольору.
В цей час у ОСОБА_11 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, а саме вищевказаним телефоном шляхом обману.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_11 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, попросив у ОСОБА_12 мобільний телефон, знаючи, що він вимкнений, для того, щоб показати як увімкнути розряджений телефон та здійснити дзвінок, заздалегідь не маючи наміру на його повернення, на що ОСОБА_12 відповів згодою та передав ОСОБА_11 свій мобільний телефон для здійснення дзвінка.
Надалі, ОСОБА_11 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, почав вмикати мобільний телефон, після чого пообіцявши потерпілому повернути мобільний телефон наступного дня, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись майном потерпілого на власний розсуд, чим спричинив неповнолітньому потерпілому ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 28 999 гривень.
Крім того, 10.09.2024 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, більш точного часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_11 , перебував на Старосінній площі у м. Одесі, звідки вирішив викликати таксі, щоб поїхати додому. У зв'язку із відсутності мобільного телефону, ОСОБА_11 попросив найближчого перехожого викликати йому таксі.
За допомогою мобільного застосунку «Болт», за номером НОМЕР_1 , ОСОБА_11 , було викликано таксі за вказаною останнім адресою, а саме: м. Одеса, вул. Остапа Вишні, 21. Після чого, о 18 годині 19 хвилин за вказаним викликом прибув автомобіль таксі марки «Ford C MAX» НОМЕР_2 чорного кольору, під керуванням ОСОБА_8 , та ОСОБА_11 сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля.
Під час поїздки у ОСОБА_11 раптово виник злочинний намір спрямований на напад з метою заволодіння майном ОСОБА_8 , з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, при цьому визначив в якості предмета свого злочинного посягання грошові кошти та мобільний телефон, які належать останньому.
Для втілення свого плану ОСОБА_11 перебуваючи в автомобілі, під керуванням потерпілого, знаходячись на пасажирському сидінні справа, повідомив потерпілому ОСОБА_8 , що у нього є при собі пістолет та бойова граната, в доказ цього поклав руку у свою кишеню, імітуючи наявність переліченого.
Далі, ОСОБА_11 повідомив потерпілому про необхідність виконувати усі його накази, або в протилежному випадку він застосує пістолет проти нього, також повідомив щоб він їхав обережно в іншому випадку граната може вибухнути.
Після того, як ОСОБА_11 впевнився у тому, що потерпілий реально сприймає його погрози, повідомив, що подальший рух буде не за адресою, яка вказана у замовленні таксі, а за маршрутом, який визначить ОСОБА_11 , на що потерпілий погодився.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_11 , направлений на вчинення відносно потерпілого ОСОБА_8 розбійного нападу, поєднаного із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, впевнившись у відсутності сторонніх осіб та тому, що його дії залишаться непоміченими для оточуючих, наказав зупинити автомобіль за визначеною ним адресою: м. Одеса, вул. 2-а Новікова, біля буд. 59.
Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_11 , діючи умисно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпечність наслідків та бажаючи їх настання, реалізуючи свій умисел, направлений на розбійний напад, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення за рахунок обернення на свою користь чужого майна, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, у період введеного в Україні правового режиму воєнного стану, погрожуючи потерпілому застосуванням пістолету, імітувавши його наявність, захованою рукою у внутрішній лівій кишені куртки, звернувся до нього з вимогою передати належні ОСОБА_8 грошові кошти та мобільний телефон.
При цьому, ОСОБА_8 , продовжуючи сприймати погрози ОСОБА_11 за реальні, передав останньому грошові кошти у сумі 1000 гривень та мобільний телефон марки Samsung Galaxy A7, з сім картою оператора Kyivstar з мобільним номером НОМЕР_3 , вартістю 3616 гривень.
Після цього, ОСОБА_11 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 4 616 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою провину в кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 190 КК України та в кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 187 КК України (зі зміненим обвинуваченням) визнав в повному обсязі та беззаперечно, кваліфікацію своїх дій не оспорював та надав покази, які за змістом аналогічні обставинам, що зазначені в обвинувальних актах, а саме те, що в силу тяжкого матеріального становища він в один з днів серпня 2024 року перебуваючи біля Горбатого моста, що в м. Одесі, познайомився з хлопцем, в якого попросив належний йому телефон марки «Айфон» аби здійснити дзвінок, пообіцяв потерпілому, що поверне мобільний телефон і покинув місце злочину, не маючи при цьому намір його повертати. Крім того, в один з днів вересня 2024 року він, перебуваючи на Старосінній площі, що в м. Одесі, попросив перехожого викликати йому таксі. Рухаючись на пасажирському сидінні автомобіля служби таксі він, почав вимагати у водія грошові кошти та мобільний телефон, він дійсно висловлював погрози наявності в нього пістолета та гранати, імітуючи та тримаючи руку у кишені. Зброї в нього не було, жодних тілесних ушкоджень потерпілому не заподіяв. Отримавши від водія 1000 гривень та мобільний телефон, покинув місце злочину, пізніше його затримали. Майнова шкода відшкодована частково шляхом повернення майна. Позовні вимоги законного представника потерпілого ОСОБА_12 визнав в повному обсязі. Назву, кількість та вартість майна, яким незаконно заволодів, не оскаржує та розуміє, що діяв в умовах воєнного стану. У вчиненому щиро кається, просить суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначив, що до обставин даного кримінального провадження з обвинуваченим знайомим не був та надав наступні покази, а саме те, що в вересні 2024 року, точний день зі спливом часу не пам'ятає, він прийняв замовлення з надання послуг таксі в додатку «Болт». Місце початку поїздки була Старосінна площа в м. Одесі. Коли під'їхав до вказаного місця на автомобілі, вийшов Клієнт, прізвище та ім'я йому стали відомі пізніше, та попросив відкрити багажник аби покласти свої речі (сумку). Клієнт сказав, що будемо їхати без навігатора, він сам буде казати куди їхати. На початку поїздки клієнт (обвинувачений) спілкувався та розпитував про життя. Згодом вони повернули на вулицю біля вул. Житомирської (точну назву не пам'ятає), де заїхали в тупик, після чого обвинувачений раптово спитав про наявність камери в автомобілі. Він відповів клієнту, що камер в авто немає. Надалі вони розвернулись, клієнт показував куди їхати і так вони заїхали в лісну місцевість на вул. Житомирській, де попросив зупинитись, бо потрібно почекати на його друга, який сидить десь в кущах. Ситуація, що складалась, наводила його на думку, що щось не так, тому він сказав обвинуваченому, що не бачить нікого в кущах. Згодом клієнт почав запитувати чи грабували раніше його, на що він відповів, що ні, а у відповідь від клієнта (обвинуваченого) почув, що тоді це буде в перший раз і почав погрожувати. Спочатку забрав 1000 гривень, потім попросив відкрити гаманець. Казав, що потрібно його слухатись інакше все закінчиться погано. Згодом йому вдалось вибігти зі своєї машини в сторону залізничної дороги, вибіг на вул. Житомирську, там була якась жінка, яка заспокоїла його.
На запитання потерпілий зазначив, що під час поїздки клієнт (обвинувачений) казав йому, що в нього є гранати в сумці, яку він поклав в багажне відділення. Коли він погрожував та казав вести себе тихо, бо це може погано закінчитись, потерпілий сприйняв це як реальну загрозу його життю та/або здоров'ю. 1000 гривень обвинувачений забрав з підлокітника, а коли потерпілому вдалось втекти, ще й забрав мобільний телефон, який залишився в авто. Коли клієнт (обвинувачений) погрожував, він сказав, що в нього є пістолет у внутрішній кишені жилетки та під час погроз руку тримав саме там. Жодних тілесних ушкоджень не наносив, лише погрожував пістолетом, який в нього нібито лежав у внутрішній кишені верхнього одягу, самого пістолета потерпілий під час поїздки не бачив. Матеріальних або моральних претензій до обвинуваченого не має.
Потерпілий ОСОБА_12 та його законний представник ОСОБА_13 , у судовому засіданні участі не приймали, оскільки прокурором було долучено до матеріалів справи їх заяву про розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 без їх участі.
Згідно заяви законного представника потерпілого ОСОБА_12 - ОСОБА_13 , вбачається, що нею заявлено цивільний позов до ОСОБА_11 про відшкодування майнової (матеріально) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, на загальну суму 28 999 гривень, міру покарання просить призначити на розсуд суду відповідно до Закону.
Прокурор, у зв'язку з беззаперечним визнанням обвинуваченим своєї вини у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 190 КК України та у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 187 КК України (зі зміненим обвинуваченням) під час судового розгляду, просив обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та цивільного позову, відповідно до вимог статті 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
На підставі викладеного, за згодою учасників провадження, які, під час судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушень, з врахуванням зміненого обвинувачення за ч. 4 ст. 187 КК України, та запевнили суд у тому, що вони правильно розуміють зміст обставин даного об'єднаного провадження, суд, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу, а також дослідженням документів, що стосуються вирішення долі речових доказів, цивільного позову та заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз'яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Під час допиту обвинувачений ОСОБА_11 підтвердив, що саме він, за викладених в обвинувальних актах обставин, вчинив кримінальні правопорушення. Показання ОСОБА_11 є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції, суд вважає доведеним пред'явлені йому обвинувачення і кваліфікує його дії наступним чином:
- за епізодом від 31.08.2024 року - за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно;
- за епізодом від 10.09.2024 року - за ч. 4 ст. 187 КК України, напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому в умовах воєнного стану, особою яка раніше вчинила розбій.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_11 є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_11 є рецидив кримінальних правопорушень.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином та особливо тяжким злочином; особу та його вік (33 роки); соціальне положення (громадянин РФ, неодружений, дітей не має); майновий стан (до затримання офіційно працевлаштованим не був); стан здоров'я (особа осудна, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, інвалідності чи тяжких захворювань не має); те, що ОСОБА_11 раніше судимий, в тому числі й за злочин проти власності та розбій; поведінку в ході судового розгляду, повне визнання вини у вчиненому, часткове відшкодування завданої майнової шкоди та визнання позовних вимог в частині невідшкодованої шкоди; наявність обставини, що пом'якшує покарання щире каяття, та наявність обставини, що обтяжує покарання (рецидив кримінальних правопорушень).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню нових (інших) кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_11 , його ставлення до скоєного, а також приймаючи до уваги позицію прокурора в судових дебатах, який вважав, що виправлення обвинуваченого може бути досягнуто лише під час ізоляції обвинуваченого від суспільства, думку потерпілих та законного представника, які не наполягали на призначенні суворого покарання, суд приходить до висновку про можливість призначити ОСОБА_11 покарання окремо за кожне кримінальне правопорушення, в межах санкцій ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі, та визначити йому остаточне покарання на підставі ст. 70 КК України.
Підстав для застосування положень ст. 69, ст. 75 КК України, суд не знаходить.
Саме таке покарання та спосіб його виконання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_11 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень (злочинів, кримінальних проступків).
Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_12 - ОСОБА_13 до ОСОБА_11 по цьому кримінальному провадженню був поданий до початку судового розгляду, разом з обвинувальним актом.
Судом встановлено, що шкода завдана неповнолітньому потерпілому була заподіяна обвинуваченим ОСОБА_11 , у зв'язку з чим позовні вимоги заявлені виключно до обвинуваченого як до особи, що заподіяла її. Сам обвинувачений в ході судового розгляду визнав позовні вимоги в повному обсязі та беззаперечно, відтак суд вважає, що цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_12 - ОСОБА_13 до ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди на загальну суму 28 999 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень підлягає задоволенню.
Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Малиновського (нині - Хаджибейський) районного суду м. Одеси від 17.09.2024 року - скасувати.
Документально підтверджені процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні, згідно ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_11 .
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
В рамках даного кримінального провадження, відповідно до протоколу затримання, ОСОБА_11 було затримано 12.09.2024 року, та ухвалою слідчого судді Малиновського (нині - Хаджибейський) районного суду м. Одеси від 13.09.2024 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово було продовжено й до теперішнього часу.
Таким чином, враховуючи призначений вид покарання та особу обвинуваченого, суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, слід залишити без змін, як гарантію виконання вироку суду, при цьому у строк покарання слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення у даному провадженні, а саме період з 12.09.2024 року (тобто з моменту фактичного затримання) до дня набрання цим вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, ст. 615 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;
- за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, за виключенням житла.
На підставі ч. 1, ч. 3 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим основним покарання та шляхом приєднання додаткового покарання, призначене судом за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, визначити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, за виключенням житла.
Початок строку відбуття покарання обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.
Обраний відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін. Запобіжний захід у виді тримання під вартою припиняє свою дію після набрання вироком суду законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбуття покарання, строк його попереднього ув'язнення в рамках даного кримінального провадження, а саме період з 12.09.2024 року (тобто з моменту фактичного затримання) до дня набрання цим вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_12 - ОСОБА_13 до ОСОБА_11 , про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, на загальну суму 28 999 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина РФ, на користь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, матеріальну (майнову) шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення, на загальну суму 28 999 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз у сумі 7572 (сім тисяч п'ятсот сімдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Малиновського (нині - Хаджибейський) районного суду м. Одеси від 17.09.2024 року - скасувати.
Речові докази, відповідно до постанов слідчого від 07.09.2024, 11.09.2024 року, 12.09.2024 року, 19.09.2024 року, а саме:
- коробку від мобільного телефону «iPhone 13», 128 Gb Blue, ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 - вважати повернутою законному представнику неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 - ОСОБА_13 , згідно заяви від 07.09.2024 року;
- слід пальця руки з зовнішньої сторони правої передньої дверці автомобіля, змив з внутрішньої сторони передньої правої дверці, слід структури матеріалу з правого переднього сидіння та картонну коробку з написом «Car vision 2», які виявлено та вилучено в ході огляду автомобіля марки «Ford C MAX» чорного кольору д.н.з. НОМЕР_2 від 10.09.2024 року та зберігаються в камері схову Відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області за квитанцією № 001866 - знищити;
- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A7», у корпусі рожевого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_6 , ІМЕІ 2: НОМЕР_7 , добровільно виданий ОСОБА_14 та сім-карту з написом НОМЕР_8 , яку добровільно видав ОСОБА_11 - вважати повернутими ОСОБА_8 , згідно протоколу повернення речових доказів від 18.09.2024 року;
- рюкзак чорного кольору з червоними вставками написом «SPORT», упакований до сейф-пакету НПУ № RAW 0218587; сірі спортивні штани, упаковані до сейф-пакету НПУ № HYQ 018983, які зберігаються в камері схову Відділення поліції № 3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області за квитанцією № 001868 - повернути власнику за належністю, а саме ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- футболку червоного кольору та жилетку темно-синього кольору, поміщені до сейф-пакету 7287326, які зберігаються в камері схову Відділення поліції № 3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області за квитанцією № 001869 - повернути власнику за належністю, а саме ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- DVD-R диск з відеозаписом, зафіксованим на камери відеоспостереження програми «Безпечне місто Одеса» на ділянці місцевості, розташованої за адресою: м. Одеса, Старосінний сквер, через дорогу від Залізничного вокзалу, за період часу з 18:10 годин 10.09.2024 року по 18:30 годину10.09.2024 року - зберігати при матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024163470000660 від 11.09.2024 року.
Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили з моменту закінчення строку апеляційного оскарження.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку після його проголошення негайно вручити прокурору, а також направити обвинуваченому та його захиснику.
Суддя ОСОБА_1