Дата документу 09.02.2026
Справа № 501/2609/25
2/501/1226/26
09 лютого 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області в складі:
головуючої судді - Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк»
до
відповідача: ОСОБА_1
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості,
учасники справи не з'явились
ухвалив рішення про наступне та
І. Виклад позиції позивача.
Представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» 12.05.2025 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20.08.2018 у розмірі 30677,75 грн. станом на 08.04.2025, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 30677,75 грн., заборгованості за пенею 0,00 грн., заборгованості за порушення грошового зобов'язання - 0,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування вимог, представник позивача посилається на те, що між АТ «Універсал Банк» та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», відповідно до умов якого, відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 25 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Порушення відповідачем зобов'язань по укладеному договору про надання банківських послуг «Monobank» щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення АТ «Універсал Банк» до суду із відповідним позовом.
У встановлений ухвалою строк відповідач не подав відзив на позов, у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у неї є сумніви в повноваженнях представника позивача та права вимоги до неї; кредитний договір з позивачем вона не укладала, тощо.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача не заперечує проти проведення розгляду справи за його відсутності (а.с.2-5).
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу від 11.06.2025 цивільну справу розподілено на розгляд судді Петрюченко М.І. (а.с.53).
Ухвалою суду від 23.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.56-57).
Ухвалою суду від 11.12.2025 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково (а.с.99-104).
Витребувано від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» первинні бухгалтерську документи, що підтверджують перерахування грошової суми з рахунку банку на розрахунковий рахунок відкритий на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з призначенням платежу на дату видачі кредиту за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20.08.2018.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про надання дозволу на використання російської мови у судовому засіданні в цій справі відмовлено.
Роз'яснено відповідачу його право подати до суду заяву про допуск перекладача до участі у судовому процесі в цій справі.
IV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що між АТ «Універсал Банк» та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», відповідно до умов якого, відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи (ресурс: Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» розміщені на офіційному сайті: https://www.monobank.ua/terms) та Тарифи.
На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 25 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20.08.2018 у розмірі 30677,75 грн. станом на 08.04.2025, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 30677,75 грн., заборгованості за пенею 0,00 грн., заборгованості за порушення грошового зобов'язання - 0,00 грн.
V. Оцінка Суду.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11, частини 2 статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно статі 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що вжовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект Мonobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Мonobank.
20.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, подавши та підписавши Анкету-заяву про приєднання до Договору «Monobank» про надання банківських послуг (а.с.25).
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
Боржник висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Мonobank» шляхом застосування клієнтом та банком електронного цифрового підпису.
Згідно п.5.16 Умов і правил обслуговування фізичних осіб у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою. На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із тарифами але не більше 50% від суми, одержаної клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних (а.с.26-32).
Відповідно до п.5.19 Умов і правил обслуговування фізичних осіб у випадку якщо істотне порушення клієнтом зобов'язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у пункті 5.18, кредит стає у формі «на вимогу», то банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою мобільного додатку направляє клієнту вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. З моменту направлення вимоги і до повного погашення на залишок суми заборгованості нараховується штраф у розмірі 100 грн та пеня у розмірі 6,4 % на місяць за кожен день прострочення виконання.
На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 25 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Вказана інформація висвітлена в Анкеті - заяві до Договору про надання банківських послуг, з якого також вбачається особиста інформація боржника ОСОБА_1 , зазначено РНОКПП: НОМЕР_2 , номер мобільного телефону. Вказана заява підписана електронно-цифровим підписом.
Відповідно до довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 08.04.2025 встановлено, що розмір встановленого кредитного ліміту клієнту « ОСОБА_1 » від 20.08.2018 за карткою НОМЕР_1 станом на 08.04.2025 складає: 25000 грн. (а.с.24).
Згідно довідки про наявність рахунку від 08.04.2025, ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , має в АТ «Універсал Банк» чорну картку НОМЕР_1 , валюта рахунку UAN, статус картки - активна 11/29 (а.с.23).
Отже, відповідач уклала з АТ «УніверсалБанк» договір в електронній формі із застосуванням електронного цифрового підпису, тому відповідно до положень ч.2 ст.639 ЦК України такий договір вважається укладеним в письмовій формі.
Крім того, згідно пунктів 4-5 Анкети-заяви, яку підписала ОСОБА_1 , зазначено: «Засвідчую генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватись мною для вчинення правочинів та платіжних операцій. Я визнаю, що УЕП є аналогом власноручного підпису. Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні Банку та /або клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на клієнта.
Погоджуюсь з тим, що невід'ємною частиною Анкети-заяви є запевняння клієнту до Договору про надання банківських послуг «monobank», з підписанням якого в мобільному банку Договір набуває чинності.
Ідентифікацію та верифікацію виконано».
Положеннями Анкети-заяви також визначено, що анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування в АТ «УніверсалБанк» при надані банківських послуг щодо продуктів monobank / Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, що розміщені за відповідним посиланням, складає договір про надання банківських послуг.
Умови кредитного договору, які розміщені на сайті кредитодавця, стосовно того, що договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Мonobank» шляхом застосування клієнтом та банком електронного цифрового підпису, тобто уклала електронний договір.
Враховуючи, що послуги банку в проекті Мonobank надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи та інформацію, яка підлягає доведенню до відома споживачів перед укладенням договору споживчого кредитування, надані відповідачці саме через мобільний додаток, суд дійшов висновку, що відповідачка була ознайомлена саме з правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилась на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Тому відсутні підстави вважати, що відповідачка не знала чи не була ознайомлена зі змістом Умов і правилами надання банківських послуг. Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про доведеність існування між сторонами у справі договірних зобов'язань.
Відповідач також у судовому засіданні зазначає, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не підтверджує суму заборгованості за кредитом, та наявність у відповідача заборгованості перед банком, в матеріалах справи відсутні бухгалтерські документи, тощо.
Однак, суд не погоджується з такими твердженнями, оскільки як встановлено матеріалами справи у відповідачки прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. На повідомлення «пуш» банку про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості відповідачка не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит 27.12.2023 став у формі «на вимогу».
Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку вбачається, що з 06.09.2018 відповідачка ОСОБА_1 активно користувалась карткою. Кредитний ліміт станом на 08.04.2025 складає 25 000,00 грн. Станом на 08.04.2025 заборгованість складається з повністю використаного Боржником кредитного ліміту у 25000,00 сумі грн та суми заборгованості 30 677,75 грн. (а.с.131-148).
У зв'язку з тим, що кошти на погашення оформленої розстрочки відповідачка частково не вносила, заборгованість за тілом кредиту зростала, адже сума регулярного платежу по розстрочці належать до тіла кредиту.
Так згідно виписки про рух коштів по рахунку боржника за весь період користування картковим рахунком сума всіх поповнень карткового рахунку Боржника складає 124 096,40 грн., сума всіх витрат боржника складає 154 774,15 грн.
Отже, сума кредитних коштів яка не була досі повернута до банку становить 30 677,75 грн.
Згідно правової позиції Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18, виписка по картковому рахунку, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача.
Окрім того, суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), згідно яких у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідачем у цій справі не спростовано належними, достатніми та допустимими доказами обставини отримання та використання ним кредитних коштів та розміру заборгованості, зазначеного в наданому позивачем розрахунку.
Згідно з позицією Верховного Суду в постанові від 08 липня 2020 року по справі №464/4985/15-ц визначено, що твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
У постанові від 02 липня 2020 року в справі №753/16745/15-ц Верховним Судом підтримано позицію суду апеляційної інстанції про те, що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору, а тому є належним доказом.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписка про рух коштів є чіткими, зрозумілими та узгоджуються з умовами кредитного договору.
Таким чином відповідачка взятих на себе зобов'язань по договору не виконала, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами не надала, на прохання позивача погасити заборгованість не реагувала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 08.04.2025 складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 30677,75 грн.
Враховуючи викладені обставини суд доходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі заявленому позивачем.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Також суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні (а.с.1) в сумі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20.08.2018 у розмірі 30677,75 грн. станом на 08.04.2025, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 30677,75 грн., заборгованості за пенею 0,00 грн., заборгованості за порушення грошового зобов'язання - 0,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського
Суду Одеської області М.І.Петрюченко