05 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/5454/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 року (суддя Луговська Г.В., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 29.08.2025 року) у адміністративній справі №160/5454/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення, суд -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача у нарахуванні та виплаті йому грошового забезпечення у період з 10.11.2022 року по день звільнення - 15.07.2023 року, компенсації за щорічну та додаткову відпустку 2023 року, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік сум, додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому грошового забезпечення у період з 10.11.2022 року по день звільнення - 15.07.2023 року, компенсації за щорічну та додаткову відпустку 2023 року, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік сум, додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтував тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції невірно надано оцінку обставинам справи; на адвокатський запит ТУ ДБР у м. Полтава надано відповідь від 03.10.2025 року №48382-25/15-02-3/4207-25/л що матеріали службового розслідування стосовно ОСОБА_1 не надходили, відомості до ЄРДР не вносилися. Апелянт зазначив, що відповідно до пунктів 144-1, 144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 військова служба для такого військовослужбовця (самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із ЗСУ або добровільно здався в полон) призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняється. Відомості до ЄРДР внесено 08.07.2023 року, а період СЗЧ відповідачем вказується з 10.11.2022 року по 06.07.2023 року. Апелянт зазначив, що станом на 06.07.2023 року був відсутній механізм добровільного повернення військовослужбовця до служби після вчинення СЗЧ. Апелянт зазначив, що військова частина не надала документів про продовження служби ОСОБА_1 та поновлення виплати грошового забезпечення. Військовою частиною було поновлено ОСОБА_1 на військовій службі, однак, не було здійснено виплату грошового забезпечення за весь період необґрунтованої невиплати. 15.07.2023 року відповідно до наказу №196-рс командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (по особовому складу) ОСОБА_1 був звільнений у запас відповідно до пр. «г» п. ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», однак, не було здійснено виплату грошового забезпечення за період з 06.07.2023 року по 15.07.2023 року та виплат при звільненні, тобто за безспірний період, коли ОСОБА_1 вже не рахувався в СЗЧ.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 проходив службу у військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до п.82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, ОСОБА_1 , згідно наказу Командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05.05.2022 року №54-рс зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 10.05.2022 року та з 09.05.2022 року ОСОБА_1 прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків. 15.07.2023 року на підставі наказу №196-рс командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (по особовому складу), ОСОБА_1 було звільнено у запас відповідно до п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, яка потребує постійного стороннього догляду) та з 15.07.2023 року виключено із списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 16.07.2023 року; у наказі зазначено: не виплачувати щомісячну премію в максимальному розмірі 535% від встановленого посадового окладу відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, рішення Міністра оборони України, викладеного в телеграмі Міністра оборони України від 01.02.2023 року №2683/з, з 01 по 15 липня 2023 року; виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від встановленого посадового окладу, за військове звання та надбавку за вислугу років передбачених наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, рішення Міністра оборони України, викладеного в телеграмі від 14.01.2020 року №248/291, з 08 по 15 липня 2023 року; щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана; щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана; виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 15 діб пропорційно прослуженому часу; відпустка за сімейними обставинами за 2023 рік зі збереженням грошового забезпечення не використана; грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік не виплачена; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не виплачена; календарна вислуга станом на 15.07.2023 року становить: 01 рік 10 місяців 23 дні; самовільно залишав військову частину з 10.11.2022 року по 06.07.2023 року; термін самовільного залишення частини не враховувати до вислуги років. Суд врахував, що військова частина НОМЕР_1 повідомила, що 10.11.2022 року від командира НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону підполковника ОСОБА_2 надійшла доповідь про факт самовільного залишення військової частини старшого солдата ОСОБА_1 . Попередньо встановлено: 10.11.2022 року о 07.00 годині під час перевірки наявності особового складу, було виявлено відсутність старшого солдата ОСОБА_1 . Прийнятими заходами розшуку старший солдат ОСОБА_1 не знайдений, місцезнаходження його невідоме, на телефонні дзвінки не відповідає. У військовій частині НОМЕР_1 відсутні будь-які відомості про місце перебування ОСОБА_1 у спірний період, а також відсутні відомості про проходження ним військової служби, а тому відсутні були підстави для нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення. На підтвердження факту самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини військової частини НОМЕР_1 , відповідачем надані в копіях: супровідний лист Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону від 11.07.2023 року №5-4-1850вих-23 командиру військової частини НОМЕР_1 ; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.07.2023 року по кримінальному провадженню №42023041110000094; ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2024 по справі №202/5037/24; додаток до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 16.08.2024 року опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду. За фабулою витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.07.2023 року по кримінальному провадженню №42023041110000094: згідно повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2023 року №13732 за період з 24.02.2022 року по 30.06.2023 року в пункті постійної дислокації в населеному пункті Черкаське Дніпропетровської області самовільно залишили місце служби військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , в тому числі, ОСОБА_1 . Згідно супровідного листа Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону від 11.07.2023 року №5-4-1850ВИХ-23 командиру військової частини НОМЕР_1 щодо самовільного залишення військової частини НОМЕР_4 військовослужбовцями, заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону зазначено, що за повідомленням адресата внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42023041110000094 та №42023041110000095 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Суд врахував лист ТУ ДБР, розташоване у місті Полтаві без номера та дати чи будь-яких інших розпізнавальних реквізитів за підписом слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі), капітана ДБР ОСОБА_3 , згідно якого за результатом розгляду заяви щодо встановлення факту імовірного самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 , повідомлено, що згідно даних відділу документального забезпечення ТУ ДБР у м. Полтава матеріали службового розслідування щодо вчинення кримінального правопорушення не надходили, у провадженні слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, кримінальні провадження внесені на підставі зазначених матеріалів не перебувають. Судом 04.08.2025 року за вих.№57482/25 адресовано запит Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава, стосовно підтвердження чи спростування направлення такого листа ОСОБА_1 , а також надання інформації щодо наявності чи відсутності матеріалів службового розслідування стосовно самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 . Станом на час ухвалення рішення в адміністративній справі відповідь від ТУ ДБР, розташоване у місті Полтава, чи будь-які інші документи на адресу суду засобами електронного або поштового зв'язку не надходили. Представник ОСОБА_1 адвокат Завізіон О.С. підтвердив, що окремо з адвокатським запитом щодо розслідування самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_5 , підтвердження наявності чи відсутності кримінального провадження стосовно останнього, з приводу запиту суду та відповіді, до ТУ ДБР у м. Полтава чи ТУ ДБР у м. Полтава (з дислокацією у місті Дніпрі) не звертався. Суд врахував, що згідно п.7 розділу ІІ Інструкції з діловодства у центральному апараті Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань №16 від 09.01.2023 року документ має містити обов'язкові для його певного виду реквізити, що розміщуються в установленому порядку, а саме: найменування ДБР, назву виду документа (не зазначається на листах), дату документа, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту документа, текст документа, підпис (для електронних документів електронний підпис або електронна печатка в разі відсутності електронного підпису). Під час підготовки та оформлення документів можуть застосовуватися не тільки обов'язкові, а також інші реквізити, якщо це відповідає призначенню документа або способу його опрацювання. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ч.2 ст.1-2, частинами 1, 4 ст.2, частинами 1, 2, 3, 4 ст.9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року; постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; статтями 11, 12, 14, 16, 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; статтями 1, 2, 4, ч.1 ст.5, статтями 6, 45 Дисциплінарного статуту Збройних сил України; ч.5 с.407 Кримінального кодексу України (в редакції на момент вчинення подій); п.15 розділу І, п.14 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260; п.34 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 року №280 та прийшов до висновку про те, що лист не є належним, допустимим, достатнім, достовірним доказом, оскільки листі ТУ ДБР у м. Полтава (з дислокацією у місті Дніпрі) відсутні обов'язкові реквізити відповідно до Інструкції. Суд вважав, що ОСОБА_1 не спростовано самовільного залишення військової частини військової частини НОМЕР_1 . Суд врахував, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється; виплата призупиняється з дня початку СЗЧ та поновлюється з дня повернення; до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини, включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира; сержанти і солдати, які здійснили самовільне залишення військової частини, знімаються зі всіх видів забезпечення. Зняття з виплат відбувається на протязі трьох днів. Після виключення із списків особового складу військової частини, їх обліково-послужні картки разом з витягом із наказу направляються до районних ТЦК, якими вони були призвані.
Матеріалами справи встановлено, що згідно наказу Командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05.05.2022 року №54-рс ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 10.05.2022 року та з 09.05.2022 року ОСОБА_1 прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків.
Встановлено, що згідно з наказом №196-рс командира військової частини НОМЕР_1 окремої механізованої бригади (по особовому складу) ОСОБА_1 було звільнено у запас відповідно до п. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, яка потребує постійного стороннього догляду) та виключено із списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 16.07.2023 року. В наказі зазначено: не виплачувати щомісячну премію в максимальному розмірі 535% від встановленого посадового окладу відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, рішення Міністра оборони України, викладеного в телеграмі Міністра оборони України від 01.02.2023 року №2683/з, з 01 по 15 липня 2023 року; виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від встановленого посадового окладу, за військове звання та надбавку за вислугу років передбачених наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, рішення Міністра оборони України, викладеного в телеграмі від 14.01.2020 року №248/291, з 08 по 15 липня 2023 року; щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана; щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана; виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 15 діб пропорційно прослуженому часу; відпустка за сімейними обставинами за 2023 рік зі збереженням грошового забезпечення не використана; грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік не виплачена; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не виплачена; календарна вислуга станом на 15 липня 2023 року становить: 01 рік 10 місяців 23 дні; самовільно залишав військову частину з 10.11.2022 року по 06.07.2023 року; термін самовільного залишення частини не враховувати до вислуги років.
Як вбачається з картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 у листопаді 2022 року ОСОБА_1 виплачено 103840,98грн., в тому числі винагорода за безпосередню участь у бойових діях - 83870,97 грн., додаткова винагорода до рівня 30000 грн. - 4838,71 грн.; у грудні 2022 року ОСОБА_1 виплачено - 2487,88 грн. (оклад за військовим званням - 180 грн.; посадовий оклад - 891 грн., надбавка за вислугу років - 249,75, надбавка за особливі умови проходження служби - 811,69 грн. премія 2022,93 утримана, індексація поточна - 427,44 грн.).
Встановлено, що 18.0.023 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 із заявою про проведення повного розрахунку та виплату разом з індексацією за 2022, 2023 роки.
Згідно доповіді про факт самовільного залишення частини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 (без зброї) командира військової частини НОМЕР_6 від 10.11.2022 року, 10.11.2022 року від командира НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону підполковника ОСОБА_2 надійшла доповідь про факт самовільного залишення військової частини старшого солдата ОСОБА_1 . Попередньо встановлено: 10.11.2022 року о 07.00 годині під час перевірки наявності особового складу, було виявлено відсутність старшого солдата ОСОБА_1 .. Прийнятими заходами розшуку старший солдат ОСОБА_1 не знайдений, місцезнаходження його невідоме, на телефонні дзвінки не відповідає.
Згідно підпункту 2.9 п.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.11.2022 року №301 старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , стрільця-снайпера 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 5 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону, вважати таким, що 10.11.2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оброни, відсічі і стримуванні збройної агресії; виключити з котлового забезпечення військової частини з 10.11.2022 року; виключити з грошового та речового забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 10.11.2022 року. Підстава: доповідь по факту самовільного залишення військової частини з 10.11.2022 року №7975.
Згідно наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.11.2022 року №312 відповідно до підпункту 14 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служб у Збройних Силах України увільнено від займаних посад та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , утримуючи у списках особового складу військової частини з 21.11.2022 року старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 у звязку з самовільним залишенням частини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.07.2023 року №496 старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , який 10.11.2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оброни, відсічі і стримуванні збройної агресії, вважати таким, що 06.07.2023 року повернувся до розташування військової частини в пункт постійної дислокації. З 07.07.2023 року зарахувати на котлове забезпечення військової частини.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.07.2023 року №523 вважати таким, що вибув з пункту постійної дислокації старшого солдата військової служби за призовом по мобілізації ОСОБА_1 з 15.07.2023 року відповідно до наказу командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 15.07.2023 року №196-рс, звільненого у запас відповідно до підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , у серпні 2023 року ОСОБА_1 виплачено 12509,25 грн. (оклад за військовим званням - 154,83 грн.; посадовий оклад - 704,51 грн., надбавка за вислугу років - 214,83 грн., надбавка за особливі умови проходження служби - 698,23 грн. премія 3769,17 утримана, компенсація відпустки після звільнення - 10736,85 грн.)
У матеріалах справи є лист Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві без номеру і дати за підписом слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) капітана ДБР ОСОБА_3 , згідно якого за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , повідомлено, що з гідно даних відділу документального забезпечення ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві матеріали службового розслідування щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення не надходили, у провадженні слідчих ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, кримінальні провадження внесені на підставі зазначених матеріалів не перебувають.
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.07.2023 року №4/184 ОСОБА_1 прибув для постановки на військовий облік 18.07.2023 року.
Відповідно до листа Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 11.07.2023 року №5-4-1850вих-23 на адресу військової частини НОМЕР_1 , згідно якого 07.07.2023 року на адресу прокуратури надійшло повідомлення (вх. 2202-23) щодо самовільного залишення військової частини НОМЕР_7 військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , за результатами розгляду якого внесені відомості до ЄРДР №42023041110000094 та №42023041110000095 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Проведення досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення доручено Третьому слідчому відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві.
Згідно Витягу з ЄРДР кримінального провадження №42023041110000094: згідно повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2023 року за період з 24.02.2022 року по 30.06.2023 року в пункті постійної дислокації в населеному пункті Черкаське дніпропетровської області самовільно залишити місце служби такі військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , зокрема, ОСОБА_1 . Дата внесення відомостей в ЄРДР 07.07.2023 року 17:51:33. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.5 ст.407 КК України (2001).
Як вбачається з ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2024 року у справі №202/5037/24, ухвала суду не стосується ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.4 ст.2, частин 1, 2, 3, 4 ст.9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до статей 6, 45, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Командир зобов'язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом. Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Відповідно до п.15 розділу І, п.2 розділу ХХІІ, п.1 розділу ХХІV п.14 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 (в редакції, чинній станом на час самовільного залишення військової частини)військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Згідно п.34 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 №280 сержанти і солдати, які здійснили самовільне залишення військової частини, знімаються зі всіх видів забезпечення. Зняття з виплат відбувається на протязі трьох днів. Після виключення із списків особового складу військової частини, їх обліково-послужні картки разом з витягом із наказу направляються до районних ТЦК, якими вони були призвані.
Відповідно до п.114-1, 144-2, 144-4 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (в редакції, чинній станом на час СЗЧ) для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади: видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини. У разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з'ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування. Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції чинній на дату спірних правових відносин), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який продовжувався і діє станом на момент розгляду справи.
Самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу є правопорушенням. Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез'явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.
Аналізуючи обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не спростовано самовільного залишення військової частини військової частини НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено військовою частиною НОМЕР_1 та оформлено наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, а відповідно до п.15 розділу І, п.2 розділу ХХІІ, п.1 розділу ХХІV п.14 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 (в редакції, чинній станом на час самовільного залишення військової частини) військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника), тобто виключаються місяць, в якому самовільно залишено військову частину і місяць, в якому військовослужбовець повернувся до військової частини, тобто з листопада 2022 року по липень 2023 року включно. Згідно п.34 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 року №280 військовослужбовці, які здійснили самовільне залишення військової частини, знімаються зі всіх видів забезпечення. Також, не виплачуються грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, додаткова винагорода згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, оскільки, ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 з 10.11.2022 року по 06.07.2023 року. Як вбачається з наказу №196-рс від 15.07.2023 року командира військової частини НОМЕР_1 окремої механізованої бригади (по особовому складу) ОСОБА_1 при звільненні у запас відповідно до п. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 15 діб пропорційно прослуженому часу.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями ОСОБА_1 про те, що призупинення виплати грошового забезпечення має бути з моменту внесення відомостей в ЄРДР, тобто з 07.07.2023 року, а 07.07.2023 року він повернувся у військову частину НОМЕР_1 .
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в пунктах 114-1, 144-2, 144-4 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (в редакції, чинній станом на час СЗЧ) йдеться мова про призупинення військової служби з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Так, відповідно до ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування. Тобто повідомленню про самовільне залишення частини військовослужбовцем органів досудового розслідування передує проведення службового розслідування, а тому дата самовільного залишення військової частини військовослужбовцем, як правило не співпадає з датою закінчення проведення службового розслідування та повідомлення військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, а, отже, внесення відомостей в ЄРДР.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 року у адміністративній справі №160/5454/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова