13 січня 2026 року м. Дніпро справа № 160/18984/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року (головуючий суддя Букіна Л.Є.)
в адміністративній справі №160/18984/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель ДМР про визнання протиправним та скасування наказу,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася 29.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель ДМР, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ №101-к від 04.10.2024 та поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору організаційного забезпечення, діловодства та доступу до публічної інформації відділу організаційного та правового забезпечення Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду вказавши інші підстави для поновлення строку звернення до суду, та надати докази поважності причин його пропуску.
Від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій вказано, первісний позов подано вчасно, але через непрофесійні дії адвоката позовна заява кожного разу поверталася. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року позовну заяву повернуто заявнику.
Ухвала суду від 25.08.2025 року мотивована тим, що позивачем не зазначено обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість звернення ним до суду у визначений законом строк, вказані ним причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними для поновлення строку.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 25.08.2025 року, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вказує, що з метою отримання правничої допомоги позивачем 25.12.2024 укладено договір з адвокатом Алєксєєвим-Каперсак С.С. на представництво інтересів в суді щодо оскарження наказу Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради № 101-к від 04.10.2024. Оскільки позов було подано адвокатом Алєксєєвим-Каперсак С.С., то у позовній заяві було зазначено усі реквізити щодо отримання кореспонденції, у тому числі електронна пошта та електронний кабінет саме адвоката з метою поліпшення комунікації з судом та отримання саме адвокатом усієї інформації щодо руху справи. Позивач вирішила самостійно з'ясувати обставини щодо руху справи за своїм позовом про визнання протиправним та скасування наказу №101-к від 04.10.2024. При цьому, 29.05.2025 о 20.58 години надійшла ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі № 160/8119/25 на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1. Зі змісту вказаної ухвали позивачу стало відомо, що ухвалою від 28.05.2025 у справі №160/8119/25 цей позов повернуто позивачу через неусунення недоліків адміністративного позову, а саме: не подання заяви про поновлення строку звернення до суду. Зв'язатись з адвокатом для отримання пояснень щодо неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором про правову допомогу, не вдалося, у зв'язку з чим позивач самостійно 29.06.2025 подала позов у цій справі.
Розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши правильність прийняття судом першої інстанції ухвали про повернення позову, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. (ч.5 ст.122 КАС України).
Таким чином, за змістом наведеної вище процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (рішення ЄСПЛ від 27.06.2000 року у справі «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03), рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06)).
З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо:
1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (рішення ЄСПЛ від 18.11.2010 року у справі «Мушта проти України» (заява № 8863/06));
2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 року у справі «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99); рішення ЄСПЛ від 29.10.2015 року у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13));
3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95).
Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду або строку на подання апеляційної чи касаційної скарг за винятком випадків, передбачених частиною 2 статті 299 та частиною 5 статті 333 КАС України.
Не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.
Суди повинні звертати увагу на всі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду, та оцінювати все в сукупності.
Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору.
Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач, як на поважність причини пропуску строку вказує, що з метою отримання правничої допомоги позивачем 25.12.2024 було укладено договір з адвокатом Алєксєєвим-Каперсак С.С. на представництво інтересів в суді з приводу справи щодо оскарження наказу Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради № 101-к від 04.10.2024. Оскільки позов було подано адвокатом Алєксєєвим-Каперсак С.С., то у позовній заяві було зазначено усі реквізити щодо отримання кореспонденції, у тому числі електронна пошта та електронний кабінет саме адвоката з метою поліпшення комунікації з судом та отримання саме адвокатом усієї інформації щодо руху справи. Позивач, розуміючи існування певних визначених процесуальним законом строків розгляду справ, вирішила самостійно з'ясувати обставини щодо руху справи за моїм позовом до Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу № 101-к від 04.10.2024. 29.05.2025 о 20.58 години надійшла ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі № 160/8119/25 на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1. Зі змісту вказаної ухвали позивачу стало відомо, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі №160/8119/25 цей позов повернуто позивачу через неусунення недоліків адміністративного позову, а саме: не подання заяви про поновлення строку звернення до суду. Однак, зв'язатись з адвокатом для отримання пояснень щодо неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором про правову допомогу, позивачці не вдалося, у зв'язку з чим вона самостійно 29.06.2025 подала позов у цій справі.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначене свідчить про те, що позивач виявила бажання звернутись до суду з приводу оскарження наказу Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу № 101-к від 04.10.2024, і з урахуванням дати ознайомлення із цим наказом - 25.11.2024, первісний позов був нею поданий 25.12.2024, тобто з дотриманням встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України строку (справа № 160/34177/24).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що непрофесійне відношення адвоката не може бути розцінено судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наявні у цій справі недоліки в діях представника позивача можуть визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Зокрема позивачка ОСОБА_1 бажає захисту своїх прав судом, вживала відповідних заходів для захисту свого права, однак порушення з боку адвоката щодо не своєчасного реагування на процесуальні документи, не може бути підставою для позбавлення позивачки права на судовий захист.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позову.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позову підлягає скасуванню, справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 312, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 13.01.2026 та касаційному оскарженню не підлягає.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко