Справа № 947/1803/26
Провадження № 1-кс/947/1800/26
09.02.2026 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025163010000116 від 09.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,-
В провадження слідчого судді Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025163010000116 від 09.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, в якому посилаючись на викладені в ньому доводи, адвокат просить накласти арешт на автомобіль BMW X5, д.р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , з метою забезпечення цивільного позову шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 16.01.2026 року клопотання представника про арешт майна повернуто заявнику, встановлено строк для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.
Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 повторно звертається з клопотанням про арешт майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
В судове засідання адвокат ОСОБА_4 не з'явилася, подавши заяву про розгляд клопотання за її відсутності, в якій наполягала на задоволенні клопотання.
Слідчий в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату та час розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вважаю, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
При цьому, у відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст.170 КПК України арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Арешт може бути накладений у встановленому законом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Так, в матеріалах клопотання відсутні відомості щодо повідомлення про підозру будь-якій особі у даному кримінальному провадженні.
Жодними доказами, долученими до клопотання не підтверджується той факт, що зазначені в клопотанні особи, як власники на теперішній час, автомобіля BMW X5, 2015 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 є недобросовісними набувачами.
Так, заявник у клопотанні зазначає, що в рамках кримінального провадження №42025163010000116 від 09.10.2025 ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5 , однак будь-яких доказів наявності підозри останній до клопотання не надано.
Крім того, заявник у клопотанні визначив, що метою накладення арешту на вказане майно є забезпечення заявленого цивільного позову до ОСОБА_5 , однак не обґрунтував конкретно мету арешту майна, а лише формально посилався на положення ст.170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.
Як вбачається з матеріалів клопотання, цивільний позивач у кримінальному провадженні просить накласти арешт на майно третьої особи, яка не є підозрюваною в даному кримінальному провадженні, з метою забезпечення цивільного позову.
Однак, при зверненні до суду з клопотанням про накладення арешту в рамках кримінального провадження цивільним позивачем не надано доказів факту завдання шкоди кримінальним правопорушенням, а також жодним чином не надано доказів розміру цієї шкоди, що є обов'язковим, виходячи з положень ч.3 ст.171 КПК України.
Слідчий суддя зазначає, що ні в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Також не доведено, що на теперішній час, існує загроза можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження зазначеного в клопотанні майна.
На підставі викладеного, враховуючи, що заявником не обґрунтовано необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не усунуті недоліки зазначеній в ухвалі слідчого судді від 16.01.2026 року, тому з урахуванням норм національного законодавства та практики ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання, що заявником у клопотанні не доведено необхідність в накладенні арешту на зазначене майно, у зв'язку із чим клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025163010000116 від 09.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1