Справа № 947/38666/25
Провадження № 2-о/947/51/26
09.02.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Гниличенко М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Тіщенка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Одеська міська рада про встановлення факту родинних відносин та постійного проживання зі спадкодавцем,суд -
13.10.2025 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Одеська міська рада, в якій заявник просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Одеса, Одеської області; встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Одеса, Одеської області, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви, представник заявника - ОСОБА_3 , зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_2 залишилось нерухоме майно, а сааме квартира за адресою АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців першої черги у померлого ОСОБА_2 , крім заявника, не має.
26.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київської державної нотаріальної контори в м.Одеса з заявою про видачу свідоцтва на спадщину, внаслідок чого було відкрито спадкову справу №591/2024 до майна померлого ОСОБА_2 .
Оскільки заявник з 2017 року постійно проживав разом з батьком ОСОБА_2 до дня його смерті у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та протягом 6 місяців після смерті батька заяву про відмову від прийняття спадщини нотаріусу не подавав, то вважав, що спадщину після смерті батька прийняв, хоча вони і були зареєстровані за різними адресами.
Звернувшись до нотаріуса, остання повідомила заявника про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки у заявника відсутні документи, що встановлюють факт родинного зв'язку спадкоємця та спадкодавця та рекомендовано звернутися із заявою про встановлення факту родинних відносин до суду.
У зв'язку з цим, виникла необхідність встановити факт родинних відносин, а саме факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого заявник змушений звернутись з заявою до суду.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 року цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Гниличенко М.В.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 30.10.2025 року провадження по справі було відкрито в порядку окремого провадження та призначено справу до розгляду.
Вказану ухвалу суду було направлено заявнику та заінтересованій особі, та запропоновано заінтересованій особі подати письмові заперечення проти заяви та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються, або письмові пояснення.
Заявник ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся, в його інтересах з'явився представник ОСОБА_3 , який вимоги заяви підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.
Заінтересована особа - представник Одеської міської ради - до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся, причини неявки суду невідомі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника заявника, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
У разі відмови нотаріусом особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою і про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, і про встановлення факту родинних відносин.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Факти, про встановлення яких просить заявник, а саме факт що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є батьком заявника, та факт що заявник постійно проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , має для заявника юридичне значення, оскільки йому необхідно оформити спадкові права.
Судом встановлено, що 18 травня 1968 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , вказаний факт реєстрації шлюбу підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу, серії НОМЕР_2 , яке видано повторно 14.07.1994 року./а.с.15/
ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Зволен, Республіка ЧССР, народився ОСОБА_8 , його батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 , що видане Генеральним консульством СССР в м. Братислава бюро 14.05.1975 року, та оформлено російською мовою. / а.с.14/
ІНФОРМАЦІЯ_7 померла мати заявника ОСОБА_11 , 1947 року народження, що вбачається із копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 від 11.01.2014 року./ а.с.23/.
ІНФОРМАЦІЯ_8 помер рідний брат заявника ОСОБА_12 , 1969 року народження, що вбачається із свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 від 03.04.2023 року./ а.с.27/.
На підставі Договору купівлі-продажу від 31.01.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юхневич М.М., на праві приватної власності батьку заявника ОСОБА_2 належала трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , що вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18218485 від 24.03.2008 року./а.с.11/
Судом встановлено, що батько заявника ОСОБА_2 фактично проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; заявник ОСОБА_1 та його рідний брат ОСОБА_13 були зареєстровані за адресою; АДРЕСА_3 . У подальшому, після смерті брата заявника - ОСОБА_13 квартира АДРЕСА_4 було успадковано заявником та продана, внаслідок чого заявник знявся з реєстрації свого місця проживання за вказаною адресою, але зареєструвати місце проживання по фактичному проживанню разом з батьком не має можливості, оскільки батько помер.
У судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які підтвердили, що з 2017 року заявник разом з батьком проживав за адресою: АДРЕСА_1 , відносини між ними були гарні, заявник як син повністю здійснював догляд за батьком, вони проживали однією сім'єю, у заявника офіційної дружини та дітей не було, у період з 2017 року по 2021 рік у квартирі проживали батько заявника, заявник з фактичною дружиною та її донькою, відносини між сторонами були сімейні, усі допомагали один одному, будь-яких конфліктів не виникало, син належним чином доглядав та поховав батька, на даний час заявник проходить службу у ЗСУ з 2024 року.
Отже з 2017 року до моменту смерті батько заявника постійно мешкав разом з заявником в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та доглядав батька до його смерті, яка відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №2774 від 07.07.2021 року, що додано до заяви, сталася вдома за адресою АДРЕСА_1 .
Похованням ОСОБА_2 займався ОСОБА_1 , що вбачається із копії Свідоцтва про поховання № НОМЕР_6 , яке видане 07.08.2021 року.
Представник заявника вказує про те, що оскільки він мешкав разом з батьком з 2017 року до дня смерті батька в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та протягом 6 місяців після смерті батька заяву про відмову від прийняття спадщини нотаріусу не подавав, то вважав, що спадщину після смерті батька прийняв.
Після спливу шести місяців з дня смерті, заявник звернувся до Київської державної нотаріальної контори в м. Одеса з заявою про видачу свідоцтва на спадщину, внаслідок чого було відкрито спадкову справу №591/2024 до майна померлого ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом №77781817 від 26.07.2024 року про реєстрацію в Спадковому реєстрі /а.с.12 /.
У відповідності до наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі заведено спадкову справу №591/2024 до майна померлого ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З витребуваних судом копій вказаної спадкової справи судом встановлено, що остання заведена за наслідком звернення ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини до майна померлого батька від 26.07.2024 року.
Також судом встановлено, що крім ОСОБА_1 з заявами про прийняття спадщини до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , ніхто не звертався, спадкодавець заповіту не складав, в шлюбі станом на час смерті не перебував.
Отже, єдиним спадкоємцем до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , є заявник ОСОБА_1 , який звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини за законом, стверджуючи, що він - ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 , а відтак належить до першої черги спадкоємців.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.ст.1269,1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абзацу 3 п.3 роз'яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч.2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
У випадках, якщо встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК, суди не повинні задовольняти вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
Представник заявника у заяві зазначає, що помилки в прізвищі заявника та його батька було зроблено внаслідок неоднакового перекладу їх прізвищ, зазначених в свідоцтвах про народження виданих в СРСР, з російської мови на українську мову при видачі їм паспортів громадян України, зокрема невірно вказано « ОСОБА_14 » та « ОСОБА_14 ».
З метою доведення родинних відносин з батьком, заявник, через свого представника, звернувся до Київського відділу ДРАЦС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції для повторного отримання свідоцтва про народження.
Проте, органами РАЦС було відмовлено, оскільки актовий запис про народження заявника знаходиться в архівно-інформаційному відділі Управління РАЦС м. Москви, РФ, що зазначено у відповіді начальника Київського відділу ДРАЦС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції №2602/24.30-09 від 22.07.2023 року (копію додано).
Отже звернення до суду задля встановлення факту родинних відносин заявника з померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 батьком ОСОБА_2 , є єдиним можливим способом підтвердити родинні відносини спадкоємця з померлим, що необхідно заявнику для оформлення спадкових прав на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка є спадковим майном померлого, оскільки заявник є єдиним його спадкоємцем за законом, та постійно проживає в цій квартирі.
Відповідно до ч.6 ст.315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті.
Проаналізувавши надані заявником докази, суд приходить до висновку про те, що вони є повними та достатніми для встановлення факту родинних відносин і у суду не має сумніву, що померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому суд у відповідності зі ст.315 п.1 ЦПК України встановлює факт родинних відносин між ними.
Згідно роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Факт, про встановлення якого просить заявник, а саме що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком заявника, має для нього юридичне значення, оскільки йому необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті батька.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 29, 1221, 1268 ЦК України, ст. ст. 76,81,89,258-259,263-265, 268, 315, 319, 354-355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Одеська міська рада про встановлення факту родинних відносин та постійного проживання зі спадкодавцем - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Одеса.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Одеса, Одеської області, на час відкриття спадщини, тобто на день смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2026 року.
Суддя М. В. Гниличенко