П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 489/7072/25
Перша інстанція суддя Микульшина Г.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.,
при секретарі Ісмієвій А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Управлінню патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5549613 від 23 серпня 2025 року.
Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями позивачем подано апеляційні скарги з яких вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про залишення без задоволення позовних вимог, оскільки судом першої інстанції належним чином не досліджено доводів апелянта про те, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення складена від імені поліцейського, який фактично не здійснював розгляд справи позивача про адміністративне правопорушення.
Крім того, апелянт зазначає, що факт вчинення ним спірного правопорушення не підтверджується належними доказами.
В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, так як відповідачем доведено належними доказами факт вчинення позивачем спірного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що поліцейськими Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції виявлено порушення п. 1.18 ПДР України водієм автомобіля Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 «рух по смугах».
Тому, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5549613 від 23 серпня 2025 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, розміром 340,00 грн, відповідно до санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В свою чергу, не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як у ході судового розгляду справи підтверджено факт вчинення позивачем спірного правопорушення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 8.4 ПДР, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
При цьому, згідно п. 5.16 глави 5 розділу 33 ПДР, дорожній знак «Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
Між тим, згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови Департаменту патрульної поліції «Про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі» серії ЕНА № 5549613 від 23 серпня 2025 року.
Зазначеною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В даному випадку, поліцейськими встановлено, що позивач, керуючи транспортним засобом, порушив вимоги дорожнього знаку 5.16 «напрямки руху по смугах».
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, а також надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у суб'єкта владних повноважень наявний обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти задоволення адміністративного позову.
В даному випадку, на виконання зазначеного обов'язку, суб'єктом владних повноважень надано до суду відеозаписи на яких зафіксовано момент вчинення позивачем спірного правопорушення, а також подальший розгляд справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, судом першої інстанції досліджено надані суб'єктом владних повноважень відеозаписи та підтверджено висновки останнього про наявність у діях позивача складу спірного адміністративного правопорушення.
Крім того, судом першої інстанції зазначено про те, що інформація про портативні відеореєстратори відображена в оскаржуваній поставні.
В свою чергу, з наданого поліцейськими відеозапису колегією суддів також встановлено, що поліцейські мали прямий та безперешкодний огляд перехрестя, у межах якого позивач здійснював керування транспортним засобом.
Тому, враховуючи надані суб'єктом владних повноважень відеозаписи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки поліцейськими доведено факт вчинення позивачем спірного правопорушення.
З іншого боку, щодо дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає.
Так, згідно ч. 1 ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
В даному випадку, з наданого до суду відеозапису з нагрудних відеореєстраторів поліцейських вбачається, що патрульний поліцейський яким складено оскаржувану постанову, фактично здійснював розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та очевидність вчиненого позивачем правопорушення, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук