Справа № 495/7581/18
Провадження № 2/496/1219/25
28 лютого 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пендюри Л.О.
за участю секретаря - Бєлого В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих злочином, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих злочином,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, уточнивши яку (а.с. 51-55), просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду у сумі 70609 грн 42 к. та моральну шкоду у сумі 100000 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що вона (позивачка) є донькою ОСОБА_4 . У зв'язку з укладенням шлюбу вона змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 . Вироком Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 22.09.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 4 ст. 185 КК України, а також стягнуто з останнього на її користь матеріальну шкоду у сумі 352240 грн та моральну шкоду у сумі 100000 грн. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20.03.2018 року зазначений вирок скасований в частині цивільного позову та направлено матеріали провадження у цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. Вироком суду першої інстанції було установлено, що відповідач ОСОБА_2 , позбавивши життя її батька ОСОБА_4 , заволодів наступним майном: автомобілем марки Опель Астра Ф, державний номер НОМЕР_1 ; грошовими коштами в сумі 16000 дол. США та 10000 грн. Згідно з вказаним вироком автомобіль повернуто їй, як потерпілій по кримінальній справі, проте матеріальна шкода у вигляді грошових коштів не відшкодована. Дані грошові кошти, якими заволодів відповідач, були об'єктом спільного майна подружжя - її батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_3 , які перебували у шлюбі з 05.02.1987 року. Отже, на підставі ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України, грошові кошти, викрадені відповідачем, були спільною сумісною власністю її батьків та належали їм порівну по частині кожному, а саме: доля матері - 8000 дол. США та 5000 грн, доля батька - 8000 дол. США та 5000 грн. На думку позивачки, до виниклих правовідносин також слід застосувати положення ч. 2 ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України, якими врегульовано рівність часток кожного із співвласників майна, що є у спільній сумісній власності, у разі його виділу чи поділу. Після смерті батька до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявами про прийняття спадщини після смерті батька звернулися вона, ОСОБА_1 , її матір, дружина покійного ОСОБА_3 , та від імені сина ОСОБА_4 - його законний представник ОСОБА_7 . З урахуванням того, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, позивачка вважає, що кожен із спадкоємців має право на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої відповідачем у наступному розмірі: 1) 8000 доларів США : 3 = 2666 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.07.2019 року становить 2586,4142 за 100 доларів США, складає 2666 х 25,86 = 68942,76 грн; 2) 5000 грн : 3 = 1666,66 грн. Отже, спричинена їй (позивачці) матеріальна шкода має бути їй відшкодована відповідачем у загальній сумі 70609,42 грн (68942,76 + 1666,66). Окрім того, наслідки протиправної поведінки відповідача, як суттєво психотравмуючі, обумовили порушення її психоемоційної сфери, звичного способу життєдіяльності та викликали появу негативних психологічних переживань, тобто спричинили їй моральні страждання. Смерть батька призвела до сильних душевних та фізичних страждань, адже батько для неї був порадником, авторитетом, надійною опорою у всіх життєвих ситуаціях. Ця втрата стала для неї непоправною, спричинила тривалу душевну біль, почуття тривоги, душевних та фізичних страждань, які тягнуться до цього часу. Виходячи саме з цих критеріїв, вона оцінила спричинену їй моральну шкоду у сумі 100000 грн, яку просить стягнути з відповідача.
В подальшому, ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди до 297548,80 грн, яку просила стягнути з відповідача, посилаючись на те, що, по-перше, 25.05.2021 року постановою Одеського апеляційного суду залишена без задоволення апеляційна скарга ОСОБА_3 та рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02.04.2019 року по справі № 495/4035/18 залишено без змін. Цим рішенням стягнуто на користь ОСОБА_4 відшкодування частки викрадених відповідачем грошових коштів (доларів та гривень), тому в силу положень ст. 13 ЦПК України зазначене рішення суду є обов'язковим для виконання та врахування для інших судів. По-друге, за час зупинення розгляду даної справи суттєво змінився офіційний курс долара США до національної валюти України. Станом на 12.12.2022 року курс долара складає за 1 долар США 36,5686 грн. Заважаючи на це, розмір спричиненої відповідачем матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, складає суму 8000 дол. США (1/2 частина із викрадених 16000 дол. США) х 36,5686 грн = 292548,80 грн + 5000 грн (1/2 частина із викрадених 10000 грн) = 297548,80 грн.
Окрім того, третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду у розмірі 276729,78 грн, витрати на поховання у розмірі 33900 грн та моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , з яким вона знаходилась у зареєстрованому шлюбі з 05.02.1987 року. Вироком Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 22.09.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 4 ст. 185 КК України, та стягнуто з останнього на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 352240 грн та моральну шкоду у сумі 100000 грн. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20.03.2018 року вказаний вирок скасований у частині цивільного позову та направлено матеріали провадження у цій частині на новий розгляд у порядку цивільного судочинства. Вироком суду першої інстанції було установлено, що відповідач ОСОБА_2 , позбавивши життя її чоловіка ОСОБА_4 , заволодів наступним майном: автомобілем Опель Астра Ф, державний номер НОМЕР_1 ; грошовими коштами в сумі 16000 дол. США та 10000 грн. Згідно з вказаним вироком, автомобіль повернуто ОСОБА_1 , як потерпілій по кримінальній справі, проте матеріальна шкода у виді викрадених грошових коштів та витрат на поховання відповідачем не відшкодована. Відповідно до ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України, грошові кошти, викрадені відповідачем, були спільною сумісною власністю подружжя та належали їй та її покійному чоловіку порівну, тобто по частині кожному, а саме її доля - 8000 доларів США та 5000 грн, доля ОСОБА_4 - 8000 доларів США та 5000 грн. Отже, відповідач зобов'язаний відшкодувати їй особисто 8000 доларів США, що еквівалентно 202560 грн (офіційний курс НБУ станом на 16.08.2019 року - 2532,16 грн за 100 дол. США) та 5000 грн, що складає загальну суму 207560 грн (202560 грн + 5000 грн). Після смерті чоловіка до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявами про прийняття спадщини звернулись вона ( ОСОБА_3 ), її донька ОСОБА_1 та від імені сина ОСОБА_4 його законний представник ОСОБА_7 . З урахуванням того, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, ОСОБА_3 вважає, що кожен із спадкоємців має право на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої відповідачем у наступному розмірі: 1) 8000 доларів США : 3 = 2666 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.08.2019 року становить 2532,16 за 100 доларів США, складає 2666 х 25,32 = 67503,12 грн; 2) 5000 грн : 3 = 1666,66 грн. Отже, спричинена їй (третій особі) матеріальна шкода має бути їй відшкодована відповідачем у загальній сумі 276729,78 грн (207560 + 67503,12). Окрім того, вона сплатила: приватному підприємцю ОСОБА_8 за захоронення ОСОБА_4 4900 грн; ФОП ОСОБА_9 за виготовлення надгробного пам'ятника ОСОБА_4 18900 грн; ФОП ОСОБА_10 за установку надгробного пам'ятника ОСОБА_4 11000 грн, а всього 33900 грн, яка мають буди їй відшкодовані відповідачем на підставі ст. 1201 ЦК України. Смерть чоловіка призвела її до сильних, тривалих душевних та фізичних страждань, адже він був порадником, господарем та помічником, надійною опорою у всіх життєвих ситуаціях для неї, доньки та онука. Виконував значний обсяг фізичної праці щодо утримання їх спільного майна в належному стані, матеріально забезпечував сім'ю. Ця втрата стала для неї непоправною, спричинила тривалу душевну біль, почуття тривоги, душевних та фізичних страждань, які тягнуться до цього часу. Виходячи з цих критеріїв, спричинену їй моральну шкоду вона оцінює у 100000 грн, яку просить стягнути з відповідача.
Ухвалами суду від 13.12.2022 року та 23.02.2023 року позовні вимоги третьої особи ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих злочином, у загальній сумі 276729,78 грн залишено без розгляду.
Позивачка ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, але подала до суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить справу розглянути без її участі.
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилась, а від її представника ОСОБА_11 до суду надійшла заява, в якій вона вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить справу розглянути без її участі.
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до судового засідання не з'явився, але подав до суду пояснення щодо позову ОСОБА_3 , в якому зазначив, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 , на його думку, якщо і можуть бути задоволені, то виключно в аспекті стягнення з відповідача витрат на поховання. При цьому зауважив, що йому, 11 річній дитині на момент поховання батька, було очевидно, що все виглядало ну дуже економно та якось не по-людськи, що викликає у нього сумніви у розмірах сум, витрачених на поховання, що зазначені у додатках до позову третьої особи. Водночас, зі слів його матері йому відомо, що вона пропонувала ОСОБА_1 фінансову допомогу в організації похорону, приготування обіду, але отримала відповідь про відсутність потреби в цьому. З приводу стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 276729,78 грн вказав наступне. Так, в матеріалах справи № 495/7581/18 наявна копія вироку Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2016 року по кримінальній справі № 496/1661/16-к, в мотивувальній частині якого зафіксований розмір шкоди, завданої обвинуваченим - 352240 грн. В межах вказаної суми відповідачу було оголошено обвинувачення, саме в її межах відповідач визнав цивільний позов ОСОБА_1 . Саме вказана сума була стягнута з обвинуваченого на користь цивільного позивача. Потерпілою по вказаній справі була виключно ОСОБА_1 , яка не повідомила про нього, як іншого потерпілого, та невідомо чому - про свою матір ОСОБА_3 , яка, в свою чергу, самостійно із заявою про визнання її потерпілою також не зверталась. Вона не приймала жодної участі під час досудового слідства та розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій. Причина цьому очевидна, і ОСОБА_1 і ОСОБА_3 знали, що шлюб між його татом, ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 за його ініціативою було розірвано на підставі рішення суду, яке набрало законної сили ще в березні 1995 року. З 1995 року ОСОБА_4 не жив разом із ОСОБА_3 , а тільки навідував доньку та гараж, розташований біля будинку АДРЕСА_1 . По необізнаності в питанні права, ОСОБА_4 просто не знав, що рішення суду про розірвання шлюбу із ОСОБА_3 він має особисто подати для виконання до органів РАЦС. З весни 1997 року по літо 2007 року його батьки мешкали під одним дахом. Після розставання з його матір'ю батько спочатку мешкав у вагончику на господарстві в балці біля с. Вигода та продовжував займатись розведенням птиці та риби, а потім переїхав до будинку АДРЕСА_2 , в якому зробив косметичний ремонт та розпочав будівництво нового будинку. Увесь цей час біля ОСОБА_4 був та допомагав йому (за проживання та отримування оплати праці) відповідач, а не ОСОБА_3 ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_1 не знали про обставини загибелі ОСОБА_4 та точну суму коштів, яка була у нього в наявності на момент смерті. Під час розгляду кримінальної справи № 496/1661/16-к в суді першої інстанції ОСОБА_3 не була навіть свідком по справі, не заявляла вона і про те, що викрадені обвинуваченим грошові кошти біли спільним майном подружжя. ОСОБА_3 не оскаржувала вирок в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 усієї суми матеріальної шкоди, в тому числі з приводу фіксації розміру викраденого та/або застосування перерахунку коштів в дол. США до гривневого еквівалента на день ухвалення судового рішення. Під час апеляційного розгляду справи № 496/1661/16-к ОСОБА_3 , також не ставила питання про визнання її потерпілою, до суду із цивільним позовом не зверталась. В матеріалах справи № 495/7581/18 відсутні будь-які докази, які би доводили, що ОСОБА_3 після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 продовжила жити з ним у шлюбі без реєстрації, приймала участь у господарчій діяльності ОСОБА_4 , та, як наслідок, набула право на спільних коштів. Також, ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_3 не вступили у спадщину, а лише подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно до спадкової справи не надали. В дійсності, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 після ухвалення рішення по справі № 2-347 в лютому 1995 року не поновлювався і не тривав. Рішення набрало законної сили 01.03.1995 року. Для видачі свідоцтва про розірвання шлюбу сторони в органи РАЦС не звертались. Доказів того, що сім'я була збережена та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 продовжували проживати однією сім'єю, мали спільне господарство та бюджет матеріали справи не містять. На підставі вищевикладеного, враховуючи постанову Одеського апеляційного суду від 25.05.2021 року по справі № 495/4035/18, третя особа ОСОБА_4 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 по справі № 495/7581/18 про стягнення матеріальної шкоди є необґрунтованими, не доведеними належними доказами і не можуть бути задоволені.
Окрім вказаного вище, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 у своєму поясненні повідомив суду про факт прийняття ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та його матір'ю ОСОБА_7 від його імені спадщини після смерті ОСОБА_4 , про обставини цивільної справи № 2-347 про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , про розгляд судами різних інстанцій цивільних справ № 496/956/18 та № 495/4035/18 та процесуальну поведінку ОСОБА_3 , виклавши своє бачення цих подій.
З приводу стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 100000 грн третя особа ОСОБА_4 зазначив, що такі позовні вимоги також не можуть бути задоволені з огляду на таке. ОСОБА_3 з лютого 1995 року не дружина ОСОБА_4 жодних сімейних зв'язків між нею та ОСОБА_4 не було. ОСОБА_4 піклувався виключно про добробут ОСОБА_1 ОСОБА_3 не є потерпілою від злочинних дій ОСОБА_2 ОСОБА_3 цілеспрямовано ігнорує той факт, що у ОСОБА_4 тільки із ОСОБА_7 (матір'ю третьої особи ОСОБА_4 ) були тривалі, міцні та обдумані стосунки, були спільні цілі на майбутнє. В квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 належала 1/3 частина, у цій квартирі мешкала його донька, тому очевидно, що він міг щось у ній привести до ладу. ОСОБА_4 можливо і був помічником, надійною опорою, але не для ОСОБА_3 , а для ОСОБА_1 . Саме ОСОБА_1 , а потім і онукові ОСОБА_4 допомагав матеріально, водночас ОСОБА_3 матеріально не забезпечував. За життя ОСОБА_4 ОСОБА_3 жодного разу не посилалась на те, що є його дружиною, не приймала участь у його господарстві, у заробітку коштів, не розділяла тяготи проживання у вагончику, не мешкала разом з ним та ін., тому не зрозуміло, як вона могла понести непоправну втрату та зазнати триваючого душевного болю від батькової загибелі. Лише у серпні 2018 року ОСОБА_3 згадала, що вона є дружиною ОСОБА_4 , погоджувалась з тим, що шлюб між нею та ОСОБА_4 було розірвано, поки не отримала інформацію із РАЦСу, а також скористалась смертю ОСОБА_4 та бюрократичним обмеженням щодо реєстрації розірвання шлюбу, яке існувало в Кодексі про шлюб та сім'ю, та зазіхає на частину зароблених ОСОБА_4 коштів та його майно, до заробітку, виникнення яких вона не мала жодного стосунку. Не ОСОБА_3 , а його (третьої особи ОСОБА_4 ) мати з весни 1997 року по 2007 рік була дружиною ОСОБА_4 , допомагала по господарству, була його підтримкою та соратником. Третя особа ОСОБА_4 вказує, що ОСОБА_3 використовує наслідки порушення закону (не виконання рішення, яке набрало законної сили про розірвання шлюбу у 1995 році) для заявлення вимоги щодо коштів та майна його батька ( ОСОБА_4 ), до яких жодного відношення не має. ОСОБА_3 не є потерпілою, в дійсності моральної шкоди вона не зазнала, діє, як загарбник, порушує закони, чинить негідно і не може отримати за це ще винагороду у вигляді компенсації за не понесені страждання, а тому ОСОБА_4 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині вимог про стягнення моральної шкоди також не можуть бути задоволені.
Окрім вказаного вище пояснення, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 подав до суду друге пояснення щодо позову ОСОБА_1 , в якому зазначив, що зважаючи на обставини справи № 496/1661/16-к, № 495/4035/18, № 495/7581/18, поведінку та дії ОСОБА_1 з часу знайдення тіла вбитого ОСОБА_4 позовні вимоги не можуть бути задоволені у повному обсязі. З приводу стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 297548,80 грн вказав, що в матеріалах справи № 495/7581/18 наявна копія вироку Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2016 року по кримінальній справі № 496/1661/16-к в мотивувальній частині якого зафіксований розмір шкоди, завданої обвинуваченим - 352240 грн. В межах вказаної суми відповідачу було оголошено обвинувачення, саме в її межах відповідач визнав цивільний позов ОСОБА_1 . Саме вказана сума була стягнута з обвинуваченого на користь цивільного позивача. Як під час досудового розслідування, так і під час розгляду справи № 496/1661/16-к в суді першої інстанції, ОСОБА_1 «забула» повідомити про його існування, про те, що він також є дитиною загиблого, а відтак і другим потерпілим. По матеріалам вказаної справи потерпілою була виключно ОСОБА_1 . В цивільному позові вона просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 всю суму матеріальної шкоди виключно на свою користь. Також ОСОБА_1 було повернуто викрадений у батька автомобіль Опель Астра Ф, р/н НОМЕР_1 . ОСОБА_4 вважає, що якби ОСОБА_1 вела себе чесно та по совісті, з обвинуваченого ще у 2016 році можна було б стягнути завдану шкоду, розподіливши її справедливо - між двома дітьми загиблого ОСОБА_4 . В дійсності, з моменту знайдення тіла батька, ОСОБА_1 робить все можливе та не можливе, аби позбавити його (третю особу ОСОБА_4 ) прав та інтересів, пов'язаних із наслідками загибелі ОСОБА_4 , а саме не стає на заваді своїй матері ОСОБА_3 в обмеженні його прав, позбавила його можливості примусово стягнути з відповідача шкоду на виконання рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02.04.2019 року по справі № 495/4035/18, своєю бездіяльністю позбавляє його отримати частину спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку зі смертю батька ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вересня 2016 року одноособово користується автомобілем Опель Астра Ф, р/н НОМЕР_1 , та об'єктами нерухомості, які входять до спадкової маси по спадковій справі № 334/2016. ОСОБА_1 достовірно відомо, що житловий будинок та землю за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_4 планував привести до ладу та подарувати йому ( ОСОБА_4 ) Для цього за вказаною адресою було завезено будівельні матеріали. Вказаний будинок ОСОБА_1 здає в оренду, будівельні матеріали розпродала.
Окрім вказаного вище, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 у своєму поясненні повідомив суду про факт прийняття ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та його матір'ю ОСОБА_7 від його імені спадщини після смерті ОСОБА_4 , про обставини цивільної справи № 2-347 про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , про розгляд судами різних інстанцій кримінальної справи № 496/1662/16-к та цивільних справ № 496/956/18, № 495/4035/18, та процесуальну поведінку ОСОБА_1 , виклавши своє бачення цих подій.
Третя особа ОСОБА_4 зазначає, що саме дії ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_3 призвели до судових розглядів, у тому числі необхідності зупинення розгляду справи, а тому про стягнення збитків у вигляді курсової різниці не може йти мови, про що свідчить також чисельна судова практика. На його думку, на користь ОСОБА_1 , якщо і може бути стягнуто, то виключно майнова шкода у розмірі 176120 грн, що становить від викрадених у загиблого батька коштів, розмір яких визначений у судових рішеннях по справі № 496/1661/16-к, які набрали законної сили.
З приводу стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 100000 грн третя особа ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_1 , на його думку, не має морального права на отримання такої шкоди, адже не зрозуміло, як вона могла страждати через порушені сімейні зв'язки через смерть батька, коли з самого дня його поховання ні разу не заговорила до нього - живого та рідного брата, продовження їх спільного батька. Далі ОСОБА_4 описує спільне життя та побут його батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство в с. Вигода, зазначивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не мали жодного стосунку до як заробітку коштів, так і до придбання ОСОБА_4 нерухомості. Коли йому (третій особі ОСОБА_4 ) виповнилось 2,5 роки, його батьки розійшлися, але незважаючи на це ОСОБА_4 піклувався про нього, виховував та матеріально забезпечував. У серпні 2015 року ОСОБА_4 зник. По факту його зникнення було розпочато досудове розслідування. Його мати ( ОСОБА_7 ), ОСОБА_1 та дядько ОСОБА_12 шукали ОСОБА_4 разом із працівниками поліції. Як виявилось згодом, його вбив відповідач ОСОБА_2 . На похороні ОСОБА_1 навіть не підійшла до нього (третьої особи) та не підтримала його. В подальшому, ОСОБА_1 припинила бачитись з ним, дзвонити тощо. В суді ОСОБА_1 заявила, що він не може бути потерпілим по кримінальній справі, а усі викрадені у ОСОБА_4 кошти мають бути стягнуті тільки на її користь. Автомобіль ОСОБА_4 , який викрав ОСОБА_2 , передали ОСОБА_1 і з того часу він з мамою його не бачили. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, незважаючи на те, що існує рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . ОСОБА_1 робить усе, щоб він не отримав свою частку у спадщині, та разом із ОСОБА_3 втягнула його з матір'ю у численні суди, які тривають з 2017 року по цей час. ОСОБА_1 користується майном, яке б мало бути розподілене між ними після смерті батька, здає будинок в оренду, розпродає завезені батьком будівельні матеріали. Отже, для ОСОБА_1 не має жодного значення наявність між ними кровного споріднення. Тривалий час турботу про його добробут та майбутнє проявляє не його рідна сестра, яка зазначає, що для неї, нібито, важливі сімейні зв'язки, а їх розірвання завдає душевних страждань, а стороння людина. За таких обставин третя особа ОСОБА_4 вважає, що в ставленні до батька ОСОБА_4 . ОСОБА_1 була також ж нещирою, як і по відношенню до нього. Зазначення нею в позовній заяві від 17.07.2019 року про нанесення моральних страждань є дуже перебільшенням, як і сума, якою вказані страждання оцінені. З урахуванням особи ОСОБА_1 та її поведінки з 2016 року, ОСОБА_4 зазначає, що на її користь по справі № 495/7581/18 може бути стягнута набагато менша сума, ніж 100000 грн.
19.04.2024 року третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_7 подав до суду заяву, в якій просив суд врахувати зміст усіх його пояснень та заяв при ухваленні рішення по справі № 495/7581/18.
Відповідач ОСОБА_2 відбуває покарання в ДУ «Вознесенська виправна колонія (№ 72)». Відповідно листа ДУ «Вознесенська виправна колонія (№ 72) від 28.03.2023 року № 12-1018/Нг засуджений ОСОБА_2 отримав позовну заяву з документами по справі № 495/7581/18, що підтверджується розпискою від 27.03.2023 року, проте від пояснень по суті позовних вимог відмовився. За час розгляду судом справи відзиву, заяв, клопотань чи будь-яких письмових пояснень від відповідача на адресу суду не надходило, а тому суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги заяви позивачки ОСОБА_1 , представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 - ОСОБА_11 , письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги як позивачки ОСОБА_1 , так і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_13 підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні установлено, що в провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходилось кримінальне провадження № 496/1662/16-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України.
Колегією суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області установлено наступне.
14 серпня 2015 року приблизно о 19.00 годині, більш точний час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2 , знаходячись біля будівлі, розташованої на відстані 400 метрів від будинку АДРЕСА_5 , під час сварки, виниклої на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи навмисно, з метою вбивства, здійснив постріл з мисливської рушниці марки «ТОЗ-БМ» сторону ОСОБА_4 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального дробового поранення грудної клітини, від якого потерпілий ОСОБА_4 помер на місці події.
Далі, продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачений ОСОБА_2 , 14 серпня 2015 року приблизно о 19.30 годині, більш точний час не встановлено, діючи умисно, таємно, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, перебуваючи біля будівлі, розташованої на відстані 400 метрів від будинку АДРЕСА_5 побачив автомобіль марки «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1 , який фактично належав потерпілому ОСОБА_4 та перебував у його користуванні. Після чого шляхом відкриття замків автомобіля за допомогою штатного ключа, з метою незаконного заволодіння, проник до вказаного автомобіля, завів двигун та з місця події зник, розпорядившись вказаним автомобілем на власний розсуд.
Продовжуючи свої злочинні дії, 14 серпня 2015 року приблизно о 23.00 годині, більш точний час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2 , перебуваючи біля недобудованого будинку, розташованого на земельній ділянці 36, розташованого по АДРЕСА_2 , що належав потерпілому ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись у таємності своїх дій, скориставшись ключами, які заздалегідь знайшов в салоні автомобілю марки «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1 та проник до гаражного приміщення вищезазначеної недобудованої будівлі, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 16000 доларів США, що момент вчинення кримінального правопорушення за курсом НБУ (1 долар США складав 21,39 гривень), що складало 342240 гривень та 10000 гривень, чим спричинив потерпілому матеріальний збиток загалом на суму 352240 гривень. Після вчинення кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_14 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденими грошовими коштами на власний розсуд.
Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2016 року обвинуваченого ОСОБА_2 було засуджено за ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду у сумі 352240 грн. В задоволенні інших позовних вимог майнового характеру відмовлено у зв'язку з недоведеністю потерпілою майнових вимог на заявлену суму. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої компенсацію моральної шкоди у сумі 100000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20.03.2018 року вказаний вирок суду скасовано у частині цивільного позову ОСОБА_1 та направлено матеріали провадження у цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін. Підставою для скасування вироку у частині цивільного позову ОСОБА_1 стало те, що на час ухвалення вироку Білгород-Дністровському районному суду Одеської області не було відомо про існування неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і було прийнято рішення тільки по цивільному позову ОСОБА_1 .
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів справи вбачається, що 05.02.1987 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_15 було укладено шлюб, згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 . Після укладення шлюбу ОСОБА_15 змінила прізвище на ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 у подружжя ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_16 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_16 уклала шлюб з ОСОБА_17 та змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .
З огляду на вищенаведене слідує, що ОСОБА_4 , якого було вбито відповідачем ОСОБА_2 , являється чоловіком третьої особи ОСОБА_3 та батьком позивачки ОСОБА_1 .
Окрім цього, ОСОБА_4 являється також батьком третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 та копія рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18.07.2016 року.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною першою статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
У абзаці першому пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.92 роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій відповідач ОСОБА_2 викрав у ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 16000 доларів США, що момент вчинення кримінального правопорушення за курсом НБУ (1 долар США складав 21,39 гривень) складало 342240 гривень та 10000 гривень. Потерпілими у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 визнано дітей вбитого ОСОБА_4 : ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 02.04.2019 року, яке постановою Одеського апеляційного суду від 25.05.2021 року залишено без змін, позовну заяву ОСОБА_7 , яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень задоволено - стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну шкоду, завдану злочином у сумі 176120 грн, що становить половину коштів, викрадених у вбитого ОСОБА_4 , та моральну шкоду у розмірі 100000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2761 грн 20 к.
За таких обставин, відповідач ОСОБА_2 повинен відшкодувати позивачці ОСОБА_1 , як потерпілій, матеріальну шкоду, завдану злочином, у розмірі половини викрадених ним у ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 8000 доларів США та 5000 грн.
За змістом статті 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до офіційного курсу НБУ станом на день ухвалення рішення вартість 1 долара США по відношенню до гривні становить 41,51 грн, відтак суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню спричинена ним внаслідок вчинення кримінального правопорушення матеріальна шкода, яка станом на момент розгляду справи, складає 337080 грн (8000 дол. США * 41,51) + 5000 грн).
Доводи третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 про те, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 має бути стягнута матеріальна шкода у розмірі половини суми, зафіксованої у вироку Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2016 року, яка становить 352240 грн суд відхиляє, оскільки вони суперечать правилам статті 1192 ЦК України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 , протиправні дії якого перебувають у причино-наслідковому зв'язку із завданою позивачці ОСОБА_1 матеріальною шкодою, на підставі частини першої статті 1166, частини першої статті 1177 ЦК України та статті 1192 ЦК України, повинен відшкодувати позивачці матеріальну шкоду у розмірі 337080 грн, а тому порушене право позивачки підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог у цій частині у повному обсязі.
Щодо позовної вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на поховання ОСОБА_4 суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до абзацу першого статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.92, у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Тому вимоги про стягнення витрат на поховання можуть пред'являтись як особами, що мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати. Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.
На підтвердження витрат на поховання ОСОБА_4 та спорудження надгробного пам'ятника третьою особою ОСОБА_3 надані копія накладної № 31 від 03.03.2016 року про придбання гробу, хреста та ін., усього на суму 4900 грн (а.с. 76), копія рахунку від 20.07.2016 року про придбання надгробного пам'ятника, вартість якого склала 18900 грн (а.с. 77) та копія накладної № 36 від 10.04.2019 року про оплату установки пам'ятника, вартість якої склала 11000 грн (а.с. 78).
Доводи третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 про невідповідність, на його погляд, похорон ОСОБА_4 тому, як він відносився за життя, зокрема, до своєї доньки, позивачки ОСОБА_1 , суд до уваги не приймає, оскільки вони правового значення не мають. Жодних доказів того, що його мати ОСОБА_7 , діючи в його інтересах, з якою, з його слів, ОСОБА_4 прожив десять років матеріально приймала участь у похороні ОСОБА_4 суду також не надано.
Зважаючи на те, що вина відповідача ОСОБА_2 у скоєнні, зокрема, умисного вбивства ОСОБА_4 установлена вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2016 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20.03.2018 року та набрав законної сили, останній зобов'язаний відшкодувати третій особі ОСОБА_3 витрати, які вона понесла у зв'язку з похованням ОСОБА_4 та спорудженням надгробного пам'ятника у розмірі 33900 грн, відтак позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на поховання ОСОБА_4 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачці ОСОБА_1 та третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна ; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Як роз'яснено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, а пунктом 9 вказаної постанови установлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Суд враховує той факт, що позивачка ОСОБА_1 втратила батька, а третя особа ОСОБА_3 - чоловіка, зазнали істотних негативних змін у житті, безумовно перенесли моральні страждання, пов'язані зі смертю ОСОБА_4 , зокрема, з пошуком його тіла та з похованням.
Беручи до уваги наведені факти, а також те, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, зважаючи на характер та обсяг моральних страждань позивачки ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає необхідним і достатнім визначити розмір моральної шкоди по 100000 грн кожній, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи, викладені третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 у поясненні про те, що ОСОБА_3 не має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 , оскільки фактично не являлась його дружиною з моменту розірвання шлюбу у 1995 році суд відхиляє, оскільки вказані обставини були предметом розгляду справи № 496/956/18 судами усіх інстанції і 24.12.2021 року Верховний Суд своєю постановою поставив крапку у цьому спорі та залишив без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_7 , яка діяла в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , залишивши постанову апеляційного суду Одеської області від 26.12.2018 року, якою у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про встановлення факту розірвання шлюбу відмовлено - без змін.
Так само суд не приймає до уваги пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 про те, що, на його думку, на користь ОСОБА_1 має бути стягнута шкода у меншому розмірі, посилаючись на її поведінку по відношенню до нього, як до брата, оскільки вони правового значення також не мають.
Ухвалою суду від 17.07.2019 року за заявою позивачки ОСОБА_1 накладено арешт на кв. АДРЕСА_7 , загальною площею 33,90 кв.м, житловою площею 25,50 кв.м, з допоміжними господарськими будівлями: частина сараю «Б1», яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області, зареєстрованого в реєстрі за №508, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 91243905208.
Відповідно до частини сьомої статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Оскільки вмотивованих клопотань про скасування заходів забезпечення позову від учасників справи до суду не надходило, підстав для їх скасування судом не установлено, у зв'язку з чим зазначені заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Враховуючи те, що при зверненні з позовами до суду позивачка ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 були звільнені від сплати судового збору, а позовні вимоги задоволено повністю, тому суд дійшов висновку, що на підставі частини шостої статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1% від суми задоволених позовних вимог, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 5314 грн 50 к.
Керуючись ст. ст. 22, 23, 1166 - 1168, 1177 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 82, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 11.07.2012 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_8 виданий 25.09.2013 року Біляївським РВ в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_9 ) матеріальну шкоду, завдану злочином, у розмірі 337080 грн та моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 11.07.2012 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_8 виданий 25.09.2013 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_10 ) витрати на поховання у розмірі 33900 грн та моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 11.07.2012 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь держави судовий збір у розмірі 5314 грн 50 к.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Повний текст рішення складено 13.03.2025 року.
Суддя Л.О. Пендюра