09.02.2026
Єдиний унікальний номер 497/155/26
Провадження № 1-кп/497/101/26
09.02.2026 року м.Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12026162270000003 від 07.01.2026 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ремезове Качугського району Іркутської області Російської Федерації, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, утриманців не має, офіційно не працевлаштованого, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України такого, що не має судимості, особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , виданого органом 5129 від 02.01.2019 року,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 № 217 затверджено «Положення про порядок видачі посвідчень тракториста- машиніста» (далі - Положення), яким передбачено, що до керування машинами допускаються особи, які мають посвідчення тракториста-машиніста (надалі - посвідчення) на право керування машинами відповідних категорій.
Посвідчення видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також здобула професійну (професійно-технічну) освіту відповідно до освітньої програми за професіями, що передбачають отримання навичок керування машинами тих категорій, які заявлені на отримання посвідчення, та склала теоретичний і практичний іспити екзаменаційній комісії територіального органу Держпродспоживслужби.
Згідно п. 4 вказаного Положення трактори відноситься до машин, керування якими здійснюється за наявності посвідчення категорії «А1»,«А2».
Відповідно до п. 2.1 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2001 № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно примітки ст. 358 КК України посвідчення тракториста-машиніста, є офіційним документом, а саме, документом, що містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Навесні 2016 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи в АДРЕСА_1 , за місцем свого мешкання, з мотивів протиправного набуття права керування механічними транспортними засобами категорій «А1, А2, В1», всупереч порядку отримання посвідчення тракториста- машиніста встановленого Постановою КМУ № 217, використовуючи мережу Інтернет, замовив та придбав у невстановленої особи підроблений при невстановлених обставинах (у невстановлений час та місці) офіційний документ, а саме, посвідчення тракториста-машиніста серії В НОМЕР_2 , нібито видане 07.05.2015 Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області на ім'я ОСОБА_4 , яке в дійсності йому не видавалось та яке нібито надавало йому право керування машинами категорії «А1, А2, В1».
У подальшому, 07.01.2026 о 13:25 годині, ОСОБА_4 , під час керування механічним транспортним засобом трактором марки «Т-40АМ» з реєстраційним номером НОМЕР_3 , керування якого, згідно Постанови КМУ потребує наявності посвідчення тракториста-машиніста категорії «А1», був зупинений працівниками поліції у складі дільничних офіцерів громади сектору гіревенції поліції Белградського РВП ГУНП в Одеській області на об'їзній автодорозі, розташованої вздовж східної околиці с. Криничне на відстані приблизно 200 м від кладовища с. Криничне Белградського району Одеської області.
За зазначених вище обставин, ОСОБА_4 , діючи з умислом спрямованим на використання завідомо підробленого документу, з мотивів підтвердження нібито наявності у нього права на керування вказаним трактором, достовірно знаючи, що він не отримував посвідчення тракториста-машиніста, пред'явив вказаним працівникам поліції вищевказаний завідомо підроблений офіційний документ - посвідчення тракториста-машиніста на власне ім'я ОСОБА_4 , серії НОМЕР_4 , нібито видане 07.05.2015 Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області, яке в дійсності йому не видавалось у встановленому законом порядку.
З огляду на зазначене, по твердженню органу досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України за правовою кваліфікацією: використання завідомо підробленого документа.
Вину свою у вчиненні вище викладених дій обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю та суду пояснив, що дійсно навесні 2016 року через інтернет мережу замовив посвідчення тракториста у невідомої особи, якій переказав на рахунок 5000.00 гривень. Посвідчення йому було надіслано засобами поштового зв'язку «Нова Пошта». Скористався посвідченням один раз, коли його зупинили 07 січня 2026 року співробітники поліції. Навчання ніде не проходив, екзамени не здав, здогадувався, що дане посвідчення може бути недійсним.
У скоєному розкаюється, жалкує про вчинене ним діяння, соромиться свого вчинку, запевнив суд, що висновки зробив і ніколи не допустить будь-яких правопорушень.
Тим самим обвинувачений підтвердив час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, що відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті.
Обвинуваченим ОСОБА_4 подано письмову заяву з проханням розглядати справу згідно ч.3 ст.349 КК України.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження здійснено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом їм було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку (а.с.28).
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ст. 358 ч.4 КК України, з урахуванням визнавальних показів обвинуваченого, та відсутність заперечень з боку сторін кримінального провадження.
Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст.358 ч.4 КК України за кваліфікуючими ознаками: використання завідомо підробленого документа.
При визначенні виду й міри покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу ОСОБА_4 , який має постійне місце реєстрації і місце проживання (а.с.41, 53), міцність соціальних зв'язків: проживає з матір'ю, за місцем проживання характеризується опосередковано (а.с.54), в силу ст.89 КК України, такого, що не має судимості (а.с.42-44), на «Д» обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.с.39), не займається суспільно корисною працею, періодично працює за наймом у приватних осіб.
Обставини, які пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України є активне сприяння розкриттю злочину і щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 передбачених ст.67 КК України не має.
Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оцінюючи усі обставини справи та особу обвинувачуваного.
Суд враховує, що покарання - це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому Суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст.65 КК Україні особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості реалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
З огляду на викладене, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе з застосуванням штрафу в межах санкції інкримінованої йому статті, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження:
На підставі ухвали слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 09.01.2026 року (провадження № 1-кс/497/20/26) вжито заходи забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на тимчасове вилучене майно в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026166270000003 від 07.01.2026 року на посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_4 , нібито видане 07.05.2015 Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області на ім'я ОСОБА_4 (а.с.32-33).
Постановою?начальника?сектору дізнання Болградського РВП ГУНП в Одеській області? ОСОБА_5 .??від?09.01.2026 року визнано речовим доказом?посвідчення?тракториста-машиніста серії НОМЕР_4 , нібито видане 07.05.2015 Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області на ім'я ОСОБА_4 (а.с.34-35).
Постановою прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026166270000003 від 07.01.2026 року щодо встановлення факту підроблення посвідчення або іншого офіційного документа за попередньою змовою групою осіб виділено (у кримінальне провадження № 12026166270000023 від 09.01.2026 року згідно наведеного переліку документів (а.с.36-38).
Відповідно до п.7 ч. 9 ст.100 КПК України документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.?
Долю речових?доказів?вирішити в порядку?п.7 ч.9?ст.100 КПК України:?
-оптичний диск DVD-R виробництва «Verbatim» з відео файлами;
-?посвідчення?тракториста-машиніста НОМЕР_4 , нібито видане 07.05.2019 Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області на ім'я ОСОБА_4
?-?залишити в матеріалах кримінального провадження, що відповідає висновку?Касаційного?кримінального?суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 06.10.2025 № 462/1067/25.
Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні - відсутні.?
Міра запобіжного заходу до ОСОБА_4 - не застосовувалася, і надалі відсутні підстави для її застосування.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.100, 128, 129, 368, 370, 373 ч.2, 374, 376, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850.00 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Реквізити для оплати штрафу по кримінальну провадженню:
Болградська громада:
отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Болград/21081100
код за ЄДРПОУ 37607526
банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
код банку отримувача: 899998
рахунок отримувача: UA088999980313040106000015660
код?класифікації доходів бюджету?21081100
Речові докази: - оптичний диск DVD-R виробництва «Verbatim» з відео файлами; - посвідчення тракториста-машиніста НОМЕР_4 , нібито видане 07.05.2015 Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області на ім'я ОСОБА_4 - залишити в матеріалах кримінального провадження №12026166270000003 від 07.01.2026 року.
Міру запобіжного заходу до ОСОБА_4 - не застосовувати.
Вирок може бути оскаржений у порядку, передбаченому КПК України, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_1